Рішення № 82854828, 04.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2973/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (ЄДРПОУ 41248812, 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а), про зобов`язання вчинити певні дії,-

Встановив:

16 травня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, у якій позивач просить суд:

зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі сформувати та подати до відповідного управління Державної казначейської служби України в м. Одесі (ЄДРПОУ 41248812) подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 29.03.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 9 085,03 грн. на рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОКПО 14360570 МФО 305299.

В обґрунтування позову зазначається, що позивачем відповідно до договору купівлі-продажу придбано об`єкт нерухомого майна та сплачено до бюджету суму збору на обов`язкове пенсійне страхування в розмірі 9085,03 грн. Разом з тим, позивач вказує, що вказана купівля нерухомого майна є для позивача першою, тому він вважає, що має право на повернення зазначеної суми, у зв`язку із чим звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі із заявою про повернення сплаченої суми, однак отримав лист, яким відмовлено позивачу у повернені сплаченої суми. Позивач вважає вказану відмову відповідача протиправною. Натомість, на переконання позивача, саме на державу, а в даному випадку на суб`єкта владних повноважень в особі Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, покладено обов`язок щодо встановлення факту придбання нерухомості вперше. За таких обставин, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді від 20.05.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

30.05.2019 року (вхід. № 19374/19) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву. Проте, станом на момент розгляду справи відзив до суду не надійшов. Згідно витягу з бази відстеження поштових відправлень, копія ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року отримана відповідачем 14.06.2019 року.

Згідно ч.4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов наступного.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що 29 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , укладено договір купівлі - продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. та зареєстровано в реєстрі за № 394, згідно з яким позивач придбав у власність квартиру під номером АДРЕСА_4 .(а.с.31-33).

Відповідно до квитанції № СВ01341211/1 від 29.03.2019 позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 9 085,03 грн. під час здійснення операції з купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна. (а.с.30)

22.04.2019 позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (далі - Управління) з заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 9 085,03 грн.

Листом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса від 26.04.2019 року №8512/07 позивачу повідомлено, що управління не володіє інформацією щодо прав власності на нерухомість, а від так не в змозі прийняти рішення щодо звільнення від сплати зазначеного збору, лише за умови надання документу, виданого компетентним органом. (а.с. 29).

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування "врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, зазначене питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України № 29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Аналізуючи наведені норми, суд констатує, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

До матеріалів справи позивачем надано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2019 року, індексний номер витягу 161631282, згідно якого позивач є власником квартири за адресою АДРЕСА_4 . (а.с. 34).

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували те, що житло було придбане ним вперше є безпідставними, оскільки Пенсійним фондом України не здобуто доказів того, що у позивача у власності перебуває ще й інше майно, яке було придбане ним раніше, до укладення договору купівлі-продажу квартири від 29.03.2019.

Відсутність ж механізму перевірки органами Пенсійним фондом України інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у Постанові від 28.11.2018 року у справі №813/1126/17 зазначив, що «за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

При цьому, слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу».

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 19 червня 2018 року (справа № 819/1554/16).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач дійсно 29.03.2019 року вперше придбав житло за договором купівлі-продажу квартири та при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9085,03 грн., який підлягає поверненню.

Механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначений Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 988/18283.

Згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" від 16.02.2011 року контроль за справлянням надходжень бюджету, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд.

Відповідно до пп.7 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Оскільки, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачений позивачем при купівлі квартири, підлягає поверненню згідно положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №1650/24182, яким передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1, ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується Квитанцією №ПН99 від 11.02.2019 року (а.с. 3).

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (ЄДРПОУ 41248812, 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а), про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (код ЄДРПОУ 41248812) сформувати та подати до відповідного управління Державної казначейської служби України в м. Одеса подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 29 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у розмірі 9085,03 грн. на рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОКПО 14360570 МФО 305299.

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а; код ЄДРПОУ 41248812) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п. 15.5 ч. 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.М. Токмілова

.