Вирок № 82864974, 05.07.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3537/18

Провадження № 1-кп/206/58/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2019 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Бубісь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018040700000279 від 17.03.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, Томаківського району, с. Кисличувата, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 30.08.2017 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік,

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Іванова М.Ю. потерпілої ОСОБА_2 захисника-адвоката Павленко В.С. обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи раніше судимим за злочин проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, у період іспитового строку вчинив умисний корисливий злочин. 03.03.2018, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_1 перебуваючи в кв. АДРЕСА_3 , в ході спілкування з раніше знайомою йому ОСОБА_3 , дізнався, що ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521», сріблястого кольору, належний її матері ОСОБА_2 перебуває у користуванні у раніше знайомого йому ОСОБА_4 В цей час, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчиненому повторно. У цей же день, тобто 03.03.2018, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, прибув до постійного місця мешкання ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , та використовуючи довірливі відносини з ОСОБА_4 , засновані на знайомстві, діючи умисно, вчиняючи корисливий злочин повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і свідомо бажаючи її настання, попросив останнього передати йому належний ОСОБА_2 ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521» сріблястого кольору, при цьому надавши неправдиві відомості про те, що він забирає його на прохання ОСОБА_2 , для передачі їй. У свою чергу, ОСОБА_4 нічого не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_1 , знаючи що він має дружні стосунки з ОСОБА_2 та її сім`єю, будучи введеним в оману, довіряючи йому та не маючи сумнівів у правдивості його слів, добровільно передав йому належний ОСОБА_2 ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521» сріблястого кольору. В подальшому ОСОБА_1 , отримавши від ОСОБА_4 вищевказаний ноутбук, заздалегідь не маючи наміру передавати його власниці ОСОБА_2 , разом з чужим майном зник з місця скоєння злочину, у подальшому розпорядившись ним на власний розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 був спричинений матеріальний збиток на загальну суму 9835 гривень 20 копійок. На думку сторони обвинувачення ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, а саме, заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочину не визнав в повному обсязі та суду показав, що 03.03.2018 року знаходячись в під`їзді по вул. 20-річчя Перемоги, 55, м. Дніпро він разом з ОСОБА_3 пив пиво та чекали її чоловіка, з ними були ще двоє сусідів. ОСОБА_3 під час їх бесіди запропонувала йому забрати ноутбук, (який належав її матері) у їх знайомого ОСОБА_4 та закласти до ломбарду. Вилучені кошти за ноутбук розділити навпіл, на що він погодився. Під час вказаної розмови з ОСОБА_3 (вони були у двох), остання просила його не розповідати про їх розмову її чоловіку, оскільки вони на той час посварилися. Після розмови, він пішов до ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 та сказав йому, що ОСОБА_3 попросила віддати ноутбук. Забравши у ОСОБА_4 вказаний ноутбук він відніс його до ломбарду, який розташований на ринку «Придніпровський», де отримав за нього грошові кошти у розмірі 1000 гривень, які потім віддав ОСОБА_3 Претензій з боку останньої до нього ніяких не було. Приблизно через два дні до нього зателефонувала потерпіла ОСОБА_2 та почала питати де її ноутбук, на що він відповів їй, що ноутбук знаходиться в ломбарді, на ринку «Придніпровський», точної назви та адреси вказаного ломбарду не пам`ятає. В судовому засіданні прокурор вважав надані докази стороною обвинувачення достатніми та обґрунтованими, та такими що в повному обсязі підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_1 Повне невизнання вини останнім розцінює як обраний спосіб захисту, переслідуючи мету уникнути відповідальності за скоєне. Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, дослідивши інші матеріали кримінального провадження, приходить до переконання, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст.190 КК України, вказане підтверджується сукупністю наступних доказів, досліджених і перевірених в ході судового слідства, а саме: Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 03 березня 2018 року ввечері надала ОСОБА_4 у користування належний їй ноутбук на декілька днів. Через кілька годин потому останній зателефонував їй та повідомив, про те, що ОСОБА_1 забрав ноутбук за її проханням. Після розмови з ОСОБА_4 , вона одразу зателефонувала ОСОБА_1 , але не змогла дозвонитися останньому. Вранці наступного дня ОСОБА_1 зателефонував їй та повідомив, що йому терміново потрібні були гроші і він заклав її ноутбук до ломбарду, але пообіцяв повернути його через три години, коли знайде гроші, для викуплення. Вона почекала приблизно два тижні, однак останній нічого не повернув. Наприкінці березня 2018 року вона подала заяву до поліції та самостійно викупила з ломбарду вказаний ноутбук за 2000 гривень. Разом з тим зазначила, що ніхто не просив ОСОБА_1 забрати вказаний ноутбук у ОСОБА_4 . Окрім того зазначила, що за проханням доньки останній не віддав би ноутбук ОСОБА_1 Грошових коштів за вказаний ноутбук від ОСОБА_1 вона не отримувала. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показала, що потерпіла ОСОБА_2 є її матір`ю з якою вони разом проживають. Обвинувачений ОСОБА_1 є знайомим її чоловіка з яким вони мешкали в одному селі. Очевидцем вказаної події вона не була. Всі обставини їй відомі зі слів матері. Крім того, зазначила, що 03.03.2018 року приблизно о 15:00 годин ОСОБА_1 , заходив до них додому, забрати сумку із своїми речами, яку він залишив в них напередодні. Він попросив дати йому ноутбук, щоб подивитись відео, на що вона повідомила, що ноутбук ( ОСОБА_2 ) віддала ОСОБА_4 на деякий час. Під час їх розмови в квартирі знаходились її чоловік, бабуся, двоє дітей та її брат. Через деякий час ОСОБА_4 їй розповів, що ОСОБА_1 прийшов до нього додому та повідомив, що її бабуся ( ОСОБА_5 ) попросила віддати йому ноутбук, оскільки їх родина посварилася між собою. Окрім того, зазначила, що вона та ніхто з її родини не попросив ОСОБА_1 забрати вказаний ноутбук у ОСОБА_4 та закладати його до ломбарду. Її мама після того, як дізналася, що ноутбук у ОСОБА_1 дзвонила останньому, слухавку він не брав, а коли дозвонилася до нього він повідомив, що забере з ломбарду її ноутбук та поверне його. Через деякий час, після вказаної події її матір подала заяву у відділ поліції щодо дій ОСОБА_1 Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що на початку березня 2018 року, точної дати не пам`ятає, він попросив у ОСОБА_2 з якою перебуває у дружніх відносинах її ноутбук у тимчасове використання, на що остання погодилась та надала йому його. Того ж дня, до нього додому за адресою: АДРЕСА_5 прийшов його знайомий ОСОБА_1 та повідомив йому, що ОСОБА_2 попросила повернути її ноутбук. Після розмови з ОСОБА_1 він не телефонував ОСОБА_2 щоб перевірити. Ввечері того ж дня йому зателефонувала потерпіла та попросила повернути їй ноутбук, на що він відповів, що ноутбук вже віддав ОСОБА_1 за її проханням, на що ОСОБА_2 повідомила йому що не просила ОСОБА_1 забирати в нього її ноутбук. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він проживаю з сім`єю потерпілих з 2012 року. Обвинуваченого знає дитинства, вони разом вчилися у школі, весь цей час в них були добрі відносини. Разом з тим зазначив, що у його тещі ОСОБА_2 є ноутбук, який вона купувала за власні кошти для роботи. Вдома вказаним ноутбуком користується вся родина. Приблизно 03 березня 2018 року, точної дати не пам`ятає, ОСОБА_2 надала свій ноутбук у тимчасове використання своєму приятелю ОСОБА_4 . В цей же день він бачив обвинуваченого, який в ході бесіди повідомив йому, що зустрів ОСОБА_2 після роботи і остання сказала йому що їй потрібен її ноутбук та попрохала ОСОБА_1 забрати його в ОСОБА_4 Через деякий час йому стало відомо, зі слів дружини, що ОСОБА_1 заклав вказаний ноутбук до ломбарду. Він зателефонував ОСОБА_4 дізнатися про вказану обставину, на що останній йому повідомив, що до нього додому прийшов ОСОБА_1 та сказав, що ОСОБА_2 приїхала з роботи додому розгнівана та просить повернути їй ноутбук. Через деякий час він зустрів ОСОБА_1 , останній сказав, що він дійсно заклав до ломбарду вказаний ноутбук, чому не сказав. Також зазначив, що його дружина ОСОБА_3 один раз закладала ноутбук до ломбарду, однак про цю обставину знала ОСОБА_2 , оскільки на отримані грошові кошти за ноутбук ОСОБА_3 робили аборт. Потім вказаний ноутбук за його кошти вони викупили та повернули ОСОБА_2 Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що знайома з обвинуваченим ОСОБА_1 , а з ОСОБА_8 , вони товаришували. В березні 2018 року, точної дати не пам`ятає до неї в гості додому прийшов ОСОБА_1 та купив її дітям морозива. Вона запитала в нього де він взяв гроші, на що останній відповів, що вкрав ноутбук, який здав до ломбарду, який знаходиться на ринку. В нього було дві тисячі гривень. Окрім того, зазначила, що бачила у ОСОБА_1 квитанцію з ломбарду щодо вказаного ноутбуку. Вона запитала у ОСОБА_1 чи не у ОСОБА_9 він вкрав ноутбук, однак останній нічого на це їй не відповів. Потім вони пішли гуляти з обвинуваченим та зустріли ОСОБА_10 з її чоловіком, остання запитала у ОСОБА_1 навіщо він вкрав ноутбук, на що ОСОБА_1 віддав ОСОБА_3 квитанцію з ломбарду на вказаний ноутбук. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що працює на посаді касира-приймача в ПТ «Ломбард «ОНІКС» Анохіна, Яценко», який розташований по вул. Роторна, 27К у м. Дніпро. 03.03.2018 року обвинувачений ОСОБА_1 прийшов до ломбарду та здав йому ноутбук фірми "Делл", отримавши за нього грошові кошти. Він перевірив вказаний ноутбук, після чого видав ОСОБА_1 фінансовий договір та грошові кошти за вказаний ноутбук. Крім того зазначив, що прийом товарів, які здаються до ломбарду фіксуються квитанцією. Договір про надання фінансового кредиту під заставу на вказаний ноутбук заповнював саме він, оскільки його пароль під яким видається фінансовий договір відомий тільки йому та його керівництву, проте директор не займається прийманням товарів та оформленням фінансових договорів до ломбарду. Окрім того, зазначив, що обвинуваченого він бачив і раніше в ломбарді, оскільки останній неодноразово закладав речі у їх ломбард. В базі даних ломбарду є фотографія останнього та паспортні дані, оскільки особа вже зверталася до ломбарду з позикою. Працівник ломбарду може встановити анкетні дані особи відповідно до внутрішньої програми і без документів. Після оформлення позичальником позики у ломбарді видається договір про надання фінансового кредиту. Вказаний договір є єдиним документом, який оформлюється касиром-приймачем в ПТ «Ломбард «ОНІКС». Через деякий час вказаний ноутбук викупила з ломбарду його власниця, вона прийшла до ломбарду разом з співробітниками поліції, яким він також видав договір про надання фінансового кредиту, складений на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу огляду предмета з фототаблицею до нього від 11.04.2018 року (т.1, а.п. 20-22), встановлено, що за адресою: вул. Гаванська, 4 каб. №6 Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області проведено огляд об`єкту, а саме ноутбуку, який належить потерпілій ОСОБА_2 з 2016 року. Вказаний ноутбук сріблястого кольору марки «DELL» модель «іnspiron 15R-5521», який на момент огляду є справним та не має видимих пошкоджень, серійний номер ноутбуку, який повинен міститись на нижній поверхні чорного кольору ноутбуку є затертим. - Згідно з договором про надання фінансового кредиту під заставу № 14.33051/0 від 03.03.2018 року, який виданий ПТ «Ломбард «ОНІКС» Анохіна, Яценко» (т.1, а.п.26), на ім`я позичальника ОСОБА_1 , останнім надано предмет застави: ноутбук марки «DELL» 4NKFW A00, оціночна вартість якого складає 2000 гривень. Позичальнику ОСОБА_1 відповідно до оціночної вартості товару видано фінансовий кредит у розмірі 2000 гривень. Фінансовий кредит видав касир-приймач ОСОБА_11 . Як встановлено з висновку судово-товарознавчої експертизи під № 1174/18 від 14.04.2018 року (т.1, а.п. 33), ринкова вартість ноутбука марки «DELL» модель «inspiron 15R-5521», у справному та робочому стані, який був придбаний у 2016 році, з урахуванням його зносу, станом на 03.03.2018 року становить 9835,20 гривень. Відповідно до протоколу огляду місця події з фототаблицею до нього від 16.04.2018 року (т.1, а.п. 42-45), встановлено, що огляд проводився за адресою: АДРЕСА_4 . Об`єктом огляду є приміщення квартири розташованої на четвертому поверсі за вищевказаною адресою в якій мешкає ОСОБА_4 , в ході огляду нічого не виявлено. Статтею другою КПК України, встановлено що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства, держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ч.1 ст.9 КПК України передбачено,що під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно зі ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину,передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину є сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, характеризується прямим умислом. Об`єктивна сторона даного злочину полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману або зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати в потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Так, в ході досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 безпосередньо у потерпілої ОСОБА_2 належний їй ноутбук не брав, вказане підтвердили у своїх показах потерпіла ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Окрім того, як встановлено в ході судового слідства потерпіла ОСОБА_2 добровільно не передавала свій ноутбук обвинуваченому ОСОБА_1 , що є обов`язковою ознакою шахрайства. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, кваліфіковані стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 не можуть утворювати склад злочину як шахрайство.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 нічого не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_1 , знаючи що він має дружні стосунки з ОСОБА_2 та її сім`єю, будучи введеним в оману, довіряючи йому та не маючи сумнівів у правдивості його слів, добровільно передав йому належний ОСОБА_2 ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521» сріблястого кольору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всі дії здійснені ОСОБА_1 та які підпадають під склад злочину ч. 2 ст. 190 КК України і підтверджуються обставинами викладеними в обвинувальному акті були вчиненні не по відношенню до потерпілої ОСОБА_12

Орієнтири щодо такого застосування згаданої норми матеріального права відображено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» та правовому висновку Верховного суду у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №655/289/17.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі - Пленум) судам надано роз`яснення, що предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), а також право на майно та дії майнового характеру.

Відповідно до абзацу 4 пункту 17 Пленуму, якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство.

Відповідно до абзацу 5 пункту 17 Пленуму, якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній.

Окрім того, статтею 290 КПК визначено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду, своєю постановою у справі №671/463/15-к від 06 березня 2017 року, висловила правову позицію щодо відкриття матеріалів сторонами у порядку статті 290 КПК. Відповідно до вказаної правової позиції, не відкриття сторонами матеріалів є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс-18) зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року йдеться про необхідність надання доступу стороні захисту до матеріалів, як гарантії справедливого судового розгляду.

Так, речовий доказ у вигляді ноутбуку марки «DELL» моделі «INSPIRON 15R- 5521» сріблястого кольору, наданого потерпілою ОСОБА_2 21.06.2019 для огляду в судовому засіданні Самарського районного суду м. Дніпропетровська, не було відкрито обвинуваченому ОСОБА_1 в порядку статті 290 КПК України, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 12.06.2018 року (т. 1 а.п. 116).

Окрім того, під час проведення в судовому засіданні огляду ноутбука потерпілої ОСОБА_2 , який було надано в судове засідання останньою, потерпіла підтвердила в судовому засіданні, що наданий для огляду 21.06.2019 ноутбук марки «DELL» моделі «INSPIRON 15R-5521» сріблястого кольору згідно розписки ОСОБА_13 щодо відповідального зберігання майна від 11.04.2018 було повернуто потерпілій ОСОБА_13 , натомість відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КК України відбулася 12.06.2018 року. Дані відомості внесено до Реєстру матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню №12018040700000279 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України. Отже потерпілою та прокурором під час досудового розслідування та направлення обвинувального акту, не було здійснено відкриття обвинуваченому ОСОБА_1 речового доказу стосовно ноутбука марки «DELL» моделі «INSPIRON 15R -5521» сріблястого кольору та не надано доступ до нього, що є грубим порушенням вимог статті 290 КПК та правом на захист.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення та потерпілий не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено у справі «Джаспере проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.

У справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року Європейський суд з прав людини вказав на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У рішенні від 11 квітня 2013 року у справі "Веренцов проти України" Європейський суду з прав людини вказав, що має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до положень пункту 1 ч. 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. А відповідно до частини другої цієї статті жоден доказ не має наперед встановленої сили. При оцінці усіх доказів у цій справі, суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», що передбачено ч. 2 ст. 17 КПК України. Проте така доведеність може випливати виключно із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

В ст.7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. За статтею 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.06.1990 року №5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" визнано неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування не було здійснено всіх можливих і необхідних заходів для перевірки даних, які б свідчили про умисел ОСОБА_1 на заволодіння чужим майном шляхом обману, а також не було знайдено достатніх доказів, які б без сумніву доводили вчинення ОСОБА_1 шахрайських дій шляхом обману потерпілої ОСОБА_2 . Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин у кримінальному провадженні, суб`єктивну і об`єктивну сторони інкримінованого кримінального правопорушення, суд приходить до беззаперечного висновку, про не встановлення доказів наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, у зв`язку з чим, за даним обвинуваченням він підлягає виправданню.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-376,100 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати невинуватим, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю того, що в його діях є склад вказаного злочину.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні під № 12018040700000279 віднести на рахунок держави.

Речові докази: ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521», сріблястого кольору, визнаний речовим доказом відповідно до постанови про визнання речових доказів від 11.04.2018 року (т.1 а.п. 23), переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 відповідно до зберігальної розписки від 11.04.2018 року (т.1 а.п.24) – повернути власнику за належністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.В. Поштаренко