Ухвала суду № 82821756, 04.07.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-4748/10

Провадження № 4-с/645/27/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Синьогуб А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабухова Олексія Володимировича на рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит»,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабухова О.В, звернувся до суду зі скаргою, в якій просить суд:

- визнати постанову державного виконавця державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Волобуєвої О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.06.2011 року у виконавчому провадженні № 27188840 та постанову державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Комар Г.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.08.2013 року неправомірними та скасувати їх;

- зобов`язати відповідного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області накласти арешт на індивідуально визначене майно – земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення індивідуального садівництва), площею 0,12 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: Харківська область АДРЕСА_1 Чугуївський район, Малинівська селищна рада, яка належить ОСОБА_1 на праві власності;

- покласти судові витрати на Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Разом зі скаргою представником ОСОБА_1 - адвокатом Кулабуховим О.В. подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги на рішення державних виконавців, в обґрунтування якого посилається на те, що державними виконавцями не направлялися боржникові ані копії оскаржуваних постанов, ані копії постанов про відкриття відповідних виконавчих проваджень, внаслідок чого ОСОБА_1 не був повідомлений про існування постанов державних виконавців, які оскаржуються. Крім того, зазначив, що представник ОСОБА_1 адвокат Кулабухов О.В. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-4748/10 лише 16.04.2019 року, що підтверджується відповідною відміткою з підписом ОСОБА_2 у матеріалах виконавчого провадження.

Крім того, представник скаржника посилається на те, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 року у справі № 2- 4748/10 скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабухова О. В. на рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Казьонної О. К., заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство в особі філії «Слобожанське РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» - залишено без розгляду, та судом роз`яснено скаржнику його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду.

В судовому засіданні представник скаржника адвокат Кулабухов О. В. підтримав скаргу в повному обсязі, просив суд її задовольнити, а також просив задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги на рішення державних виконавців.

Представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі – ДВС) в судове засідання не з`явився, 26.06.2019 року надав суду заяву, в якій просив розглянути скаргу за його відсутності. Крім того, 26.06.2019 року до суду надійшло заперечення ДВС, в якому зазначено, що 10.06.2011 року відкрито виконавче провадження № 27188840 за виконавчим листом № 2-4748, виданим 19.05.2011 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» боргу у сумі 253691,79 грн. та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. 15.06.2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». 11.10.2012 року відкрито виконавче провадження № 35061039 за виконавчим листом № 2-4748, виданим 19.05.2011 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» боргу у сумі 253691,79 грн. 30.08.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. 28.12.2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». 03.10.2016 року відкрито виконавче провадження № 52592881 за виконавчим листом № 2-4748, виданим 19.05.2011 року Фрунзенським районний судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT «Банк Фінанси та Кредит» боргу у сумі 253691,79 грн.. ДВС зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку було зареєстровано 13.09.2016 року, тобто після накладення на все нерухоме майно ОСОБА_1 арештів. Крім того, ДВС наголошує, що нормами чинного земельного законодавства встановлено мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, крім передачі їх у спадщину, обміну та вилучення (викупу) для суспільних потреб. У зв`язку з тим, що земельна ділянка має цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення, звернення стягнення на них є неможливим.

Що ж стосується проведення оцінки майна боржника, ДВС вважає, що це не є доцільним, оскільки звернення на майно боржника не є можливим через мораторій.

Стосовно звернення стягнення на заробітну плату боржника ДВС повідомляє, що 21.04.2017 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника в ГУ НП в Харківській області. 28.02.2018 року до відділу надійшла заява ОСОБА_1 , згідно якої він просив закрити виконавче провадження на підставі Постанови Верховного Суду України від 01.02.2018 року за справою № 2-4748/10. 19.03.2018 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. Копію цієї постанови боржник отримав особисто, про що на супровідному листі міститься відповідна відмітка. 08.11.2018 року до відділу надійшов лист від НП ГУНП в Харківській області, згідно якого утримання з заробітної, плати боржника припинено.

ДВС вказує, що загалом на користь AT «Банк «Фінанси та Кредит» перераховано грошові кошти у розмірі 17162,19 грн., а залишок боргу складає 236529,60 грн.

Стосовно строку звернення заявника зі скаргою на дії ДВС до суду зазначає, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , якою він просив закрити відкрите щодо нього виконавче провадження, а також розписка про отримання постанови про зупинення вчинення виконавчих дій. На думку ДВС вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про існування виконавчого провадження, де він є боржником, а строк подачі скарги є пропущеним.

Представник ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу судових повісток.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника скаржника, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

З наданих Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області витягів зі спецпідрозділу по виконавчим провадженням № 3506103914 та № 27188840 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4748/10, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу в розмірі 83025,18 грн та пені в розмірі 170666,61 грн., вбачається наступне:

- 10.06.2011 року державним виконавцем Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Волобуєвою О.В. 10.06.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №27188840 та згідно із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження, в якій він просив накласти арешт для забезпечення виконання рішення суду, постановою від 10.06.2011 року накладений арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 83);

- постановою старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Комар Г.В. від 15.06.2012 року повернуто виконавчий документ стягувачеві ( п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження») у виконавчому провадженні №27188840, на підставі того, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 84);

- постановою головного державного виконавця Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Комар Г.В. від 11.10.2012 року відкрите виконавче провадження № 35061039 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа та постановою від 30.08.2013 року накладений арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 80);

- постановою старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Комар Г.В. від 28.12.2016 року повернуто виконавчий документ стягувачеві ( п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження») у виконавчому провадженні №35061039, на підставі того, що в ході примусового виконання встановлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення (а.с. 81).

Постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Семенюк М.В. від 03.10.2016 року відкрите виконавче провадження № 52592881 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

19.03.2018 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Казьонною О.К. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій (ВП № 52592881) з примусового виконання виконавчого листа № 2-4748/10 від 19.05.2011 року, у зв`язку надходженням до ВДВС Постанови Верховного Суду від 01.02.2019 року по справі № 2-4748/10, відповідно до якої ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23.06.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до цього суду (а.с. 106).

Скаржник вважає, що постанови про арешт всього без виключення майна ОСОБА_1 є такими, що грубо порушують принцип співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням суду, а також порушують права та законні інтереси боржника, зокрема право власності (правомочність розпоряджатися), принцип справедливості, балансу інтересів боржника і стягувача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Положеннями статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час накладення арешту на майно (далі - Закон № 606-XIV) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Зі змісту частинам першою - третьою статті 57 Закону № 606- XIV вбачається, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, у тому числі, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей стосовно того, що постанови про накладення арешту на майно боржника від 10.06.2011 року та від 30.08.2013 року направлялися на адресу боржника ОСОБА_1 ..

Суд приймає до уваги пояснення скаржника та його представника про те, що представник ОСОБА_1 адвокат Кулабухов О.В. дізнався про існування оскаржуваних постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, тільки після того, як він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-4748/10, а саме - 16.04.2019 року, що підтверджується відповідною відміткою з підписом ОСОБА_2 у матеріалах виконавчого провадження.

Суд критично оцінює посилання представника ВДВС на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про існування виконавчого провадження № 27188840, відкритого за виконавчим листом № 2-4748, виданим 19.05.2011 року, оскільки матеріали вказаного виконавчого провадження, копії яких надані ВДВС суду, містять заяву ОСОБА_1 від 21.02.2018 року, яка надійшла до ДВС 28.02.2018 року за вхідним № 4528/14.1-31, згідно з якою ОСОБА_1 просив закрити виконавче провадження на підставі Постанови Верховного Суду України від 01.02.2018 року по справі № 2-4748/10, а також містять докази отримання особисто ОСОБА_1 копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 19.03.2018 року, про що свідчить особистий підпис останнього на супровідному листі від 13.03.2018 року вихідний № 15875/14.1.34 (а.с. 99, 106). Суд вважає, що державний виконавець не вжив всіх заходів, передбачених законом щодо своєчасного направлення постанов про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження на адресу боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що причини пропуску заявником строків для звернення зі скаргою на дії державного виконавця є поважними, а тому вважає необхідним поновити строк для подання скарги на дії державного виконавця.

Стосовно вимог, викладених у скарзі, суд зазначає наступне.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.03.2019 року вбачається наступне:

- на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 27188840 від 10.06.2011 року, виданої Фрунзенським відділом ДВС Харківського МУЮ Волобуєвою О.В., накладено арешт на невизначене майно, все майно, в межах суми стягнення, боржника ОСОБА_1 ;

-на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.08.2013 року, виданої Фрунзенським відділом ДВС Харківського МУЮ Комар Г.В., накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 (а.с. 110-111).

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1 Закону № 606-XIV, який був чинним на час видачі виконавчого листа, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 606-XIV виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 57 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна боржника, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (частина третя статті 57 Закону № 606-XIV).

Приймаючи до уваги, що постановою державного виконавця від 10.06.2011 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 у межах суми стягнення, такі дії державним виконавцем вчинені на підставі вищевказаних положень закону.

Разом з тим, керуючись вищевказаними нормами законодавства в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна боржника від 30.08.2013 року, суд вважає, що оскільки вказаною постановою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , вона не відповідає вимогам ч. 3 статті 57 Закону № 606-XIV.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на зазначене, суд вважає необхідним визнати постанову державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Комар Г.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.08.2013 року, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , неправомірною та зобов`язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області скасувати її.

З урахуванням того, що суд не знайшов підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Волобуєвої О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.06.2011 року у виконавчому провадженні № 27188840, підстави для задоволення вимоги, викладеної у скарзі про зобов`язання відповідного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області накласти арешт на індивідуально визначене майно – земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення індивідуального садівництва), площею 0,12 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Малинівська селищна рада, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, - відсутні.

При цьому, слід зазначити, що суд не вправі зобов`язувати державного виконавця вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, у тому числі накладати арешт на певне майно боржника, але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких державний виконавець безпідставно ухиляється.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 452 ЦПК України, згідно з вимогами якої судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 81, 120, 122, 126, 127, 260, 447-451 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити клопотання щодо поновлення пропущеного строку на подання скарги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабухова Олексія Володимировича, на рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабухова Олексія Володимировича, на рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області – задовольнити частково.

Визнати постанову державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Комар Г.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.08.2013 року, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , неправомірною та зобов`язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області її скасувати.

У задоволенні решти вимог скарги – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 384 гривні 20 копійок.

Стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, код ЄДРПОУ 41430641 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 384 гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 04.07.2019 року.

Суддя О.В. Федорова