Рішення № 82866595, 20.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року № 320/2038/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представників позивача: Дяченко Л.Л.,

представника відповідача: Куліда А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомВишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»доГоловного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.07.2018 №0020351413 на суму заниженого податку на прибуток в розмірі 10563,00 грн. та штрафних санкцій на суму 2640,75 грн., від 06.07.2018 №0020341413 в частині суми завищеного відємного об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 327018,07 грн., від 06.07.2018 №0020321413 в частині заниженої суми податку на додану вартість у розмірі 86995,10 грн. та штрафних санкцій на суму 21748,78 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 15.06.2018 №492/10-36-14-13/13713569 про результати документальної планової виїзної перевірки Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «БК Єврофасп», МКП «Контур», ПП «Бест-Ас», господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують використання придбаного товару власній господарській діяльності.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит, що мав вплив на формування показника від`ємного значення ПДВ та занизив фінансовий результат до оподаткування податку на прибуток.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що доводи відповідача ніяким чином не спростовують реальності здійснення оподатковуваних операцій позивача. Первинні бухгалтерські документи вказують на правомірність формування позивачем як платником податку податкового кредиту за результатами отримання послуг від контрагентів підприємства.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №320/2038/19 та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 20.06.2019 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення. Повний текст рішення складений 08.07.2019.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

У період з 01.01.2015 по 31.12.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Вишгородського районного комунального підприємтсва «Вишгородтепломережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 15.06.2018 №492/10-36-14-13/13713569 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 1-47).

В акті перевірки стверджується про порушення ВРКП «Вишгородтепломережа» вимог податкового законодавства, зокрема:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, зокрема IV кВ. 2017 року, на загальну суму 10563 грн.;

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 453167 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 382713 грн., за 2016 рік в сумі 70454 грн.;

- п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст.. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 94986 грн., у тому числі по періодам: квітень 2015 року в сумі 3 333 грн., липень 2015 року в сумі 1 667 грн., серпень 2015 року в сумі 33 824 грн., жовтень 2015 року в сумі 1 562 грн., грудень 2015 року в сумі 37 143 грн., липень 2016 року в сумі 2 887 грн., березень 2017 року в сумі 2 833 грн., травень 2017 року в сумі 11 737 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК Єврофасп», МКП «Контур», ПП «Бест-Ас». На думку відповідача, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з виконання робіт з ремонту димової труби, по вимірам заземляючих пристроїв та з улаштування м`якої покрівлі.

У свою чергу висновки про ризиковість та/або нереальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «БК Єврофасп», МКП «Контур», ПП «Бест-Ас», ґрунтуються на аналізі власних інформаційних систем контролюючого органу, за даними яких ТОВ «БК Єврофасп», МКП «Контур», ПП «Бест-Ас» не здійснювали операції з придбання товарів, що у подальшому були реалізовані позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в Акті перевірки, 21.06.2018 звернувся до відповідача із запереченнями на акт документальної планової виїзної перевірки від 15.06.2018 №492/10-36-14-13/13713569 (т. 2, а.с.93-95).

В даних запереченнях позивач зазначив, що висновки перевірки та факти і дані, викладені в акті перевірки, є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Київській області листом "Про результати розгляду заперечення" від 05.07.2018 №11984/10/10-36-14-06-24 повідомило позивача, що висновки акта перевірки 15.06.2018 №492/10-36-14-13/13713569 залишено без змін, а заперечення без задоволення (т.2, а.с.96-98).

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018 №0020351413, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 13203,75 грн., у тому числі за основним платежем на 10563,00 грн. та за штрафними санкціями на 2640,75 грн., від 06.07.2018 №0020341413, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 453167,00 грн. та від 06.07.2018 №0020321413, яким позивачеві збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем на 91653,00 грн. та за штрафними санкціями на 22913,25 грн. (т.1, а.с.14, 15, 16).

Однак, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «БК Єврофасп», МКП «Контур», ПП «Бест-Ас», податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 20.07.2015 між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» (Замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Єврофасп» (Підрядник) укладено договір підряду №11, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по ремонту димової труби на котельні №3 за адресою : м. Вишгород, вул. Київська, 10-Б (т. 1 а.с.59).

Виконання робіт здійснюється підрядником відповідно до кошторису.

Загальна ціна цього договору відповідно до Кошторису складає 358100,40 грн., в тому числі ПДВ 20% - 59683,40 грн. Замовник виконує передплату в сумі 150000 грн. в тому числі ПДВ 20% - 25000 грн. Залишок 208100,40 в тому числі ПДВ 20% - 34683,40 грн. замовник перераховує до 31 грудня 2015 року при умові повного виконання договору і підписання сторонами акту прийому-передачі.

Підрядник повинен в десятиденний термін після перерахування передоплати замовником, розпочати роботи оговорені в цьому договорі.

Забезпечення робіт матеріалами та обладнанням здійснює підрядник відповідно до кошторису.

Здача виконаних робіт замовнику здійснюється підрядником на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «БК Єврофасп» укладений локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 (на капітальний ремонт цегляної димової труби) (т. 2, а.с.120-122).

17 вересня 2015 року сторонами договору підряду підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт (т. 1, а.с. 61-63).

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ БК «Єврофасп» на адресу позивача було виписано податкові накладні від 10.08.2015 № 1005 та 22.12.2015 № 2203 на загальну суму 358100,00 грн. (т. 1, а.с.65,66).

В оплату за надані послуги за договором підряду позивачем здійснено 10.08.2015 передоплату у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.08.2018 №11 (т.2, а.с.138).

Оплата решти суми договору (208100,40 грн.) здійснювалась частинами, про що свідчать платіжне доручення від 23.12.2015 №99 на суму 18100,40 грн., від 24.12.2015 №99 на суму 20000,00 грн., від 25.12.2015 №104 на суму 50000,00 грн., від 28.12.2015 №120 на суму 120000,00 грн. (т.2 а.с.139, 140, 141, 142).

На підтвердження відображення у внутрішніх документах руху пов`язаного з виконанням ТОВ «БК «Єврофасп» робіт з ремонту димової труби на котельні згідно договору підряду №11 від 20.07.2015 позивачем надано: копії перших та останніх сторінок договорів оренди частини вказаної труби операторами мобільного зв`язку, а також копії звернень позивача до орендарів про участь у фінансуванні ремонтних робіт на димовій трубі, копії сторінок журналу вихідної документації, копії листів-попереджень до операторів мобільного зв`язку, обладнання яких знаходиться на димовій трубі про тимчасове відключення електроенергії у зв`язку з проведенням ремонтних робіт на трубі, копію сторінки журналу вихідної документації (т.2, а.с.177-193).

Як вбачається з матеріалів справи, між ВРКП «Вишгородтепломережа» (Замовник) та ПП «Бест АС» (Підрядник) були укладені наступні договори:

- договір від 08.04.2015 №30, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання забезпечити виконання робіт по вимірам заземляючих пристроїв, опору ізоляції електронних мереж, опору кола «фаза-нуль» на об`єктах підприємства, а замовник прийняти й оплатити їх.

Загальна сума договору становить 34757,46 грн., у тому числі ПДВ 20% 5792,91 грн. Вартість може бути скоректована за згодою сторін на підставі акта приймання-здавання виконаних робіт.

Оплата за даним договором проводиться шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями передоплати 50% або по факту виконаних робіт і підписанні Акта приймання-здавання виконаних робіт обома сторонами,але не пізніше 20 календарних днів з моменту підписання Акта-приймання-здавання виконаних робіт.

Відповідно до договору ПП «Бест-Ас» виконує роботи підвищеної небезпеки-випробування електроустановок сумісно з ТОВ «Будінвестування», яке має відповідні документи: Ліцензія №459101; від 21.04.2010 дозвіл Держгірпромнагляд №2235.10.30-74.30.0 від 08.07.2010.

Судом встановлено, що ПП «Бест-Ас» виконало роботи з вимірювання заземляючих пристроїв, опору ізоляції електронних мереж, опору кола «фаза-нуль» на об`єктах підприємства на суму 34757,46 грн., в тому числі ПДВ 5792,91 грн., що підтверджується актом приймання-здавання робіт (т.1, а.с.73).

За фактом виконання робіт позивач отримав від ПП «Бест-Ас» податкові накладні від 28.04.2015 на суму 10000,00 грн., від 29.04.2015 на суму 10000,00 грн., від 06.08.2015 на суму 5000,00 грн., від 02.12.2015 на суму 9757,46 грн. (т.2, а.с. 77-78,80-81),

В оплату за надані послуги позивачем було перераховано на користь ПП «Бест-Ас» кошти на загальну суму 34757,45 грн., у тому числі ПДВ 5792,91 грн., зокрема 28.04.2015 на суму 10000,00 грн. згідно платіжного доручення від 28.04.2015 №40; 29.04.2015 на суму 10000,00 грн. згідно платіжного доручення від 29.04.2015 №51; 06.08.2015 на суму 5000,00 грн. згідно платіжного доручення від 06.08.2019 №57; 02.12.2015 на суму 9757,46 грн. згідно платіжного доручення від 02.12.2015 №96 (т.2, а.с.143,144,145,146).

- договір від 20.07.2015 №45, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання забезпечити виконання робіт по випробуванню та налагоджуванню електрообладнання ТП-663, а замовник прийняти й оплатити їх;

Загальна сума договору становить 24372,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 4062,00 грн. Вартість може бути скоректована за згодою сторін на підставі акта приймання-здавання виконаних робіт.

Оплата за даним договором проводиться шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями передоплати -% або по факту виконаних робіт і підписанні Акта приймання-здавання виконаних робіт обома сторонами,але не пізніше 15 календарних днів з моменту підписання Акта-приймання-здавання виконаних робіт.

Відповідно до договору ПП «Бест-Ас» виконує роботи підвищеної небезпеки-випробування електроустановок сумісно з ТОВ «Будінвестування», яке має відповідні документи: Ліцензія №459101; від 21.04.2010 дозвіл Держгірпромнагляд №2235.10.30-74.30.0 від 08.07.2010

Судом встановлено, що ПП «Бест-Ас» виконало ремонтно-налагоджувальні роботи електрообладнання ТП-663 на суму 24372,00 грн., в тому числі ПДВ 4062,00 грн., що підтверджується актом приймання-здавання робіт (т.1, а.с.74).

За фактом виконання робіт позивач отримав від ПП «Бест-Ас» податкові накладні від 28.04.2015 на суму 10000,00 грн., від 29.04.2015 на суму 10000,00 грн., від 06.08.2015 на суму 5000,00 грн., від 02.12.2015 на суму 9757,46 грн. (т.2, а.с. 77-78,80-81),

В оплату за надані послуги позивачем було перераховано на користь ПП «Бест-Ас» кошти на загальну суму 34757,45 грн., у тому числі ПДВ 5792,91 грн., зокрема 28.04.2015 на суму 10000,00 грн. згідно платіжного доручення від 28.04.2015 №40; 29.04.2015 на суму 10000,00 грн. згідно платіжного доручення від 29.04.2015 №51; 06.08.2015 на суму 5000,00 грн. згідно платіжного доручення від 06.08.2019 №57; 02.12.2015 на суму 9757,46 грн. згідно платіжного доручення від 02.12.2015 №96 (т.2, а.с.143,144,145,146).

- договір від 12.04.2016 №26, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання забезпечити виконання робіт по вимірам заземляючих пристроїв, опору ізоляції електромереж, опору кола «фаза-нуль» на об`єктах підприємства, а замовник прийняти й оплатити їх.

Загальна сума договору становить 34322,40 грн., у тому числі ПДВ 20% 5720,00 грн. Вартість може бути скоректована за згодою сторін на підставі акта приймання-здавання виконаних робіт.

Оплата за даним договором проводиться шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями передоплати 50% або по факту виконаних робіт і підписанні Акта приймання-здавання виконаних робіт обома сторонами,але не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання Акта-приймання-здавання виконаних робіт.

Відповідно до договору ПП «Бест-Ас» виконує роботи підвищеної небезпеки-випробування електроустановок сумісно з ТОВ «Будінвестування», яке має відповідні документи: Ліцензія №459101; від 21.04.2010 дозвіл Держгірпромнагляд №2235.10.30-74.30.0 від 08.07.2010

Судом встановлено, що ПП «Бест-Ас» виконало роботи з вимірювання заземляючих пристроїв, опору ізоляції електронних мереж, опору кола «фаза-нуль» на об`єктах підприємства на суму 34322,40 грн., в тому числі ПДВ 5720,40 грн., що підтверджується актом приймання-здавання робіт (т.1, а.с.75).

За фактом виконання робіт позивач отримав від ПП «Бест-Ас» податкові накладні від 21.07.2016 на суму 17322,00 грн., від 16.11.2016 на суму 17000,00 грн.(т.2, а.с. 84, 85).

В оплату за надані послуги позивачем було перераховано на користь ПП «Бест-Ас» кошти на загальну суму 34757,45 грн., у тому числі ПДВ 5792,91 грн., зокрема 21.07.2016 на суму 17322,40 грн. згідно платіжного доручення від 21.07.2016 №149; 16.11.2016 на суму 17000,00 грн. згідно платіжного доручення від 16.11.2016 №184 (т.2, а.с.150, 151).

Як вбачається з письмових пояснень начальника енергослужби Зубковського О.Г. , необхідність проведення робіт з випробувань, замірів опору, які проводилися у 2015-2016 роках згідно укладених договорів №30 від 08.04.2015, №45 від 20.07.2015 та №26 від 12.04.2016 обгрунтована тим, що опосвідчення електроустановок споживачів проводяться на підприємстві щороку в обов`язковому порядку відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживача - НПАОП 41.1-1.21-98, витяг з яких наявний у матеріалах справи. Щодо вибору підрядника зазначає, що роботи проводилися ПП «Бест-Ас» із залученням субпідрядника, оскільки у ТОВ «Будінвестування» були наявні дозволи на виконання робіт з підвищеною небезпекою на електроустановках, які були відсутні у ПП «Бест-Ас», натомість у ПП «Бест-Ас» були наявні транспорт, обладнання та прилади, необхідні для виконання деяких робіт, які у свою чергу були відсутні у ТОВ «Будінвестування».

Суму ПДВ по вищезазначених податкових накладних, виданих ПП «Бест-Ас», було включено позивачем до складу податкового кредиту за квітень-грудень 2015 року та липень, листопад 2016 року.

З матеріалів справи слідує, що між ВРКП «Вишгородтепломережа» (Замовник) та МКП «Контур» (Підрядник) були укладені:

- договір будівельного підряду від 10.04.2017, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання робіт з улаштування м`якої покрівлі за адресою Киїська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-В.

Підрядник зобов`язується виконати власними та залученими силами та засобами роботи з поточного ремонту покрівлі відповідно до умов договору, технічним завданням і кошторисами.

Вартість робіт за цим договором визначається згідно технічного завдання та кошторисом і становить 41452,26 грн., в тому числі ПДВ 20%, що становить 6908,71 грн.

Якщо в ході виконання договору буде виявлена необхідність проведення додаткових робіт з незалежних від підрядника обставин, вартість і терміни виконання цих робіт будуть оформлені додатковою угодою до договору, яка є її невід`ємною частиною.

Підрядник виконує роботи, зазначені в п. 1.1 цього договору до повного виконання робіт, у строк до 25 квітня 2017 року.

За фактом виконаних робіт надається акт та рахунок-фактура.

Також між сторонами були підписані додатки до договорів, а саме: Локальний кошторис на поточний ремонт покрівлі (т. 1 а.с.87).

Судом встановлено, що МКП «Контур» виконало роботи з улаштування м`якої покрівлі на суму 41452,26 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаної роботи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (т.1, а.с.90).

На виконання договору підряду позивачем було здійснено 20.04.2017 оплату в розмірі 41452,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №259 (т.2, а.с.152).

На підтвердження руху матеріальних цінностей по підприємству, які були закуплені підрядником МКП «Контур» робіт з улаштування дахових покрівель відповідно до украденого договору будівельного підряду від 10.04.2017 позивачем надані наступні документи: рахунок-фактура ТОВ «РКЦ-Буд» №РБ_0007543 від 07.04.2017 на оплату позивачем матеріалів; видаткову накладну ТОВ «РКЦ-Буд» №РБ_0002034 від 11.04.2017 про отримання позивачем зазначених в рахунку-фактурі матеріалів, звіт про витрати основних матеріалів відповідно до виробничих норм за квітень 2017 року (т. 2, а.с.167-171).

- договір від 25.04.2017, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання робіт з улаштування мякої покрівлі за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пр. І.Мазепи 4-Б.

Підрядник зобов`язується виконати власними та залученими силами та засобами роботи з поточного ремонту покрівлі відповідно до умов договору, технічним завданням і кошторисами.

Вартість робіт за цим договором визначається згідно технічного завдання та кошторисом і становить 28966,50 грн., в тому числі ПДВ 20%, що становить 5793,30 грн.

Якщо в ході виконання договору буде виявлена необхідність проведення додаткових робіт з незалежних від підрядника обставин, вартість і терміни виконання цих робіт будуть оформлені додатковою угодою до договору, яка є її невід`ємною частиною.

Підрядник виконує роботи, зазначені в п. 1.1 цього договору до повного виконання робіт, у строк до 05 травня 2017 року.

За фактом виконаних робіт надається акт та рахунок-фактура.

Також між сторонами були підписані додатки до договорів, а саме: Локальний кошторис на поточний ремонт покрівлі (т. 1 а.с.89).

Судом встановлено, що МКП «Контур» виконало роботи з улаштування м`якої покрівлі на суму 28966,50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаної роботи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (т.1, а.с.91).

На виконання договору підряду позивачем було здійснено 10.05.2017 оплату в розмірі 28966,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №125 (т.2, а.с.153).

На підтвердження руху матеріальних цінностей по підприємству, які були закуплені підрядником МКП «Контур» робіт з улаштування дахових покрівель відповідно до украдених договорів будівельного підряду від 10.04.2017 та від 25.04.2017 позивачем надані наступні документи: рахунок-фактура ТОВ «РКЦ-Буд» №РБ_0008721 від 21.04.2017 на оплату позивачем матеріалів; видаткову накладну ТОВ «РКЦ-Буд» №РБ_0002377 від 25.04.2017 про отримання позивачем зазначених в рахунку-фактурі матеріалів, звіт про витрати основних матеріалів відповідно до виробничих норм за квітень 2017 року (т.2, а.с.172-176).

В судовому засіданні судом досліджено фото та відеоматеріали щодо ремонту м`якої покрівлі, що підтверджує факт виконання робіт за договором будівельного підряду від 10.04.2017 та від 25.04.2017 (т.2, а.с.157).

МКП «Контур» були виписані позивачу податкові накладні №48 від 10.05.2017 на суму 28966,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 4827,75 грн.), №44 від 19.04.2017 на суму 41452,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 6908,71 грн.), сума ПДВ за якими була включена до складу податкового кредиту за квітень, травень 2017 року (т.1, а.с.93, 94).

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згіднорозділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

VI. Оцінка суду

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ «БК Єврофасп», МКП «Контур», ПП «Бест-Ас» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Контролюючий орган не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ «БК Єврофасп», ПП «Бест-Ас» та МКП «Контур» були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість вказаних контрагентів позивача - ТОВ «БК Єврофасп», ПП «Бест-Ас» та МКП «Контур» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та податку на додану вартість за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмовий відзив на позовну заяву відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагентів ВРКП «Вишгородтепломережа», як-то відсутність ТОВ «БК Єврофасп», ПП «Бест-Ас» та МКП «Контур» за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки.

В Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ «БК Єврофасп», ПП «Бест-Ас» та МКП «Контур» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Щодо обсягів основних засобів та трудових ресурсів контрагента.

Акцентуючи в Акті перевірки на обмеженій кількості трудових ресурсів ТОВ «БК Єврофасп», контролюючим органом було залишено поза увагою, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних робіт контрагентами може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру: субпідряду, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу основні та транспортні засоби, якщо того вимагає конкретний вид робіт, можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт, що засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов`язаний дослідити первинні документи.

Таким чином, наведені в Акті перевірки аргументи про недостатність у ТОВ «БК Єврофасп» персоналу та основних засобів для виконання взятих на себе зобов`язань за договором з позивачем є припущеннями, що не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «БК Єврофасп» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, (відсутність інформації про придбання контрагентом товарів, що були поставлені позивачу) судом до уваги не приймаються.

Аргументи податкового органу в Акті перевірки про непідтвердження надання послуг за ланцюгом постачання (його обрив) є таким, що не відповідають правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, відтак її не можливо «перевиставити».

Крім того, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «БК Єврофасп» та ПП «Бест-Ас», не можуть бути взяті до уваги, оскільки дані про відкриття кримінального провадження не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 р. у справі № 808/2360/17.

Щодо наявності кримінальних проваджень, порушених відносно контрагентів позивача, та вплив цих обставин на юридичне значення первинних документів, що слугували підставою для отримання спірних податкових вигод суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що стверджуючи в Акті перевірки про фіктивність ТОВ «БК Єврофасп», ПП «Бест-Ас» внаслідок вжиття органами досудового розслідування до вказаних юридичних осіб заходів кримінально-процесуального характеру, контролюючий орган будь-яких доказів, здобутих у рамках таких кримінальних проваджень, не досліджував.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-який доказ підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вина посадових осіб фіктивність ТОВ «БК Єврофасп», ПП «Бест-Ас» у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, ухиленні від сплати податків має підтверджуватись відповідними доказами.

Сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Верховний Суд у низці своїх постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 08.11.2018 у справі № 826/15028/17).

Водночас, під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред`явлено вироків суду щодо керівників ТОВ «БК Єврофасп», ПП «Бест-Ас».

VII. Висновок суду

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків у зв`язку з відображенням у бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність спірних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у податкових спорах недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «БК Єврофасп», ПП «Бест-Ас» та МКП «Контур» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог - пунктів - п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст.. 201 Податкового кодексу України, є необгрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018 №0020351413, від 02.03.2017 №0007541405 в частині суми завищеного від`ємного об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 327018,07 грн., від 06.07.2018 №0020321413 в частині заниженої суми податку на додану вартість у розмірі 86995,10 грн. та штрафних санкцій на суму 21748,78 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання послуг та реальність понесених у зв`язку з цим витрат.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 8747,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.03.2019 №177.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.07.2018 №0020351413 на суму заниженого податку на прибуток в розмірі 10563,00 грн. та штрафних санкцій на суму 2640,75 грн., від 06.07.2018 №0020341413 в частині суми завищеного відємного об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 327018,07 грн., від 06.07.2018 №0020321413 в частині заниженої суми податку на додану вартість у розмірі 86995,10 грн. та штрафних санкцій на суму 21748,78 грн.

Стягнути на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (ідентифікаційний код 13713569, місцезнаходження: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 8747 (вісім тисяч сімсот сорок сім) грн. 27 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Київський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення суду 08.07.2019.

Суддя Леонтович А.М.