Рішення № 82867200, 08.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1516/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №499 від 28.05.2008р. “Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчанні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” та ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей”;

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене п. 46 протоколу від 26.10.2018р. №104;

- зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови КМУ №499 від 28.05.2008р. “Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчанні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” та ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей” у сумі 86 175 грн. та надіслати рішення про призначення одноразової грошової допомоги до Одеського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги.

Ухвалою суду від 20.03.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 15.04.2019р.

У зв`язку із перебуванням судді Аракелян М.М. на лікарняному, слухання справи №420/1516/19, яке призначене на 15.04.2019р., не відбулося, розгляд справи призначено на 13.05.2019р.

Ухвалою суду від 13.05.2019р. продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву Міністерству оборони України, визнавши поважними причини пропуску цього строку, також продовжено строк підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.05.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.06.2019 року.

У судовому засіданні 12.06.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву для додаткового вивчення матеріалів справи до 25.06.2019 року.

В обґрунтування позову представником позивача зазначається, що ОСОБА_1 у 1997 році був звільнений з військової служби за віком з посади старшини-фельдшера медичної роти військової частини А0502. 21.05.2012 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням ним військової служби. Це створило правові підстави для нарахування одноразової грошової допомоги, тому позивач звернувся із заявою до Військового комісару Одеського обласного військового комісаріату. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26.10.2018 року було відмовлено у призначенні та виплаті допомоги. Представник позивача зазначає, що така відмова є протиправною та підлягає скасуванню. В обґрунтування такої позиції представником позивача наведені наступні аргументи:

по-перше, відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення невірно визначено момент, з яким пов`язане право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Так, на думку представника позивача, яка підтверджується висновками Верховного Суду, якщо дата, вказана у довідці МСЕК, співпадає з датою дії Закону №2011-ХІІ, то у позивача виникає право на отримання одноразової грошової допомоги за цим Законом;

по-друге, безпідставним, на думку представника позивача, є посилання Комісії на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки норма, якою визначено право отримання грошової допомоги, набрала чинності вже після встановлення факту інвалідності позивача. Представник позивача акцентує увагу на тому, що в силу дій приписів Конституції України щодо зворотної дії норм Закону у часі, позивач має таке право, а рішення Комісії суперечить офіційному тлумаченню норм Конституції України;

по-третє, представник позивача вважає, що приписами чинного законодавства чітко встановлено порядок прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у якому, зокрема, визначено необхідність направлення документів обласними військовими комісаріатами до відповідної комісії. Оскільки рішення є протиправним, для належної реалізації процедури прийняття повторного рішення необхідним є зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (який є правонаступником Одеського обласного військового комісаріату в частині соціального забезпечення військовослужбовців) повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України.

24.04.2019 року за вх.№14999/19 від представника відповідача Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої він заперечує проти задоволення позову в частині зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України. В обґрунтування цього представник відповідача зазначив, що чинним законодавством не передбачено «повторного» направлення матеріалів до Комісії. Більш того, відповідач погоджується з тим, що станом на момент первинного подання документів дійсно було дотримано порядок передачі документів Одеським обласним військовим комісаріатом відповідній комісії. Однак, на момент розгляду даної справи з урахуванням реформування структури органів обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не уповноважений на виконання повноважень щодо передачі документів до комісії. Це, на переконання відповідача, свідчить про неможливість задоволення позову в частині позовних вимог до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

11.05.2019 року за вх.№16856/19 від представника відповідача Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву. Висловлена у даній заяві по суті позиція свідчить про те, що відповідач не погоджується із позовом, вважає, що він не підлягає задоволенню, аргументуючи це наступним:

по-перше, відповідач наголошує на тому, що позивачем до заяви про призначення одноразової грошової допомоги не було надано весь необхідний пакет документів, за яким Комісія може примати рішення щодо призначення відповідної виплати. Зокрема, позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, а саме про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

по-друге, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки норма, якою визначено право отримання грошової допомоги, набрала чинності вже після встановлення факту інвалідності позивача.

