Рішення № 82854420, 04.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року м. Київ справа № 320/617/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача в частині відмові в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці позивачу за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. включно;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу у розмірі 90% суддівської винагороди звільненого від сплати податків та зборів на підставі довідки Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 р. № 05/29/74 за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. включно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує грошове утримання як суддя у відставці Апеляційного суду Київської області. У зв`язку із змінами в законодавстві Апеляційним судом Київської області було видано позивачу нову довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додавши до заяви зазначену довідку. Відповідачем було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із серпня 2018 р. Позивач вважає, що дії відповідача у нездійсненні перерахунку з 1 січня 2018 р. та невиплаті перерахованого грошового утримання за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. є протиправними, порушують його права та законні інтереси, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У позовній заяві просив суд подальший розгляд справи здійснювати без його участі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

2 травня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20 лютого 2019 р. № 1624/02-01 було повідомлено про надходження роз`яснень Пенсійного фонду України та Міністерства соціальної політики України щодо врегулювання механізму перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 1 січня 2018 р. Стверджує, що відповідно до наданих роз`яснень розпорядженням № 812044 від 21 березня 2019 р. позивачу було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди, звільненого від сплати податків та зборів, на підставі довідки Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 р. № 05/29/74 за період з 1 січня 2018 р.

31 травня 2019 р. до суду сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

31 січня 2017 р. рішенням Вищої рада правосуддя позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивач є суддею у відставці Апеляційного суду Київської області, що підтверджується посвідченням судді у відставці № 02438.

9 серпня 2018 р. Апеляційним судом Київської області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із зверненням щодо перерахунку пенсії на підставі довідки Апеляційного суду Київської області з 1 січня 2018 р.

Листом відповідача № 360/П-01 від 23 серпня 2018 р. позивача повідомлено, що розпорядженням управління від 15 серпня 2018 р. проведено перерахунок пенсії виходячи з суми суддівської винагороди у розмірі 31 011 грн. 20 коп. в розмірі 90% суддівської винагороди. Повідомляє також, що розмір щомісячного довічного грошового утримання визначено на рівні 27 910 грн. 08 коп. (31 011 грн. 20 коп. х 90 % = 27 910 грн. 08 коп.).

До матеріалів справи позивачем було надано довідку від 25 січня 2019 р. про розмір довічного утримання судді за період з січня 2018 р. по серпень 2018 р. Згідно з цією довідкою позивач отримав наступні суми довічного утримання: за січень 2018 р. - 23 628 грн. 39 коп.; за лютий 2018 р. - 23 628 грн. 39 коп.; за березень 2018 р. - 25 344 грн. 00 коп.; за квітень 2018 р. - 25 344 грн. 00 коп.; за травень 2018 р. - 25 344 грн. 00 коп.; за червень 2018 р. - 25 344 грн. 00 коп.; за липень 2018 р. - 25 344 грн. 00 коп.; за серпень 2018 р. - 27 910 грн. 00 коп.

Позивач вважає дії відповідача щодо не виплати довічного утримання судді за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. у розмірі 27 910 грн. 00 коп. протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Відповідно до вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року №5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність судців як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року № 3рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

Відповідно до вимог п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/20П вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Абзацем 2 п. 7 рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності судців, суперечить вимогам ч. 1 ст. 126 Конституції України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2016 р. № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно з п. 3 рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 р. № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку судців і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (ч. 5 ст. 48 Закону № 2453-VІ).

При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 6 ст. 48 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до вимог ст. 138 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з вимогами статті 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 2 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Так, пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI.

Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної ОСОБА_4 України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з вимогами статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні приписи містяться в статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі Закон № 2453-VI).

Тобто, у питаннях визначення розмірів суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці норми Закону № 2453-VI зберігають чинність, а позивач має право на перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у тому числі у зв`язку зі збільшенням посадового окладу.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІ «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 1774-VІІ), який набрав чинності з 1 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. 00 коп.

У зв`язку з цим, з 1 січня 2017 року посадовий оклад судді визначається не з розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а з «розрахункової величини», запровадженої пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІ.

У подальшому, Законом України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (далі Закон № 2415-VIII), який набрав чинності з 22 липня 2018 року, внесено зміни до абзацу другого пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІ. Зокрема, слово та цифри « 1600 грн.» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Даною нормою Закону введено застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, в тому числі і суддям, нової «розрахункової величини» - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року. Крім того, встановлено початок застосування цієї нової «розрахункової величини» для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат - 1 січня 2017 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотньої дії (ретроактивна форма). В пункті 3 зазначеного рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадку, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб.

Надання зворотньої дії Закону (ретроактивність Закону) - виключення, про що повинна бути пряма вказівка про це в Законі.

Отже, у даному випадку самим законодавцем дію Закону № 2415-VІІІ в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме, на правовідносини починаючи з 1 січня 2017 року.

Відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 грн., що фактично відповідає розміру розрахункової величини, з якої визначалась суддівська винагорода працюючим суддям у 2017 році і відповідно нараховувалося і виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.

Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 9 листопада 2018 року по справі № 554/3215/17.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, з 1 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні, а тому саме з цієї дати зміна суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Підтвердженням застосування для визначення суддівської винагороди працюючим суддям нової розрахункової величини з 1 січня 2018 року є довідка Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 року № 05/29/74 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оскільки в зазначеній довідці чітко визначена дата, з якої зроблено перерахунок суддівської винагороди - 1 січня 2018 року, відповідно до відповідно до вимог Закону України від 15 травня 2018 р. № 2415-VІІІ, відповідач зобов`язаний був здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з дати збільшення розміру суддівської винагороди працюючих суддів, тобто також з 1 січня 2018 року.

Натомість, відповідачем здійснено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача тільки з місяця звернення із відповідною заявою, тобто з серпня 2018 року.

Позивачем надано довідку від 25 січня 2019 р. про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, з якої вбачається, що саме з січня 2018 року по серпень 2018 року відповідач не здійснив перерахунок та виплату різниці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви від 9 серпня 2018 року та довідки Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 року № 05/29/74.

Разом з тим, до суду 6 травня 2019 р. від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та додатки, з яких убачається, що відповідачем на підставі розпорядження № 812044 від 21 березня 2019 р. позивачу було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди, звільненого від сплати податків та зборів, на підставі довідки Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 р. № 05/29/74 за період з 1 січня 2018 р.

Під час дослідження цього розпорядження судом встановлено, що текст вказаного розпорядження №812044 від 21 березня 2019 р. є надрукованим на аркуші паперу. При цьому у тексті здійснено виправлення ручкою у наступних рядках цього розпорядження:

1) заг. процент розрах. Утримання від заробітної плати - замість « 80 %», здійснено виправлення ручкою (рукописно) на « 90 %»;

2) призначення згідно з Законом України щомісячно у сумі:

- з 1 січня 2018 р. - утримання 24 808 грн. 96 коп., всього - замість « 24808 грн. 96 коп.», здійснено виправлення (рукописно) на « 27 910 грн. 08 коп.»;

- з 1 квітня 2018 р. - утримання 24 808 грн. 96 коп., всього - замість « 24808 грн. 96 коп.», здійснено виправлення на « 27 910 грн. 08 коп.»;

- з 1 липня 2018 р. - утримання 24 808 грн. 96 коп., всього - замість « 24808 грн. 96 коп.», здійснено виправлення (рукописно) на « 27 910 грн. 08 коп.».

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що не може взяти до уваги розпорядження № 812044 від 21 березня 2019 р. як належний і достатній доказ, на підставі якого відповідач нібито самостійно виконав в позасудовому порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди, звільненого від сплати податків та зборів, на підставі довідки Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 р. № 05/29/74 за період з 1 січня 2018 р.

Крім того, відповідачем надіслано суду копію розрахунку, згідно з якою позивачу 23 травня 2019 р. ніби було виплачено пенсію та заборгованість (різницю) з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. у сумі 74 939 грн. 04 коп. Проте, наданий розрахунок суд також не може взяти до уваги, так як у суду відсутні докази, що за відповідачем не рахується перед позивачем заборгованості з 1 серпня 2018 р. по день винесення рішення суду. Крім того, з цього розрахунку неможливо встановити які саме суми до нього було включено та за який період.

З урахуванням наведеного суд визнає, що по суті відповідач не заперечує право позивача на перерахунок довічного грошового утримання за вказаний період, проте надані докази щодо нібито здійсненого перерахунку не відповідають вимогам щодо належності і допустимості доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було здійснено перерахунок позивачу і виплату йому різниці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2018 року по 31 липня 2018 року.

Отже, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача у частині відмові в переведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці позивачу за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. включно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2018 року по 31 липня 2018 року. Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу у розмірі 90 % суддівської винагороди звільненого від сплати податків та зборів на підставі довідки Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 р. № 05/29/74 за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. включно також підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії).

Тобто, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно не було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці позивачу за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р., отже порушено права позивача на отримання грошового утримання судді у відставці та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Право позивача на перерахунок та отримання грошового утримання судді у відставці порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 5 лютого 2019 р. № 54 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248571) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в переведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. включно.

Зобов`язати Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248571) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, звільненого від сплати податків та зборів, на підставі довідки Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 р. № 05/29/74 за період з 1 січня 2018 р. по 31 липня 2018 р. включно.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248571) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: вул. Святошинська, 50, м. Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ - 41248571.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 4 липня 2019 року.