Ухвала суду № 82835422, 02.07.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2536/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі - Матіко Я.Ю.

з участю представника ОСОБА_1 – адвоката Розман С.Ю.

та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - Міснік Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді, матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 (боржника), в інтересах якого діє представник – адвокат Розман Сергій Юрійович, де суб`єкт оскарження – головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Неля В`ячеславівна, стягувач – ОСОБА_2 , про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо не розгляду клопотання та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Розман С.Ю., звернувся в суд із скаргою, де суб`єкт оскарження – головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В., стягувач – ОСОБА_3 , про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо не розгляду клопотання та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги представник скаржника посилається на те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. здійснюється провадження №3905697 з примусового виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2007 року про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь ОСОБА_3 (стягувач) аліментів на утримання дітей.

Зазначає, що у матеріалах цього провадження міститься розрахунок заборгованості по аліментам, згідно з яким заборгованість зі сплати боржником таких аліментів станом на 31.05.2017 року становить 55817,74 грн. Боржник не погоджується з вказаним розрахунком, у зв`язку з чим 08.06.2018 року звернувся до виконавця із клопотанням про здійснення перерахунку такої заборгованості. Листом від 04.07.2018 року №7-3905697/2197 за підписом начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Секерня В.М. відмовлено у задоволенні такого клопотання. Вказане рішення мотивоване тим, що первинний розрахунок заборгованості проведено у відповідності до вимог законодавства та на підставі матеріалів виконавчого провадження.

Проте, представник скаржника вважає, що виконавець протиправно не розглянула його клопотання про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів у даному виконавчому провадженні, а відтак її бездіяльність є протиправною.

Зауважує, що згідно з рішенням суду з боржника стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітків, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття. З наявного у матеріалах виконавчого провадження розрахунку слідує, що він проведений з серпня 2011 року із початком заборгованості в розмірі 193,97 грн., яку боржник не оспорює, по 31.05.2017 року до досягнення другою дитиною повноліття. При цьому, починаючи з січня 2013 року і до кінця вищезазначеного періоду виконавцем здійснено розрахунок виходячи із середньої заробітної плати, про що вказано у розрахунку. 10.07.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення боржником підприємницької діяльності. З квітня 2013 року боржник не отримує будь-яких доходів, окрім пенсії по інвалідності, що стверджується доданими до цієї скарги копіями довідок з УПФУ та органу податкової інспекції.

Представник скаржника вказує, що приписи ст.195 Сімейного кодексу України та п.4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, які врахував виконавець при здійсненні розрахунку заборгованості, не підлягають застосуванню, оскільки вказана редакція норми Сімейного кодексу України не може застосовуватися до боржника, так як вона встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності лише 08.07.2017 року, після фактичного припинення у боржника зобов`язання зі сплати аліментів у зв`язку з досягненням молодшої дитини повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас, попередня редакція ч.ч.1, 2 ст.195 СК України, яка діяла на момент припинення зобов`язання боржника з виплати аліментів станом на травень 2017 року, передбачала, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Мотивуючи скаргу положеннями п.14 ч.1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №146, абзацу 2 п.12 розділу X Інструкції у редакції, діючій станом на травень 2017 року, ст.58 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) представник скаржника звертає увагу, що виконавець, визначаючи розмір заборгованості по аліментам та здійснюючи їх розрахунок, повинна була керуватися не приписами нової редакції закону та Інструкції, а тією редакцією, яка діяла на момент наявності у боржника зобов`язання зі сплати аліментів. Відтак, вважає, що у даному виконавчому провадженні не було підстав для нарахування заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із середньої заробітної плати.

Крім того, зазначає, що протягом 2014-2016 років боржник добровільно переказав на картку стягувача грошові кошти в загальному розмірі 686,00 грн. у якості аліментів, які невраховані у проведеному виконавцем розрахунку, що додатково свідчить про його некоректність. 05.06.2006 року один з синів боржника – ОСОБА_4 досяг повноліття. Натомість рішення суду про визначення розміру аліментів на іншого сина у зв`язку з цим не ухвалювалося.

Також зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 183 СК України (у діючій на той час редакції), якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Проте, виконавцем у порушення цієї норми закону продовжуються нараховуватися і стягуватися аліменти після досягнення однією дитиною боржника повноліття без вирахування тієї рівної частки, що припадала на цю дитину.

За твердженням представника скаржника з наведених підстав розмір заборгованості по сплаті боржником аліментів у виконавчому провадженні №3905697 підлягає перерахунку.

На підставі наведеного та відповідно до ст.ст.447-451 ЦПК України представник скаржника просить суд: визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. у вигляді не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 08 червня 2018 року у виконавчому провадженні №3905697; зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. розглянути вказане клопотання та здійснити перерахунок заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні №3905697 з урахуванням фактичного доходу цього боржника, а не середньої заробітної плати, та фактично сплачених ним в добровільному порядку сум на користь стягувача ОСОБА_6 , а також за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину ОСОБА_4 , яка досягла повноліття; зупинити стягнення на підставі виконавчого документу у виконавчому провадженні №3905697 до вирішення скарги по суті.

Представник скаржника – адвокат Розман С.Ю. у судовому засіданні вимоги скарги підтримав з підстав, викладених у ній, та просив задовольнити.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. у судовому засіданні проти вимог скарги заперечила та просила скаргу залишити без задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на скаргу, який долучено до матеріалів справи. Зазначає, що на виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №3905697 з виконання виконавчого листа №2п-117, виданого 01.06.2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліментів в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_4 року в.о. начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області до відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області. 23.04.2018 року головним державним виконавцем відділу ПВР Міснік Н.В. на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про прийняття виконавчого провадження. Зауважує, що на момент прийняття матеріалів виконавчого провадження до відділу ПВР з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, заборгованість по сплаті аліментів становила 55817,74 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за №4-38/17 від 16.04.2018 року (станом на 31.05.2017 року повноліття дитини), виданого старшим державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Дерев`янко О.В. Даний розрахунок по заборгованості по сплаті аліментів сторонами виконавчого провадження не оскаржувався, отже, наявна заборгованість є чинна. Крім того, вказує, що 23.05.2018 року боржник ОСОБА_1 звернувся до відділу ПВР із заявою щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій. Державним виконавцем надано боржнику матеріали виконавчого провадження та копії виконавчого провадження. Після чого ОСОБА_1 звернувся до відділу ПВР із клопотанням, в якому зазначено, що останній не згідний з сумою заборгованості, яка становила 55817,74 грн. станом на 31.05.2017 року, вважаючи, що державним виконавцем було здійснено розрахунок з порушенням. Начальником відділу ПВР на підставі Закону України «Про звернення громадян» було надано відповідь від 04.07.2018 року за вих. №7-3905697/2197 ОСОБА_1 на вищевказане звернення, де зазначено, що сам розрахунок з наявною заборгованістю оскаржений сторонами виконавчого провадження не був, у зв`язку з чим, є дійсним. Також зазначає, що на момент передачі даного виконавчого провадження до відділу ПВР з Ужгородського MB ДВС діти за виконавчим документом вже були повнолітні, у зв`язку з чим, заборгованість не нараховується з 31.05.2017 року (досягненням другою дитиною повноліття). Звертає увагу, що у своїй скарзі ОСОБА_1 вказує, що отримував пенсію з 2013 року, інші доходи у останнього були відсутні, однак, у матеріалах виконавчого провадження відсутня заява боржника про зміну фінансового становища, або інші підтверджуючі документи, які б мав надати боржник державному виконавцю згідно з п. 4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: боржник зобов`язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.

