Рішення № 82849897, 12.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29933/18

Провадження № 2/761/1949/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Шлапаковій А.О., Горюк В.А.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Болдирєвої Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Наказом Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» № 201 від 16.10.2012 р. позивача було прийнято до Міської станції захисту зелених насаджень на посаду директора. Згідно наказу відповідача № 59-П від 30.03.2017 р. позивача було прийнято на посаду начальника Управління міської станції захисту зелених насаджень в порядку переведення з Міської станції захисту зелених насаджень. Наказом відповідача № 746-п від 13.07.2018 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника управління міської станції захисту зелених насаджень з 16.07.2018 р. згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я. В наказі причиною звільнення зазначено: Акт комісії службового розслідування від 12.07.2018 р. - встановлено в діях відповідача вину, яка призвела до порушення чинного законодавства та спричинення збитків на суму 61 644,17 грн. Позивач не погоджуються з висновками комісії, вважає наказ про звільнення безпідставним та протиправним, з огляду на таке. Позивач не є матеріально відповідальною особою, ніколи не мав дисциплінарних стягнень. Викладені висновки в Акті щодо відсутності теплотраси та бетонного забору з вини позивача,оскільки знаходяться у його віданні, не відповідають дійсності про що свідчать наявні матеріалах справи докази - теплова мережа демонтована ще в 2006 році, а залізо - бетонна огорожа частково демонтована та її частини (залізо-бетонні пліти) лежать поряд з місця демонтажу. Такі дії відповідача спричинили ОСОБА_1 моральну шкоду, яка полягає у спричиненому позивачеві тяжкого психологічного шоку, в переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень роботодавця, у використанні відповідачем свого домінуючого положення, що призводить до вчинення ним протиправних дій. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 746-п від 13.07.2018 року про звільнення з посади начальника Управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд»; стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 липня 2018 року по день поновлення н роботі з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів. ; стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 250,00 грн.06.09.2018 р. ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі відкрито провадження, вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представником Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» зазначено про те, що підприємства не погоджується з заявленими вимогами та просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. Відповідач визнає обставини винесення наказів про прийняття ОСОБА_1 на роботу, переведення та звільнення з займаної посади начальника управління міської станції захисту зелених насаджень з 16.07.2018 р. згідно п.2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я. Проте, твердження позивача щодо незаконності наказу про звільнення є безпідставним. В акті комісії службового розслідування від 12.07.2018 р. чітко та достовірно зазначено, що комісією здійснено перевірку щодо можливого порушення чинного законодавства та трудової дисципліни начальником УМСЗЗН ОСОБА_1 відповідно до наказу КО «Київзеленбуд» від 05.07.2018 р. № 115. Причиною видачі наказу про проведення службового розслідування стали доповідні та службові записки заступника генерального директора. Для звільнення працівника за п. 2 ст. 41 КЗпП України необов`язково, щоб працівник завдав шкоди, а достатньо, щоб своїми діями створив загрозу завдання такої шкоди. Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 звернув увагу, що звільнення у зв`зку з утратою довір`я не є заходом дисциплінарного стягнення і його можна здійснити незалежно від притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за вчинений проступок. Під час звільнення за цією підставою правила статей 148 і 149 КЗпП України не застосовуються. Закон також не вимагає, щоб до звільнення за такою підставою в працівника запитували пояснення, проте у ОСОБА_1 було затребувано пояснення з деяких питань, на які позивач лише зазначив, що теплову мережу демонтовано у 2006 році, рішення про демонтаж приймалось його власником. Також позивачем було зазначено, що він не володіє інформацією стосовно відсутності залізо - бетонної огорожі ввіреного йому структурного підрозділу підприємства . Зазначена інформація зафіксована актом. За даними інвентаризаційних карток обліку основних засобів вказано, що теплова мережа первісна балансова вартість 31 544,28 грн., огорожа залізо - бетонна первісна балансова вартість 30 119,89 грн. і вони перебували на балансі КО «Київзеленбуд», були передані 31.05.2014 р. від МСЗЗН до КО «Київзелебуд», але знаходились у віданні позивача, як начальника УМСЗЗН. За таких обставин позов не може бути задоволений.

Представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив. Представником зазначено наступне. ОСОБА_1 з дня прийняття його на роботу відповідачем до дня звільнення не укладав з роботодавцем договору про матеріальну відповідальність , а тому позивач не є матеріально відповідальною особою. викладене відповідачем у відзиві не відповідає дійсності, про що свідчать надані стороною позивача документи.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказав, що викладені в відповіді на відзив обставини не відповідають фактичним обставинам справи, засновані на необґрунтованих доводах. Відповідно до наказу Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» № 154-п від 16.10.2012 р. позивача прийнято до Міської станції на посаду директора. В подальшому 30.03.2017 р. позивача прийнято на посаду начальника управління міської станції захисту зелених насаджень в порядку переведення з Міської станції захисту зелених насаджень, тобто позивач як керівник несе відповідальність за майно яке знаходиться у його підрозділі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили задовольнити.

Представник Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм належну оцінку суд приходить до висновку про можливість задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що 16.10.2012 року ОСОБА_1 наказом Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» № 154-п сприйнято на посаду директора Міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» в порядку переведення з ТОВ «Перспектива 2005».

01.04. 2017 р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника управління міської станції захисту зелених насаджень в порядку переведення з Міської станції захисту зелених насаджень, наказ Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» № 59-п від 30.01.2017 р.

Наказом відповідача № 746-п від 16.07.2018 року Київського ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління міської станції захисту зелених насаджень з 16.07.2018 р. згідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України в зв`язку з втратою довір`я.

Підставою звільнення позивача зазначено Акт комісії службового розслудування від 12.07.2018 року.

Відповідно до положень п. 2 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як свідчить Акт з комісії службового розслідування від 12.07.2018 р., здійснено перевірку фактів щодо можливого порушення чинного законодавства та трудової дисципліни начальником УМСЗЗН ОСОБА_1 відповідно до наказу КО «Київзеленбуд» від 05.07.2018 р.

Зі змісту Акту вбачається, що причиною видачі наказу про проведення службового розслідування стали доповідні та службові записки заступника генерального директора КО «Київзеленбуд» Славінського С.О. від 23.06.2018, 26.06.2018 р. та 30.07.2018 р.

Для перевірки фактів, вказаних у доповідних записах, 10.07.2018 р. комісією було надано доручення ОСОБА_1 надати пояснення з певних питань.

За результатами службового розслідування комісія з огляду на пояснення позивача дійшла висновку про наявність в діях вини начальника МСЗЗН ОСОБА_1 , призвели до порушення чинного законодавства та спричинили битки підприємству на суму 61 644,17 грн. у зв`язкуу із втратою основних засобів.

Як пояснили в судовому засідання сторони, йдеться про демонтаж теплової мережі, інвентарний номер 10310014, первісна балансова вартість 31 544,28 грн. та демонтаж огорожі залізо - бетонної, інвентарний номер 10310009, первісна балансова вартість 30119,89 грн., які перебувають на балансі КО «Київзеленбуд», які були передані від 31.05.2014 року МСЗЗН до КО «Київзеленбуд» і до цього часу знаходяться у віданні ОСОБА_1 , як начальника УМСЗЗН.

Крім того, комісією зазначено відсутність заперечень позивача щодо не використання тримерів та пилососів з 2012 року, що було виявлено під час перевірки Північним офісом Держаудітслужби.

Позивач, його представник вважають, що підстави для звільнення, визначені п. 2 ст. 41 КЗпП України, відсутні, наказ є незаконним, а тому наявні підстави для захисту прав ОСОБА_1 визначеним у позові шляхом.

В свою чергу представник відповідача вказує на достатність підстав для видачі оскаржуваного наказу та звільнення позивача з підстав вказаних у п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має наголосити на наступному.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, відповідно до ст. 80 ЦПК України.

Так, як свідчить Положення про управління міської станції захисту зелених насаджень Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», затвердженого генеральним директором КО «Київзеленбуд» копія якого наявна в матеріалах справи, Управління є структурним підрозділом відповідача і створено з метою надання послуг щодо оздоровлення зелених насаджень, захисту їх від шкідників та хвороб, а також благоустрою території м. Києва.

Відповідно до розділу 6 Положення працівники управління несуть відповідальність за якість та своєчасність виконання, покладених на Управління функцій згідно з чинним законодавством України. Ступінь персональної відповідальності працівників Управління визначається посадовими інструкціями.

Представник відповідача зазначає, що позивач будучи директором Міської станції захисту зелених насаджень КО «Киїзеленбуд» за майно, яке перебувало у його підрозділі та також на посаді начальника Управління продовжував керувати Міською станцією захисту земельних насаджень і нести відповідальність за майно.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

При цьому, як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.02.2018 року у справі №521/4221/16, Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей слідує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Також у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Наявні в матеріалах справи докази, виходячи з положень ст. 80 ЦПК України, не є достатніми для того, щоб зробити висновок щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з втратою довір`я.

Надані представником відповідача матеріали, а саме: Акт службового розслідування, Положення Міської станції захисту зелених насаджень, посадова інструкція директора Міської станції захисту зелених насаджень КО «Киїміськбуд» не свідчать про те, що позивач - начальник Управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» безпосередньо обслуговував грошові кошти та цінності.

Представником відповідача не надано достовірних та переконливих доказів, які доводять ту обставину, що посадові обов`язки ОСОБА_1 , як начальника Управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» пов`язані з безпосереднім обслуговуванням грошових коштів чи товарних цінностей.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, відповідно до приписів ч. 1 ст. 235 КЗпП України.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади відбулось за відсутності підстав, передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України, а тому вважає, що вимоги позивача в частині визнання наказу незаконним, його скасування та поновлення на посаді підлягаю задоволенню.

За ч. 2 ст. 235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу суд виходить з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995 року № 100.

Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана виплата , тобто дню звільнення працівника з роботи (п. 2 Порядку).

Як свідчить довідка про заробітну плату, надана ОСОБА_1 відповідачем, за останні два календарні місяці роботи позивачеві було нараховано за травень 2018 р. - 32 493,60 грн., за червень - 19 516,00 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача розрахована представником ОСОБА_1 відповідно до п. 8 Положення і становить - 1 200,24 грн.

Дана обставина не заперечується представником Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд».

Період вимушеного прогулу з 16.07.2018 р. до дня винесення рішення становить 221 день (липень 2018 року 9 робочих днів, серпень - 22 робочі дні, вересень - 20 робочих днів, жовтень - 22 робочі дні, листопад - 22 робочі дні, грудень - 20 робочих днів; січень 2019 р. - 21 робочий день, лютий - 20 робочих днів, березень - 20 робочих днів, квітень - 20 робочих днів, травень 0 22 робочі дні, червень - 7 робочих днів),.

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 221 дні х 1200грн.24 коп. = 265 253 грн. 04 коп.

Згідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи обставини встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про наявність моральної шкоди, що її було спричинено позивачу з боку відповідача.

Вирішуючи питання про розмір даної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, зміни, які відбулись в житті позивача, а тому оцінює моральну шкоду в 500,00 грн.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 41,235,237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 746-п від 13 липня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» на підставі п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді начальника Управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» (код ЄДРПОУ 03362123, м. Київ, вул. Кудрявська, 23 ).

Стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва «Київзеленбуд» (код ЄДРПОУ 03362123, м. Київ, вул. Кудрявська, 23 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 265 253 грн. 04 коп.) .

Стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва «Київзеленбуд» (код ЄДРПОУ 03362123, м. Київ, вул. Кудрявська, 23 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 500 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва «Київзеленбуд» (код ЄДРПОУ 03362123, м. Київ, вул. Кудрявська, 23 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 250 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: