Рішення № 82854698, 27.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000741

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Карп`як О.О.,

секретаря судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача - Ситника С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3), Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) в якому просить суд:

- визнати дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області по винесенню по наказу про звільнення ОСОБА_1 - протиправним;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 1200 о/с від 11.01.2019 «Про звільнення», згідно з яким позивача звільнено з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС з 07.11.2015 р.;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС з 08.11.2015 р.;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції в порядку, передбаченому п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»;

- стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.

11 березня 2019 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12 березня 2019 року відкрито загальне позовне провадження.

Протокольною ухвалою суду від 03 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позову зазначено, що позивача з 11.01.2019 за судовим рішенням від 06.12.2018 у справі № 813/2532/18, поновлено на посаді та цього ж дня оскаржуваним наказом звільнено через скорочення штатів. Однак, позивача не попереджено про скорочення та про наступне звільнення у встановлений законодавством строк, не запропоновано іншої посади для проходження публічної служби. Відповідачами також не досліджено можливість подальшого використання позивача по службі. Повторне звільнення позивача є протиправним, порушує право позивача на працю, а тому він звернувся із цим позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Позиція відповідача 1 викладена у відзиві від 25.04.2019 за вих. № 14579. Зазначив, що з 07.11.2015 по теперішній час у відповідача 1 відсутні будь-які штатні посади, відтак і реальна можливість продовження служби позивачем. При звільненні позивача враховано вказаний факт, факт перебування Головного управління МВС України у Львівській області у процесі припинення. Відповідач 1 не вправі та не зобов`язаний був пропонувати посади, що знаходяться у штаті іншої юридичної особи.

Позиція відповідача 2 викладена у відзиві від 25.04.2019 за вих. №150/32/03-2019.

Зазначено, що відповідач 2 є окремою, самостійною юридичною особою, а не правонаступником Головного управління МВС України у Львівській області. Станом на момент звільнення позивач перебував на службі в МВС України, в межах цієї справи оскаржує звільнення з Головного управління МВС України у Львівській області. У відповідача 2 відсутній будь-який обов`язок по працевлаштуванню позивача та констатує, що наказ про призначення на посаду поліцейського ОСОБА_1 , з 07.11.2015 не видавався. Підстави для виплати йому середнього грошового забезпечення поліцейського - особі, яка ніколи не була поліцейським немає.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки не повідомили.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі № 813/2532/18 за його позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії шляхом прийняття на службу, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за № 1146о/с "Про звільнення" від 16.05.2018 про його звільнення, з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновлено його на попередній посаді В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1197о/с "Про виконання рішення суду" від 11.01.2019 поновлено майора міліції ОСОБА_1 , на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС з 07 листопада 2015 року; підстава - рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі № 813/2532/18. Цей наказ підписано головою ліквідаційної комісії (а.с.20).

Вказані обставини відповідачами не заперечуються.

У той же день, 11.01.2019 за підписом голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області видано наказ № 1200о/с "Про звільнення", відповідно до якого, зважаючи на те, що втратив чинність Закон України „Про міліцію" та 07.11.2015 набрав чинності «Про Національну поліцію», відповідно до наказу МВС № 1388 «Про організаційно-штатні питання» від 06.11.2015 всі штати апарату та структурних підрозділів ГУ МВС України у Львівській області скасовано, відповідно до положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил за п. 64 "г" Положення /через скорочення штатів/ майора міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС, з 07.11.2015. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить 17 років 11 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні: 25 роки 09 місяці 27 днів (а.с. 8).

Не погоджуючись із цим наказом, вважаючи своє звільнення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким. Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ від 02.07.2015 та спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення № 114).

Пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з приписами підпункту "г" п. 64 Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015, з дня опублікування цього Закону (опубліковано 06.08.2015, набрав чинності - 07.11.2015) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції (п. 9 розділу ХІ Закону України № 580-VІІІ).

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів (абзац 1 п. 10 розділу ХІ Закону № 580-VІІІ).

Таким чином, вирішуючи питання щодо звільнення у зв`язку зі скороченням штату, начальник органу зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з`ясувати наявність наміру особи проходити службу в національній поліції. Позивача звільнено із займаної ним посади до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

При цьому суд зазначає, що з моменту опублікування Закону України "Про Національну поліцію" та після винесення рішення Львівським окружним адміністративним судом від 06.12.2018 у справі № 813/2532/18, відповідачем 1 не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості її подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського, не вирішено питання про можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції.

Відповідно до п.9 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Таких дій відповідачем вчинено не було, а оскаржуваний в даній справі наказ за своїм змістом фактично повторює вже скасований у судовому порядку наказ за № 1146о/с "Про звільнення" від 16.05.2018 про звільнення ОСОБА_1 , майора міліції, з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому, суд зазначає, що наказом № 1197 о/с від 11.01.2019 року в частині поновлення позивача на посаді, відповідачем не було відновлено порушене право на працю, передбачене Конституцією України.

Таким чином, Голова ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області приймаючи наказ № 1200 о/с "Про звільнення" від 01.01.2019, в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 "г" /через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, не виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду 06.12.2018 у справі № 813/2532/18 та протиправно повторно звільнив позивача із займаної посади з 07.11.2015.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх і належних правових підстав для прийняття наказу № 1200 о/с "Про звільнення" від 11.01.2019 в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015, а тому, оскаржений наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 28.10.2014 та від 04.11.2014 встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відтак, наявні підстави для поновлення позивача на посаді в органі, з якого його було незаконно звільнено.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до оскарженого наказу, позивача було звільнено із органів внутрішніх справ з 07.11.2015.

При здійсненні обрахунків, суд враховує довідку про доходи позивача від 26.11.2018 №380/68.

Разом з тим, оскільки позивача поновлено на посаді відповідно до рішення суду від 06.12.2018 у справі № 813/2532/18 та на підставі якого було винесено наказ від 11.01.2019 року № 1197 о/с період стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу, - період, за який слід стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у даній справі розпочався з 12.01.2019 (оскільки період, за який слід стягувати кошти за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 охоплений судовим рішенням № 813/2532/18).

Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.01.2019 по 27.06.2019, що підлягає виплаті позивачу становить 20019, 96 грн., (119,88 грн., х 167 календарних дні (час вимушеного прогулу)), з проведенням усіх вирахувань, відповідно до чинного законодавства.

Щодо позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Львівській області, то суд зазначає, що такі є безпідставними оскільки Головне управління Національної поліції у Львівській області не вчиняло жодних дій чи бездіяльності щодо ОСОБА_1 ,, позивач не перебував у трудових відносинах з Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, відсутні будь-які нормативно правові акти якими було покладено на Головне управління Національної поліції в області працевлаштування працівників міліції підрозділів ОВС в області, які звільняються при набранні чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Тому у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Львівській області слід відмовити повністю.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 3656,60 грн.

Оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач від сплати такого за подання цього позову звільнений, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за № 1200 о/с від 11.01.2019 «Про звільнення», згідно з яким позивача звільнено з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС з 07.11.2015 р.

3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, з 07 листопада 2015 року.

4. Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ: 08592247) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20019,96 грн., з проведенням усіх вирахувань відповідно до чинного законодавства.

5. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3656,60 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят шість гривень шістдесят копійок), з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 липня 2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна