Ухвала суду № 82855987, 05.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

05 липня 2019 року м. Київ № 640/8495/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши, до моменту відкриття провадження у справі, у порядку письмового провадження заяву б/н від 01.07.2019 «Про забезпечення позову» ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом б/н від 16.05.2019

ОСОБА_1

до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) подала на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України (адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, ідентифікаційний код - 41693471) (надалі - відповідач або Адміністрація ДКВС), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 08.05.2019 № 129/ОД-19 про накладення дисциплінарного стягнення.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 примічає, що наявні обов`язкові підстави для скасування спірного наказу у зв`язку із тим, що, по-перше, усупереч ст. 57 Конституції України не забезпечено конституційне право позивачки знати її права і обов`язки. По-друге, всупереч ч. 2 ст. 74 Закону України «Про державну службу» не забезпечено гарантії прав державного службовця під час застосування дисциплінарного стягнення, оскільки Адміністрацією ДКВС України не встановлено факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. По-третє, в розріз ст. 19 Конституції України не забезпечено належного порядку накладення дисциплінарних стягнень. По-четверте, оскаржуваний наказ містить не всі необхідні складові (не має порядку і строків набрання наказом законної сили та порядку і строків оскарження).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019, матеріали справи № 640/8495/19 передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Поряд із цим, 01.07.2019 через канцелярію до суду ОСОБА_1 (по тексту альтернативно - Заявник) подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд забезпечити позов шляхом заборони Адміністрації ДКВС виконувати накази Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 26.06.2019 № 168/ОД-19, від 26.06.2019 № 170/ОД-19, від 26.06.2019 № 169/ОД-19, від 26.06.2019 № 171/ОД-19.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 акцентує, що має місце не процес притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, а процес незаконного звільнення державного службовця. Заявник, з посиланням на приписи ст.ст. 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, відмічає, шо для того, щоб попередити незаконне звільнення ОСОБА_1 , а також щоб не ускладнилось виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, необхідно вжити вид забезпечення позову, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України - заборона відповідачу вчиняти певні дії, зокрема, суд повинен заборонити відповідачу виконувати накази Адміністрації ДКВС України від 26.06.2019 № 168/ОД-19, від 26.06.2019 № 170/ОД-19, від 26.06.2019 № 169/ОД-19, від 26.06.2019 № 171/ОД-19. При цьому, позивачка звертає увагу, що відсутність заборони Адміністрації ДКВС вчиняти зазначені дії дозволить останньому незаконно звільнити ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2019, заяву про забезпечення позову внесено до системи автоматизованого розподілу та передано судді Пащенку К.С.

Вирішуючи по суті подану заяву, проаналізувавши наведені в ній обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд зазначає про наступне.

У відповідності до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (в ухвалі скорочено - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як слідує із позовної заяви, публічно-правовий спір між сторонами існує, на думку Заявника, за обставин прийняття спірного наказу з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим наявні підстави для його скасування.

Суд відмічає, що викладені в позові обставини і правова оцінка питань протиправності оскаржуваного наказу підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.

Приймаючи до уваги наведене, суд звертає увагу, що на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом не може бути надана правова оцінка неправомірності відповідного наказу, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише в ході судового розгляду справи по суті, за окресленим вище предметом позову.

Окремо, варто наголосити, що на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності оспорюваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, з огляду на те, що Заявником у заяві не зазначено, в контексті ст. 150 КАС України, обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи, що станом на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності означеного наказу, з урахуванням того, що до поданої заяви не надано відповідних достатніх та беззаперечних доказів, а судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даного судового рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь ОСОБА_1 , суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому відсутніми є підстави для її задоволення.

Окремо, суд зауважує, що у заяві про забезпечення позову позивачка, враховуючи її майновий стан, просить суд, на підставі ч. 1 ст. 133 КАС України, повністю звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

У відповідності до приписів статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Дослідивши додані до позову матеріали на предмет наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подану нею заяву про забезпечення позову, суд вважає відзначену заяву позивачки вмотивованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 133, 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви б/н від 01.07.2019 «Про забезпечення позову» у адміністративній справі за позовом б/н від 16.05.2019.

2. Відмовити у задоволенні заяви б/н від 01.07.2019 «Про забезпечення позову» ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом б/н від 16.05.2019.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України, може бути оскаржено.

Суддя К.С. Пащенко