Рішення № 82866690, 04.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/64/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Олашин О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ференца Ракоці, 13, м. Ужгород, 88000) про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 08 липня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі – відповідач, ГУНП в Закарпатській області), в якому просить: 1) визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 2385 від 07.12.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП ОСОБА_1 ; 2) визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 260/ОС від 17.12.2018 року про звільнення зі служби в поліції відповідно до п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію»; 3) поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 17 грудня 2018 року; 4) зобов`язати Головне управління національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити лейтенанту поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; 5) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року призначено судове засідання з розгляду даної адміністративної справи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 17 грудня 2018 року наказом № 260 ОС від 17.12.2018р. позивач був звільнений зі служби в поліції відповідно до п.6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підставою прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 2385 від 07.12.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП ОСОБА_1 ». Позивач вважає вказаний наказ відповідача неправомірним, оскільки обставини зазначені в ньому не відповідають дійсності, а відтак і наказ про звільнення позивача із служби в поліції є незаконним. Зазначає, що як вбачається з тексту оскаржуваного наказу, підставою для прийняття рішення про звільнення позивача зі служби в поліції стало те, що відносно останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП та винесено постанову про адміністративне правопорушення передбачені ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказує, що за порушення правил дорожнього руху позивач був зупинений працівниками наряду Управління патрульної поліції м. Ужгород. Через конфліктну ситуацію, що виникла при перевірці документів, позивач вважає, що працівники поліції безпідставно припустили, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а також те, що номерні знаки не належать даному транспортному засобу. Однак в ході перевірки з`ясувалось, що була сплутана буква працівниками поліції та позивачу з цього приводу нічого не відомо, оскільки вищезазначений автомобіль не є його власністю, а належить іншій особі. 06 грудня 2018 р. працівниками патрульної поліції за порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає вказаний протокол безпідставним та незаконним, оскільки на момент керування транспортним засобом позивач не перебував в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння, на підтвердження чого позивачем було пройдено наркологічну експертизу згідно з якою його стан кваліфіковано «Тверезий». З огляду на викладені обставини в справі, позивач вважає рішення прийняті відповідачем про його звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України неправомірним. Також вказує, що при прийнятті рішення про звільнення позивача відповідач не врахував, що позивач на час скоєння порушення правил дорожнього руху не перебував на службі, а під час виконання службових обов`язків зарекомендував себе з вкрай позитивного боку, добросовісно та відповідально виконував функціональні обов`язки.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що 06.12.2018 року наказом ГУНП в Закарпатській області № 2379 було призначено службове розслідування відносно начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області Ференца Р.В. Даними матеріалами службового розслідування встановлено, що екіпажем УПП в Закарпатській області «ОЛІМП - 0301» зупинено автомобіль марки «CHEVROLET - EVANDA» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_3 Васильовича за порушення п. 19.1 (керування автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар) ПДР. Під час перевірки документів на право керування транспортним засобом працівниками патрульної поліції було встановлено, що державний номерний знак НОМЕР_2 не належить даному транспортному засобу, а також те, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану сп`яніння за допомогою приладу «ДРАГЕР». ОСОБА_1 відмовився на місці проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Перебуваючи у медичному закладі - ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження медичного огляду і забравши з столу лікаря своє посвідчення водія намагався втекти. В подальшому працівниками УПП у присутності двох свідків відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч. 6 ст. 121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень та 425 гривень відповідно. Вважає, що така поведінка ОСОБА_1 категорично суперечить вимогам Дисциплінарного статуту, яким зобов`язано поліцейських дотримуватись Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, поважати честь інших поліцейських і працівників поліції, дотримуватись службової дисципліни та інформувати керівника про виявленні порушення.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити з мотивів, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював начальником сектору криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

17 грудня 2018 року наказом № 260 ОС від 17.12.2018р. позивач був звільнений зі служби в поліції відповідно до п. 6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Підставою прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 2385 від 07.12.2018 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП ОСОБА_1 ».

Прийняття відповідачем вказаних наказів слугували наступні підстави.

06 грудня 2018 року наказом ГУНП в Закарпатській області № 2379 було призначено службове розслідування відносно начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області Ференца Р.В.

Даними матеріалами службового розслідування встановлено, що 06.12.2018 року о 03.20 год. в місті Ужгород по вул. Митній, 6 екіпажем Управління патрульної поліції в Закарпатській області (далі – УПП в Закарпатській області) «ОЛІМП - 0301» зупинено автомобіль марки «CHEVROLET - EVANDA» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_1 . за порушення п. 19.1 (керування автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар) Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

Під час перевірки документів на право керування транспортним засобом працівниками патрульної поліції було встановлено, що державний номерний знак НОМЕР_2 не належить даному транспортному засобу, а також те, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану сп`яніння за допомогою приладу «ДРАГЕР». ОСОБА_1 відмовився на місці проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Перебуваючи у медичному закладі - ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження медичного огляду. В подальшому працівниками УПП у присутності двох свідків відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол, передбачений ч. 1 ст. 130 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі – КУпАП) та винесено постанову про скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 6 ст. 121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень та 425 гривень відповідно. Автомобіль марки «CHEVROLET - EVANDA» д.н.з. НОМЕР_2 на штраф-майданчик не поміщався, оскільки ОСОБА_1 пред`явив працівникам УПП для перевірки номерні знаки тимчасової реєстрації.

Опитані з даного приводу поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області капрал поліції Кухарський Е.В. та поліцейський взводу № 2 роти ТОР УПП в Закарпатській області капрал поліції ОСОБА_4 повідомили, що 06.12.2018 року близько 03.20. в. Ужгороді по вул. Митній, 6 ними було зупинено автомобіль марки «CHEVROLET - EVANDA» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на вказаному автомобілі без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби. Під час перевірки документів було виявлено, що державний номерний знак НОМЕР_2 не належить даному транспортному засобу.

Разом з цим, під час спілкування з ОСОБА_1 було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини та порушення координації рухів в просторі. У зв`язку з цим було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд для встановлення стану сп`яніння за допомогою приладу «ДРАГЕР». ОСОБА_1 відмовився на місці проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Перебуваючи у медичному закладі - ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження медичного огляду. Після цього, працівниками УПП в Закарпатській області у присутності двох свідків відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Також матеріалами службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 про зазначену подію заступника начальника СУ ГУНП в Закарпатській області Магу В.В. не повідомляв, а відповідно до наданих пояснень ОСОБА_5 дізнався про дану подію , коли йому зателефонував 06.12.2018 року о 5.00 черговий ГУНП в Закарпатській області та повідомив про даний факт. В подальшому ОСОБА_5 повідомив свого безпосереднього керівника, а саме - першого заступника начальника - начальника СУ ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_6 .

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII “Про Національну поліцію” поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною 1 статті 64 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: “Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки”.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” № 2337-VIII від 15.03.2018р. (далі – Закон України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, набрав чинності 07.10.2018р.): службова дисципліна – це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

У відповідності до ст. 11 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”: за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”: дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Поняття дисциплінарного стягнення та його види визначені статтею 13 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”.

Згідно з ст. 13 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”: дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, 06.12.2018 року наказом ГУНП в Закарпатській області № 2379 було призначено службове розслідування відносно начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області Ференца Р.В.

Даними матеріалами службового розслідування було встановлено, що 06.12.2018 року о 03.20 год. в місті Ужгород по вул. Митній, 6 екіпажем УПП в закарпатській області «ОЛІМП - 0301» зупинено автомобіль марки «CHEVROLET - EVANDA» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_3 Васильовича за порушення п. 19.1 (керування автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар) ПДР.

Опитані з даного приводу поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області капрал поліції Кухарський Е.В. та поліцейський взводу № 2 роти ТОР УПП в Закарпатській області капрал поліції ОСОБА_4 повідомили, що 06.12.2018 року близько 03.20. в. Ужгороді по вул. Митній, 6 ними було зупинено автомобіль марки «CHEVROLET - EVANDA» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на вказаному автомобілі без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби. Під час перевірки документів було виявлено, що державний номерний знак НОМЕР_2 не належить даному транспортному засобу.

