Постанова № 82848247, 05.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/829/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 305010000 Гончаренко Т.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., Сіренка Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Звенигородське виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління;

особа, що подала апеляційну скаргу - Звенигородське виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2019 року, ухваленого у складі судді Гончаренко Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління про стягнення збитків, -

в с т а н о в и в :

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВЖРЕУ про стягнення збитків.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він проживає в квартирі АДРЕСА_1 , що розташована на п`ятому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку. Між ним та Звенигородським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням укладений типовий договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.

Протягом останніх шести років відповідач не проводить належного обслуговування та ремонтних робіт даху будинку, внаслідок чого під дією атмосферних опадів постійно виникає затоплення належної позивачу квартири та він змушений проводити щорічні ремонти.

В кінці 2014 року покрівля знову стала протікати та затопило його квартиру. 12 грудня 2014 року він звернувся до міського голови із заявою, в якій просив для встановлення факту затоплення квартири створити комісію з представників ВЖРЕУ, СЕС, архітектора та представника виконкому Звенигородської міської ради, провести огляд квартири, скласти відповідні документи та розглянути це питання у виконкомі міської ради. Не отримавши відповіді, він знову звернувся із заявою та 01 квітня 2015 року отримав відповідь ВЖРЕУ, в якій вказано, що дійсно покрівля будинку в цілому потребує капітального ремонту, який запланований та буде виконаний в 2015 році за умови виділення коштів з місцевого бюджету.

ОСОБА_1 стверджує, що внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, невчасного проведення капітального ремонту даху, квартиру позивача неодноразово затоплювало, що призвело до пошкодження стелі, стін та підлоги та заподіяло збитки.

У зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з ВЖРЕУ заподіяні збитки в сумі 54715 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

06.11.2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути з ВЖРЕУ заподіяні збитки внаслідок пошкодження квартири в сумі 66721 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВЖРЕУ на користь ОСОБА_1 66721 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків у зв`язку з пошкодженням майна та 1000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач маючи обов`язок по обслуговуванню будинку за місцем проживання позивача, маючи договірні стосунки із власником спірної квартири про надання таких послуг, мав забезпечити належну своєчасну роботу по ремонту покрівлі, чого без поважних причин не зробив, а тому шкода майну позивача спричинена винними діями Звенигородського ВЖРЕУ.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ВЖРЕУ подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано той факт, що Звенигородське ВЖРЕУ не має права здійснювати капітальний ремонт покрівлі в зв`язку з тим, що в тариф по утриманню будинку та при будинкових територій не закладені кошти для капітального ремонту покрівель. Крім того, скаржник зазначає, що затікання покрівлі в будинку де проживає ОСОБА_1 розпочалося ще з 2011 року, а не з 2014 року, про що свідчить акт депутата Звенигородської міської ради. До 2013 року будинок перебував на балансі Звенигородського підприємства теплових мереж. Звенигородське ВЖРЕУ розпочало свою діяльність, як окреме підприємство з 02.09.2013 року, тому об`єктивно визначити, що збитки були завдані саме за період з 2014 року по квітень 2015 року неможливо.

18.05.2019 року ОСОБА_1 направив до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта не відповідають фактичним обставинам справи. У справі була призначена експертиза відповідно до якої було встановлено причини пошкодження покрівлі будинку внаслідок яких відбулося затоплення квартири.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що розташована на п`ятому поверсі п`ятиповерхового будинку згідно договору дарування від 13.03.2015 року.

Між власником квартири та ВЖРЕУ укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 11.11.2014 року.

Згідно умов цього договору відповідач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством; надавати споживачу у встановленому законом порядку необхідну інформацію про перелік складових послуг структуру тарифів, загальну суму місячного платежу тощо; утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасно заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень у наданні послуг у строки, встановлені законом; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням послуг, що виникли з його вини; відшкодовувати споживачеві збитки, заподіяні його майну та/або приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров`ю споживача внаслідок незадовільного санітарного утримання території або неналежного надання послуг; здійснювати контроль за технічним станом обладнання будинків, квартир, приміщень.

Згідно калькуляції вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відповідачем надаються послуги, в тому числі, поточного ремонту 1 раз на 5 років згідно переліку послуг. Капітальний ремонт не включений до цієї калькуляції.

Позивач звертався до Звенигородського міського голови з питання проведення обстеження його квартири для встановлення факту затоплення.

Згідно повідомлення начальника Звенигородського ВЖРЕУ від 01.04.2015 року, наданого на заяву позивача, покрівля будинку по АДРЕСА_1 потребує капітального ремонту. В зв`язку з тим, що в тарифах по квартплаті не закладені кошти на ремонт покрівель багатоквартирних будинків, ці роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету. Капітальний ремонт покрівлі запланований та буде виконаний в 2015 році за умови виділення коштів з міського бюджету.

14.05.2015 року комісією ВЖРЕУ було складено дефектний акт про те, що покрівля будинку АДРЕСА_1 потребує повного капітального ремонту через те, що термін експлуатації покрівлі закінчився, а затікання води призводить до руйнування будинку.

Згідно до висновку судового експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №02-18 від 26.03.2018 року, причиною залиття квартири АДРЕСА_1 в період 2014 року по квітень 2015 року є проникнення рідини через перекриття п`ятого поверху даного житлового будинку над квартирою №37 , внаслідок аварійного стану покриття покрівлі даного житлового будинку.

Вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідні для усунення пошкоджень в даній квартирі, які утворилися в результаті залиття, на час складання висновку становили 66721 грн.

Відповідно до частин 1,2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідачем не було надано суду доказів про те, що шкоди завдано не з його вини, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог. Доводи відповідача є неспроможними .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина відповідача, протиправність його поведінки та причинний зв`язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача, що дало суду підстави для стягнення з відповідача на користь позивача завданої внаслідок залиття квартири вартості ремонтно-будівельних робіт.

Розмір збитків був визначений судово будівельною-технічною експертизою від 26.03.2018 року. Даний висновок відповідачем не оскаржувався і розмір шкоди не спростований.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться лише до того, що кошти на капітальний ремонт покрівель виділяються з місцевого бюджету і відповідач здійснив всі дії в межах своєї компетенції щодо усунення проблеми, є безпідставними та на спростовують висновків районного суду, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення - без змін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління - залишити без задоволення.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління про стягнення збитків - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова

Ю.В. Сіренко