Рішення № 82854559, 20.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року м.Київ справа № 320/1847/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач, Ірпінське ОУПФУ Київської області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо порядку обчислення, нарахування та виплати пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити додаткову пенсію по рішенню суду у справі №2-а-1351/11, ст. 39, 51 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він знаходиться на обліку в Ірпінському ОУПФУ Київської області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, а також підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та постанови Ірпінського міського суду від 16.02.2011 №2-а-1351/2011, нарахування та виплату яких у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач протиправно здійснював у розмірі меншому, ніж визначено вказаним законом та рішенням суду.

Зокрема, позивач вказує на те, що положення Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VIII не містять будь-яких обмежень щодо застосування розмірів основної чи додаткової пенсії, встановлених положеннями статей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/1847/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розмір додаткової пенсії позивачеві обчислений виходячи з постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210.

Вказує, що 19.06.2011 набрав чинності Закон України від 14.06.2011 №3491-VІ "Про внесення змін до Державного бюджету України на 2011 рік". Пунктом 7 частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011-2014 роках норми і положення статей 50, 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011-2017 роки.

Таким чином, відповідач наголосив, що саме Законом було змінено можливість здійснювати виплати в розмірах, більших ніж наявний фінансовий ресурс, а також делеговано Кабінету Міністрів України визначення порядку та розмірів виплат вищевказаним категоріям громадян.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 30.11.1999 (а.с.6-7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи IV категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською облдержадміністрацією 13.04.1993 (а.с.15).

Позивач перебуває на обліку в Ірпінському ОУПФУ Київської області та отримує пенсію за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 30.06.2009 (а.с.14).

Судом встановлено, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16.02.2011 у справі №2а-1351/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.08.2010 з урахуванням вже проведених виплат (а.с.12).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області - залишено без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 16.02.2011 - без змін (а.с.13).

Згідно з відміткою в судовому рішенні вказана постанова набрала законної сили 19.10.2011.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, вищезазначене рішення суду виконувалось пенсійним органом до 22.07.2011, та сума, що нарахована за рішенням суду, позивачу не виплачена (а.с.30).

21.02.2019 позивач звернувся до Ірпінського ОУПФУ Київської області із заявою, в якій на підставі постанови Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 16.02.2011 у справі №2а-1351/11 просив перерахувати та виплатити грошові кошти за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (а.с.7).

Листом від 07.03.2019 №136/П-03 Ірпінське ОУПФУ Київської області повідомило позивача, що підстави для перерахунку пенсії по постанові Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 16.02.2011 у справі №2а-1351/11 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відсутні.

Вказана відмова мотивована тим, що пенсія ОСОБА_1 виплачується у порядку та розмірі, що встановлені чинним законодавством. При цьому вказано, що зобов`язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватися на правовідносини, що виникають між сторонами у зв`язку з подальшими змінами в законодавстві (а.с.8).

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 передбаченої статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, а також передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати в Україні.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії або додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4 встановлено статтею 51 Закону №796-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві додаткової пенсії).

Так, абзацом 3 зазначеної статті передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2011 рік доповнено пунктом 4 такого змісту: установити, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, ст.ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення п. 4 розділу VІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інший, ніж передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п.п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону №2857-VI та постанови №745.

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Абзацом 1 п. 13 Порядку (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №112 від 25.03.2014) передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, що належать до категорії 1 виплачується у розмірах: особам з інвалідністю І групи - 341,64 грн. - для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Водночас, 01.01.2014 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII, Прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статями Закону № 796-ХІІ, передбачено не було.

Лише Законом України від 31.07.2014 №1622-VII «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014, розділ Прикінцеві положення Закону України від 16.01.2014 №719-VII Про Державний бюджет України на 2014 рік доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст.ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Відтак, тільки з 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.ст. 50 - 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивачу мала здійснюватись виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 51 Закону № 796-XII, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлено у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі № 285/4300/14-а; у постанові Верховного суду від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17 (пункти 46-52).

При цьому суд відхиляє аргументи відповідача, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4 мала здійснюватись у порядку та розмірі, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210, якою було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що виходячи з принципу пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі статей 50-54 Закону №796-ХІІ.

Тотожний висновок був висловлений у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі № 285/4300/14-а та у постанові Верховного суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункт 48), від 19.06.2018 у справі № 344/14522/17.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір підвищення до додаткової пенсії ОСОБА_1 був обчислений у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства та рішенню суду у справі №2-а-1351/2011.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити додаткову пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області від 16.02.2011 у справі №2-а-1351/2011, відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В частині 2 статті 122 зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій відповідача щодо порядку обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Факт протиправності таких дій відповідача встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд переконаний, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 1 статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Такий висновок суд робить, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що в ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено протиправність дій суб`єкта владних повноважень - Ірпінського ОУПФУ Київської області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.

За таких обставин суд не може погодитись із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини 1 статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.03.2019 у справі №806/1952/18.

Таким чином, позивач не пропустив строк звернення до суду з позовною заявою.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248152; місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4) щодо порядку обчислення, нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі, що не відповідає вимогам статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248152; місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4) здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області від 16.02.2011 у справі №2-а-1351/11 та відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 20.06.2019.

Суддя Кушнова А.О.