Рішення № 82814705, 26.06.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 р. Справа № 480/1435/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача - адвоката Молібог Ю.М.,

представника відповідача - Дудченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який її представник підтримав у судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що 13.02.2019 р. декларантом позивача було подано до митного оформлення електронну митну декларацію, якою задекларовано придбаний позивачем автомобіль марки OPEL модель INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 , 2015 року випуску. У декларації митну вартість товару було визначено за ціною угоди в сумі 6400,00 євро. Проте 15.02.2019 р. Сумською митницею ДФС було прийняте Рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2019/000024/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00066 від 18.02.2019 р., згідно з якими митну вартість автомобіля, визначену декларантом, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у розмірі 10850,00 євро. Підставами коригування митної вартості відповідачем вказано, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Вважає, що такий висновок митного органу не ґрунтується на законі, оскільки, на думку позивача, декларантом було подано всі необхідні належним чином оформлені документи, які містили необхідну інформацію про вартість товару. Жодні розбіжності щодо вартості товару в даних документах відсутні. Вважає спірні рішення протиправними та прийнятими з порушенням норм Митного кодексу України. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, зазначив, що в процесі перевірки заявлених декларантом позивача у митній декларації відомостей щодо імпортованого товару встановлено факт відсутності документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість автомобіля. Зокрема, на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано рахунок-фактуру від 28.11.2018 р. № 3252, відповідно до якого ціна транспортного засобу складає 6400 євро. Даний рахунок містить банківські реквізити продавця, що є беззаперечним доказом того, що оплата повинна бути здійснена шляхом банківського переказу. Однак в порушення ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України будь-які платіжні документи на підтвердження ціни, сплаченої за автомобіль, декларантом позивача до митниці не подано. Транспортування задекларованого товару до митного кордону України здійснювалося не позивачем, а іншою особою, однак декларантом не було надано жодного документа на підтвердження понесених витрат на транспортування. В матеріалах справи наявна квитанція від 06.02.2019 р. № 3252, відповідно до якої здійснена оплата за транспортний засіб OPEL модель INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 в сумі 6400 євро, яку, однак, не було подано до митного оформлення. На запит митного органу позивач додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару не надав, а тому відповідач вважає, що оскаржувані рішення є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.02.2019 р. декларантом позивача було подано до митного оформлення електронну митну декларацію, якою задекларовано придбаний позивачем автомобіль марки OPEL модель INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 , 2015 року випуску. У декларації митну вартість товару було визначено за ціною угоди в сумі 6400 євро (а.с.14,63).

15.02.2019 р. Сумською митницею ДФС було прийняте Рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2019/000024/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00066 від 18.02.2019 р., згідно з якими митну вартість автомобіля, визначену декларантом, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у розмірі 10850,00 євро (а.с.16,17).

Суд вважає, що рішення митного органу суперечать вимогам митного законодавства та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Загальні положення щодо митної вартості та методів її визначення викладені в розділі III Митного кодексу України.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі – МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У даному випадку подані до митного оформлення документи не містили жодних розбіжностей, не мали ознак підробки, водночас містили всі складові митної вартості та підтверджували ціну товару.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З матеріалів справи вбачається, що при ввезенні на митну території України автомобіля марки OPEL модель INSIGNIA з VIN НОМЕР_1 , 2015 року випуску, його ціна, що підлягала сплаті, в усіх поданих для митного оформлення документах містила єдине числове значення – 6400,00 євро (а.с.14,18,19,31-32).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У судовому засіданні представник відповідача не навів доказів існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Сумської митниці ДФС щодо вартості імпортованого товару. Суд визнає, що одночасно з поданням митної декларації митному органу було подано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, зазначену у декларації. Однак, митний орган не належним чином перевірив числове значення заявленої митної вартості, що підтверджується доказами.

Так, із рахунку-фактури (інвойсу) № 3252 від 06.02.2019 р. та квитанції про оплату транспортного засобу від 06.02.2019 р. (а.с.18,19) вбачається, що вартість придбаного товару становить 6400,00 євро. Цю ж суму отримав Продавець M+S AUTOMOBILE, що засвідчено підписом уповноваженої особи Продавця та відміткою "dankend erhalten" ("отримано") (а.с.19,64).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що митний орган, маючи в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, який імпортується, за ціною договору, неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, не дотримався вимог Митного кодексу України, дані рішення не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Молібог Ю.М. 02 квітня 2019 року укладений договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі (а.с.34). Відповідно до умов договору вартість послуг адвоката становить 5000 грн, з них: консультація з питань митного законодавства та адміністративного судочинства – 500 грн, ознайомлення з документами, наданими позивачем, – 1000 грн, підготовка процесуальних документів у справі – 3000 грн, підготовка до участі та участь у судовому засіданні в суді першої інстанції – 500 грн.

На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 5000 грн надано розрахунковий документ від 18.04.2019 р. (а.с.36).

Опис виконаних адвокатом робіт та фактично витрачений час викладено в розрахунку суми судових витрат (а.с.35).

При цьому суд не має право змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд бере до уваги, що адвокатом дійсно складений та поданий адміністративний позов, він брав участь у двох судових засдіаннях, тобто вчиняв процесуальні дії, безпосередньо пов`язані із розглядом даної справи. При цьому розмір витраченого часу та вартість погоджена сторонами у договорі та не спростована відповідачем.

Позивач документально підтвердив, що він сплатив кошти на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним. У свою чергу, відповідач всупереч ч. 7 ст. 134 КАС України відповідач не довів неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС 5768,40 грн в рахунок відшкодування судових витрат (а.с.3,34,35-36), у т.ч.: 768,40 грн в рахунок відшкодування судового збору та 5000 грн – витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Сумської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420037, вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати рішення Сумської митниці ДФС № UA805180/2019/000024/2 від 15.02.2019 про коригування митної вартості та картку відмови ОСОБА_1 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00066 від 18.02.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 5768,40 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах

Повне рішення складене 01 липня 2019 року.