Ухвала суду № 82846220, 05.07.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11276/19

УХВАЛА

05 липня 2019 року м..Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Кучина Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 про поновлення виконавчого листа № 2-572/05 від 19.06.2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про поновлення виконавчого листа № 2-572/05 від 19.06.2008 року.

Пред?явлена позовна заява ухвалою Рівненського міського суду від 13 червня 2019 року була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175, 175 ЦПК України.

Позивачу було надано строк для усунення недоліків заяви 10 (десять) днів з дня отримання вказаної ухвали, а саме:

- подати нову редакцію позовної заяви, вказавши відповідача як сторону в цивільному процесі;

-зазначити повне найменування учасників справи, з зазначенням повного найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

-надати відомості щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

-надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

-надати підтвердження того, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

-додати до позовної заяви копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів;

-завірити копії документів, що надані позивачем до позовної заяви;

-надати документи, що підтверджують сплату судового збору у в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З оглянутих судом матеріалів, поданих ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Рівненського міського суду від 13 червня 2019 року вбачається, що у вказаний термін зазначені недоліки Царуком В.К. не усунуто в повному обсязі, а саме не виконано одну із вимог, а саме про надання документів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 768,40 або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач на виконання вимоги про надання документів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону надав суду позовну заяву в новій редакції із посиланням на Закон України «Про судовий збір», вказавши, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.

Так, з оглянутої позовної заяви, поданої в новій редакції вбачається, що позивачем, окрім вимог щодо поновлення виконавчого листа №2-572/05 від 19.06.2008 року, заявлено вимогу про нарахування та виплату йому середньої плати по Рівненській області за період з 20 листопада 2002 року по 10 грудня 2007 року за вимушений прогул і сплатити внески до Пенсійного фонду з нарахованої суми.

Пред`явлена заява відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, вважається неподаною і повертається позивачеві, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 23.11.2018 року № 2629-VІІІ «Про судовий збір».

Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі – Закон № 484-VІІІ). Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), а також одночасно значно скорочено перелік суб`єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»). Закон № 484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Відповідно до частини четвертої статті 3 ЦПК України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Зазначене правило, закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дана позиція узгоджується з висновками Великої Палати ВС (справа N 226/168/15-ц від 30.11.2016 р. та постановою Верховного Суду N 910/4518/16 від 30.01.2019 р., а саме

- за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП та статей 1, 2 Закону "Про оплату праці" (N 108/95-ВР від 24.03.95 р.) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури зарплати;

- пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч.1 статті 5 Закону "Про судовий збір" (N 3674-VI від 08.07.2011 р.), згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Отже, звертаючись до суду з позовом про нарахування та виплату середньої плати по Рівненській області за період з 20 листопада 2002 року по 10 грудня 2007 року за вимушений прогул і сплати внесків до Пенсійного фонду з нарахованої суми позивач повинен сплатити судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір», позивачем заявлено позовну вимогу, яка має бути оплачена судовим збором, згідно до Закону України «Про судовий збір», чинного на час подання позову до суду, зокрема ст.5 цього Закону.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач за заявлену позовну вимогу про нарахування та виплату середньої плати по Рівненській області за період з 20 листопада 2002 року по 10 грудня 2007 року за вимушений прогул і сплати внесків до Пенсійного фонду з нарахованої суми не звільняється від сплати судового збору.

Відтак, недоліки визначені в ухвалі Рівненського міського суду про залишення позову без руху від 13 червня 2019 року позивачем не усунуто в повному обсязі, тому відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись статтею 185 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення виконавчого листа № 2-572/05 від 19.06.2008 року - визнати неподаною і повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвалу про повернення позовної заяви разом з матеріалами позову надіслати позивачу негайно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Рівненський міський суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд.

Суддя Н.Г. Кучина