На підставі досліджених відеоматеріалів судом встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками УПП виглядав розгублено та під час перевірки документів на право керування транспортним засобом працівниками патрульної поліції було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану сп`яніння за допомогою приладу «ДРАГЕР». ОСОБА_1 відмовився на місці проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Перебуваючи у медичному закладі - ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження медичного огляду і забравши з столу лікаря своє посвідчення водія намагався залишити медичний заклад, однак був зупинений працівниками УПП в Закарпатській області.

Позивач, як доказ невинуватості у вчиненні адміністративний правопорушень за ст. 130 КУпАП зазначає, що ним відповідно було пройдено наркологічну експертизу згідно з якого його стан кваліфіковано «Тверезий». Однак, суд звертає увагу, що доказів про проходження даної наркологічної експертизи позивачем не надано та не долучено до матеріалів справи.

З досліджених судом відеоматеріалів підтверджено те, що позивач відмовився від проходження медичного огляду, саме з тих підстав, що він все таки перебував у стані алкогольного сп`яніння.

15 квітня 2019 року суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне порушення за протоколом поліцейського взводу № 2 роти ТОР бат.УПП в Закарпатській області відносно громадянина України ОСОБА_1 постановив - визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження в даній справі на підставі ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. у зв`язку із закінченням строку для накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним транспортної та службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Суд погоджується з твердженнями відповідача щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.

За приписами ст. 38 Закону України “Про запобігання корупції” поліцейські під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Стаття 37 Закону України “Про запобігання корупції” (“Вимоги до поведінки осіб”) визначає, що даний закон є правовою основою для кодексів та стандартів професійної етики.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 (далі – Правила), під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України “Про національну поліцію”, “Про запобігання корупції” та іншими актами законодавства України;

виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 2 розділу ІІ Правил визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками; використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях; розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом; знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов`язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку; перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Стаття 18 Закону України “Про національну поліцію” визначає основні обов`язки поліцейського.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про національну поліцію”: поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституцію України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України “Про національну поліцію” чітко передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Тобто, законодавець відрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі адміністративно-правового та дисциплінарно-правового аспектів.

При цьому, ч. 2 ст. 19 Закону України “Про національної поліції” передбачає, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Таким чином, дисциплінарна та адміністративна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності. Порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, врегульованими різними нормативно-правовими актами.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення транспортної та службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із справою про адміністративні правопорушення.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, в якій зауважила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі “Ringvold v. Norway”, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження.

Факт порушення позивачем правил дорожнього руху у стані алкогольного сп`яніння свідчить про порушення позивачем норм чинного законодавства, а також службової дисципліни й вкрай негативно впливає на авторитет органів поліції у суспільстві.

Наказом МВС № 1377 від 06.11.2015 року затверджено Інструкцію про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.

Частиною 4 розділу II даної інструкції визначено, що посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов`язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.

Враховуючи вище викладене, позивачем не було зроблено, оскільки матеріалами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 (заступника начальника СУ ГУНП в Закарпатській області) - ОСОБА_1 не повідомляв, а відповідно до наданих пояснень ОСОБА_5 дізнався про дану подію, коли йому зателефонував 06.12.2018 року о 5.00 черговий ГУНП в Закарпатській області та повідомив про даний факт. В подальшому ОСОБА_5 повідомив свого безпосереднього керівника, а саме - першого заступника начальника - начальника СУ ГУНП в Закарпатській області полковника поліції Шкирту А.І.

Згідно частини 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Такими діями позивача порушено ст.ст. 1, 12, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ігнорування вимог ст.ст. 12, 18 Закону України “Про Національну поліцію”, пункт 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки службового розслідування позивачем суду надано не було.

Окрім цього, суд зазначає наступне.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Такого висновку дійшов Конституційний суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, справа № 1-25/2010 (абзац 3 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Враховуючи вказане, поліцейським не вчинено дій, які могли б свідчити про будь-яку неупередженість його дій та не викликати жодних сумнівів у його неупередженості, адже, як вже зазначалося, застосоване до нього дисциплінарне стягнення є наслідком вчинення дій, які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач при прийнятті оспорюваних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ференца Ракоці, 13, м. Ужгород, 88000) про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець