Рішення № 82854219, 03.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Справа № 808/2155/18 Провадження №ВО/280/20/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Батрак І.В.,

суддів Киселя Р.В.

Прасова О.О.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі №808/2155/18

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2019 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд рішення суду від 13.08.2018 в адміністративній справі №808/2155/18 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії за виключними обставинами у справі.

Заява обґрунтована тим, що що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №1-р(ІІ)2019 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Тому, на думку заявника, йому пенсія по інвалідності, як війсбьковослужбовцю має обчислюватись, виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом законом на 1 січня відповідного року. Ураховуючи, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача слугувало посилання суду на положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, на поширення вказаної норми лише на військовомслужбовців, які проходили строкову військову службу, посилається на п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, та вважає, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №1-р(ІІ)2019 р. є виключною підставою для перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі №808/2155/18. На підставі викладеного, просить суд скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі №808/2155/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.06.2019 відкрито провадження за виключними обставинами, призначено розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14 червня 2019 року на адресу суду від відповідача надійщоов відзив на заяву (вх. №21719) про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 в справі №808/2155/18 за виключними обставинами, у якому зазначив, що відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 №1-р/(ІІ)2019, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ втратило чинність з 25.04.2019. Отже, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 вказаного Закону було чинним та підлягало застосуванню відповідачем, за таких обставин відсутні підстави для перегляду судового рішення у звязку з виключними обставинами відпаовідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України. Просить відмовити в задоволенні заяви позивача.

Позивач надіслав до суду факсом заяву (вх. №26217), у якій просить розглянути заяву без його участі. Просить суд задовольнити вимоги заяви у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

За приписами ч. 9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали заяви про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 в справі №808/2155/18 за виключними обставинами, відзив на заяву та матеріали справи, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , як пенсіонер, перебуває на обліку у Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до виписки з військового квитка серії НОМЕР_2 позивач проходив дійсну строкову службу з 15.04.1980 по 26.05.1982.

Згідно з довідкою №4/1038 від 22.10.2001, виданої Запорізьким об`єднаним комісаріатом, позивач з 29.08.1986 по 24.12.1986 знаходився на денних спеціальних зборах та виконував роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки серії МСЕ № 018460 від 16.09.2002 позивачу повторно з 16.09.2002 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

04.05.2018 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до п.5 ч.2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 з 01.10.2017.

Листом від 22.05.2018 року № 308/Б-9 відповідач повідомив позивача, що оскільки позивач проходив військову службу з 15.04.1980 по 26.05.1982, про що свідчать записи військового квитка, то права не обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року він не має.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 в справі №808/2155/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Судове рішення мотивоване відсутністю у позивача права на перерахунок пенсії на підставі положень ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки таке право мають лише особи, які, зокрема, брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме під час проходження дійсної строкової служби.

У зв`язку із прийняттям рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, позивач звернувся до суду із даною заявою про перегляд рішення суду від 13.08.2018 у справі №808/2155/18 за виключеними обставинами.

Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII від 13.07.2017 передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в рішенні від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) вказано про втрату чинності ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у частині словосполучення «дійсної строкової» саме з 25 квітня 2019 року.

Тобто, саме з цього часу втратили чинність положення ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Відповідно, словосполучення «дійсної строкової» визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), що також прямо встановлено самим рішенням.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення Запорізьким окружним адміністративним судом рішення від 13.08.2018 по справі №808/2155/18 положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

З огляду на вказане, визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач, у спірних відносинах, був зобов`язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин, а тому висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 не можуть бути підставою для перерахунку та виплати пенсії позивачу в період з 01.10.2017 відповідно до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність підстав передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України для перегляду вказаного судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція при розгляді заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 у справі 640/20317/16-а (касаційне провадження №К/9901/54752/18) та від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що перерахунок та виплата пенсії у відповідності до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» може бути здійснено ОСОБА_1 з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 1-р(II)/2019, а саме починаючи з 25 квітня 2019 року.

Отже, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до пенсійного органу для здійснення перерахунку його пенсії (починаючи з 25 квітня 2019 року) відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на підставі рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 1-р(II)/2019.

Згідно з ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Частиною 1 ст. 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Таким чином, з урахуванням положень законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що підстави для перегляду за виключними обставинами та скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 по справі № 808/2155/18 у суду відсутні, тому заява ОСОБА_1 про перегляд вказаного судового рішення за виключними обставинами задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 241-243, 248, 361 368, 369 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви (вх. №21809) про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі №808/2155/18 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Батрак

Суддя Р.В.Кисіль

Суддя О.О.Прасов