Рішення № 82815406, 03.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2019 року № 640/4354/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ради прокурорів України, Генеральної прокуратури України

третя особа Прокуратура Запорізької області

про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Ради прокурорів України (далі також - відповідач-1) та Генеральної прокуратури України (далі також - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Прокуратура Запорізької області (далі також - третя особа), в якому позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати рішення Ради прокурорів України від 20.02.2019 № 17 «Про внесення рекомендації про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області»; визнати протиправними та скасувати наказ Генерального прокурора України від 22.02. 2019 № 27к про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»); поновити радника юстиції ОСОБА_1 на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03. 2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність оскаржуваних рішень з огляду на порушення порядку їх прийняття та відсутність визначених законом підстав для його звільнення з адміністративної посади.

На адресу суду від відповідачів надійшли відзиви на адміністративний позов, в яких вони просять відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних рішень.

У той же час, третьою особою були надані суду пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких Прокуратура Запорізької області висловила прохання відмовити в задоволенні позовних вимог, а також додаткові пояснення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Генерального прокурора України від 08 грудня 2015 року № 756к позивача призначено на посаду керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області строком на п`ять років.

20.02.2019 Радою прокурорів України прийнято рішення № 17 «Про внесення рекомендації про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області», яким вирішено рекомендувати звільнити позивача з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

22.02.2019 Генеральним прокурором України видано наказ № 27к, яким позивача звільнено з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру»).

Вважаючи оскаржуване рішення Ради прокурорів України та наказ Генерального прокурора України протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до вимог п. 11 ч. 1 статті 39 Закону України «Про прокуратуру», адміністративними посадами у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах (крім посад, зазначених у частинах другій і третій цієї статті) є посади, зокрема, керівника місцевої прокуратури.

Згідно з вимогами статті 71 Закону України «Про прокуратуру», у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів вищим органом прокурорського самоврядування є Рада прокурорів України.

Рада прокурорів України, в тому числі, вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом, розглядає звернення щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.

В той же час, згідно з п. 3 ч. 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2, 3, 6 - 8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України з таких підстав

Крім того, п. 14 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затверджену наказом Генеральної прокуратури України від 18 грудня 2017 року № 351, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2018 року за №113/31565, визначено, що для звільнення прокурора з адміністративної посади, визначеної пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої статті 39 Закону, з підстави, передбаченої пунктом З частини першої статті 41 Закону, Генеральний прокурор або керівник регіональної прокуратури вносить мотивоване подання до Ради прокурорів України з долученням копій документів, які свідчать про неналежне виконання прокурором посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

Таким чином, суб`єктами, яким надано право на внесення мотивованого подання до Ради прокурорів України для з звільнення прокурора з адміністративної посади, визначеної п. 11 ч. 1 статті 39 Закону України «Про прокуратуру» (керівник місцевої прокуратури) з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», є виключно Генеральний прокурор та керівник регіональної прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2018 року за № 04/7-722вих-18 прокурором Запорізької області Романовим В.П. внесено подання до Генерального прокурора України про звільнення з адміністративної посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 радника юстиції ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням ним посадових обов`язків, установлених для адміністративної посади керівника місцевої прокуратури, системних недоліків і прорахунків в організації роботи та відсутністю належного контролю за підлеглими працівниками.

Зі змісту такого подання (аркуші 1 та 68 подання) вбачається, що прокурор Запорізької області з посиланням на положення статей 41, 71 Закону України «Про прокуратуру» звертався до Генерального прокурора для вирішення питання про внесення на розгляд Ради прокурорів України подання про звільнення керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 з адміністративної посади.

Разом з тим, зазначене подання Генеральним прокурором України не розглядалось і рішення щодо внесення на розгляд Ради прокурорів України подання про звільнення керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 з адміністративної посади за результатами розгляду подання прокурора Запорізької області не приймалось. Натомість, подання прокурора Запорізької області від 30 листопада 2018 року за № 04/7-722вих-18 листом начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України № 11/1/1-1227вих-18 від 10 грудня 2018 року було скеровано до Ради прокурорів України.

Оскільки аналіз внесеного прокурором Запорізької області подання від 30.11.2018 № 04/7-722вих-18, яке було скеровано Генеральною прокуратурою України до Ради прокурорів України, свідчить про те, що прокурор Запорізької області лише звертався до Генерального прокурора для вирішення питання про внесення на розгляд Ради прокурорів України подання про звільнення керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 з адміністративної посади, воно, на думку суду, не може бути розцінене як мотивоване подання до Ради прокурорів України з долученням копій документів, які свідчать про неналежне виконання прокурором посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, направлення якого керівником регіональної прокуратури, в силу наведених вище вимог законодавства, є приводом для розгляду Радою прокурорів України питання про звільнення прокурора з адміністративної посади.

Крім того, таке подання на розгляд Ради прокурорів України не вносилось і Генеральним прокурором, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачами у поданих до суду відзивах.

Таким чином, враховуючи відсутність подання прокурора Запорізької області, а також Генерального прокурора України до Ради прокурорів України щодо неналежного виконання керівником Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_1 посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Радою прокурорів України не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами, здійснено розгляд питання щодо неналежного виконання позивачем, як прокурором, що обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що прийняте Радою прокурорів України рішення від 20.02.2019 № 17 «Про внесення рекомендації про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області» є протиправним.

Водночас, з метою повного, об`єктивного та всестороннього розгляду даної справи, суд вважає за необхідне надати оцінку вказаним у поданні прокурора Запорізької області від 30.11.2018 № 04/7-722вих-18 обставинам, наявність яких стала підставою для прийняття оскаржуваних рішень та, відповідно, звільнення позивача з займаної адміністративної посади, не зважаючи на вже встановлені підстави для визнання їх протиправними.

Так, на підтвердження неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, установлених для адміністративної посади керівника місцевої прокуратури, системних недоліків і прорахунків в організації роботи та відсутністю належного контролю за підлеглими працівниками, що є підставою для звільнення позивача з адміністративної посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області, до подання прокурора Запорізької області Романова В.П. були додані:

- висновок службового розслідування стосовно керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 радника юстиції ОСОБА_1 та прокурора цієї ж прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_4 від 23 листопада 2018 року, яке проведено на виконання наказу прокурора області від 25 жовтня 2018 року № 112 «Про призначення службового розслідування» за фактом можливої недоброчесної поведінки керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_4 під час здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 120140800601332 від 26 березня 2014 року за ч. 5 статті 191 Кримінального кодексу України;

- висновок службового розслідування стосовно керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 радника юстиції ОСОБА_1 та прокурора цієї ж прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_7 від 23 листопада 2018 року, яке проведено на виконання наказу прокурора області від 25 жовтня 2018 року № 115 «Про призначення службового розслідування» за фактом можливої недоброчесної поведінки керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_6 під час здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12017080230001368 від 15 вересня 2017 року за ч. 1 статті 296 Кримінального кодексу України;

- висновок службового розслідування стосовно керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 радника юстиції ОСОБА_1 та прокурорів цієї ж прокуратури ОСОБА_8 , ОСОБА_27 , ОСОБА_10, ОСОБА_14 від 23 листопада 2018 року, яке проведено на виконання наказу прокурора області від 25 жовтня 2018 року № 114 «Про призначення службового розслідування» за фактом можливої недоброчесної поведінки прокурорів Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_28, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та керівника цієї ж прокуратури ОСОБА_1 під час організації та здійснення нагляду у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12015080060003752 від 18 серпня 2015 року за статтею 290 Кримінального кодексу України;

- доповідна записка про результати перевірки стану організації роботи контролю виконання в Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 від 05-09 листопада 2018 року, яка проведена на виконання наказу прокурора Запорізької області від 29 жовтня 2018 року №119;

- доповідна записка про результати перевірки стану організації роботи з координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності у Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 від 09 листопада 2018 року, яка проведена на виконання наказу прокурора Запорізької області від 29 жовтня 2018 року № 119;

- доповідна записка від 14 листопада 2018 року про результати позапланової перевірки з питань представництва інтересів держави, а також з питань запобігання та протидії корупції у Запорізькій місцевій прокуратурі № 2, яка проведена на виконання наказу прокурора Запорізької області від 07 листопада 2018 року № 126;

- доповідна записка про результати перевірки з питань стану організації діяльності за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян у Запорізькій місцевій прокуратурі № 2, яка проведена на виконання наказу прокурора Запорізької області від 07 листопада 2018 року № 126;

- доповідна записка про результати перевірки стану організації роботи з оскарження незаконних судових рішень у кримінальних провадженнях в апеляційному та касаційному порядку у Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 від 14 листопада 2018 року, яка проведена на виконання п. 2.3 плану першочергових заходів прокуратури Запорізької області на IV квартал;

- довідка від 22 листопада 2018 року про вивчення кримінальних проваджень №12017080060000734 від 22 лютого 2017 року за ч. 5 статті 27, ч. 4 статті 358 Кримінального кодексу України та № 12018080060001070 від 23 квітня 2018 року за підозрою ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 статті 358, ч. 3 статті 190 Кримінального кодексу України;

- доповідна записка щодо перевірки стану організації роботи з нагляду за додержанням законів органами Національної поліції в області при провадженні досудового розслідування кримінальних правопорушень та підтримання у них обвинувачення у Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 від 26 листопада 2018 року, яка проведена на виконання пункту 2.3 Плану першочергових заходів прокуратури Запорізької області на IV квартал та пункту 8.1.6 рішення оперативної наради при прокурорі області від 19 липня 2018 року № 36 з порядком денним: «Про підсумки роботи органів прокуратури області у І півріччі 2018 року, завдання на наступний період в умовах законодавчих змін».

Як вбачається із зазначених вище матеріалів, які додавались до подання прокурора Запорізької області, лише за результатами службових розслідувань, які проведені на виконання наказів прокурора Запорізької області від 25.10. 2018 №№, 112,114 та 115, було встановлене систематичне неналежне виконання керівником Запорізької місцевої прокуратури № 2 службових обов`язків та необхідність ініціювання перед Радою прокурорів України питання щодо доцільності його подальшого перебування на адміністративній посаді керівника місцевої прокуратури, підготувавши з цього приводу відповідне подання.

При цьому, у кожному з вказаних висновків службових розслідувань, які були призначені за фактами можливої недоброчесної поведінки керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 та деяких інших прокурорів цієї ж прокуратури, зазначено, що такі факти не знайшли свого підтвердження.

Так, підстави та порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури стосовно прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчих (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні, визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, яка затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 06 грудня 2017 року № 343, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 січня 2018 року за № 8/31460 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з`ясування обставин, що стали підставами для його призначення.

Приводи та підстави для призначення службового розслідування визначені розділом II Інструкції.

Так, відповідно до п. 1 розділу II Інструкції, приводами для призначення службового розслідування є:

звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;

доручення посадових осіб, уповноважених на призначення службових розслідувань; подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства з питань запобігання корупції;

письмовий запит члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яким у ході дисциплінарного провадження здійснюється перевірка за дисциплінарною скаргою (заявою);

рапорт прокурора, в тому числі щодо ініціювання проведення службового розслідування для спростування безпідставних звинувачень або підозр стосовно нього; повідомлення Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

Згідно з п. 3 розділу II Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про:

втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів;

допущення витоку мовної та видової інформації на об`єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, службової інформації або інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом (крім державної таємниці), втрату службових документів і матеріалів, порушення пропускного режиму до службових приміщень прокуратури, втрату, пошкодження печаток, штампів, іншого майна прокуратури;

втрату або викрадення службового посвідчення;

порушення, допущене посадовими особами органів прокуратури, що могло призвести до нецільового використання бюджетних коштів та втрат;

загибель чи травмування прокурора під час виконання службових обов`язків, посягання на життя, здоров`я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов`язані зі службовою діяльністю прокурора;

неправомірне втручання в діяльність прокурора;

подію, яка сталася за участі прокурора та викликала негативний суспільний резонанс; використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб;

вчинення прокурором дій, що містять ознаки корупційних правопорушень, інших кримінальних правопорушень або правопорушень, пов`язаних з корупцією;

керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння;

подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень;

порушення прокурором вимог, заборон або обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру»;

вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Визначені Інструкцією переліки приводів і підстав для призначення службового розслідування є вичерпними.

При цьому, як вбачається з наказів прокурора Запорізької області від 25 жовтня 2018 року про призначення службових розслідувань №№ 112, 114 та 115:

- приводом для призначення службового розслідування за наказом № 112 стали результати вивчення прокуратурою області стану досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12014080060001332 від 23.04.2014 за ч. 5 статті 191 Кримінального кодексу України;

- приводом для призначення службового розслідування за наказом № 114 стали результати вивчення прокуратурою області стану досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12015080060003752 від 18.08.2015 за статтею 290 Кримінального кодексу України;

- приводом для призначення службово розслідування за наказом № 115 стали встановлені Відділом ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно- аналітичної роботи прокуратури області під час моніторингу даних Єдиного реєстру досудових розслідувань суттєві порушення Положення про прядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо достовірності та об`єктивності інформації, внесеної у провадження № 12017080230001368, яке розслідувано Запорізьким РВП ДВП.

Як підстави для призначення службових розслідувань у кожному зі вказаних наказів зазначені факти, які можуть свідчити про недоброчесну поведінку керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 та деяких прокурорів цієї ж прокуратури.

Таким чином, службові розслідування, які призначені на підставі наказів прокурора Запорізької області від 25.10. 2018 №№ 112, 114 та 115, призначені та проведені за від сутністю передбачених Інструкцією приводів та підстав, а тому їх висновки не можуть бути підтвердженням систематичного неналежного виконання керівником Запорізької місцевої прокуратури №2 службових обов`язків та необхідністю ініціювання перед Радою прокурорів України питання щодо доцільності подальшого перебування позивача на адміністративній посаді керівника місцевої прокуратури.

Окрім того, відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції, під час проведення службового розслідування підлягають з`ясуванню обставини (час, місце, наслідки тощо) події, у зв`язку з якою проводиться службове розслідування.

Дані щодо підтвердження (спростування) відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування, зазначаються у резолютивній частині висновку службового розслідування (п. 4 розділу IV Інструкції).

Як зазначалось вище, у кожному з висновків службових розслідувань, які були призначені на підставі наказів прокурора Запорізької області від 25.10.2018 №№112, 114 та 115 за фактами можливої недоброчесної поведінки керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 та деяких інших прокурорів цієї ж прокуратури, зазначено, що такі факти не знайшли свого підтвердження.

Питання належного чи неналежного виконання службових обов`язків керівником Запорізької місцевої прокуратури № 2 не було предметом зазначених службових розслідувань, для з`ясування таких обставин службові розслідування не призначались, у зв`язку з чим обґрунтування звільнення позивача з адміністративної посади керівника місцевої прокуратури на підставі висновків цих службових розслідувань є протиправним.

Крім того, на думку суду, доповідні записки про результати перевірок стану організації роботи контролю виконання в Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 від 05-09.11.2018 та стану організації роботи з координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності у Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 від 09.11.2018, які проведені на виконання наказу прокурора Запорізької області від 29.10. 2018 № 119, а також доповідні записки про результати позапланової перевірки з питань представництва інтересів держави, а також з питань запобігання та протидії корупції у Запорізькій місцевій прокуратурі № 2, та про результати перевірки з питань стану організації діяльності за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян у Запорізькій місцевій прокуратурі № 2, які проведені на виконання наказу прокурора Запорізької області від 07.11.2018 № 126, не можуть бути підставою для висновку про неналежне виконання позивачем службових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, з огляду на наступне.

Пунктом 16 наказу Генерального прокурора України від 19.01.2017 № 15 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України» визначено, що виїзди до регіональних та місцевих прокуратур для перевірок стану організації роботи проводяться відповідно до планів роботи, рішень нарад або керівників прокуратур з урахуванням стану справ у конкретній прокуратурі, а для надання практичної допомоги - також за ініціативою керівників прокуратур, які її потребують. Виїзд до прокуратури працівників різних самостійних структурних підрозділів здійснювати, як правило, одночасно.

Перевірки стану організації роботи у прокуратурах на окремих напрямах планувати і проводити за наявності даних, що свідчать про суттєві недоліки, або якщо застосовані раніше заходи не сприяли досягненню реальних результатів.

Перед проведенням виїздів для перевірок стану організації роботи та надання практичної допомоги ґрунтовно опрацьовувати статистичну та іншу інформацію, що характеризує стан справ у прокуратурі, складати плани, які затверджувати керівництвом органів прокуратури згідно з компетенцією.

Відповідно до розділу 9 Регламенту прокуратури Запорізької області, перевірки діяльності підпорядкованих прокуратур проводяться відповідно до планів роботи прокуратури області, координаційних, міжвідомчих, оперативних та апаратних нарад під головуванням прокурора області.

Позапланові виїзди з метою проведення перевірок у підпорядкованих прокуратурах чи в установах, що їм піднаглядні, можуть здійснюватися тільки за рапортом заступника прокурора області, який погоджено прокурором області.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наказу прокурора Запорізької області від 29.10.2018 № 119, він винесений на підставі рапорту керівництва структурних підрозділів прокуратури області, а не заступника прокурора області.

Крім того, жодна з доповідних записок про результати проведених перевірок, які додані до подання про звільнення з адміністративної посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2, не містить категоричного висновку про неналежне виконання позивачем посадових обов`язків, установлених для адміністративної посади керівника місцевої прокуратури, системних недоліків і прорахунків в організації роботи та відсутності неналежного контролю за підлеглими працівниками, що може бути підставою для звільнення з адміністративної посади керівника місцевої прокуратури.

Натомість, у зазначених доповідних записках про результати перевірок містяться пропозиції щодо конкретних заходів, які необхідно вжити для усунення виявлених недоліків та покращення стану роботи, із зазначенням строків вжиття таких заходів і встановленням термінів інформування про вжиті заходи, а також пропозиції щодо обговорення результатів перевірок на оперативних нарадах при прокурорі області та його заступнику. При цьому, як зазначив позивач, на час підготовки та внесення прокурором Запорізької області подання до Генерального прокурора України про звільнення позивача з адміністративної посади керівника місцевої прокуратури визначені строки для вжиття відповідних заходів не сплили, будь-які оперативні наради при прокурорі області чи його заступнику щодо обговорення результатів проведених перевірок не проводились, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішень, які ґрунтуються на обставинах, визначених у такому поданні.

Як вбачається з доданих до подання прокурора Запорізької області копій доповідних записок про результати позапланових перевірок, організація роботи в Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 Запорізької області в цілому відповідає вимогам галузевих наказів, жодна з доповідних записок не містить висновку про неналежне виконання позивачем посадових обов`язків керівника місцевої прокуратури, а також у жодній з не порушувалось питання щодо внесення подання про його звільнення з адміністративної посади.

Крім того, повноваження керівника місцевої прокуратури визначені статтею 13 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою керівник місцевої прокуратури:

1) представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;

2) організовує діяльність місцевої прокуратури;

3) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно- дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у місцевій прокуратурі;

4) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів місцевої прокуратури;

4-1) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

4-2) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

5) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

Керівник місцевої прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

При цьому, ані подання прокурора Запорізької області з доданими до нього матеріалами, ані оскаржуване рішення Ради прокурорів України від 20 лютого 2019 року № 17 не обґрунтовують неналежне виконання посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, що передбачені статтею 13 Закону України «Про прокуратуру», та, відповідно, не можуть бути підставою для звільнення позивача з посади керівника місцевої прокуратури.

Крім того, на підтвердження обставин неналежного виконання позивачем посадових обов`язків у поданні прокурора Запорізької області та доданих до нього висновках службових розслідувань зазначається про відсутність з боку позивача належного контролю за якістю здійснення процесуального прокурорами Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області: ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_19, відносно яких прокурором Запорізької області та його заступниками були подані дисциплінарні скарги.

На час розгляду Радою прокурорів України питання про надання рекомендації про звільнення позивача з адміністративної посади Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів були прийняті рішення про відмову у відкритті дисциплінарних проваджень відносно ОСОБА_19 - 23.10.2018, ОСОБА_20 - 13.11.2018, ОСОБА_21 - 27.11.2018, ОСОБА_22 - 16.01.2019, ОСОБА_23 - 16.01. 2019, ОСОБА_4 - 16.01.2019.

Крім того, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 27.02.2019 закрито дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_4 , рішеннями від 26.03.2019 закриті дисциплінарні провадження відносно ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , що, додатково до зазначеного вище, підтверджує протиправність рішення Ради прокурорів України.

Враховуючи наведені вище обставини та відповідні їм положення законодавства суд приходить до висновку про те, що Радою прокурорів України не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами, здійснено розгляд питання щодо неналежного виконання позивачем, як прокурором, що обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, у зв`язку з чим прийняте Радою прокурорів України рішення від 20.02.2019 № 17 «Про внесення рекомендації про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області» є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно, протиправним та таким, шо підлягає скасуванню є прийнятий на підставі цього рішення Ради прокурорів України наказ Генерального прокурора України від 22.02.2019 № 27к про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»), а отже обґрунтованими також є похідні позовні вимоги позивача про його поновлення на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області.

При вирішенні даної справи суд також враховує, що згідно з його усталеною практикою Європейського суду з прав людини яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; іпн НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Ради прокурорів України від 20.02.2019 № 17 «Про внесення рекомендації про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області».

Визнати протиправними та скасувати наказ Генерального прокурора України від 22.02.2019 № 27к, яким було звільнено радника юстиції ОСОБА_1 з посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»).

Поновити радника юстиції ОСОБА_1 на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур