Ухвала суду № 82822400, 25.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/347/19 Справа № 690/223/18 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Степаненко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів за участю: секретаря Биби Ю. В. Поєдинка І. А., Ятченка М. О. , Довженко Т.В.,прокурораРідзель О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Яцюка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Звенигородської місцевої прокуратури Коломійця І.П. на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше судимого вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07.04.2008 за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі, звільненого 12.05.2015 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 8 місяців 10 днів,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вирішено рахувати з 10.01.2019, зарахувавши, термін його попереднього ув`язнення з 31.03.2018 по день ухвалення вироку у строк відбутого покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 1144 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 31.03.2018 близько 02 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання в приміщенні житлового будинку, яке розміщене по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із співмешканкою ОСОБА_2 , з метою вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння їй смерті, умисно наніс їй не менше двадцяти ударів дерев`яною качалкою, дерев`яною шваброю, руками та ногами по голові і тулубу, в наслідок чого потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітки з перелом грудини, множинних переломів ребер по різних анатомічних лініях, розривів парієтальної плеври, розривів легень, крововиливів в м`які тканини грудної клітки, синців грудної клітки, що супроводжувалося розвитком двобічного гемопневмотораксу, що згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №05-11-02/56 від 29.05.2018 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; тупої травми живота з розривом печінки, яка супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечею, що згідно цього ж висновку відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; та легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, крововиливу в м`які тканини голови, синців з осадженням обличчя, саден обличчя, тазу, поперек, синців шиї, верхніх і нижніх кінцівок.

Смерть потерпілої ОСОБА_2 настала внаслідок заподіяння ОСОБА_1 тупої травми грудної клітки з перелом грудини, множинних переломів ребер по різних анатомічних лініях, розривів парієтальної плеври, розривів легень, крововиливів в м`які тканини грудної клітки, синців грудної клітки, що супроводжувалося розвитком двобічного гемопневмотораксу.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, з подальшим закриттям провадження.

Як на підставу для скасування судового рішення ОСОБА_1 зазначає про його незаконність, необґрунтованість та невідповідність покладених в його основу висновків фактичним обставинам провадження.

Зокрема вказує на помилковість тверджень суду про доведеність матеріалами кримінального провадження його винуватості в умисному вбивстві при невстановлені обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: місця події; мотиву та умислу; точного часу протягом якого потерпіла виявляла ознаки життя після нанесених тілесних ушкоджень; приналежності крові, виявленої на місці вчинення злочину та доказах. Крім того, звертає увагу на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження не проведено слідчого експерименту на місці вчинення злочину, що свідчить про його неповноту.

З приводу фактичних обставин провадження зазначає, що судом встановлено лише наявність конфлікту спровокованого потерпілою, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Саме потерпіла схопивши качалку стала нею розмахувати та наносити йому удари по голові, та обличчю. Відмахуючись від ударів він вихопив качалку та, не роздивляючись куди, наніс потерпілій нею декілька ударів. В подальшому потерпіла нанесла шваброю йому удар по ребрах з лівої сторони, на що він вдарив її долонею по обличчю. Від удару потерпіла впала на підлогу, а потім сіла на стілець та щось бормотала. Зрештою, він пішов в іншу кімнату, почув стук дверей і подумав, що прийшов ОСОБА_3 , тому знов вийшов, однак в кімнаті нікого не було. Через деякий час він почув стогін в підвалі будинку і, спустившись туди, побачив потерпілу, яка лежала на підлозі. Він хотів витягти потерпілу з підвалу, однак у нього не вийшло, тому він зателефонував брату ОСОБА_4 і коли він прийшов, вони разом витягли її і занесли в кімнату. Потерпіла стогнала і сама йти не могла. Посадивши потерпілу біля дивану він почав її трясти, щоб вона прийшла до тями. Потім зняв з неї одяг і почав обливати водою, сказавши брату викликати карету швидкої допомоги. Він сам почав робити потерпілій прямий масаж серця та штучне дихання, бо розумів, що вона помирає. Вподальшому він сказав брату йти додому, а сам викликав поліцію. При цьому, в ході розмови з працівником поліції він повідомив про обставини справи та сказав, що поки вони будуть їхати на виклик, він буде їх чекати і вживати горілку. Випивши горілки він вийшов зустрічати працівників поліції, а коли останні приїхали, то почали оглядати приміщення, а він продовжив за їх згодою вживати алкогольні напої. Потім з працівниками поліції він поїхав у відділення поліції в м. Ватутіне, де розповів начальнику про те, що трапилося.

Крім того, апелянт просить повторно дослідити в повному обсязі обставини, встановлені в ході судового розгляду, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 , окрім наведеного вище, просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи, доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання через неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та просить визначити точний розмір строку відбутого покарання, яке обраховується з часу затримання обвинуваченого ОСОБА_1 до винесення вироку.

Апелянт, посилаючись на вимоги ст.ст. 65, 73 КК України та ч. 4 ст. 374 КПК України, зазначає, що суд при зарахуванні попереднього ув`язнення ОСОБА_1 до призначеного покарання не вказав точний розмір строку відбутого ним покарання, який обраховується з часу затримання до винесення вироку.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Яцюка М.В. про задоволення апеляційних вимог обвинуваченого та обгрунтованість апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора в підтримку апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні та безпідставність апеляційних вимог ОСОБА_1 , останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1 про наявність підстав для закриття кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 до задоволення не належить, а апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону належним чином дотримані.

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам провадження, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, визнав частково та зазначив, що з 30 на 31.03.2018 після спільного вживання алкогольних напоїв із співмешканкою ОСОБА_2 по місцю фактичного проживання між ними виникала словесна сварка. Зокрема, потерпіла, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`янінні, з невідомих причин почала його ображати та обзивати нецензурними словами, а в подальшому спричинила йому декілька ударів по голові та обличчю дерев`яною качалкою. У зв`язку з цим він вихопив качалку з рук ОСОБА_2 і, ухиляючись та відмахуючись від ударів, два чи три рази влучив нею в останню, однак куди попав, не бачив. В подальшому дану качалку зопалу він розбив об стіл, а уламки сховав у піч. Через незначний проміжок часу потерпіла раптово знову ударила його по ребрах дерев`яною палкою від швабри. З цього приводу він дав їй ляпас по обличчю, від якого вона впала на стіл в кухні. Потім, пішовши до кімнати, він почув як хлопнули двері і подумав, що ОСОБА_2 вийшла з будинку та пішла до своєї матері. Коли він вийшов у веранду то почув стогін у підвалі і спустившись у підвал, побачив потерпілу. За допомогою свого брата ОСОБА_5 АД ОСОБА_6 він витягнув ОСОБА_2 з підвалу та намагався надати їй першу медичну допомогу, а саме непрямий масаж серця, штучне дихання, оскільки розумів, що вона помирає. Ним була викликана швидка медична допомога, також він зателефонував у поліцію. До приїзду працівників поліції він випив декілька чарок горілки, так як перебував у шокованому стані. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 визнав факт нанесення ударів ОСОБА_2 качалкою та допустив, що смерть останньої настала від тілесних ушкоджень нанесених ним цією качалкою. Вказав, що поведінка потерпілої ОСОБА_2 змусила його до таких дій, однак у нього не було умислу її вбивати.

Крім того, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 просив перекваліфікувати його діяння зі ст. 115 КК України на ст. 121 КК України як нанесення тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілої.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 умисного вбивства потерпілої ОСОБА_2 та посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для закриття провадження, його винуватість підтверджується безпосередньо дослідженими судом першої інстанції та наведеними в обвинувальному вироку доказами.

Зокрема показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що 30.03.2018 увечері вони приходили по місцю проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вони бачили, що потерпіла була в стані сильного алкогольного сп`яніння і ОСОБА_1 також перебував в нетверезому стані. Коли вони бачили ОСОБА_2 на ній будь-яких тілеснимх ушкоджень не було. Крім того свідок ОСОБА_8 зазначив, що в його присутності ОСОБА_2 провокувала ОСОБА_1 на конфлікт, зокрема, хотіла вдарити, однак бійки не було. Також він бачив на обличчі ОСОБА_1 синці та подряпини.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 показав, що вночі 31.03.2018 допомагав ОСОБА_1 витягувати з підвального приміщення співмешканку останнього ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Він намагався робити ОСОБА_2 штучне дихання, робив непрямий масаж серця, обливав водою, а також викликав карету швидкої допомоги.

Згідно дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду місця події від 31.03.2018, з фототаблицями до нього, в будинку АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_2 зі слідами тілесних ушкоджень. Крім того, серед іншого, виявлено та вилучено сліди речовини бурого кольору схожі на кров, частини дерев`яної качалки та ушкодженої дерев`яної швабри, відрізок тканини типу рушника, зі слідами речовини бурого кольору.

Відповідно до висновків експерта № 05-11-02/56 від 29.05.2018, у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: тупа травма грудної клітки з перелом грудини, множинні переломи ребер по різних анатомічних лініях, розриви парієтальної плеври, розриви легень, крововиливи в м`які тканини грудної клітки, синці грудної клітки, що супроводжувалося розвитком двобічного гемо пневмотораксу; тупа травма живота з розривом печінки, яка супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечею, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; забійна рана голови, крововиливи в м`які тканини голови, синці з осадженням обличчя, садна обличчя, тазу, поперек, синців шиї, верхніх і нижніх кінцівок, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Наведені тілесні ушкодження утворилися не більше ніж за 20-40 хвилин до настання смерті ОСОБА_2 від дії тупих твердих предметів, зокрема могли утворитися внаслідок нанесення великої кількості ударів (кілька десятків) дерев`яною шваброю, дерев`яною качалкою, руками, ногами.

Смерть потерпілої ОСОБА_2 настала внаслідок тупої травми грудної клітки з перелом грудини, множинних переломів ребер по різних анатомічних лініях, розривів парієтальної плеври, розривів легень, крововиливів в м`які тканини грудної клітки, синців грудної клітки, що супроводжувалося розвитком двобічного гемопневмотораксу.

В крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 2,86 проміле, що відноситься до сильного ступеня алкогольного сп`яніння.

Комплекс виявлених на трупі тілесних ушкоджень не міг утворитися внаслідок падіння у погріб.

За змістом висновків експерта № 05-5-06/73 від 11.05.2018, №05-5-06/68 від 11.05.2018, №05-5-06/72 від 11.05.2018, №05-5-06/70 від 11.05.2018, №05-1-08/99 від 18.05.2018, №05-1-08/98 від 11.05.2018, №05-1-08/100 від 18.05.2018, на дерев`яній швабрі, частині дерев`яної качалки, шкребка, змиву речовини бурого кольору, відрізка тканини, вилучених під час огляду місця події 31.03.2018, а також на штанах, кофті ОСОБА_1 , вилучених під час його затримання відповідно до протоколу затримання підозрюваного від 31.03.2018, в піднігтьовому вмісті зрізів нігтів з рук ОСОБА_1 , - виявлено кров людини, яка могла походити як від потерпілої ОСОБА_2 так і від ОСОБА_1 .

Відповідно до результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу «Драгер» 6810, станом на 05 год. 30 хв. 31.03.2018 у останнього виявлено 1, 69 проміле.

Згідно висновку експерта № 05-11-01/103 від 14.06.2018, у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця та саден голови, які утворилися від дії тупого (их) твердого (их) предмету (ів), можливо від ударів руками та дерев`яною палицею і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров`я. Виявлені тілесні ушкодження утворилися не менше як від 3-разової дії травмую чого (их) предмету (ів).

За висновками судово-психіатричного експерта № 203 від 23.05.2018 ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Під час інкримінованого йому діяння, а також у теперішній час він міг і може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вищенаведеними доказами в їх сукупності та обставинами, що ними підтверджуються, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактичних обставин провадження, встановлених судом, є доведеною.

Зокрема, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки цілеспрямованість та характер його дій, а саме нанесення ним численних ударів, зокрема кілька десятків як встановлено висновком експерта № 05-11-02/56 від 29.05.2018, в життєво важливі органи свідчить про направленість його умислу саме на протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_2 , хоч і не з прямим умислом.

На наявність такого умислу вказують і знаряддя за допомогою яких ОСОБА_1 заподіювались тілесні ушкодження потерпілій (дерев`яна качалка та частина дерев`яної швабри) та сила, з якою наносились удари, що призвели до перелому кісток грудини, ребер, розривів внутрішніх органів (легень, плеври, печінки).

Дійсно ініціатором конфлікту, що не оспорюється учасниками судового провадження, була потерпіла ОСОБА_2 , яка, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, нанесла обвинуваченому легкі тілесні ушкодження, що випливає з показань самого обвинуваченого, свідка ОСОБА_8 та висновків експертизи. Разом з цим, ОСОБА_1 , будучи більш фізично розвиненішим ніж потерпіла міг припинити агресивну поведінку останньої, у спосіб не пов`язаний із заподіянням їй тілесних ушкоджень.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_1 на те, що ним потерпілій, з метою припинення її агресивної поведінки, заподіяно лише 2-3 удари дерев`яною качалкою, оскільки зазначене спростовується висновком експерта № 05-11-02/56 від 29.05.2018 про те, що ОСОБА_2 заподіяна велика кількость ударів (кілька десятків) і комплекс виявлених у неї тілесних ушкоджень не міг утворитися внаслідок падіння у погріб, де вона і була виявлена.

Не доводить відсутність умислу на вбивство і поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 , в частині надання потерпілій першої медичної допомоги, оскільки розцінюється колегією суддів як усвідомлення своїх дій та бажання відвернути їх наслідки.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 N 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК.

Більше того, вбивство, яке було наслідком дії особи, котра хоча й не ставила собі за мету позбавлення життя, але байдуже ставилася до такого наслідку, можливість якого вона свідомо допускала, також кваліфікується як умисне вбивство.

При відмежуванні вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, зокрема наявність прямого умислу, тобто усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбачення або бажання його суспільно небезпечних наслідків, чи непрямого умислу, наявного тоді, коли особа не бажає, хоча свідомо припускає настання таких суспільно небезпечних наслідків.

Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності свіх досліджених судом обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень.

Зважаючи на зазначені вище обставини та правові позиції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані ст. 121 КК України.

Що стосується призначеного судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На думку колегії суддів покарання обвинуваченого ОСОБА_1 ґрунтується на положеннях ст.ст. 50, 65 КК України та правових позиціях викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та призначене з урахуванням ступіня тяжкості вчиненого ним злочину, який класифікується як особливо тяжкий, даних про особу винуватого, який раніше судимий, по місцю проживання характеризується негативно, при невстановленні обставин, що пом`якшують покарання останнього і за наявності обставин, що його обтяжує – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння і рецидив злочинів, та обгрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання останнього при призначенні покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі на тривалий строк.

Підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_1 покарання колегією суддів в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Разом з цим, колегія суддів визнає доречними посилання прокурора на неправильне застосування судом Закону України про кримінальну відповідальність в частині визначення дати початку відбування ОСОБА_1 покарання

Так, відповідно до ст. 73 КК України, строки покарання обчислюються в роках, місяцях, годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, окрім іншого, початок строку відбування покарання та рішення про зарахування терміну досудового тримання під вартою.

Тому, слід вважати правильною датою початок строку відбування покарання ОСОБА_1 31.03.2018. з моменту його фактичного затримання, з зарахуванням на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в чинній редакції в строк відбутого покарання терміну його попереднього ув`язнення з 31.03.2018 по 24.06.2019 включно.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_1 підлягає зміні в частині дати початку відбування обвинуваченим покарання, не вбачаючи підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого з доповненнями до неї.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч.1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – задовольнити.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, змінити.

Вважати правильною дату початку строку відбування покарання ОСОБА_1 31.03.2018.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбутого покарання термін його попереднього ув`язнення з 31.03.2018 по 24.06.2019 включно.

В решті вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.01.2019 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців, в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженим ОСОБА_1 в той же строк – з моменту отримання її копії.

Головуючий :

Судді :