Ґрунтуючись на зазначених доводах, представник відповідача Міністерства оборони України просив відмовити у задоволенні позову.

13.05.2019 року за вх.№ЕП/3517/19 від представника позивача надійшла відповідь на відзив Міністерства оборони України, у якій зазначається, що позивач при поданні заяви про призначення одноразової грошової допомоги надав документ, яким встановлено причинно-наслідкові характеристики захворювання, а саме висновок МСЕК. Більш того, з посиланнями на висновки Верховного Суду, представник позивача не погоджується із наданим відповідачем тлумаченням зворотної дії норм у часі.

У судове засідання 25.06.2019 року сторони не з`явились, про дату час та місце судового засідання сповіщені належним чином.

25.06.2019 року від представника позивача та від представника відповідача Міністерства оборони України надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Того ж дня від представника позивача надійшло аналогічне клопотання.

Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 Наказом Командуючого військами Одеського військового округу ( по о/складу) №099-ПМ від 20.12.1997р. звільнений з військової служби у запас за пунктом 46 підпункт «б» (а.с. 14).

Згідно Витягу з Протоколу №190 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.02.2012 року встановлено, що захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії (а.с. 15).

21.05.2012 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням позивача, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії (а.с. 16), що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК.

19.07.2018 року позивач звернувся із заявою до Військового комісару Одеського обласного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності (захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії) (а.с.48).

Згідно переліку додатків разом із заявою позивачем надано копію довідки МСЕК 10ААА від 21.05.2012 року №946682, копію Витягу з Наказу від 31.12.1997 року №364 про виключення зі списків о/с частини, копія паспорта, копія Витягу з Протоколу №190 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.02.2012, довідка про участь у бойових діях від 12.07.2018 року №337 (а.с.53).

24.07.2018 року за вих. №5359 від ТВО військового комісара Одеського обласного військового комісаріату подано висновок Директору Департаменту фінансів МОУ, згідно якого позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги (а.с. 54). Висновок вмотивований тим, що позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності ЗУ від 04.04.2006р. №3597-VI, яким запроваджено виплату одноразової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014р. – до набрання чинності новою редакцією ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 року, оформленим п. 46 Протоколу засідання, було відмовлено у призначенні та виплаті заявленої допомоги (а.с. 55) ОСОБА_1 з аналогічних підстав.

Листом від 15.11.2018 року вих.. №8250 позивача повідомлено про прийняте рішення (а.с. 56) з порушеного ним питання.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі – Закон №2011).

Пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI, було викладено в новій редакції статтю 16 та доповнено статтями 16-1 - 16-4 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII. Згідно п. 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-УІ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року.

Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII, в редакції Законів № 328-У від 03.11.2006 року, № 5040-УІ від 04.07.2012 року, яка діяла на час звернення позивача із заявою щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2, ст. 16 Закону № 2011-XII, в редакції Законів № 328-У від 03.11.2006 року, № 5040-УІ від 04.07.2012 року, визначені обставини, за наслідком яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

В свою чергу, ч. 9, ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, в редакції Закону № 5040-УІ від 04.07.2012 року, встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч. 9, ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, в редакції Закону № 5040-УІ від 04.07.2012 року, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року за № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві далі – Порядок 975).

Згідно п. 2 Порядку 975, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Водночас, згідно п. З Порядку 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Визначаючись із базою нормативно-правового регулювання, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.10.2018 року у справі №583/3021/15-а визначає, що «днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії».

Таким чином, з наведеного вбачається, що під час вирішення питання щодо виникнення права на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 слід застосовувати порядок станом на дату, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

В наданій ОСОБА_1 довідці МСЕК серії 10 ААА № 946682 зазначено дату - 21.05.2012 року, отже, у даному випадку слід застосовувати установлений законодавством порядок, що діяв на 21.05.2012 року.

Станом на 21.05.2012 року діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 (далі – Порядок 449).

