Рішення № 82839116, 25.06.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/697/17

Провадження № 2/456/104/2019

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого: судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу № 456/697/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любові Мирославівни про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любові Мирославівни про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що між позивачкою - ОСОБА_1 та відповідачкою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладені договір дарування житлового будинку, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 , реєстраційний номер № НОМЕР_1 , та договір дарування земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Васьків ОСОБА_4 . реєстр. Номер 1459. Дані договори вважає, що слід визнати недійсними та такими, що укладені під впливом помилки. Так, позивач вказує, що є літньою, хворою особою, віком 85 років і немає нікого з родичів, ні батьків, ні чоловіка, ні дітей і за станом здоров`я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги. В зв`язку з цим, ОСОБА_1 в розмові з ОСОБА_2 та її чоловіком досягла згоди, що вони будуть їй надавати необхідну матеріальну допомогу, а вона заповідає їм на випадок смерті все своє майно. Такий заповіт було укладено 09.02.2012р. в Лисовицькій сільській раді Стрийського району. Чоловік - ОСОБА_2 з своєї ініціативи зібрав необхідні документи та 22.09.2012р. він та ОСОБА_2 , наполягли укласти договір довічного утримання і запропонували потерпілій ОСОБА_1 , поїхати до нотаріуса і підписати такий договір. Позивач ОСОБА_1 , таку згоду дала і разом з подружжям ОСОБА_5 , їх автомобілем поїхала в місто Стрий до приватного нотаріуса Васьків ОСОБА_4 . В нотаріальній конторі, нотаріус ОСОБА_3 не опитала позивачку ОСОБА_1 , який договір вона саме хоче укласти і надала вже готовий проект договору, як виявилось згодом, це договір дарування, який потерпіла ОСОБА_1 , підписала, вважаючи що підписує договір довічного утримання. По змісту пояснення позивачки ОСОБА_1 - нотаріусу Васьків Л.М., - потерпіла ОСОБА_1 надала згоду укласти договір довічного утримання — тобто договір на умовах надання їй подружжям Колодруб необхідної допомоги та догляду. Однак, як виявилось згодом, нотаріус склала договір дарування жилого будинку та прибудинкової земельної ділянки. Позивачка ОСОБА_1 , не могла прочитати проект договору через вади зору, а нотаріус ОСОБА_6 , не прочитала вголос цього договору та не роз`яснила його змісту, хоча вчинила про це запис в проекті договору, до його прочитання. Фактично позивачка ОСОБА_1 , не мала ні наміру, ні бажання укладати договір дарування, навіть тому, що у неї немає іншого житла. В договорах зазначено, що ОСОБА_2 дар прийняла, що не відповідає дійсності, так як позивач ОСОБА_1 , продовжує жити в своєму будинку одна, лише ОСОБА_2 , прописала в будинок свого сина, який на території Львівської області не проживає. Зміст договору відповідає інтересам та бажанню виключно подружжя ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 , згодна була на укладення договору довічного утримання, так як за станом здоров`я, та матеріальним станом вона потребувала матеріальної допомоги. ОСОБА_2 та її чоловік є для позивача ОСОБА_1 , чужою особою, і тому вона не збиралась дарувати їй будинок та землю. Житло, яке подаровано є єдиним помешканням Позивачки, в інше помешкання позивач не міг би переселитись. ОСОБА_1 , є хворою людиною з надто поганим зором і іншими вадами здоров`я, а тому прочитати договір не могла, та й нотаріус його потерпілій попередньо не представляла. ОСОБА_1 , довго хворіє захворюванням очей, зір на праве око втрачено, при цьому потерпіла ОСОБА_1 не може ні читати , ні писати. Нотаріус ОСОБА_6 не надала ОСОБА_1 її примірника договору дарування, зміст якого вона дізналась лише після витребування у нотаріуса копії договору в кінці 2016 року. Крум того, щодо строку позовної давності, позивач зазначила, що пропустила, оскільки у неї повністю втрачено зір на праве око, вона не може ні читати, ні писати, примірники усіх договорів дарування від 22.09.2012р. у неї забрали подружжя Колодрубів після їх укладення, зміст оскаржуваних договорів ОСОБА_1 , дізналась лише в листопаді 2016р, коли звернулась до нотаріуса за отриманням копії договору, у зв`язку з чим, просить визнати поважними причини пропуску подання позовної заяви та відновити строк звернення до суду з позовом.

Відповідач та її представник в судовому засіданні в задоволені позову заперечили надали суду відзив, в якому зазначили, що позивачка по справі ОСОБА_1 , була власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 . 15 квітня 2009 року вона уклала спадковий договір з ОСОБА_7 про те, що на випадок смерті передається майно, яке належить їй у власність ОСОБА_8 , а саме: житловий будинок, по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,1275 га. яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд, по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1196 га, яка надана для ведення особистого селянського господарства та знаходиться на території с. Баня Лисовицька. Однак, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2011 року у справі №2-794/11 за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_7 третя особа, Стрийська державна нотаріальна контора, Стрийський районний територіальний центр соціального обслуговування про розірвання спадкового договору, задоволено позовні вимоги, спадковий договір від 15 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який посвідчений нотаріусом Стрийської державної нотконтори та зареєстрований у реєстрі №1269 розірвано. Рішення оскаржувалось ОСОБА_7 та 15.12.2011року ухвалою апеляційного суду Львівської області рішення першої інстанції залишено без змін. Отже , позивачка 22 вересня 2012 року укладаючи договір дарування на ім?я ОСОБА_2 , вже розрізняла, які правочини можна укладати. Окрім того, укладення саме договору дарування, без будь-яких інших умов, було бажанням саме ОСОБА_1 , так як нотаріус роз?яснила їй всі умови договору дарування житлового будинку та земельних ділянок. В позовній заяві позивач вказує, що не має ніяких родичів. Дане твердження є неправдивим так як у позивачки є рідна сестра та племінники які живуть у АДРЕСА_2 Долинського району Івано Франківської області. Позивачка покликається на те, що між сторонами було досягнуто згоди про надання матеріальної допомоги в рахунок майна яке вона заповідає на випадок своєї смерті, та вказує, що 09.02.2012 року було укладено заповіт, однак копію заповіту не додала до позовної заяви, та відповідачці не відомо про складання такого заповіту на її користь. Складання договору дарування на користь відповідачки було бажанням і вимогою позивачки. Саме вона кожного дня нагадувала про те що слід їхати до нотаріуса і укласти договір дарування, а не договір довічного утримання чи будь який інший договір у якому були прописані якісь застереження. Нотаріус роз?яснила позивачці, що при укладанні договору дарування на користь ОСОБА_2 , вона втрачає право власності на це майно і роз?яснювала їй про інші правочини які можна вчинити. Однак, ОСОБА_9 заявила, що хоче укласти договір дарування і сказала ОСОБА_10 : « Хата твоя». Жодного волевиявлення, що до укладення договору довічного утримання ОСОБА_11 нотаріусу не висловлювала. Ні чим не підтверджений факт, що позивачка не могла прочитати проект договору через вади зору, а нотаріус не прочитала вголос цього договору. Позивачка носить окуляри і прекрасно в них бачить читає та підписує документи. Позивачка не погоджується з тим, що відповідачка прийняла в дар будинок, так як вона далі продовжує у ньому проживати. Дані обставити спростовуються тим, що до посвідчення договору дарування будинку позивач проживала у жахливих умовах, не мала елементарних побутових речей. 21 серпня 2013 року були виконані технічні умови на замовлення ОСОБА_2 на приєднання до централізованих систем водопостачання та водовідведення індивідуального житлового будинку по по АДРЕСА_1 . Для проведення капітального ремонту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 р, отримала кредит у кредитній спілці «Вигода». У будинку зроблено водопостачання, та водовідведення, каналізацію, встановлений септик. У цілому будинку зроблена побілка, помальована підлога. У коридорі встановили перегородка, облаштували ванну та туалет, купили сантехніку. У кухні встановила умивальник. Відремонтували сходи, поруччя. Встановили лічильники. Кожного року орали і садили город, косили траву на подвір і хоча договір дарування ОСОБА_12 ні до чого не зобов?язував, але із християнських міркувань вона піклувалась з чоловіком про позивачку. Допомагали продуктами харчування, одягом та взуттям, викликали лікаря та возили до лікарні. ОСОБА_13 у встановлені в надмогильного пам?ятника. На сьогоднішній день будинок значно зріс у ціні, враховуючи проведення капітального ремонту у ньому. Договір дарування не вчинений під впливом помилки, оскільки у позивачки вже був досвід щодо вчинення правочинів відносно даного майна і вона позивалась до суду. Отже, добре знала що вчиняє. Окрім того, позивачкою пропущений строк для звернення до суду. На підставі викладеного, просять відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Третя особа приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Васьків Л.М., в судове засідання не з?явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи проводити за її відсутності та надала суду заперечення на позовну заяву, в якому заперечила у задоволенні позову, оскільки вважає, що дарувальник (позивач) чітко усвідомлювала, що укладає саме договір дарування і жодних помилок щодо правової природи правочину не припускалась.

Допитана в якості свідка ОСОБА_1 , повідомила, що договору не укладала. Все в хаті робив чоловік відповідача, на що йому згоди не давала, навіть не знає його прізвища. Їздила з відповідачкою до міста до нотаріуса, однак їй ніхто, договір не зачитував та не пояснював, вона тільки підписала його, а за що розписалася ніхто не казав. Хотіла мати в хаті воду і коли чоловік відповідачки її проводив то нічого не казала, а він навпаки казав, що буде нею опікуватися, помагати. Заплатила за проведення води і "мурування" дві тисячі грн..

Допитаний в якості свідка представник позивача ОСОБА_14 , в судовому засіданні пояснив, що позивач є його тіткою. Відповідач – сусідка. Приблизно два роки тому прийшла до нього та сказала, що погано живе, оскільки немає грошей та не має, що їсти. Вікна та двері зігнили, за все платила сама. Будь-яких документів, що стосується договору дарування немала. Тільки по запиту адвоката їй видали копію договору і тоді вони подали в суд.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 , повідомив, його жінка, відповідач, повідомила йому, що є жінка, яка хоче, щоб її допомагали. Під час попередніх розмов, ОСОБА_1 , була ініціатором укладення договору дарування. Під час підписання договору, нотаріус вже зачитала та пояснила, на що позивач була згідна. Нотаріус під час укладення договору яка сьогодні дата, рік, де працювала, на що Цюк давала правильні відповіді. Крім того, вони їздили до родичів позивача та повідомили їх, що позивач хоче укласти такий договір, на що останні не заперечили. Після укладення договору, вони за свої кошти провели воду та зробили каналізацію, ремонт, зробили піч в 2012-2013р.р., провели газ за 3 тисячі на що позивач не заперечувала. Воду проводив "Санаторій плюс", син купив для цього 140м. труб. Поставили туалет. На всі ремонтні роботи витрачено 5 тисяч 500 доларів США. На ОСОБА_16 казала, що він поганий, навіть води не дава, виганяв з саду. Проти проведення ремонту не заперечувала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , повідомила, що позивач їй розказувала, що дасть будинок Колодрубові, і більше нікому. Однак згодом, змінила свою думку, та говорила, що Колодруб забрав в неї будинок, однак позивач продовжує проживати у спірному будинку, в якому Колодруб провів воду та зробив ремонт. Зі слів позивача, їй відомо, що позивач дала кошти в сумі 2 тис. грн.., на проведення води.

Свідок ОСОБА_18 , в судовому засіданні повідомила, що відповідач провів воду до будинку позивача. Відповідач носила позивачу їсти, оплачувала послуги та зимою чистила сніг, доглядала Цюк. Бучацькі не давали Цюк води. Позивача ніхто не хоче доглядати, бо вона кляне.

