Рішення № 82853774, 03.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1447/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними, скасування індивідуального акту та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - УДМС у Волинській області) про визнання дій протиправними, скасування індивідуального акту та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.03.2015 позивач громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 , що видана 27.03.2015 УДМС у Волинській області. В подальшому, термін дії посвідки продовжувався до 24.03.2017, до 23.03.2018 та до 03.05.2019.

11.04.2019, з метою оформлення документу про продовження строку перебування на території України, позивач звернувся до відповідача. Проте, у прийомі документів на оформлення посвідки на тимчасове проживання було відмовлено у зв`язку із пропуском строку, встановленого для подачі документів - документи подано за 14 робочих днів до дати закінчення строку дії посвідки, а не за 15 робочих днів (на 1 робочий день пізніше).

В зв`язку із відмовою у прийнятті документів на оформлення посвідки та відмовою видачі будь-якого документу, який підтверджував факт звернення, 11.04.2019 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою з проханням вирішити питання щодо продовження строку дії посвідки.

Листом від 18.04.2019 № Р-79/6/0701-19/0701.13/2831-19 УДМС у Волинській області повідомило позивача про те, що у прийнятті документів на видачу посвідки на тимчасове проживання було відмовлено у зв`язку з недотриманням строків звернення для її обміну.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови у прийнятті документів на оформлення посвідки протиправними з тих підстав, що позивач дотримав десятиденний строк звернення, передбачений частиною другою статті 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI). Крім того, відповідач не виконав встановленого частиною другою статті 5-5 Закону № 3773-VI обов`язку щодо надання іноземцю опису прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів.

Позивач просить визнати дії УДМС у Волинській області щодо відмови в прийнятті документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання протиправними, скасувати індивідуальний акт, вчинений 11.04.2019 у формі відмови в прийнятті документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання, та зобов`язати прийняти та розглянути документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання в України, вважаючи їх поданими в день первинного звернення 11.04.2019. Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача на його користь судові витрати, понесені на сплату судового збору та правничу допомогу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

Ухвалою суду від 03.05.2019 заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено дію рішення УДМС у Волинській області від 11.04.2019, викладеного у листі від 18.04.2019 № Р-79/6/0701-19/0701.13/2831-19, про відмову в прийнятті від громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 документів для оформлення обміну посвідки на тимчасове проживання до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, заборонено УДМС у Волинській області вчиняти дії, пов`язані з визнанням недійсною посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , що видана 27.03.2015 громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесенням про це відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі (а. с. 45-46).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 22.05.2019 № 0701.6-3462/0701.6.1-19 (а. с. 48-49) представник відповідача Марцих Є.Г . позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних дій відповідача та недотриманням позивачем строку звернення для обміну посвідки, передбаченого пунктом 19 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322). Крім того, норма частини другої статті 5-3 Закону № 3773-VI застосовується до посвідок на тимчасове місце проживання старого зразка.

29.05.2019 за вх. № 8895/19 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин приписів частини другої статті 5-3 Закону № 3773-VI (а. с. 135-137).

13.06.2019 за вх. № 9738/19 на адресу суду від позивача надійшов розрахунок судових витрат в сумі 6913,10 грн. разом із письмовими документами та доказами їх направлення відповідачу (а. с. 140-152).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 27.03.2015 УДМС у Волинській області видало громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 з терміном дії до 26.03.2016, а в подальшому термін дії вказаної посвідки продовжувався до 24.03.2017, до 23.03.2018, до 11.05.2018 та до 03.05.2019, про що зроблені відмітки у посвідці (а. с. 14-15).

Як вбачається із листа УДМС у Волинській області від 18.04.2019 № Р-79/6/0701-19/0701.13/2831-19, 11.04.2019 позивач звернувся до УДМСУ у Волинській області щодо продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_1 , виданої 27.03.2015, термін дії якої продовжено до 03.05.2019. Позивачу було роз`яснено, що Порядком № 322 не передбачено процедуру продовження раніше виданих посвідок на тимчасове проживання, а запроваджено обмін посвідок на тимчасове проживання із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Враховуючи пункт 19 Порядку № 322, на момент звернення до УДМСУ у Волинській області, а саме 11.04.2019, у позивача залишалося 14 робочих днів, оскільки посвідка на тимчасове проживання закінчується 03.05.2019 (29,30.04.2019 та 01.05.2019 вихідні дні). При зверненні до УДМС у Волинській області у позивача був також відсутній необхідний перелік документів (в наявності був тільки паспортний документ та посвідка на тимчасове проживання). На виконання абзацу другого пункту 21 Порядку № 322 позивачу було відмовлено у прийнятті документів, у зв`язку із недотриманням строків звернення для обміну (а. с. 30-31).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Згідно із преамбулою Закону № 3773-VI цей Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 18 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

За приписами частини третьої статті 5 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 5 цього ж Закону технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною третьою статті 5-1 Закону № 3773-VI строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

За правилами частин першої, другої статті 5-3 Закону № 3773-VI посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки. Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Як передбачено частиною першою статті 5-4 Закону № 3773-VI, адміністративний збір за оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання стягується в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин першої - третьої статті 5-5 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, зобов`язаний надати іноземцю або особі без громадянства чи його представнику опис прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів. Іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 32 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка на тимчасове проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), визначеним статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Посвідка на тимчасове проживання є власністю України. До посвідки на тимчасове проживання вноситься така інформація: 1) ім`я особи; 2) стать; 3) громадянство; 4) дата народження; 5) унікальний номер запису в Реєстрі; 6) номер документа; 7) дата видачі документа; 8) дата закінчення строку дії документа; 9) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 10) відцифрований підпис особи; 11) підстава для отримання посвідки на тимчасове проживання (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи. Посвідка на тимчасове проживання видається строком на один рік, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» затверджено: зразок та технічний опис бланка посвідки на тимчасове проживання з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, що додається. При цьому, пунктами 2, 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України запроваджено з 1 червня 2018 р. із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру оформлення і видачу посвідки на тимчасове проживання, зразок бланка якої затверджено цією постановою, іноземцям та особам без громадянства відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого цією постановою. Установлено, що: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних органів і територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання, зразок бланка якої затверджено цією постановою, посвідка на тимчасове проживання може оформлятися з використанням бланка посвідки на тимчасове проживання у формі книжечки; посвідка на тимчасове проживання, що не містить безконтактного електронного носія, оформлена та видана на підставі документів, поданих до 1 червня 2018 р., є чинною протягом строку, на який її було видано.

Як передбачено пунктами 1, 2 Порядку № 322, посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 322 посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.

Згідно із підпунктом 3 пункту 7 Порядку № 322 обмін посвідки здійснюється у разі: закінчення строку дії посвідки.

За приписами пункту 19 Порядку № 322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Пунктом 21 Порядку № 322 передбачено, що працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

Разом з тим, як передбачено пунктом 39 Порядку № 322, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3 і 4 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником); 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 6 цього пункту. До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати. Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

За приписами пункту 41 Порядку № 322 працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 35 і 36 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Згідно із підпунктом 6 пункту 61 Порядку № 322 територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.

Таким чином, Законом № 3773-VI передбачено право іноземця подати документи для продовження строку дії посвідки. В той же час, у зв`язку із набранням чинності Порядком № 322, закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання є підставою для її обміну. При цьому, частиною другою статті 5-3 Закону № 3773-VI встановлено строк подачі документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, який становить не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії, тоді як пунктом 19 Порядку № 322 встановлено строк подачі документів для обміну посвідки у разі закінчення строку її дії - не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії.

Суд звертає увагу, що Порядок № 322 окремо не регулює відносини щодо обміну бланка посвідки на тимчасове проживання у формі книжечки на посвідку у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

На думку суду, пункт 19 Порядку № 322 щодо строку подачі документів для обміну посвідки у разі закінчення строку її дії (не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії) має застосовуватися у випадку обміну посвідки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, на посвідку такої ж форми.

Разом з тим, оскільки у позивача посвідка на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 видана у формі книжечки (а. с. 14-15), тому документи для продовження строку її дії (фактично - для обміну на посвідку у формі картки, що містить безконтактний електронний носій) подаються у строк, передбачений частиною другою статті 5-3 Закону № 3773-VI.

Відтак, оскільки строк дії посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 закінчувався 03.05.2019, а позивач звернувся до відповідача 11.04.2019, тому суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк звернення у 10 календарних днів до закінчення строку дії посвідки, що передбачений частиною другою статті 5-3 Закону № 3773-VI.

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 21 Порядку № 322 передбачено право територіального органу / територіального підрозділу ДМС відмовити в прийнятті документів лише у разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, тоді як подання документів з порушенням строків є в розумінні підпункту 6 пункту 61 Порядку № 322 підставою для відмови іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки (її обміні), а не в прийнятті документів.

При вирішенні даного спору суд також застосовує чинну норму частини другої статті 5-5 Закону № 3773-VI, яка передбачає обов`язок територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, надати іноземцю або особі без громадянства чи його представнику опис прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів, та яка була порушена відповідачем.

Як убачається із листа УДМС у Волинській області від 18.04.2019 № Р-79/6/0701-19/0701.13/2831-19, позивачу було відмовлено у прийнятті документів, у зв`язку із недотриманням строків звернення для обміну, з покликанням на абзац другий пункту 21 Порядку № 322.

Суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у прийнятті від позивача документів на продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 , оскільки позивач дотримав строк подання документів, передбачений частиною другою статті 5-3 Закону № 3773-VI, а у відповідача взагалі були відсутні правові підстави для відмови у прийнятті документів у зв`язку із недотриманням строків звернення для обміну, при цьому, відповідач порушив приписи частини другої статті 5-5 Закону № 3773-VI щодо обов`язкового надання опису прийнятих документів.

Вирішуючи позовні вимоги про скасування індивідуального акту, суд враховує пункт 21 Порядку № 322, приписами якого передбачено, що територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови, за бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Відтак, взаємопов`язані позовні вимоги про визнання дій протиправними, скасування індивідуального акту та зобов`язання вчинити дії, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання дій відповідача щодо відмови у прийнятті документів протиправними, визнання протиправною та скасування відмови у прийнятті документів, оформленої листом УДМС у Волинській області від 18.04.2019 № Р-79/6/0701-19/0701.13/2831-19, та зобов`язання відповідача прийняти та розглянути документи, вважаючи їх поданими в день первинного звернення 11.04.2019.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір за позов немайнового характеру в сумі 768,40 грн. згідно із квитанцією від 02.05.2019 № 0.0.1342148902.1 (а. с. 2) та за заяву про забезпечення позову в сумі 576,30 грн. згідно із квитанцією від 02.05.2019 № 0.0.1342136207.1 (а. с. 36), кошти зі сплати судового збору в загальній сумі 1344,70 грн. (768,40 грн. + 576,30 грн. = 1344,70 грн.) зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується виписками (а. с. 153-154).

Відтак, оскільки цим рішенням позов задоволено повністю, а ухвалою суду від 03.05.2019 задоволено заяву про забезпечення позову (а. с. 45-46), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1344,70 грн.

При цьому, витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. згідно із квитанцією від 26.04.2019 № 0.0.1339063775.1 стягненню на користь позивача з відповідача не підлягають, оскільки судовий збір згідно із вказаною квитанцією був сплачений позивачем в іншій справі (№ 140/1440/19), у межах якої позивач має право заявити клопотання про повернення судового збору.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, в сумі 4800,00 грн., суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів (договору про надання правової допомоги від 26.04.2019, додатків № 1, № 2 до нього, рахунків-фактур від 03.05.2019 № 10, від 31.05.2019 № 16, актів здачі-прийняття робіт від 03.05.2019 № 10, від 29.05.2019 № 16, квитанцій про сплату коштів від 10.05.2019 № 0.0.134857775.1 на суму 4000,00 грн. та від 12.06.2019 № 0.0.1378947317.1 від 12.06.2019 на суму 800,00 грн.) (а. с. 32-34, 143-148) позивач сплатив на рахунок адвоката Слупко О.М., який вказаний у договорі про надання правової допомоги, кошти в загальному розмірі 4800,00 грн.

При цьому, позивач надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 140/1447/19 (а. с. 142).

На думку суду, витрати, пов`язані з оплатою вказаних у цьому детальному описі виконаних адвокатом робіт під пунктами 1 - 3, 6 - 7 (зокрема, інтерв`ювання клієнта, надання роз`яснень, копіювання та засвідчення документів), не підлягають стягненню з відповідача, оскільки їх не можна вважати такими, що понесені власне з цією справою, з огляду на те, що клієнту надавалися або загальні роз`яснення щодо норм законодавства, або здійснювалася суто технічна робота з копіювання документів (яку міг здійснити позивач самостійно).

Відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати, пов`язані з оплатою вказаних у детальному описі виконаних адвокатом робіт під пунктами 4, 5, 8, 9 (складання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, відповіді на відзив - всього 5 годин), що становить 1500,00 грн. за складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову (500,00 грн. х 3 год. = 1500,00 грн.) та 800,00 грн. за складання відзиву (400,00 грн. х 2 год. = 800,00 грн.), а всього 2300,00 грн. Решту витрат на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн. (а саме: інтерв`ювання клієнта, надання роз`яснень, копіювання та засвідчення документів) повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати в загальному розмірі 3644,70 грн., з них: судовий збір - 1344,70 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 2300,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо відмови у прийнятті у громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання (її обміну).

Визнати протиправною та скасувати відмову Управління Державної міграційної служби України у Волинській області у прийнятті у громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання (її обміну), оформлену листом від 18 квітня 2019 року № Р-79/6/0701-19/0701.13/2831-19.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (43035, Волинська область, м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4, ідентифікаційний код 37821586) прийняти у громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання (її обміну), вважаючи їх поданими в день первинного звернення 11 квітня 2019 року.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (43035, Волинська область, м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4, ідентифікаційний код 37821586) за рахунок бюджетних асигнувань на користь громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 3644 гривні 70 копійок (три тисячі шістсот сорок чотири гривні сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх