Ухвала суду № 8285969, 26.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-2572/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                    Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Лиснянському районі Черкаської області

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.01.2008 року

та постанову Господарського суду Черкаської області від 07.08.2006 року

по справі № 07/2753а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти»

до Державної податкової інспекції у Лиснянському районі Черкаської області

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

          У травні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти»звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції (правонаступник у з в’язку з реорганізацією Державна податкова інспекція у Лиснянському районі Черкаської області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2006 року № 0000082301/0.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 07.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.01.2008 року у даній справі позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.04.2006р. №0000082301/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32712 грн., у тому числі 21808 грн. за основним платежем та 10904 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.

          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

          Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 10.02.2006 року по 24.03.2006 року Звенигородською ОДПІ була проведена планова комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності від 01.07.2004 року по 31.12.2005 року. За результатами цієї перевірки складений акт від 30.03.2006р. №301/23-017/00223941.

На підставі даного акту перевірки, відповідач видав податкове повідомлення-рішення №0000082301/0 від 12.04.2006 року, яким, відповідно до п.п.„б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон України №2181-ІІІ), визначив позивачу податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 40995,49 грн., з яких основний платіж в сумі 27330,36 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 13665,13 грн.

В ході перевірки податковим органом констатоване порушення позивачем: п.п.3.2.1 п. 3.2 ст.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 23.03.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п.5.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, що виразилося в тому, що підприємством не вівся окремий облік витрат, які частково використовуються не в оподатковуваних операціях, в результаті чого за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. було завищено податковий кредит в сумі 21808,00 грн.:

В результаті чого, відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3 та п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР не включено до податкового зобов’язання 5522,36 грн. податку на додану вартість за імпортовані послуги із сертифікації товарів та інспекційного контролю за станом виробництва, в т.ч.: за липень 2004р. на суму 4794,40 грн., за вересень 2004р. на суму 363,42грн., за жовтень 2004р. на суму 364,54 грн.

За вимогами п.п. 7.4.1. Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.2., за умови якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

У період липень 2004 року, лютий 2005 року та червень-жовтень 2005 року позивачем пред’явлено до платежу та здійснено продаж простих векселів, які були емітовані покупцями продукції товариства і отримані позивачем як підтвердження зобов’язань цих покупців по сплаті заборгованості за поставлену продукцію.

Як вбачається із матеріалів справи та акту перевірки від 30.03.2006року, висновком економічної експертизи №1644, позивачем на виконання зазначених договорів було реалізовано та пред’явлено до платежу простих векселів на суму 9799094,63грн.

Відповідно до п.п.7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, в редакції Закону України №2505-ІV, яка почала діяти з 31.03.2005р., платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Таким чином, законодавство передбачило необхідність ведення окремого обліку з поставки та придбання щодо операцій, які підлягають оподаткуванню та звільнених від оподаткування.

Як встановлено під час перевірки, згідно з книгою обліку доходів та витрат, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ВАТ „Дашуківські бентоніти, позивачем за перевіряємий період не здійснювалося визначення та розподілення витрат, які частково використовуються в неоподатковуваних операціях. В зазначений період позивачем не вівся окремий облік і здійснювався розподіл загальногосподарських витрат та витрат по ремонту адміністративного будинку, що стало підставою для визначення йому податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

В зв’язку з цим відповідач самостійно здійснив розподіл оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, у спосіб який, передбачений п.7.20 ст.7 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997року „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Втім, з огляду на те, що в самому п.7.20 ст.7 Закону України №283/97-ВР міститься посильна норма до пунктів 7.11 та 7.13 статі 7 цього Закону, він має застосовуватися при оподаткуванні неприбуткових установ і організацій та окремих чітко визначених платників податків, тобто осіб, до кола яких позивач не належить.

Підпунктами 7.4.2 та 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та іншими нормативно-правовими актами не встановлено методик (правил) визначення частки податку, яка відповідає частці використаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних або неоподатковуваних операціях. В акті перевірки відповідач при здійснені розподілу оподатковуваних та неоподатковуваних операціях не посилався на жоден Закон та/чи підзаконний акт.

Отже, як обґрунтовано встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивачем не порушено норми п.п.7.2.8, п.7.2, п.7.4..2 та п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР при відображені в податковому обліку господарських операцій з продажу простих векселів.

Висновком Судово-економічної експертизи №1644 додатково визначено, що висновки акту перевірки від 30.03.2006р. не підтверджуються в частині нарахованого ВАТ „Дашуківські бентоніти” податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21808,00 грн. Завишення позивачем податкового кредиту в сумі 21808,00 грн. за перевіряємий період не обґрунтовується нормами діючого законодавства.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позову в частині визначеного податкового зобов’язання з податку на додану вартість за операціями з векселями у сумі 32712 грн., у тому числі 21808 грн. за основним платежем та 10904 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

          Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

          Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Лиснянському районі Черкаської області відхилити.

          Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.01.2008 року та постанову Господарського суду Черкаської області від 07.08.2006 року залишити без змін.

          Справу повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Суддя Г.К. Голубєва