Рішення № 82853813, 26.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/640/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

представників позивача Лісового О.О., Мацана О.О,

представника відповідача Решетника О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування акта,

ВСТАНОВИВ:

Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (надалі - ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ, підприємство, платник податків, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (відповідач) про скасування акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02 листопада 2018 року №22942/14-04/30659431; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2018 року №0014221404, №0014211404, №0464481303 та №0464491303.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2018 року №0014211404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 5258761,25 грн., №0014221404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 213097,50 грн., №0464481303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 45185,14 грн., №0464491303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 3765,43 грн. прийняті на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02 листопада 2018 року № 22942/14-04/30659431, яким встановлено порушення підприємством пункту 142.1 статті 142, пункту 197.6 статті 197, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 статті 168, пунктів 171.1, 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Під час перевірки ревізори-інспектори дійшли висновків, що на підприємстві безпідставно укладено цивільно-правові договори на виконання загально-будівельних робіт із фізичними особами замість трудових договорів, що мало вплив на питому вагу фонду оплати праці та середньооблікової чисельності інвалідів в сумі загального фонду оплати праці та в загальній чисельності інвалідів та, як наслідок, застосування пільг щодо оподаткування прибутку підприємства та щодо сплати ПДВ на підставі пунктів 142.1 статті 142, пункту 197.6 статті 197 ПК України.

Позивач не погоджується із такими висновками акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначив, що підприємство використовує працю інвалідів, яких є більше 50 % від загальної кількості працюючих; фонд оплати праці інвалідів протягом звітного періоду становить не менш як 25 % від суми загальних витрат з оплати праці; відсоток суми витрат на переробку сировини в загальній вартості виготовлених товарів/наданих послуг становить більше 8 % ціни постачання таких товарів/послуг, що дозволяє мати пільги в оподаткуванні прибутку підприємства та сплати ПДВ. Разом з тим, Головне управління ДФС у Волинській області не наділене повноваженнями визначати, в якому порядку та які угоди - цивільно-правові чи трудові - повинні бути укладені для виконання робіт із фізичними особами суб`єктом приватного права. Дотримання законодавства про працю було предметом інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Волинській області, актом якого встановлено, що в порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) підприємством було допущено до роботи фізичних осіб без належного оформлення трудових відносин. Головне управління ДФС у Волинській області використало ці висновки акта інспекційного відвідування Управління Держпраці у Волинській області при проведенні документальної виїзної перевірки підприємства. Однак під час оскарження у судовому порядку рішення Управління Держпраці у Волинській області, прийнятого за актом інспекційного відвідування, останнє визнало позов, а судом встановлено помилкове трактування Управлінням Держпраці у Волинській області цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді цивільно-правових договорів, як таких, що мають ознаки трудових. Позивач вважає, що має право укладати цивільно-правові угоди на свій розсуд. Водночас, орган податків і зборів не наділений повноваженням втручатися у внутрішню компетенцію підприємства стосовно укладення договорів на виконання робіт, а припущення відповідача, що використання робочої сили за цивільно-правовими договорами свідчить про приховування трудових відносин не ґрунтується на нормах чинного законодавства і фактичних обставинах.

Грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору донараховані відповідачем за письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які працювали за цивільно-правовими договорами підряду, укладеними із підприємством. Пояснення відібрані Оперативним управлінням Головного управління ДФС у Волинській області. Позивач вважає висновки відповідача про те, що підприємство не доплатило з виплаченого цим особам доходу 26269,71 грн. податку на доходи фізичних осіб та 2189,14 грн. військового збору припущенням, яке не доведено належними доказами.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 29 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження

У відзиві на позов (а.с.70-71) відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що актом документальної позапланової виїзної перевірки від 02 листопада 2018 року №22942/14-04/30659431, проведеної Головним управлінням ДФС у Волинській області, встановлено, що позивач при декларуванні податку на прибуток за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року згідно з підпунктом 142.1 статті 142 ПК України застосував пільгу щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманого від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми, загальних витрат на оплату праці.

Середньорозрахункова сума нарахованої заробітної плати інвалідам у загальному фонді заробітної плати за 2015 рік за даними перевірки становила на підприємстві (з урахуванням кількості працюючих за цивільно-правовими договорами) 39 %, за 2016 рік - 31%, за 2017 рік - 30 % (для застосування пільги - не менше 25 %), проте співвідношення чисельності інвалідів до середньооблікової чисельності працівників на підприємстві становило у 2015 році 55 %, у 2016 році - 41 %, у 2017 році - 32 % (для застосування пільг - не менше 50 %).

У ході перевірки встановлено використання робочої сили за договорами цивільно-правового характеру (надалі - ЦПХ) на виконання загально - будівельних робіт, що може свідчити про приховування трудових відносин. У випадку ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ укладені договори ЦПХ за предметом договору, умовами та режиму роботи, обліку робочого часу, охорони праці підпадали під визначення трудових договорів.

У зв`язку із порушенням норм підпункту 142.1 статті 142 ПК України підприємство завищило суму прибутку, звільненого від оподаткування, в рядку 05 декларації з податку на прибуток за 2017 рік на 947100,00 грн. та занизило рядок 06 «Податок на прибуток» на 170478,00 грн.

Також у ході перевірки встановлено, що платником податків при декларуванні ПДВ за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року застосовано пільгу згідно з нормами підпункту 197.6 статті 197 ПК України щодо звільнення від оподаткування операцій з постачання товарів та послуг, які засновані громадськими організаціями інвалідів, де кількість інвалідів, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств; сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені товарів/послуг, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг.

Відповідач зазначив, що Оперативним управлінням Головного управління ДФС у Волинській області було відібрано пояснення працівників, які працювали за цивільно - правовими договорами та виконували будівельні роботи - в ОСОБА_1. та ОСОБА_2 . За змістом цих пояснень, аналізу самих договорів та платіжних відомостей встановлено, що характер виконуваної роботи, умови праці, щомісячна оплата праці (без акта виконаних робіт) вказують на те, що роботи, які виконували працівники за цивільно-правовими договорами носять систематичний характер робіт, які виконують штатні працівники за трудовими угодами. Відтак, взаємовідносини між позивачем та фізичними особами, які працювали за цивільно-правовими договорами, фактично були строковими трудовими договорами, але оформлені договорами ЦПХ. З метою зменшення загальної чисельності працівників для визначення співвідношення чисельності інвалідів до загальної середньооблікової чисельності працівників ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ приховувала факти трудових відносин шляхом укладення цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання будівельних робіт за наявності вакантних посад. Використання робочої сили за договорами ЦПХ на виконання загально-будівельних робіт підприємством здійснювалось з червня 2016 року. З наведених підстав позивачем неправомірно відображено в деклараціях з ПДВ операції за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, які звільняються від оподаткування згідно з пунктом 197.6 статті 197 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на 4207009,00 грн.

Також відповідно до пояснень ОСОБА_1 його заробітна плата з березня 2017 року по грудень 2017 року орієнтовно становила 12000,00 грн. в місяць, а відповідно до пояснень ОСОБА_2. - орієнтовно 10000,00 грн. в місяць з травня 2017 року по грудень 2017 року. Разом з тим, за розрахунково-платіжними відомостями про нарахування винагород за цивільно-правовими угодами встановлено, що ОСОБА_1 з березня 2017 року по грудень 2017 року нараховано та виплачено дохід у сумі 27900,00 грн., а ОСОБА_2 з березня 2017 року по листопад 2017 року - у сумі 23200,00 грн., з якого підприємством утримано та сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Однак підприємством із різниці сум виплаченого доходу зазначеним громадянам на суму 145942,86 грн. не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26269,71 грн. та військового збору на загальну суму 2189,14 грн., чим порушено вимоги підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 статті 168, пунктів 171.1, 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Вважає, що актом перевірки повно та об`єктивно встановлено факт порушень позивачем податкового законодавства, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення про донарахування грошових зобов`язань є правомірними.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив, додаткових поясненнях (а.с.96, 182) позивач вважає, що відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, зокрема, щодо неправомірності трактування змісту договорів ЦПХ. При цьому позивач посилається на рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/2493/18. Позивач також не погоджується із розрахунком, наведеним в додатку 2 до акта перевірки (зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту з ПДВ за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року).

У додаткових поясненнях, що надавалися у ході підготовчого провадження (а.с.110-111), відповідач вважає, що дійшов правильних висновків про те, що укладені підприємством договори ЦПХ за всіма ознаками підпадають під визначення трудових договорів. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі №140/2493/18 за позовом ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ до Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу за факт допуску до роботи двох працівників без оформлення трудових договорів не має впливу на склад виявленого порушення податкового законодавства при застосуванні пільг зі сплати ПДВ та податку на прибуток та донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.213).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги просили задовольнити повністю з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив; посилаються на неналежність доказів для визначення відповідачем бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором та помилковість висновків про безпідставність застосування підприємством пільг при оподаткуванні податком на прибуток та ПДВ за наявності чинних дозволів на їх застосування, виданих у встановленому порядку.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечує, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов, додаткових поясненнях; вважає, що позивач занизив базу оподаткування при виплаті доходу ОСОБА_2. , ОСОБА_1., а шляхом укладення договорів ЦПХ за наявності вакантних посад за штатним розписом безпідставно використав пільгу при оподаткуванні прибутку та сплаті ПДВ. Також зауважив, що акт перевірки не є рішенням контролюючого органу, не породжує прав та обов`язків для платника податків, а є лише носієм доказової бази, тому не підлягає скасуванню у судовому порядку.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи показаннями свідка та письмовими доказами, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДФС у Волинській області проведено документальну виїзну перевірку що ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ у зв`язку із отриманням податкової інформації про порушення вимог пункту 142.1 статті 142 та статті 197.6 статті 197 ПК України, виявленням недостовірності даних у деклараціях з ПДВ та податку на прибуток, фінансовій звітності та звітах 1ДФ, ненаданням пояснень та їх документального підтвердження, які спростовують виявлені недостовірності даних та порушення за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на запит від 08 лютого 2018 року №2069/10/03-20-12-04-08. Підстави призначення перевірки позивачем у межах даного позову не оспорюються. За результатами перевірки складено акт від 02 листопада 2018 року №22942/14-04/30659431 (надалі - акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 197.6 статті 197 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 4207009,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 1794222,00 грн., за 2017 рік на суму 2412787,00 грн.;

- пункту 142.1 статті 142 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 170478,00 грн. за 2017 рік;

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 статті 168, пунктів 171.1, 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26269,71 грн. за період березень - грудень 2017 року;

- підпунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у результаті чого визначено суму зобов`язань з військового збору за період березень - грудень 2017 року на загальну суму 2189,14 грн.

На підставі акта перевірки 26 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0014211404 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 5258761,25 грн. (з них 4207009,00 грн. за основним платежем та 1051752,25 грн. за штрафними санкціями); №0014221404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 213097,50 грн. (з них 170478,00 грн. за основним платежем та 42619,50 грн. за штрафними санкціями); №0464481303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 45185,14 грн. (з них 26269,71 грн. основного платежу та 8915,43 грн. штрафних санкцій); №0464491303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 3765,43 грн. (з них 2189,14 грн. основного платежу та 1576,29 грн. штрафних санкцій).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 08 лютого 2019 року №6230/6/99-99-11-04-02-25 податкові-повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.34-37).

Оскільки оскарження податкових повідомлень-рішень, які позивач вважає протиправними, не спричинили їх скасування, то позивач звернувся до суду із позовом про скасування акта перевірки та прийнятих на його підставі рішень.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 142.1 статті 142 ПК України звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Пунктом 197.6 статті 197 ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями інвалідів, де кількість інвалідів, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, у результаті якого сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені таких товарів/послуг, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг.

Аналіз пункту 142.1 статті 142 та пункту 197.6 статті 197 ПК України дозволяє дійти висновку, що пільги з оподаткування прибутку підприємств та сплати ПДВ застосовуються за наявності одночасно таких умов:

- підприємство чи організація заснована громадськими організаціями інвалідів, де кількість інвалідів, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників;

- фонд оплати праці інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств;

- сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені товарів/послуг, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг (ця умова стосується звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів (послуг)).

За правилами пункту 142.1 статті 142 та пункту 197.6 статті 197 ПК України зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати зазначену пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу і рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» про надання дозволу на право користування такою пільгою.

Статтею 14-1 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції Закону, чинній до 20 січня 2018 року) визначено, що підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту інвалідів, ветеранів війни.

Рішення про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування, отримання позик, фінансової допомоги, дотацій приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту інвалідів, ветеранів війни, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики, виходячи з техніко-економічного та соціального обґрунтування заходів, для здійснення яких використовуватимуться ці кошти (стаття 14-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

З наведеного випливає, що користування пільгами з оподаткування можливе лише у разі надання дозволу уповноваженим органом відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Перевіряючи правомірність збільшення грошового зобов`язання з ПДВ та податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями від 26 листопада 2018 року №№0014221404, №0014211404, суд встановив, що ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ є юридичною особою за організаційно-правовою формою «Підприємство об`єднання громадян», заснована Волинською обласною організацією Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.52-54). Позивачу надано дозвіл на користування пільгами з оподаткування згідно з пунктом 142.1 статті 142 та пункту 197.6 статті 196 ПК України на період з 01 жовтня 2015 року по 31 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на підставі розпоряджень Волинської обласної державної адміністрації від 15 вересня 2015 року №400, від 14 вересня 2016 року №411 та від 15 грудня 2016 року №584 відповідно (а.с.160, 167, 174). Отже, ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ, засноване громадською організацією інвалідів, отримавши від Волинської обласної державної адміністрації дозвіл на користування пільгами, пройшло перевірку на відповідність критеріям, визначеним пунктом 142.1 статті 142 та пункту 197.6 статті 197 ПК України, як це передбачено Порядком надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2007 року №1010 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №518).

Як зазначив в акті перевірки відповідач, за даними платника податків кількість інвалідів, які мали у позивача основне місце роботи, становило протягом 2015 року 55%, у 2016 році - 53%, у 2017 році - 50 % середньооблікової кількості штатних працівників (при необхідних не менше 50%); фонд оплати праці інвалідів становив протягом 2015 року 39%, протягом 2016 року 38%, а протягом 2017 року 44% загальних витрат з оплати праці (при необхідних не менше 25%). Разом з тим, за розрахунками відповідача це співвідношення є іншим: кількість інвалідів, які мали у позивача основне місце роботи, становило 55% середньооблікової кількості штатних працівників у 2015 році, 41% - у 2016 році, 32% - у 2017 році (тобто, у 2016 та 2017 роках є недостатнім для отримання пільги з оподаткування за умовами пункту 142.1 статті 142 та пункту 197.6 статті 197 ПК України). Зокрема, з липня 2016 по грудень 2016 року цей показник становить 32-34%, з березня по грудень 2017 року - 27-32%, лише у січні-травні 2016 року та в січні-лютому 2017 року він становить 50% і більше). Інші умови, такі як співвідношення фонду оплати праці інвалідів протягом звітного періоду до суми загальних витрат з оплати праці; сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені товарів/послуг в ціні постачання таких виготовлених товарів/послуг (ця умова стосується звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів (послуг)), також були перевірені відповідачем. За його розрахунками ці показники є іншими, ніж розраховані позивачем, але досягають мінімально необхідних показників, визначених пунктом 142.1 статті 142 та пунктом 197.6 статті 197 ПК України. Тобто, право позивача на пільги з оподаткування податком на прибуток та ПДВ відповідач заперечує з підстав невиконання однієї умови - кількість інвалідів, які мають у позивача основне місце роботи, протягом попереднього звітного періоду становить менше 50% середньооблікової кількості штатних працівників.

Таким чином, контролюючий орган встановив, що ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ при декларуванні податку на прибуток за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року застосував пільгу згідно з підпунктом 142.1 статті 142 ПК України, при тому що перевіркою встановлено співвідношення чисельності інвалідів до середньооблікової чисельності працівників з врахування договорів ЦПХ у 2016 році - 41 %, у 2017 році - 32 % (для застосування пільг - 50 %). Перевіркою встановлено завищення суми прибутку, звільненого від оподаткування (рядок 05 декларації з податку на прибуток за 2017 рік) на 947100,00 грн. та заниження податку на прибуток (рядок 06 декларації) на 170478,00 грн. Також за висновками акта перевірки недотримання співвідношення чисельності інвалідів до середньооблікової чисельності працівників з врахування договорів ЦПХ у 2016-2017 році призвело до неправомірного відображення в деклараціях з ПДВ операцій, які звільняються від оподаткування згідно з пунктом 197.6 статті 197 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на 4207009,00 грн. (розрахунок на а.с.112, 204).

Такі доводи відповідача засновані на тому, що у звітних періодах, починаючи з червня 2016 року, на підприємстві працювали фізичні особи за договорами ЦПХ при тому, що штатні посади були неукоплектовані у повному обсязі. Взаємовідносини між підприємством та фізичними особами, які працювали за цивільно-правовими договорами, фактично були строковими трудовими, але оформлені договорами ЦПХ; з метою зменшення загальної чисельності працівників для визначення співвідношення чисельності інвалідів до загальної середньооблікової чисельності працівників ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ приховувала факти трудових відносин шляхом укладення цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання будівельних робіт за наявності вакантних посад.

Відповідач вважає, що укладені договори на виконання загально-будівельних робіт із фізичними особами за своїм змістом містять елементи трудових договорів в частині підпорядкування виконавців робіт конкретному працівнику підприємства та контролю за охороною праці, забезпечення виконавця матеріалами; предмет договору становить процес праці, а не їх кінцевий результат, у договорах не конкретизовано зміст та обсяг господарської операції, не зазначено їх одиницю виміру, розцінки, оплата фактично здійснювалася за відпрацьований місяць, а не так як визначено у договорі - протягом 10 днів після підписання акта виконаних робіт. Перелік договорів ЦПХ наведений в акті перевірки (а.с.19); окрім договорів відповідач при їх аналізі також посилається на письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відібрані Оперативним управлінням Головного управління ДФС у Волинській області, щодо характеру та умов виконуваної роботи за такими договорами. В акті перевірки є також посилання на письмові пояснення ОСОБА_7 , однак такі суду надані не були. При формуванні своїх висновків щодо приховування позивачем трудових відносин через укладання договорів ЦПХ відповідач також використав акт інспекційного відвідування від 31 жовтня 2018 року №ВЛ784/3/АВ, складеного Управлінням Держпраці у Волинській області, яким було встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були допущені до роботи без оформлення трудових договорів. Відтак, відповідач усіх фізичних осіб, які виконували роботи за договорами ЦПХ, врахував як таких, що працюють за штатом при визначенні співвідношення кількості інвалідів, що мають основне місце роботи у позивача, до кількості штатних працівників, а це спричинило зменшення відсотка інвалідів до інших працівників.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд вважає за доцільне звернути увагу, що цивільно-правові угоди і трудові угоди врегульовують інші за своєю природою правовідносини. Основною ознакою, яка відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством врегульовано процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу й виконує її на власний ризик. За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, установлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадять їх оплату. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. Укладення трудових договорів здійснюється за правилами Кодексу законів про працю України, а договорів на виконання робіт - за правилами Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Водночас, порушувати питання про невідповідність укладених договорів умовам Цивільного кодексу України чи про визнання факту трудових відносин за укладеними цивільно-правовими договорами, є правом особи, з якою цей договір укладено (тобто, виконавця робіт), та не належить до компетенції органу доходів і зборів. Висновки відповідача є не інакше як припущеннями, які не можуть слугувати підставою для позбавлення підприємства пільг в оподаткуванні за чинними дозволами, виданими уповноваженим органом. В органу доходів і зборів як контролюючого органу відсутні повноваження визначати, яку угоду має укладати суб`єкт приватного права, визнавати угоди неукладеними чи, навпаки, встановлювати факт трудових відносин за договорами ЦПХ. Такі права у статті 20 ПК України відсутні. У свою чергу, чинне законодавство України не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони зобов`язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, своїх гарантій, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

