Рішення № 82835357, 27.06.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14304/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

при секретарі – Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за позовною заявою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,-

В СТ А Н О В И В:

Головне управління Національної поліції в Закарпатській області звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з даним позовом посилаючись на те, що 22.05.2018 року близько 11 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 на автодорозі Львів-Самбір 243 км., керуючи транспортним засобом марки «Камаз», д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 2114» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, під час обгону спричинив механічні пошкодження транспортним засобом. Згідно постанови Ужгородського міськрайоннго суду Закарпатської області від 24.07.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Внаслідок скоєння ДТП, пошкоджено автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2114», д.н.з. НОМЕР_3 , який знаходиться на балансі ГУНП в Закарпатській області. Зазначає, що згідно висновку експертного дослідження №249 від 19.11.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ВАЗ», модель «2114» д.н.з. НОМЕР_3 становить 46593,58 грн.

Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду, позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 46593,58 грн., та 1937,80 витрат по сплаті судового збору.

Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.05.2018 року близько 11 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 на автодорозі Львів-Самбір 243 км., керуючи транспортним засобом марки «Камаз», д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 2114» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, під час обгону спричинив механічні пошкодження транспортним засобом.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, у даній справі не підлягають доказуванню ті обставини, що мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю сторін по справі та заподіяння шкоди позивачу саме з вини відповідача, який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом.

Згідно ст.1166 ЦК України, шкода заподіяна майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо особа, яка заподіяла шкоду не доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Із ч.2 ст.1187 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно висновку експертного дослідження №249 від 19.11.2018 року проведеного Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ВАЗ», модель «2114» д.н.з. НОМЕР_3 в результаті пошкодження автомобіля від ДТП становить 46 593,58 (сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 58 коп.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що дії відповідача пов`язані із заподіянням позивачу шкоди знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із наслідками, що настали, суд приходить до висновку, що позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області суми в розмірі 46593,58 грн. є підставним, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1937,80 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлений позов вцілому є обґрунтованим та підставним, а тому підлягає до задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 206 259, 263, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.3, 23, 1166, 1167, 1187, 1195, 1197 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Код ЄДРПОУ – 40108913, адреса: м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13) суму в розмірі 46593,58 грн. за завданий матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Код ЄДРПОУ – 40108913, адреса: м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13) суму понесених позивачем судових витрат в розмірі 1937, 80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено 05 липня 2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк