Рішення № 82839541, 02.07.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2759/18

Провадження № 2/459/218/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Сиванич У.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гоц П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що в період з 06.10.2002 року по 05.09.2011 року працювала в ДВАТ «Шахта «Великомостівська». У зв`язку із тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в неї погіршився стан здоров`я, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою.04.10.2011 р. міжрайонною спеціалізованою профпотологічною МСЕК їй вперше та безтерміново встановлено IIIгрупу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності. Вважає, що їй було заподіяно моральну шкоду, оскільки, вона безстроково втратила працездатність внаслідок профзахворювання, стан здоров`я у неї не покращується, вона стала інвалідом, важко пересуватись, з`явився кашель. Вона відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушена постійно звертатись за медичною допомогою, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 40 000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в якому просив застосувати до позовної заяви строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні її позову.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що працювала на шахті з 2002 року, звільнилася у 2011 році. Стверджує, що в неї погіршився зір, важко дихати. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити позивачу у задоволенні її позову.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 06.10.2002 року по 05.09.2011 року працювала в ДВАТ «Шахта «Великомостівська», що стверджується копією трудової книжки виданою на ім`я ОСОБА_1 .

05.11.2011 року ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, зокрема, за станом здоров`я, що перешкоджає виконанню її трудових обов`язків.

За час виконання своїх посадових обов`язків позивач, внаслідок погіршення стану здоров`я, неодноразово зверталася за отриманням медичної допомоги до медичних закладів, що підтверджується представленими копіями медичних документів (а.с. 17-22).

Відповідно до статей 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України- Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Як передбачено ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. А тому знайшов підставними докази про спричинення моральної шкоди і з врахуванням долучених доказів , виважено підійшов до визначення суми морального відшкодування.

Частиною 2 статті 153 КЗпПУ стверджується, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Із акту розслідування професійного захворювання від 08.09.2011 року встановлено, що професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок роботи у шкідливих умовах на протязі стажу роботи з 06.10.2002 року по 11.09.2003 року поверхневою стовбуровою, з 11.09.2003 року по 05.09.2011 року підземним роздавальником вибухових матеріалів дільниці ВТБ шахти «Великомостівська» при запиленості повітря на робочих місцях, що перевищує гранично-допустимі концентрації, несприятливих параметрах мікроклімату.

Як вбачається із довідки Міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК серії 10 ААА № 013142 від 04.10.2011 року ОСОБА_1 вперше та безтерміново встановлено 30 % втрати професійної працездатності (а.с. 11).

Довідкою цієї ж МСЕК№486155 від 04.10.2011 року підтверджується, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок професійного захворювання (а.с.10).

Матеріали справи містять медичні документи із яких встановлено, що у зв`язку із погіршенням стану здоров`я позивач неодноразово зверталася за медичною допомогою.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 р., ушкодження здоров`я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров`я, внаслідок профзахворювання в зв`язку з яким їй було встановлено 30 % втрати професійної працездатності. Стан здоров`я позивача не покращується, їй важко пересуватись, з`явився кашель, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушена постійно звертатись за медичною допомогою, не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Що стосується заперечень представника відповідача щодо спливу строку позовної давності то суд виходить з наступного.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно із ст. 268 ЦК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" – позовна давність не застосовується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань отриманих позивачем внаслідок професійного захворювання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з того, що позивач має серйозні порушення здоров`я зі стійким розладом функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності, втрати нормальних життєвих зв`язків, суд приходить до переконання, що саме з ДП «Львіввугілля» як роботодавця в користь позивача слід стягнути 10000 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення 40000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

УХВАЛ И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Львіввугілля» (ЄДРПОУ 32323256, м. Сокаль, вул.. Б.Хмельницького, 26, Львівська область) в користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь Державної судової адміністрації судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 176,20 грн..

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.07.2019 року.

Суддя: М. Д. Новосад