Рішення № 82854409, 04.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року м. Київ справа № 320/6654/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелском" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пелском" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 р. № 0029111406.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач помилково за наслідками перевірки дійшов висновку про перевищення позивачем ліміту каси у зв`язку з тим, що видатковий касовий ордер, який виписаний на здавання готівки до банку, не містив заповнення «Одержувач». На підставі Акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що оформлення видаткового ордеру було виконано позивачем у повній відповідності до чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

30 листопада 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що для перевірки позивачем було надано видатковий касовий ордер № 15 від 20 грудня 2016 року на суму 100000 грн. 00 коп., у якому видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Згідно з наданим ордером та квитанцією банку № 9652_10 від 20 грудня 2016 р. одержувачем коштів (видати-п/р НОМЕР_1 у ВАТ АБ „УКРГАЗБАНК" ч/з ОСОБА_1 ) є ОСОБА_1 , яка не являється касиром, керівником, або головним бухгалтером ТОВ „Пелском". Крім того, у видатковому касовому ордері № 15 від 20 грудня 2016 року в графі додаток надруковано квитанція № 9652-10 від 20 грудня 2016 р., що свідчить про складання документу після надходження зазначеної квитанції до каси підприємства, а не в момент вчинення розрахункової операції (видачі коштів). Зазначає, що перевіркою встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства за 20 грудня 2016 року у сумі 95000 грн. 00 коп., чим порушено п.2.8., п.3.5, п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18 березня 2019 р.

18 березня 2019 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. У цей же день до суду надійшло клопотання від представника відповідача, в якому він проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечує

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 18 березня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа 11 квітня 2012 р. за адресою: 08421, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, село Студеники, вул. Студениківська, будинок 15, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 37323170).

Основними видами діяльності позивача є розведення інших тварин (основний) (код КВЕД 01.49); оптова торгівля живими тваринами (код КВЕД 46.23); оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою (код КВЕД 46.24); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку, за наслідками якої складено Акт від 7 вересня 2018 р. № 778/10-36-14-02-13/37323170 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелском» (код ЄДРПОУ - 37323170) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2015 р. по 31 березня 2018 р., валютного - за період з 1 січня 2015 р. по 31 березня 2018 р.» (далі - Акт перевірки).

14 вересня 2018 р. позивач подав відповідачу заперечення на Акт перевірки від 7 вересня 2018 р.

25 вересня 2018 р. листом відповідача позивача повідомлено, що за результатами розгляду заперечення (з додатками) висновки акту перевірки викладено в наступній редакції:

1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 1 квартал 2018 р. на суму 30996799 грн.;

2) пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2018 р. на суму 608207 грн.;

3) п. 2.8 «Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 (зі змінами та доповненнями).

У подальшому відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 р. № 0029111406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеню у розмірі 190 000 грн. 08 коп.

11 жовтня 2019 р. позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 р. № 0029111406.

4 грудня 2018 р. рішенням Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги позивача повідомлено, що ДФС України залишає без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 вересня 2018 р. № 0029111406, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог абз. 1 п. 2.8 постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 р. № 637 (далі - Постанова Правління НБУ № 637) (на момент вчинення правопорушення) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку абз. 2 п.2.8 Постанови Правління НБУ № 637).

Згідно з вимогами абз. 3 п. 2.8 Постанови Правління НБУ № 637 здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Абзацем 4 п. 2.8 постанови Правління НБУ № 637 визначено, що здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до вимог п. 3.5 Постанови Правління НБУ № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Згідно з вимогами п. 7.24 Постанови Правління НБУ № 637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Як убачається з підпункту 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, зі змінами та доповненнями) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до вимог 2 ст. 1 Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судом встановлено, що відповідач в Акті перевірки встановив факт перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства за 20 грудня 2016 р. у сумі 95 000 грн. 00 коп.

Відповідач зазначив, що до перевірки надано видатковий касовий ордер № 15 від 20 грудня 2016 року на суму 100 000 грн. 00 коп., у якому видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Так, згідно з ордером та квитанцією банку № 9652-10 від 20 грудня 2016 р. одержувачем коштів (видати-п/р НОМЕР_1 у ВАГ АБ „УКРГАЗБАНК" ч/з ОСОБА_1 ) є ОСОБА_1 , яка не являється касиром, керівником, або головним бухгалтером позивача. У видатковому касовому ордері № 15 від 20 грудня 2016 року в графі додаток надруковано квитанція № 9652-10 від 20 грудня 2016 р., що свідчить про складання документу після надходження зазначеної квитанції до каси підприємства, а не в момент вчинення розрахункової операції (видачі коштів).

Проте, суд не може погодитися з цими твердженнями відповідача у зв`язку з наступним. Відповідно до вимог п. 3.10 постанови Правління НБУ № 637 прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп`ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

У касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється.

Судом встановлено, що видатковий касовий ордер від 20 грудня 2016 р. не підписано одержувачем у зв`язку з тим, що цей касовий ордер виданий на загальну суму проведених підприємством касових операцій для отримання готівки з банку за чеком.

Суд зазначає, що листом Національного Банку України від 22 квітня 2013 р. № 11-117/1363/4874 надано роз`яснення з питань оформлення видаткового касового ордеру. Зокрема, в листі вказано: «…..При цьому слід зазначити, що згідно з вимогами останнього абзацу пункту 3.10 глави 3 Положення у касових ордерах, що оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (у тому числі видача готівки за видатковими відомостями), реквізит "Одержав" (у видатковому касовому ордері), в якому зазначається сума готівки, не заповнюється.

В цьому випадку може не заповнюватися і реквізит "Підпис одержувача", оскільки одержувачі готівки проставляють свої підписи про отримання у видатковій відомості.»

Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку реквізит "Одержав" не потребує заповнення, так само, як і не потребує підпису особи, яка одержує кошти.

Окрім цього, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що в касовому ордері одержувачем коштів являється ОСОБА_1 , яка не є касиром, керівником, або головним бухгалтером позивача, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Листом Національного Банку України від 22 квітня 2013 р. № 11-117/1363/4874 надано роз`яснення про те, що «….у реквізиті "Видати" видаткового касового ордера (додаток 3 до Положення) зазначається прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, яка отримує кошти. У разі, якщо видатковий касовий ордер оформляється на загальну суму коштів, що видаються, наприклад - по відомості на виплату грошей працівникам підприємства (додаток 1 до Положення), то у вказаному реквізиті зазначається відповідний підрозділ підприємства, що отримує кошти.

Якщо ж підприємство здійснює виплати з оформленням видаткової відомості, то відповідно до абзацу другого пункту 3.8 Положення на титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами)…».

На виконання вимог постанови Правління НБУ № 637 та з урахування цього листа позивачем видано видатковий касовий ордер від 20 грудня 2016 р. з графою «Видати: п/р НОМЕР_1 у ВАТ АБ „УКРГАЗБАНК" ч/з ОСОБА_1 ». Так, судом встановлено, що в даному випадку це був банк ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Проте, ОСОБА_1 була лише особою через яку було здійснено видачу, а не отримувачем коштів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працівником позивача, що підтверджується наказом позивача від 1 грудня 2014 р. № 100/К «Про прийняття на роботу», наказом позивача № 201/К від 29 грудня 2017 р. «Про переведення ОСОБА_1 на іншу посаду» та копією довіреності позивача від 12 січня 2015 р. на ім`я ОСОБА_1 для виконання покладених на неї доручень (а саме: вносити грошові кошти на поточний рахунок (корпоративний картковий); отримувати грошові кошти з поточного рахунку (корпоративного карткового) та надавати та отримувати будь-які документи, пов`язанні з обслуговуванням рахунку).

Суд зазначає, що відповідно до абз. 2-4 п. 2.8 постанови Правління НБУ № 637 за відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Отже, з урахуванням вище зазначених положень судом дійшов висновку, що постанова Правління НБУ № 637 не містить вимог, що особа, яка отримала кошти для передачі до банку, обов`язково повинна бути касиром, керівником або головним бухгалтером підприємства, яке здає кошти, а тому твердження відповідача в Акті перевірки є хибним.

Крім того, судом встановлено, що банківською установою 20 грудня 2016 р. у той же день зараховано кошти на рахунок позивача, що підтверджується наявним документами по справі та спростовує висновки, викладені в Акті перевірки відповідачем про перевищення ліміту каси та порушення при оформленні банківських документів.

З огляду на викладено, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушення законодавства у сфері обігу готівки, які визначені в Акті перевірки.

Суд також звертає увагу відповідача на наступне. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 р. № 0029111406, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, прийнято 27 вересня 2018 року, тоді як порушення правил здійснення господарської діяльності за не оприбуткування (неповного прибуткування) готівки на думку відповідача мали місце 20 грудня 2016 року, тобто поза межами річного строку для застосування адміністративно-господарських санкцій за зазначені порушення.

Згідно з вимогами ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб`єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності (ст. 239 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки).

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. у справі № 803/1397/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд зазначає про те, що фінансові санкції, застосовані на підставі пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12 червня 1995 року, у розумінні статті 238 та статті 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

У зв`язку з цим, визначення контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні від 27 вересня 2018 р. № 0029111406 застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 190 000 грн. 08 коп. є неправомірним.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 р. № 0029111406, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що податкове-повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 12 грудня 2018 р. № 5425 позивачем сплачено судовий збір на суму 2850 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2850 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27 вересня 2018 р. № 0029111406.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Пелском» (код ЄДРПОУ - 37323170) судовий збір у розмірі 2850 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пелском», адреса: вул.. Студениківська, буд. 15, с. Студеники, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08421, код ЄДРПОУ - 37323170.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання рішення суду 4 липня 2019 р.