Стягувач ОСОБА_3 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явилася, однак її неявка у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника скаржника та державного виконавця, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2007 року у справі №2п-117/07 задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття, починаючи з 26.01.2006 року.

На виконання вказаного рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 01.06.2007 року видано виконавчий лист, який пред`явлений для примусового виконання до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

Постановою в.о. начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області Секерні В.М. від 11.04.2018 року передано з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для подальшого виконання виконавче провадження №3905697 по виконанню виконавчого листа №2п/117/07, виданого 01.06.2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

23.04.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. винесено постанову про прийняття вказаного виконавчого провадження.

Встановлено, що 08.06.2018 року заявник (боржник) ОСОБА_1 , користуючись своїми правами, передбаченими ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», звернувся до головного державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. із клопотанням, в якому зазначив, що у матеріалах виконавчого провадження міститься розрахунок заборгованості по аліментах, згідно з яким заборгованість зі сплати ним таких аліментів станом на 31.05.2017 становить 55817,74 грн., однак він не погоджується з вказаним розрахунком, а тому просив здійснити перерахунок заборгованості зі сплати ним аліментів у даному виконавчому провадженні, враховуючи його реальні доходи, а не розмір середньої заробітної плати чи будь-які інші дані, за вирахуванням тієї рівної частки, яка припадала на його дитину, яка досягла повноліття, та з урахуванням отриманих стягувачем протягом 2014-2016 років від нього аліментів в розмірі 686,00 грн. Про результати проведеного перерахунку заявник просив повідомити його письмово, надавши відповідний розрахунок.

Пунктом 3 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Таким чином, суд визнає, що подане боржником в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», і в межах конкретного виконавчого провадження клопотання, адресоване державному виконавцю, підлягало розгляду останнім.

Проте, встановлено, що у даному випадку головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. не розглянуто і не вирішено по суті отримане від боржника Куделя С.Л. клопотання від 08.06.2018 року.

Лист начальника відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Секерні В.М. від 04.07.2018 року №7-3905697/2197, який був наданий у відповідь на дане клопотання боржника від 08.06.2018 року, суд не визнає належним процесуальним документом, встановленим Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такий лист був наданий за наслідком розгляду клопотання боржника не в рамках спеціально визначеного Закону України «Про виконавче провадження», а в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Крім того, начальник органу ДВС не є учасником виконавчого провадження, вичерпний перелік яких встановлено ст.14 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Тому, клопотання боржника ОСОБА_1 від 08.06.2018 року підлягало розгляду і вирішенню саме головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В., яка є незалежною під час здійснення примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №3905697.

Оскільки вказаний державний виконавець до теперішнього часу не вирішила заявлене їй клопотання боржника від 08.06.2018 року, суд визнає її бездіяльність у вигляді не розгляду цього клопотання неправомірною. Зазначене клопотання підлягає розгляду державним виконавцем по суті.

З огляду на вказане, суд також вважає, що оскільки на даний час бездіяльність державного виконавця триває, то строк встановлений в ст. 449 ЦПК України, скаржником не пропущено.

Між тим, суд вважає, що вимога зобов`язати посадову особу державної виконавчої служби здійснити перерахунок розміру заборгованості по аліментах у даному випадку є фактично втручанням у право і обов`язок виконавця, надані йому законом, самостійно визначати розмір заборгованості за аліментами.

Крім цього, виходячи з вимог передбачених ст. 451 ЦПК України, суд також вважає необґрунтованою вимогу заявника про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу у виконавчому провадженні №3905697 до вирішення скарги по суті.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подана адвокатом Розман С.Ю. скарга у даній справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.258, 259, 260, 261, 263, 447 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Розмана Сергія Юрійовича задоволити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Нелі В`ячеславівни у вигляді не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 08 червня 2018 року у виконавчому провадженні №3905697.

Зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Нелю В`ячеславівну розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08 червня 2018 року у виконавчому провадженні №3905697.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 05 липня 2019 року.

Суддя Малюк В.М.