У свою чергу, матеріали справи містять довідку від 06 листопада 2017 року №12717/03-20-13-08/30659431, складену Головним управлінням ДФС у Волинській області за результатами фактичної перевірки ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), визначення наявності та необхідної кількості найманих працівників, виходячи із встановленої звітності та тривалістю виробництва станом на 24 жовтня 2017 року, якою не встановлено порушень щодо укладення трудових договорів з працівниками, при цьому як видно зі змісту довідки (пункт 2.8), аналізувалися також цивільно-правові угоди (а.с.44-47).

Наявні у справі копії цивільно-правових договорів із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказують на те, що між позивачем та цими особами укладено цивільно-правові договори на виконання загально-будівельних робіт на період з 20 березня 2017 року по 03 листопада 2017 року та з 20 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року відповідно (а.с.197, 200). Договорами визначено виконання робіт виконавцями на свій ризик шляхом самостійного організації процесу виконання роботи, без підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку та відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору, розмір оплати виконаної роботи та порядок розрахунків (протягом 10 днів після підписання акта передачі виконаних робіт) - пункти 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 договору. Позивач надав акти приймання-передачі виконаних робіт та акти приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів (а.с.197 зворот, 200 зворот, 199, 202). Не вдаючись до повного аналізу змісту цих договорів та їх оцінки, суд погоджується із відповідачем про наявність недоліків в їх оформленні, зокрема, не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню; вони не відображені і в акті їх приймання. Водночас, недотримання умов договору в частині виплати винагороди (не після підписання акта виконаних робіт, а щомісяця), не може бути підставою для визнання відповідачем відносин, що склалися між сторонами цивільно-правового договору, трудовими.

Суд бере до уваги, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, що передбачає його правомірність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цивільно-правові договори, укладені позивачем із фізичними особами, перераховані на сторінці 15 акта перевірки, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом; доказів протилежного відповідач суду не надав.

Посилання на акт інспекційного відвідування Управління Держпраці у Волинській області від 31 жовтня 2018 року №ВЛ784/3/АВ в частині оформлення ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ відносин із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для кваліфікації відносин як трудових між підприємством та фізичними особами, які виконували роботу за договорами ЦПХ, суд вважає також безпідставним. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 140/2493/18 задоволено позов ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ до Управління Держпраці у Волинській області: визнано протиправним та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на підставі акта інспекційного відвідування від 31 жовтня 2018 року №ВЛ784/3/АВ, під час якого досліджувались питання оформлення трудових відносин (а.с.61-65). Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про помилкове трактування Управлінням Держпраці у Волинській області цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді цивільно-правових договорів між ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ (замовником) та ОСОБА_9 , ОСОБА_8 (виконавцями), як таких, що мають ознаки трудових та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів.

Оскільки право укладати договори ЦПХ чи трудові договори є внутрішньою компетенцією позивача, а відповідач не наділений повноваженнями встановлювати факт трудових відносин, та зважаючи на ту обставину, що у 2016-2017 роках позивач мав дозволи, видані уповноваженим органом, на застосування пільг при оподаткуванні прибутку підприємства та сплаті ПДВ, то донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ суд за таких обставин вважає безпідставним.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 26 листопада 2018 року №0464481303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та №0464491303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, судом встановлено, що ці зобов`язання визначені контролюючим органом у зв`язку із виявленням під час перевірки факту заниження бази оподаткування при виплаті доходів фізичним особам ОСОБА_1. та ОСОБА_2 .

Так перевіркою встановлено, що 20 березня 2017 року ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ укладено цивільно-правовий договір з ОСОБА_1 про виконання загально-будівельних робіт у період з 20 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму 27900,00 грн. та цивільно-правовий договір з ОСОБА_2 про виконання загально-будівельних робіт у період з 20 березня 2017 року по 03 листопада 2017 року на суму 23200,00 грн. Однак у поясненнях, відібраних Оперативним управлінням Головного управління ДФС у Волинській області, ОСОБА_1 вказав, що виконував роботи з березня 2017 року по грудень 2017 року, орієнтовно його заробітна плата становила 12000,00 грн. в місяць, а ОСОБА_2 вказав, що виконував роботи з травня 2017 року по грудень 2017 року та орієнтовно його заробітна плата становила 10000,00 грн. в місяць. Перевіркою визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, на підставі аналізу даних розрахунково-платіжних відомостей про нарахування винагород за цивільно-правовими угодами та пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , встановлено, що підприємством із різниці сум виплаченого доходу зазначеним громадянам на суму 145942,86 грн. не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26269,71 грн. та військового збору на загальну суму 2189,14 грн. (розрахунок на а.с.31 зворот, 32-33).

Однак суд не може погодитися із такими висновками відповідача.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений статтею 168 ПК України. Зокрема, за правилами підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до пунктів 171.1, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; податку з інших доходів - податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

У розумінні підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Згідно з підпунктами 1.2, 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, порушення яких встановлено актом перевірки, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (тобто, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід). Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (як для податку на доходи фізичних осіб).

Судом уже зазначалося, що ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ були укладені цивільно-правові договори про виконання загально-будівельних робіт: з ОСОБА_1 на період з 20 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року, а з ОСОБА_2 - з 20 березня 2017 року по 03 листопада 2017 року. Копії цих договорів наявні в матеріалах справи (а.с.197-202). Договорами та складеними на їх виконання актами приймання-передачі виконаних робіт визначено розмір оплати за виконані роботи: 27900,0 грн. - ОСОБА_1., 23200,00 грн. - ОСОБА_2 ; розрахунково-платіжними відомостями про нарахування винагород за цивільно-правовими угодами, наданими підприємством для перевірки, підтверджується виплата винагороди у вказаному розмірі. Ці обставини не є спірними, як і не заперечується сторонами і той факт, що ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ із вказаного доходу нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Разом з тим, відповідач базу оподаткування для нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору визначив із стабільного розміру доходу 12000,00 грн. в місяць для ОСОБА_1. та 10000,00 грн. в місяць для ОСОБА_2 . При цьому його розрахунки ґрунтуються на поясненнях, відібраних Оперативним управлінням ГУ ДФС у Волинській області в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25 та 30 жовтня 2018 року відповідно (а.с.206-208). Так у письмових поясненнях ОСОБА_1 йдеться про те, що він з березня по грудень 2017 року працював муляром на ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ та його заробітна плата становила орієнтовно 12000,00 грн. в місяць. В письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначено, що він працював у позивача муляром з травня по грудень 2017 року та його заробітна плата орієнтовно становила 10000,00 грн. в місяць.

Отже, відповідач виходив із письмових пояснень цих осіб, хоч у них вказано про орієнтовні суми доходу.

Суд не заперечує можливість використання податкової інформації для висновків під час проведення перевірок, однак відповідно до вимог підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України вона використовується у тому разі, якщо матеріали отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Пунктом 78.3 статті 78 ПК України працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться контролюючими органами, якщо такі перевірки не пов`язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Письмові пояснення у ОСОБА_1 . працівником Оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області відібрані 25 жовтня 2018 року, а в ОСОБА_2 - 30 жовтня 2018 року (позапланова документальна перевірка проводилася з 18 по 26 жовтня 2018 року). При цьому представником відповідача у судовому засіданні суду не надано обґрунтованих пояснень, підтверджених належними доказами, щодо законодавчих підстав для відбирання пояснень у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . працівником податкової міліції.

Як показав у судовому засіданні під присягою та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази свідок ОСОБА_2 ., працівник Оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області відбирав у нього пояснення у той час, коли він працював на іншому підприємстві. Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що ці пояснення він власноручно не писав, вони були написані оперативним працівником. Як ствердив свідок ОСОБА_2 , він виконував підрядні роботи на умовах договору, укладеного із ЦСТРІ «Енергія-І» ВОО ВОІ СОІУ, упродовж березня - листопада 2017 року, за вільним графіком, отримуючи винагороду близько 3000,00 грн. на місяць, що залежало від обсягу виконаної роботи. Свій підпис під поясненнями, у яких, зокрема, йдеться про дохід у розмірі 10000,00 грн. на місяць, поставив під тиском оперативного працівника, який попередньо зачитав аналогічні пояснення ОСОБА_1 та погрожував штрафом.

Покази свідка у судовому засіданні відрізняються від письмових пояснень не лише щодо розміру винагороди, а й щодо характеру виконуваної роботи, режиму та періоду роботи.

Статтею 74 КАС України визначено правило, за яким суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не вважає, що письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є допустимими доказами у розумінні статті 74 КАС України з огляду на недоведення перед судом визначених законом підстав та способу для їх отримання.

Пунктами 44.1, 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

З урахуванням наведених норм суд вважає, що підставою для податкового обліку є документи бухгалтерського обліку.

Статтею 83 ПК України затверджений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед них; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення, податкові консультації та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

В акті перевірки не наведено та суду не надано жодного доказу, який би документально підтверджував розмір виплаченого доходу, що зазначений у поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та спростував відомості первинних документів - актів виконаних робіт, розрахунково-платіжних відомостей, на підставі яких визначено показники податкової звітності. У свою чергу, письмові пояснення ОСОБА_2 , відібрані Оперативним управлінням Головного управління ДФС у Волинскій області, не відповідають його показанням як свідка у судовому засіданні. Допитати ОСОБА_1 як свідка не виявилося можливим, у зв`язку із його відсутністю за місцем проживання.

Таким чином, висновки акта, які не підтверджені належними первинними документами, є суб`єктивними припущеннями посадових осіб контролюючого органу. Донарахування податків лише зі слів фізичних осіб - усних чи у письмовому вигляді є недостатнім без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків. Тому суд не може вважати доведеними обставини та обґрунтованими висновки для донарахування позивачу податку на доходи у сумі 26269,71 грн. та військового збору у сумі 2189,14 грн. При цьому періодичність виплати винагороди за виконувану роботу (щомісяця чи за певний період) не впливає на її загальний розмір та відповідно на розмір податку (збору).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно од пункту 2 частини другої статті 2 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відтак, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській області від 26 листопада 2018 року №0014221404, №0014211404, №0464481303, № 0464491303, які є актами індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.

Разом з тим, вимога позивача про скасування акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02 листопада 2018 року №22942/14-04/30659431 задоволенню не підлягає з таких мотивів і підстав.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Подальша реалізація матеріалів перевірки за нормами пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачає прийняття податкового повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень платника податків - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З наведеного слідує, що акт від 02 листопада 2018 року №22942/14-04/30659431 документальної позапланової виїзної перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для особи, діяльність якої перевірялася, тому він не може бути предметом спору. Такий акт є лише носієм доказової інформації - документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов`язань. При цьому висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов`язань за результатами перевірки. Акт перевірки не має владно-зобов`язуючого характеру, оскільки не містить обов`язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника податків. Юридична оцінка суб`єктом владних повноважень фактів, викладених в акті, та встановлення на їх підставі складу правопорушення чи інших підстав для відповідальності перевіряється судом у разі оскарження акта індивідуальної дії - рішення суб`єкта владних повноважень (податкового повідомлення-рішення).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №21-237а13 від 10 вересня 2013 року, а також Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі №813/2524/17, від 10 травня 2018 року у справі №811/119/13-а, від 09 серпня 2018 року у справі № 826/5302/14, від 26 лютого 2019 року № №2а/0470/2107/12.

Оскільки викладені в акті перевірки висновки є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника, то це свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про його скасування.

Відтак, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 21131,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26 березня 2019 року №3250 (а.с.60), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.66).

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позивних вимог - 19210,00 грн. (за майнові вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 30659431) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування акта задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 26 листопада 2018 року №0014221404, від 26 листопада 2018 року №0014211404, від 26 листопада 2018 року №0464481303 та від 26 листопада 2018 року №0464491303.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у сумі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено 04 липня 2019 року