Рішення № 82864976, 20.06.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/922/19

Провадження 2/206/531/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

за участі представника

відповідача ОСОБА_2 .В.,

встановив:

11 лютого 2019 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчого напис від 18 серпня 2014 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 3093 (а.с.2-3, 20-23).

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.02.2007 р. між Публічним акціонерним товариством1 Комерційний банк «Надра» (далі Банк) та ним, було укладено кредитний договір №8/2007/840-к/756Н на суму 45647,00 доларів США. Того ж дня 07.02.2007 р. між сторонами було укладено договір іпотеки № 756 Н/1, за яким він з метою забезпечення виконання ним зобов`язання, що витікає із Кредитного договору, передав в іпотеку, відповідачу, нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 . В листопаді 2018 року йому зателефонувала раніш невідома особа ОСОБА_3 , та повідомила, що банк вистави на продаж його квартиру, та запропонувала йому її придбати. Для з`ясування цих обставин та підстав продажу він звернувся до адвоката Мельниченко В. М. Від адвоката йому стало відомо, що відповідно до Публічного паспорт активу (права вимоги фізичних осіб - індивідуальні позичальники) ФГВФО, Банк на підставі виконавчого напису № 3093 виставив на продаж право вимоги за кредитним договором: 8/2007/840- к/756Н від 07.02.2007. 21.12.2018 р. він отримав від адвоката копію виконавчого напису від 18 серпня 2014 вчиненого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. за реєстраційним № 3093 та витяг з реєстру виконавчих проваджень. Відповідно до виконавчого напису, звертається стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За рахунок отриманих від реалізації пропонується, задовольнити вимоги ПАТ «КБ « Надра» у загальному розмірі 83000 доларів США, що за курсом НБУ, на момент вчинення виконавчого напису, склало 1168670 грн. 26 коп. Вважає, що виконавчий напис за реєстраційним № 3093 вчинений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., оскільки був вчинений із порушенням норм діючого законодавства. Вимоги кредитора з виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання може бути пред`явлено після настання строку виконання грошового зобов`язання, який, згідно з п. 1.4 кредитного договору №8/2007/840-к/756Н, спливає 06 серпня 2024 року. У виконавчому написі не зазначено період за який нараховується пеня, штрафні санкції, заборгованості за відсотками. Із вищі наведеного чітко вбачається не відповідність заявлених вимог стягувана по розрахунку пені та відсутність підтвердження безспірності такої заборгованості. До того ж у виконавчому написі взагалі не зазначено на підставі яких документів нотаріус вчинив виконавчий напис. Отже при вчинені виконавчих написів стягувачем не було надано документів, що підтверджують безспірність заборгованості, оскільки стягувачем не пред`являлося (не направлялася) вимога про сплату боргу. Оскільки виконавчі написи були вчинені на суму яка не відповідає дійсності та значно перевищує суму боргу, то такі виконавчі написи повинні бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, оскільки вбачається спір щодо розрахунку суми боргу що підлягає стягненню. Відповідач пред`являв виконавчий напис до виконання до Самарського ВДВС ДМУЮ, але на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який набрав чинності 17.06.2014 встановлено мораторій на примусове стягнення нерухомого майна громадян, які мають кредитні зобов`язання за договорами в іноземній валюті, органи ДВС повернули виконавчий напис стягувачеві відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» оскаржуваний виконавчий напис може бути пред`явлений до виконання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Біла І.В. подала письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого, остання вважала вимоги позивача необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Зазначила, що ОСОБА_1 взагалі пропустив строк звернення до суду, оскільки мав право звернутися до суду з вказаною позовною заявою протягом трьох років з моменту вчинення виконавчого напису від 18 серпня 2014 року. Проте, з позовною заявою до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернувся лише 11 лютого 2019 року. Виконавчий напис від 18 серпня 2014р. вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 3093 відповідно до вимог ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про нотаріат». Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач виконав у повному обсязі. В свою чергу, позивач свої зобов`язання за Кредитним договором, щодо повернення кредитних коштів не виконав - припинив здійснення щомісячних платежів по поверненню кредитних коштів та сплати нарахованих процентів за їх користування. Відповідно до п. 4.2.4. Кредитного договору, відповідач має право вимагати від позивача дострокового виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених Кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3. Кредитного договору, а також у випадку, не виконання умов передбачених у п. 4.3.6. Кредитного договору. Згідно п. 5.1, 5.3 Договору іпотеки, відповідач має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій частині. Звернення стягнення на Предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленістю сторін на передачу відповідачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закон України «Про іпотеку»; права відповідача від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Посилання позивача, що у виконавчому написі відсутня інформація за який період проводиться стягнення, суми боргу, штрафних санкцій та процентів із чого вбачається спір про право, стосовно суми стягнення не відповідає дійсності, оскільки така інформація міститься, як в самому виконавчому написі так і в документах, що передбачені в «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. що було подано приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис від 18.08.2014 р. містить інформацію щодо загальної суми заборгованості, в т.ч. основної суми боргу, заборгованості по процентах, суми пені та суми штрафу. Зазначено, строк за який провадиться стягнення - сім років п`ять місяців, а саме з 07.02.2007 р. по 07.07.2014р. (а.с.105-107).

Представник позивача, за адвокат Мельниченко В.М. в судових засіданнях наполягав на задоволенні позову, з підстав викладених у ньому. Зазначив, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягають стягненню, та безспірності характеру правовідносин сторін, що не відповідає вимогам ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та у зв`язку з чим виконавчий напис є такими що не підлягає виконанню.

Представник відповідача, адвокат Гапанович С.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що банком направлялася позичальнику вимога про сплату заборгованості. Нотаріус пересвідчися, що вимога була направлена. Позичальник взагалі не цікавився своїми обов`язками, кредит не сплачував. На це майно не розповсюджується дія мораторію, оскільки квартира придбана за кредитні кошти.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., не використала своє право бути присутньою у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

20 лютого 2019 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху (а.с.16).

27 лютого 2019 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків та клопотання про витребування доказів (а.с.18, 30).

20 березня 2019 року по даній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження, витребувано докази (а.с.32).

08.04.2019 року на електронну адресу суду та 10.04.2019р. поштою від представника відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву та проведення судового засідання у режимі відеоконференції (а.с.34-37, 73-74).

10 квітня 2019 року від третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни надішли копії документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис та заява з проханням розглядати справу за її відсутності (а.с.52-72).

11 квітня 2019 року ухвалою судді клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Судове засідання призначене на 13 травня 2019 року о 14 годині 00 хвилин провести в режимі відео конференції (а.с.86).

13.05.2019 року від представника відповідача на електронну адресу суду та 22.05.2019р. поштою надійшов відзив на позовну заяву (а.с.94-97-105-107).

Ухвалою судді від 13.05.2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Судове засідання призначене на 29 травня 2019 року о 14 годині 30 хвилин провести в режимі відео конференції (а.с.100).

Ухвалою судді від 29.05.2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Судове засідання призначене на 20 червня 2019 року о 11 годині 00 хвилин провести в режимі відео конференції (а.с.120а).

20 червня 2019 року від представника позивача, адвоката Мельниченко В.М. надійшло клопотання про розгляд справи по суті за їх відсутності за наявними в справі доказами (а.с.209).

20 червня 2019 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом заслухано представників сторін, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 07 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» правонаступником усіх прав та зобов`язань якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8/2007/840-к/756Н, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у сумі 45647,00 доларів США на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 07.02.2007р., згідно якого ОСОБА_1 придбає у власність нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , зі сплатою відсотків у розмірі 12,99 річних строком до 06.серпня 2024 року (а.с.25-26).

Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбаченим цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж в термін визначений п. 3.3.3 цього договору.

07 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» правонаступником усіх прав та зобов`язань якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 756Н/1, відповідно до умов якого, останній в забезпечення зобов`язань за Кредитним договором № 8/2007/840-К/756Н передав в іпотеку квартиру за номером АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., зареєстрований в реєстрі за № 294 (а.с.27-28).

Пунктом 5.1, 5.3 цього договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій частині. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленістю сторін на передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

18 серпня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис, за реєстровим номером 3093, яким пропонується звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 07.02.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. за реєстровим № 294, передано в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра». Строк платежу за вищезазначеним договором іпотеки настав 15.08.2014 року. За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» у розмірі: основний борг – 44729,02дол. США; сума заборгованості по відсотках – 35274,79 дол. США; пеня – 67068,41грн.; штраф – 53987,16грн., що всього становить 80003,81 долари США, що за курсом НБУ станом на 18.08.2014р. (1 долар США = 13,073311грн.) становить 1045914,69грн. та 121055,57грн., а всього у гривневому еквіваленті 1166970,26грн. Витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису – 1700,00грн. Строк за який проводиться стягнення, - сім років п`ять місяців, а саме з 07.02.2007 року по 07.07.2014р. (а.с.53).

З наданих копій документів приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною на виконання ухвали суду на підставі яких було вчинено 18.08.2014 року за р. № 3093 виконавчий напис видно, що 18.08.2014р. представник ПАТ КБ «Надра» звернувся з заявою від 16.07.2014р. до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на Договорі іпотеки № 756Н/1 від 07 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. та зареєстрований в реєстрі за номером № 294, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 . До заяви було додано: копію кредитного договору № 8/2007/840-к/756Н від 07 лютого 2007р., оригінал договору іпотеки № 756/1 від 07 лютого 2007 року, оригінал розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.07.2014р., оригінал виписки за договором № 8/2007/840-к/756Н від 07.02.2007р., оригінал письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором з описом вкладення до цінного листа від 15.07.2014р., установчі документи банку, довіреність представника банку (а.с.54-72).

З письмової вимоги банку про усунення порушень за кредитним договором № 8/2007/840-к/756Н від 07 лютого 2007 року, яка направлена ОСОБА_1 15.07.2014 року видно, що банк вимагає у зв`язку з порушенням умов договору, дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором, та сплатити суму боргу за кредитним договором яка станом на 07.07.2014 року становить: 80003,81 дол. США та 121055,57 пені, штрафних санкцій, з урахуванням: у основний борг – 44729,02дол. США; сума заборгованості по відсотках – 35274,79 дол. США; пеня – 5670,74 дол. США, що еквівалентно 67068,41грн.; штраф – 4564,70дол. США відповідно до п. 5.2, що еквівалентно 53987,16грн. Також попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги та додатково стягнення витрат за оплату послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису (а.с.58).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Так, згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктом 1.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

За змістом пункту 1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік).

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку) подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 1.1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань застосування права. Мета вчинення виконавчого напису – надати стягувачу можливість в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Також на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем повинна бути безспірною. З дня виникнення права вимоги має пройти строк, який є меншим за три роки.

У свою чергу, боржник може в судовому порядку оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі, установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто: чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису; чи не минуло три роки з дня виникнення права вимоги.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-141цс14), у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17, постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18), Верховний Суд у постанові від 13 червня 2019 року (справа № 761/24390/15-ц, провадження № 61-31342св18), постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року (справа № 483/2096/16, провадження № 61-30243св18).

Так судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на момент вчинення виконавчого напису були наявні всі документи на підтвердження безспірності вимог банку., письмова вимога про усунення порушення виконання зобов`язання була направлена позивачу не менш ніж за тридцять днів до вчинення нотаріусом виконавчого напису та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, як того вимагає чинне законодавство.

Посилання позивача на те, що у виконавчому написі не зазначено період за який нараховується пеня, штрафні санкції, заборгованість за відсотками, спростовується наявними в виконавчому написі нотаріуса відомостями, що строк за який проводиться стягнення – сім років п`ять місяців, а саме з 07.02.2007 року по 07.07.2014р.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий напис був вчинений на суму яка не відповідає дійсності та значно перевищує суму боргу.

Навпаки сума заборгованості з пенею, штрафними санкціями, заборгованістю за відсотками зазначена у письмовій вимозі банку аналогічна сумі зазначеній у виконавчому написі нотаріуса, розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.07.2014р., виписці за кредитним договором станом на 07.07.2014р., відмінність розміру заборгованості за кредитним договором відсутня.

Отже суд доходить висновку, що ПАТ КБ «Надра» надало нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи.

Крім того посилання позивача на те, що банк не мав прав вимоги з виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання, оскільки не настав строк виконання грошового зобов`язання, який згідно кредитного договору спливає 06 серпня 2024 року не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до умов, як кредитного договору, так і договору іпотеки банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж в визначений договором термін (п.4.2.4 кредитного договору) та має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.5.1, 5.3 договору іпотеки).

Також посилання позивача на те, що відповідач пред`явив виконавчий напис до виконання не зважаючи на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», то слід зазначити наступне.

Так дійсно, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, який набрав чинності 07 червня 2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валют та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або 2) є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 3) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року справа № 465/1310/17, провадження № 61-29771 св 18).

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Також іпотечне майно (спірна квартира) була придбана за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності звернення до суду, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частіша четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Як видно з позовної заяви та матеріалів справи позивач ОСОБА_1 у листопаді 2018 року дізнався про існування оспорюваного виконавчого напису нотаріуса від 18.08.2014р., протилежне доведено не було, отже строк позовної давності звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 76-82, 89, 141, 227- 229, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 липня 2019 року.

Суддя А.О. Сухоруков