Свідок ОСОБА_19 , в судовому засіданні повідомив, що вони проживають з позивачем в одному селі. Відповідач є його мамою. ОСОБА_1 , жалілась, що є одинокою жінкою і їй важко самій. Батько провів каналізацію та воду. За всі ремонтні роботи платили його батьки.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до даних витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.06.2009 року позивач ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, що по АДРЕСА_1 .

Згідно договору дарування житлового будинку від 22.09.2012р., ОСОБА_1 , з одної сторони, а з другої сторони ОСОБА_2 , уклали договір про те, що ОСОБА_1 , передала безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 , у дар житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно договору дарування земельної ділянки від 22.09.2012р., ОСОБА_1 , з одної сторони, а з другої сторони ОСОБА_2 , уклали договір про те, що ОСОБА_1 , передала безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 , у дар земельну ділянку площею 1275 кв.м., що знаходиться в с. АДРЕСА_1 Лисовицька Львівської області, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частина 2 ст.16 ЦК містить перелік способів здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача щодо визнання правочину недійсним знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто дана стаття встановлює умови чинності правочинів. У разі недотримання вказаних умов правочин є недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

За змістом вказаної норми, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

З роз`яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі, пояснень і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірному будинку після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-202цс15, яка є обов?язковою для суду в силу вимог статті 360-7 ЦПК України.

Суд доходить висновку, що зібрані у справі докази підтверджують доводи позивача про її помилку при укладені оскаржуваного правочину щодо обставин, які мають суттєве зачинення, про відсутність у неї під час укладання договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдарованого. Так, позивач є особою похилого віку, одинокою, має потребу в сторонній допомозі, спірне житло є єдиним житлом позивача, фактично будинок відповідачу не переданий, а позивач з моменту укладання договору постійно у ньому проживає. Зір на праве око втрачений. Передача будинку позивачем відповідачеві за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, усупереч вимогам ст. 717 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 та ст. 229 ЦК України.

Також, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 717 ЦК України, договір, який встановлює обов?язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншій особі без отримання взаємної вигоди. В даному випадку суд встановив, що мала місце помилка з боку дарувальника щодо правової природи укладеного договору, прав та обов?язків, які виникнули після його укладання (ст. 229 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2011 року у справі №2-794/11 за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_7 третя особа, Стрийська державна нотаріальна контора, Стрийський районний територіальний центр соціального обслуговування про розірвання спадкового договору оскільки, жоден з учасників справи даного рішення не надав та не клопотав про його доручення до справи.

Зважаючи на наведене суд враховує, що до даних правовідносин слід застосувати двосторонню реституцію – зобов?язати сторін повернути все, що одержано на виконання спірних правочинів, у випадку неможливості повернення – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачкою строку позовної давності, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частинами першою, п`ятою ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253, 255 цього Кодексу.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Разом з тим суд приймає до уваги доводи позивачки, що про порушення своїх прав (обізнаність щодо правової природи договору) вона довідалась у листопаді 2016 року, коли звернулась до нотаріуса за отриманням копії договору, оскільки до цього часу, відповідач її утримувала, надавала допомогу, що не викликало у неї заперечень щодо природи правочину, а тому строк позовної давності підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст.10, 58-61, 154, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст..ст.202, 203, 216, 229, 267 ЦК України суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.

Визнати недійсним Договір дарування житлового будинку від 22 вересня 2012р. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Васьків Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №1456 та договір Дарування земельної ділянки від 22 вересня 2012 р. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Васьків Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №1459.

Зняти арешт з будинку АДРЕСА_1 та з земельної ділянки площею 1275 кв.м. кадастровий № НОМЕР_2 , яка розташована в АДРЕСА_1 та передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель накладений згідно ухвали Стрийського міськрайонного суду від 09 березня 2017р..

Виконання ухвали в частині зняття арешту з будинку та земельної ділянки покласти на відділ ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції.

Застосувати двосторонню реституцію – зобов?язати сторін повернути все, що одержано на виконання спірних правочинів, у випадку неможливості повернення – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 05 липня 2019р.

Суддя Р. Т. Шрамко