Рішення № 82814518, 02.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2019 р. № 400/979/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 15.02.2019 № Ф-76151-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-76151-17 від 15.02.2019.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 аргументував тим, що 29.03.2019 він отримав спірну Вимогу поштовим зв`язком. В оскаржуваній Вимозі не зазначено, на підставі чого – якої конкретної норми закону – вона винесена, та на якій підставі взагалі визначено розмір недоїмки, адже ніякого розрахунку недоїмки до Вимоги не надано.

Якщо мова йде про норми ст.25 Закону, то позивач зазначає, що відповідно до приписів аб.2 ч.1 ст.25 Закону, положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Тобто, положення ст.25 Закону застосовуються виключено на платників ЄСВ. Відповідно до визначення п.4 ч.1 ст.4 Закону, платниками єдиного внеску є 4) фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Позивач зазначає, що ніколи не реєструвався в статусі підприємця, підприємницьку діяльність не здійснював, ніяких підприємницьких доходів не отримував, ніякої звітності до органів ДФС не надавав, на облік там не ставав.

Відповідно до даних офіційного сайту ДФС станом на 31.03.2019 у позивача відсутній податковий борг.

На порушення вимог п.4 ст.25 Закону, ГУ ДФС виніс спірну Вимогу з порушенням порядку та строків, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. На порушення вимог п.3 р.VI Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, ГУ ДФС визначило суму боргу станом на 31.01.2019 – причому саме недоїмку - тобто ЄСВ (без штрафів та пені). Але, таке неможливо, оскільки протягом життя позивач не отримував жодних документів від органів ДФС щодо донарахування ЄСВ, та при цьому сам нічого не декларував. Наразі, така вимога мала бути сформована та направлена на його адресу ще за наслідками 1 кварталу 2017 року. На думку позивача, належними, допустимими, достовірними та належними доказами у цій справі мають бути письмові докази, що мають міститься в його особовій справі «підприємця» - що ведеться та має зберігатися в ЄДР та платника податків – що ведеться та має зберігатися в ДПІ Центрального району м. Миколаєва.

Вищенаведений аналіз дозволяє дійти висновку стосовно того, що дії ГУ ДФС направленні на винесення Вимоги, вчиненні всупереч вимогам діючого законодавства, що є безумовною підставою для визнання її протиправною. Такі дії відповідача не узгоджуються з закріпленим у ч.2 ст.19 Конституції України та п.21.1 ст.21 ПК України обов`язком посадових осіб контролюючих органів дотримуватися Конституції України.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому свою позицію виклав наступним чином. Приписами ст.25 Закону та п.3 Розділу VI Інструкції визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяць недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції.

Нарахування в ІКП платника податків провадяться автоматично відповідно до обраної системи оподаткування.

Починаючи з 01.01.2017, у разі якщо фізичні особи-підприємця, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяця звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом. При цьому, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок», позивач знаходиться на обліку у ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області. Нараховано ЄСВ всього 18276,72 гривень, в тому числі нараховано за І квартал 2018 - 2457,18 гривень, нараховано ІІ квартал 2018 – 2457,18 гривень, нараховано ІІІ квартал 2018 2457,18 гривень.

Станом на дату формування вимоги про сплату боргу позивача, сума заборгованості зі сплати єдиного внеску складала 18276,72 гривень.

Враховуючи наявність заборгованість станом на 31.01.2019 в сумі 18276,72 гривень, по ФОП ОСОБА_1 . в ІТС «Податковий блок» в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-76151-17 від 15.02.2019, яка направлена платнику засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску була визначена ГУ ДФС у Миколаївській області на підставі даних інформаційної системи органу доходу і зборів, що відповідає положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому не погодився з аргументами відповідача наведеними у відзиві. Позивач зазначив, що змісті відзиву не відповідає вимога ч.2 ч.4 ст.162 КАС України, оскільки він не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Даний відзив містить в собі інформацію виключно щодо норм діючого законодавства та при цьому навіть не посилається та нічим на спростовує тих фактичних обставин, що були викладені у позові. Позивач вважає, що відповідачем не надано доказів того, він перебував на обліку як платник податків або платник ЄСФ, у відзиві немає податкових декларацій та звітів ЄСВ та інших документів, складених та підписаних особисто позивачем. Не містить в собі відзив і жодних контраргументів або пояснень щодо порушення ГУ ДФС вимог п.4 ст.25 Закону, стосовно порядку та строків винесення оскаржуваної Вимоги.

Також, позивач послався на те, що відповідно інформації сайту ДФС він перебуває на обліку в органах доходів і зборів. Але, таких органів уже 5 років, як не існує в правовому полі України.

Позивач наполягав, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд розглянув справу 02.07.2019 в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику сторін.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в статусі фізичної особи-підприємця. Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_1 є діяльність таксі.

З 04.04.2007 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

Відповідно до інформаційної системі ДФС за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 21.01.2019 рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 18276,72 гривень. З них 8448 гривень за 2017 рік та 9828,72 гривень за 2018 рік.

15.02.2019 ГУ ДФС у Миколаївській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №76151-17, якою ОСОБА_1 .. визначено до сплати 18276,72 гривень недоїмки з єдиного внеску.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо фізичною особою-підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.10 Розділу IV Інструкції, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.п.1, 2 Розділу VI Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Відповідно до п.3 Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, необхідно констатувати, що Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Саме Закон, визначив розмір зобов`язань платника податків з єдиного внеску.

Аргументи позивача про те, що він не є підприємцем, а тому не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 29.03.2007. Запис 522 000 НОМЕР_1 . Також, відповідно до відомостей Реєстру, ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з 04.04.2007.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, суд вважає доведеним статус позивача як фізичної особи-підприємця та факт перебування ним на податковому обліку.

Оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, за ним протягом 2017-2018 років зберігався обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску.

У інформаційній системи органу доходів і зборів лише відображається відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені напряму Законом.

Пункт 4 Розділу VI Інструкції надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Позивачем будь-яких даних про сплату ним єдиного внеску за 2017-2018 рік до суду не надано. Виконання ним обов`язку, передбаченого Законом, та у розмірі, встановленому Законом, не підтверджено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно сформував вимогу та направив її на адресу позивача.

З приводу посилання позивача на ч.2 ст.77 КАС України та обов`язок відповідача доказувати правомірність власного рішення, суд звертає увагу, що у позовній заяві позивача взагалі не вказано, з яких саме підстав оскаржується спірна Вимога. Позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив висловлені: незгода з визначеними до сплати сумами, здивування, а також обурення з цього приводу. Але, вмотивованих аргументів протиправності цього рішення не наведено.

Позивачем не наведено аргументів щодо того, що він не є платником єдиного соціального внеску, або будь-яким чином звільнений від обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі незалежно від отримання прибутку протягом 2017-2018 років, або ним такий внесок було сплачено.

Порушень вимог ч.4 ст.24 Закону, в діях відповідача під час винесення Вимоги, суд не вбачає. Не нарахування контролюючим органом пені, жодним чином не порушує права позивача, а тому не може бути підставою для визнання протиправною та скасування Вимоги.

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Щодо використання терміну «орган доходів і зборів». Відповідно до п.3-1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Таким чином, використання терміну «орган доходів і зборів» по відношення до ГУ ДФС у Миколаївській області у зв`язку з адмініструванням єдиного соціального внеску, цілком прийнятне.

Порушення відповідачем строків надання відзиву, у цьому випадку, суд не вважає підставою для його не врахування, оскільки, листування суду та сторін відбувалося за допомогою пошти, а не Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка до теперішнього часу нажаль не функціонує.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 04.07.19