Відповідно до п. 2 Порядку 499, одноразова грошова допомога військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, виплачується у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків у розмірі:

33-місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи;

30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи;

Згідно п. 3 Порядку 499, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно п. 7 Порядку 499, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Згідно п.9 Порядку 449 виплата одноразової грошової допомоги не провадиться, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність сталися у зв`язку з вчиненням військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом злочину чи адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Проаналізувавши зазначені норми, а також дослідивши доводи учасників справи, судом звертається увага на основні питання, на вирішенні яких базується правильне вирішення спору, що виник:

по-перше, необхідно встановити обґрунтованість прийнятого Комісією рішення у частині відмови позивачу у виплаті грошової допомоги з підстави визначеній у висновку та у п.46 Протоколу слухання, а саме – позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

по-друге, необхідно визначити, чи обґрунтованим є посилання відповідача на ненадання позивачем разом із заявою про виплату допомоги документа, що свідчить про причини та обставини поранення, а саме про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

по-третє, необхідно дослідити підставність зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України з урахуванням проведеного реформування органу.

Стосовно першого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд у Постанові від 04.10.2018 року у справі №583/3021/15-а визначає, що «днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії».

Згідно ч.2 ст.16 у редакції Закону №2011-ХІІ від 11.11.2011 року У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, відповідне право позивача на отримання одноразової грошової допомоги на момент отримання довідки МСЕК було законодавчо визначене. Крім цього, відповідач в оскаржуваному рішенні сам зазначає про те, що вперше таке право було запроваджено Законом України від 04.04.2006 року №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу».

Суд не приймає доводи відповідача Міністерства оборони України стосовно того, що позивача звільнено зі служби до набрання чинності відповідним законом, адже, як вже було встановлено судом, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Суд зазначає, що у Постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №276/322/17 встановлено, що «з аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Зазначена позиція судів першої та апеляційної інстанцій узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року по справі № 21-466а14»

Крім цього Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17 викладено таку правову позицію.

«Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Таким чином, колегія суддів судової палати у цій справі відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

При цьому, така позиція не суперечить іншим правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у випадку, коли інвалідність встановлена військовослужбовцю, який проходив військову службу у добровільному порядку (за контрактом), після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби, та наявності у таких військовослужбовців права на отримання одноразової грошової допомоги».

Тобто, спеціальним правилом встановлено обмеження щодо військовослужбовців строкової служби, а стосовно інших категорій військовослужбовців особливостей щодо дії норми у часі не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Комісією безпідставно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги.

Аналізуючи другий аргумент оскаржуваного рішення, суд зазначає, що згідно переліку додатків разом із заявою позивачем надано Копію довідки МСЕК 10ААА від 21.05.2012 року №946682, Копію Витягу з Наказу від 31.12.1997 року №364 про виключення зі списків о/с частини, Копія паспорта, Копія Витягу з Протоколу №190 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.02.2012, Довідка про участь у бойових діях від 12.07.2018 року №337.

Відповідачем отримання такого документу не заперечується, однак, на переконання представника відповідача, цей документ не підтверджує того, що захворювання не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Суд зазначає, що зі змісту Витягу з протоколу чітко вбачається причинно-наслідковий характер виникнення захворювання з проходженням служби. Відомості, визначені у цьому документі, розширеному тлумаченню підлягати не можуть, адже вони встановлюють конкретну хворобу та причину її виникнення. Будь-яких документально підтверджених доводів стосовно неправдивості відомостей з Протоколу відповідачем не надано.

Суд також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення, оформлене п.46 протоколу від 26.10.2018р., що ґрунтується на висновку №5339 від 24.07.2018р., взагалі не містить посилань на недостатність поданих ОСОБА_1 документів та відсутність підтвердження в поданих документах обставин отримання поранення, такі аргументи з`явились у відповідача вже при розгляді справи в суді, отже до мотивів ухвалення МОУ рішення стосовно позивача не мають відношення.

Надаючи оцінку позовній вимозі про визнання протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №499 від 28.05.2008р. “Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчанні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” та ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей” суд зазначає, що у даному спорі оскаржуване рішення має чітке документальне вираження.

Визнання протиправною відмови, на переконання суду, є ефективним засобом відновлення порушених прав у тих випадках, коли неможливо ідентифікувати документ, яким така відмова оформлена. У даному ж випадку, ефективним способом захисту порушених прав є саме скасування рішення, оформленого як акт індивідуальної дії.

За таких обставин, суд вважає, що за наявних фактичних обставин, а також на підставі наданих позивачем документів Комісія мала б прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, а тому позовна вимога стосовно скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформленого п.46 протоколу від 26.10.2018р. №104, підлягає задоволенню.

Крім того, згідно п. 4.6. Положення, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2014 № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Обласні військові комісаріати для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) подають у Департамент фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця (додаток 9).

Також, виходячи з вимог п. 4.7. Положення, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2014 № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб. При цьому, У разі настання інвалідності подається висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13).

При цьому, форми визначені додатком 9 та додатком 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2014 № 530 передбачають реєстрацію висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги тільки у військовій частині або у військовому комісаріаті.

Виходячи з наведеного вбачається те, що за станом на теперішній час, у даному випадку відповідним уповноваженим органом, який повинен подавати висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та в подальшому проводити виплату одноразової грошової допомоги є відповідний обласний військовий комісаріат. Отже, чинне у даний час законодавство України не передбачає виникнення у обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки обов`язку з оформлення та подання у Департамент фінансів Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

Станом на сьогоднішній день, після проведення переформування Одеського обласного військового комісаріату в Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Міністром оборони України не приймалось рішення про уповноваження територіального центру комплектування та соціальної підтримки подавати висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги та проводити виплату одноразової грошової допомоги на підставі рішення розпорядника бюджетних коштів.

Отже, на відміну від обласного військового комісаріату, обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у даний час не має передбачених законодавством повноважень здійснювати подання висновків щодо виплати одноразової грошової допомоги та проводити виплату одноразової грошової допомоги на підставі рішення розпорядника бюджетних коштів. Поряд із цим, задоволення такої позовної вимоги не є прийнятним та ефективним щодо захисту прав позивача у правовідносинах з яких виник спір, оскільки само по собі не призводить до відновлення його права на призначення МОУ та виплату позивачу однаразової грошової допомоги.

Тому позовна вимога щодо зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України в силу відсутності у відповідача таких повноважень не підлягає задоволенню.

Разом з тим, беручи до уваги висновок суду щодо необхідності скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене п. 46 протоколу від 26.10.2018р. №104, для належного правового захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до ст.16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей”.

Суд відмовляє у позові в тій частині вимог, що стосується безпосередньо суми належної до виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки відповідачем питання визначення розміру виплати не досліджувалось та конкретне рішення не приймалось, натомість, у призначенні ОГД було відмовлено з мотивів відсутності у ОСОБА_1 права на неї.

Отже спір з приводу суми ОГД між сторонами не виникав та наразі визначення розміру ОГД є компетенцією та дискреційним повноваженням відповідача, а не адміністративного суду.

Також суд не убачає підстав для зобов`язання Міноборони України надіслати рішення про призначення ОСОБА_1 . ОГД обласному військовому комісаріату, оскільки це питання має вирішуватись Міністерством оборони України відповідно до норм діючого Порядку, тобто позовні вимоги в цій частині наразі заявлені передчасно, адже виходять за межі правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Щодо подання звіту про виконання судового рішення, про що просить позивач у позові, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що встановлення судового контролю є виключною компетенцією суду, який ухвалив відповідне рішення.

З наданих до суду документів не вбачається необхідності встановлення додаткових механізмів виконання рішення. Крім цього, позивачем не наведено доводів щодо необхідності встановлення судового контролю.

Суд наголошує, що Міністерство оборони України систематично забезпечувало явку представника у судове засідання, судом не було встановлено будь-яких дій, які б свідчили про ухилення відповідача від участі у розгляді справи.

Тому у суду відсутні підстави зобов`язати Міністерства оборони України подати звіт про виконання судового рішення на даний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6), Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08402040, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Канатна, 35) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене п. 46 протоколу від 26.10.2018р. №104.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей”.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.