Рішення № 82839483, 05.07.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/719/19

Провадження № 2/459/671/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

при секретарі Сиванич У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження позовом ОСОБА_1 до ПрАТ “Укрзахідвуглебуд» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасно виплачену заробітну плату, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

13.03.2019 року позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього 150 721,30 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 5000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказала, що працювала у ВСП «ШБУ №2» ПрАТ «Укрзахідвуглебуд» за безстроковим трудовим договором. 13.06.2017 року вона звільнилась з посади у зв`язку із систематичною невиплатою заробітної плати. На час звільнення роботодавець заборгував їй заробітну плату більше як за рік часу та не виплатив кошти за невикористані відпустки. Зазначає, що середній заробіток за два останні місяці роботи квітень і травень 2017 року складає 12416,33 грн., кількість робочих днів за ці місяці – 36, відтак середньоденний заробіток складає 344,90 грн. Кількість днів затримки розрахунку складає 437 днів. Середній заробіток за час затримки становить 150 721,30 грн. Також зазначила, що у зв`язку з невиплатою належної заробітної плати їй спричинено моральну шкоду, яку оцінює у 5000 грн., оскільки вона повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та своєї родини через невиплату заробітної плати, що завдало їй суттєвих незручностей та моральних страждань.

Ухвалою від 25.03.2019 року позовна заява залишалась без руху.

11.04.2019 року позивачка усунула недоліки.

11.04.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.07.2019 року.

14.06.2019 року представники відповідача через канцелярію суду подав письмове заперечення відносно позову, в якому просить відмовити у позові. Вказав, що відповідачем в порядку виконавчого провадження сплачувалась дана заборгованість по заробітній платі. Крім цього, вважає, що розрахунок позивача не вірний, так як розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути з урахуванням сум обов`язкових платежів, утримуваних з позивача при виплаті заробітної плати. Також в даний розрахунок не враховано, що на підприємстві було введено трьохденний робочий тиждень, тому кількість робочих днів з часу звільнення по березень 2019 року складає 260. Однак дана заборгованість утворилася не звини відповідача, так як на самому підприємстві були заблоковані всі рахунки. Повністю заперечили завдання моральної шкоди позивачці, посилаючись на недоведення причинного зв`язку між діями відповідача та докладанням значних зусиль нею для організації свого життя та побуту.

З`ясувавши обставини спору та оцінивши наявні докази у справі, суд прийшов на наступного висновку.

Встановлено, що позивач з 16.08.2016 року працювала на посаді в.о. головного бухгалтера ПАТ «Укрзахідвуглебуд», 13.06.2017 року була звільнена за згодою сторін на підставі наказу № 52-к від 13.06.2017 року.

На час звільнення позивачки роботодавець заборгував їй заробітну плату, повного розрахунку із позивачкою відповідач своєчасно не здійснив, що підтверджується витягом з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Крім того на день розгляду справи відповідачем не проведено остаточного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У частині 1 статті 117 КЗпП України зазначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідачем не подано доказів відсутності його вини у затримці проведення розрахунку з позивачем; у матеріалах справи відсутні й будь-які дані щодо спору про розмір невиплачених позивачеві сум. За таких обставин наявні підстави для застосування положень частини 1 статті 117 КЗпП України щодо відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

При цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (правова позиція ВСУ № 6-76цс14 від 02.07.2014 р.).

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові по цивільній справі №6-195цс14 і є обов`язковою для застосування у всіх судах України.

Згідно з абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзаців пункту 8 вищевказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно іздовідкою ПрАТ «Укрзахідвуглебуд» №03-02/154 від 20.03.2019 року за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (квітень та травень 2017 року), заробітна плата позивачки сукупно становила 5805,86 грн. + 6215,75 грн. = 12021,61 грн.. В довідці вказано, що за цей період позивачем було відпрацьовано 34 робочих днів.

Позивачкою у розрахунку вказано кількість відпрацьованих робочих днів 36, однак таке число не відповідає вище зазначені довідці з підприємства та іншими доказами по справі не підтверджено. Тому суд бере для розрахунку кількість відпрацьованих днів квітень та травень 2017 року 34, вказаних у довідці ПрАТ «Укрзахідвуглебуд» №03-02/154 від 20.03.2019 року .

За період з 13.06.2017 року по 05.07.2019 року робочих вівторків , серед і четвергів разом 307 днів.

Таким чином, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить: 12021,61 грн. ? 34 дні = 353,58 грн ? 307 днів = 108549,06 грн.

При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача на скрутне фінансове становище підприємства та блокування рахунків, як на підставу звільнення його від відповідальності, оскільки, як зазначено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності на підставі ст. 117 КЗпП.

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн., судом враховано приписи ст.237-1 КЗпП України, згідно із якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає доведеним, що позивачці завдано такої шкоди, оскільки вона внаслідок недостатності коштів об`єктивно мала потребу у докладанні нею додаткових зусиль для організації свого життя. Однак суд не погоджується з розміром відшкодування, заявленим позивачкою до стягнення, оскільки такий є завищеним.

Виходячи із принципів розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань, а також враховуючи положення чинного законодавства про те, що розмір на відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з останнього на користь позивачки 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог, а саме: 1085,49 грн. за вимогу про стягнення та 153,68 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) до ПрАТ “Укрзахідвуглебуд» (ЄДРПОУ 00177158, м. Червоноград, вул.Будівельна,1а, Львівська область) про стягнення середнього заробітку за несвоєчасно виплачену заробітну плату, відшкодування моральної шкоди, - – задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Укрзахідвуглебуд» у користь ОСОБА_1 108 549,06 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку та 1000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ПрАТ "Укрзахідвуглебуд" на користь ОСОБА_1 1239,17 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. Д. Новосад