Ухвала суду № 82848249, 27.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/294/19 Справа № 695/1942/19 Категорія: ст.ст. 181, 193 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Середа Л.В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів Биби Ю. В. Поєдинка І. А., Ятченка М. О. за участю: секретаря прокурора підозрюваної захисника Довженко Т.В. Вітер Л.В. Дзюбан Л.С. Прядки В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Прядки Віталія Михайловича на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2019 року, якою застосовано щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинськ, Донецької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці та покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Слідчим відділом Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019251150000019 від 04.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що головний бухгалтер Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області ОСОБА_1 , яка призначена на вказану посаду наказом директора Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області № 138а від 01.09.2005, будучи службовою особою, наділеною, згідно Посадової інструкції головного бухгалтера затвердженої 04.04.2019 директором Комунальної установи «Територіальний центр в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області, організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, за попередньою змовою з завідувачем відділення Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх негативних наслідків, діючи з прямим умислом, спрямованим на особисте незаконне збагачення, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди, протягом 2019 року, під час усних розмов неодноразово висловлювала потерпілій ОСОБА_3 вимогу надати їй неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 17 450 гривень (сімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень), за не вчинення дій щодо виселення сестри потерпілої ОСОБА_4 , яка перебувала на утриманні Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Золотоніському районі» Золотоніської районної ради Черкаської області відповідно до договору про надання соціальних послуг від 16.02.2017, на що потерпіла була вимушена погодитися з метою недопущення погіршення становища своєї сестри ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх негативних наслідків, діючи з прямим умислом, спрямованим на особисте незаконне збагачення, з корисливих мотивів, 31.05.2019 близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету розташованого на другому поверсі у приміщенні Золотоніської районної ради, за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 5, отримала від потерпілої ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.

Вона ж, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх негативних наслідків, діючи з прямим умислом, спрямованим на особисте незаконне збагачення, з корисливих мотивів, 03.06.2019 близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету розташованого на другому поверсі у приміщенні Золотоніської районної ради, за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 5, отримала від потерпілої ОСОБА_3 другу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

03.06.2019 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

03 червня 2019 року заступник начальника СВ Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Орисенко Р.І. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці.

Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2019 року в задоволенні клопотання заступника начальника СВ Золотоніського відділу поліції відмовлено та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвала вмотивована тим, що під час розгляду клопотання слідчим суддею з`ясовано, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Однак, з урахуванням даних про особу підозрюваної ОСОБА_1 про те, що вона має постійне місце проживання та місце роботи, раніше не судима, відсутні будь-які характеристики з місця роботи та проживання, в тому числі і негативні, зі слів підозрюваної, вона хворіє на цукровий діабет і потребує постійних ін`єкцій інсуліну, слідчий суддя прийшов до висновку, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної буде цілодобовий домашній арешт.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваної ОСОБА_1 – адвокат Прядка В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.06.2019 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

В апеляційній скарзі захисник вказує, що прокурором та слідчим не доведено неможливість застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт.

Захисник вважає, що слідчий суддя не взяв до уваги особу підозрюваної та характеризуючи дані про неї, зокрема, те, що вона має постійне місце проживання, проживає разом з дочкою, яка хворіє. При цьому, ОСОБА_1 сама хворіє на діабет середньої тяжкості та повинна тричі на день отримувати ін`єкції ліків. Також разом із ОСОБА_1 проживає і її малолітня онука, 2010 року народження, доглядом та вихованням якої займається ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою.

Апелянт вказує, що на його думку, відсутні достатні докази обгрунтованості тих ризиків, про які вказує прокурор, оскільки ОСОБА_1 є жінкою поважного віку (60 років), яка сумлінно з`явилась на виклик до слідчого, дані про вчинення нею злочинів у минулому відсутні. Також захисник вважає, що відсутні і об`єктивні дані про те, що ОСОБА_1 буде переховуватись від органів досудового розслідування, прокуратури чи суду та про те, що вона впливає або буде впливати на свідків та перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника адвоката Прядки В.М. про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора та слідчого Орисенка Р.І. про відмову в задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання і кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За змістом ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 зазначеної вище статті.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст.194 КПК України, зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими такі обставини обґрунтовуються.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_1 інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

На основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

На переконання колегії суддів, із матеріалів клопотання вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваною інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, прийшов до обгрунтованого висновку щодо необхідності застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених п. п. 1-3 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваної ОСОБА_1 , та при цьому, недоведеність прокурором та слідчим неможливості застосування щодо підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України є домашній арешт, який, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Слідчим суддею вірно враховано дані про особу підозрюваної ОСОБА_1 про те, що вона має постійне місце проживання та місце роботи, раніше не судима, хворіє на цукровий діабет і потребує постійних ін`єкцій інсуліну.

Колегією суддів також враховано надані захисником докази проживання підозрюваної ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_5 , яка хворіє, та онукою ОСОБА_6 , 2010 року народження; позитивну характеристику Громадської організації «Спілка учасників та ветеранів АТО «Патріот».

Таким чином, з урахуванням обґрунтованої підозри, особи підозрюваної та наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вірно визначив, що застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним вище ризикам.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує застосування запобіжних заходів, в тому числі і у виді цілодобового домашнього арешту, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та належним чином мотивував своє рішення.

Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 181, 193, 194, 376, 404, 405, п. 1 ч. 3 ст. 407, ст.ст. 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2019 року, якою застосовано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці та покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК Україн, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Прядки Віталія Михайловича, - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :