Ухвала суду № 82814220, 01.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ

01 липня 2019 рокуСправа № 280/569/19 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, буд. 23-Л)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 по справі №280/569/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2017. Зобов`язано Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2017.

Не погодившись з вказаним рішенням, Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оскаржило його до Третього апеляційного адміністративного суду, ухвалою якого від 11.06.2019 апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Разом з тим, 21.06.2109 від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №280/569/19 та зобов`язати відповідача надати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначив, що практика виконання рішень суду у вказаній категорії справ показує, що відповідачі не виконують рішення суду, посилаючись на різні обставини, внаслідок чого вся суть судового захисту зводиться нанівець та судове рішення не виконується.

Проаналізувавши зміст вказаного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, представником позивача не надано жодного доказу в підтвердження наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення.

Крім того, суд враховує те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом встановлено, що позивач заходів щодо примусового виконання рішення суду не здійснив, виконавчий лист на час розгляду вказаної заяви не отримав, до суду із заявою про видачу виконавчого листа у справі №280/569/19 станом на дату подання заяви про встановлення судового контролю також не звертався.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №280/569/19.

Керуючись статтями 72, 73, 77, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі «280/569/19 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко