Рішення № 82814216, 02.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року об 11 год. 28 хв.Справа № 280/177/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

представника позивача - Мідяного Є.О.,

представника відповідача - Головачової К.В.,

свідка – Гундрової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс ХХІ»

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс ХХІ» (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 13.11.2018 №ЗП2023/565/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС.

Ухвалою суду від 16.01.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2019.

Ухвалою суду від 12.02.2019 відкладено підготовче засідання на 12.03.2019.

В підготовчому засіданні 12.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву в розгляді справи до 10.04.2019.

Ухвалою суду від 10.04.2019 зупинення провадження у справі до 28.05.2019.

В підготовчому засіданні 28.05.2019 поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду адміністративної справи по суті на 02.07.2019.

В судовому засіданні 02.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ Держпраці у Запорізькій області інспекційне відвідування ТОВ «Базіс ХХІ» проведено без наявності на те підстав, без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), а також без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки серед іншого позивачу належним чином до початку інспекційного відвідування не було надано передумови для проведення інспекційного відвідування. Також, позивач вказував на те, що твердження відповідача про порушення ТОВ «Базіс ХХІ» вимог Кодексу Законів про працю України в частині не здійснення оплати за роботу в надурочний час у подвійному розмірі є необґрунтованим, оскільки працівники підприємства у спірний період у понадурочний час не працювали, у зв`язку з чим у підприємства був відсутній обов`язок проводити оплату в подвійному розмірі. Зазначає, що позивачем було належним чином підтверджено, що бухгалтером підприємства у табелях обліку робочого часу було допущено помилку в частині зазначення додаткової години перед святковими днями, проте, оскільки працівники фактично не працювали у зазначений період, то помилка у табелі обліку робочого часу не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідачем у відповідності до положень чинного законодавства України проведено інспекційне відвідування ТОВ «Базіс ХХІ», до інспекційного відвідування інспектора Держпраці було допущено, та жодних зауважень щодо правомірності проведення інспекційного відвідування позивачем не висловлювалось. Вважає, що у разі якщо позивач вважав неправомірним проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати інспектора до його проведення, проте зазначеним правом не скористався.

Також, відповідач вказав на те, що в ході проведеного інспекційного відвідування було встановлено, що в березні 2018 року норма тривалості робочого часу складала 167 годин, фактично відпрацьовано співробітниками ТОВ «Базіс ХХІ» 168 годин, у квітні норма тривалості робочого часу складала 159 годин, фактично відпрацьовано – 160 годин, у травні 2018 року норма тривалості робочого часу складала 159 годин фактично відпрацьовано – 160 годин. Отже, під час проведення інспекційного відвідування було встановлено, що співробітники ТОВ «Базіс ХХІ» у березні – травні 2018 працювали надурочно, проте їх робота не була оплачена у подвійному розмірі, що є порушенням вимог чинного законодавства України. Вважає, що відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «Базіс ХХІ» штрафні санкції.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених в письмових поясненнях та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та заслухавши свідка, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №1676, яким наказано організувати здійснення інспекційного відвідування ТОВ «Базіс ХХІ» з питань додержання законодавства про працю та проведення у термін до 24.10.2018 (а.с.67).

Крім того, 11.10.2018 виписано направлення на проведення інспекційного відвідування №884 (а.с.68).

У період з 11.10.2018 по 23.10.2018 інспектором праці проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування №ЗП2023/565/АВ від 23.10.2018.

Відповідно до висновків Акту інспекційного відвідування встановлено порушення ТОВ «Базіс ХХІ» серед іншого частини 1 статті 106 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗПП України), а саме зазначено:

«За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час не оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно ст.12 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за роботу в надурочний час є мінімальною державною гарантією.

Відповідно до п.6.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Базіс XXI» на підприємстві встановлюється 5-денний робочий тиждень: із тривалістю робочого часу - 40 годин на тиждень 8 годин на день з двома вихідними днями – субота, неділя.

Статтею 53 КЗпП України визначено, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Так, у березні 2018 святковий день – 8 березня (четвер). Тому 7 березня 2018 (середа) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 - годинному тижні зменшується на 1 годину.

Норма тривалості робочого часу у березні 2018 при 40 - годинному робочому тижні становила 167 годин.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за березень 2018 на підприємстві 9 працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) відпрацювали 168 годин. Проте, згідно розрахунково-платіжних відомостей за березень 2018 та відомостей на виплату готівки за березень 2018 не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі робота в надурочний час (1 година).

Так, у травні 2018 святковий день – 1 травня (вівторок). Тому, 30 квітня 2018 (понеділок) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 – годинному тижні зменшується на 1 годину.

Норма тривалості робочого часу у квітні 2018 при 40 – годинному робочому тижні становила 159 годин.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за квітень 2018 на підприємстві 9 працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) відпрацювали 160 годин. Проте, згідно розрахунково-платіжних відомостей за квітень 2018 та відомостей на виплату готівки за квітень 2018 не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі робота! в надурочний час (1 година).

Так, у травні 2018 святковий день – 9 травня (середа). Тому, 8 травня 2018 (вівторок) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 – годинному тижні зменшується на 1 годину.

Норма тривалості робочого часу у травні 2018 при 40 – годинному робочому тижні становила 159 годин.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за травень 2018 на підприємстві 6 працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 Н.В.) відпрацювали 160 годин. Проте, згідно розрахунково-платіжних Відомостей за травень 2018 та відомостей на виплату готівки за травень 2018 не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі робота в надурочний час (1 година).».

13.11.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 2023/565/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335070,00 грн. за порушення ч.1 ст.106 КЗпП України в частині не здійснення оплати за роботу в понадурочний час в подвійному розмірі.

Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо твердження представника позивача про порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року (далі – Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі – Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно пп.1 п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Отже, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, не надано документів, які надають право на початок інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, проте таким правом позивач не скористався.

В свою чергу, допуск посадових осіб ГУ Держпраці до проведення перевірки невілює допущені процедурні порушення, а предметом розгляду адміністративної справи повинні бути результати інспекційного відвідування, а саме постанова про накладення штрафу.

Доводи позивача про те, що Порядок №295 був визнаний не чинним за рішенням суду, суд відхиляє, оскільки на момент проведення інспекційного відвідування позивача Порядок №295 був чинний, а відтак обґрунтовано застосовувався під час проведення інспекційного відвідування.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем вимог ч.1 ст.106 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду адміністративної справи встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення ТОВ «Базіс ХХІ» вимог ч.1 ст.106 КЗпП України стало твердження про те, що відповідно до табелів обліку робочого часу співробітники ТОВ «Базіс ХХІ» у березні – травні 2018 року понаднормово відпрацювали по 1 годині щомісячно, які не були оплачені у подвійному розмірі.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги навпаки вказував на те, що співробітники ТОВ «Базіс ХІІ» у березні-травні 2018 року понаднормово не працювали, а у табелях обліку робочого часу бухгалтером підприємства допущено помилку щодо обліку робочого часу у передсвяткові дні.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.52 КЗпП України, для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

Згідно ч.1 ст.50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до пункту 6.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Базіс ХІІ», на підприємстві встановлюється 5-денний робочий тиждень: із тривалістю робочого часу – 40 годин на тиждень, 8 годин на день, з двома вихідними днями – субота, неділя.

Частиною 1 статті 53 КЗпП України передбачено, що напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Так, відповідно до висновків Акту інспекційного відвідування працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , Сомкін О.В., Рибалко М.В. у березні 2018 відпрацювали 168 годин, при нормі тривалості робочого часу у 167 годин (на одну годину зменшено робочий час у передсвятковий день 7 березня); ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 .В., Рибалко М.В. у квітні 2018 відпрацювали 160 годин, при нормі тривалості робочого часу у 159 годин (на одну годину зменшено робочий час у передсвятковий день 30 квітня); ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ., у травні 2018 відпрацювали 160 годин, при нормі тривалості робочого часу у 159 годин (на одну годину зменшено робочий час у передсвятковий день 8 травня).

Відповідно до ч.1 ст.62 КЗпП України, надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Згідно ч.1 ст.106 КЗпП України, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

В свою чергу, частиною 2 статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, відповідно до вищезазначеного надурочні роботи за погодинною системою оплати праці підлягаю оплаті в подвійному розмірі годинної ставки, інакше є порушенням мінімальних державних гарантій, що тягне застосування до роботодавця штрафних санкцій у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (стаття 265 КЗпП України).

Під час розгляду адміністративної справи позивачем не заперечувалась та обставина, що ТОВ «Базіс ХХІ» протягом березня-травня 2018 оплата за надурочні роботи співробітникам – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 М ОСОБА_13 В ОСОБА_13 не здійснювалась, проте, позивач вказував на те, що зазначені особи протягом спірного періоду надурочно не працювали.

Суд зазначає, що обов`язковою передумовою для застосування до роботодавця штрафної санкції за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, як вданому випадку за не оплату в подвійному розмірі надурочних робіт, є встановлення факту виконання співробітниками роботи понад нормативно встановленні чинним законодавством України (трудовим договором) години (дні).

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що єдиною підставою для твердження відповідача про порушення позивачем вимог ч.1 ст.106 КЗпП України стало дослідження під час інспекційного відвідування табелів обліку робочого часу на підприємстві, за якими встановлено наявність надурочних робіт на підприємстві.

Інші документи, які організують роботу підприємства відповідачем не досліджувались, пояснення від працівників ТОВ «Базіс ХХІ», які начебто виконували надурочні роботи не відбирались.

Натомість, в матеріалах адміністративної справи містяться пояснення від співробітників ТОВ «Базіс ХІІ» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в яких останні зазначають, що протягом березня-травня 2018 року надурочно не працювали, а у передсвяткові дні працювали з 9 до 17 години (а.с.37-45).

Також, до матеріалів адміністративної справи надано накази директора ТОВ «Базіс ХХІ» від 02.03.2018 №3/2018-ОД, від 25.04.2018 №4/2018-ОД, від 04.05.2018 №5/2018-ОД, якими наказано скоротити на одну годину робочі дні 07.03.2018, 30.04.2018 та 08.05.2018 (а.с.17-19).

Крім того, судом в судовому засіданні було допитано в якості свідка головного бухгалтера ТОВ «Базіс ХХІ» ОСОБА_1 , яка пояснила, що помилки в табелях обліку робочого часу було допущено нею, оскільки заповнюючи їх на наступний місяць вона фактично здійснювала копіювання інформації за попередні місяці. Зазначає, що зазначені помилки у заповненні табелів обліку робочого часу нею було виявлено лише під час проведення інспекційного відвідування інспектором Держпраці. Вказує, що заробітна плата працівникам нараховувалась та виплачувалась відповідно до положень чинного законодавства України за фактично відпрацьований час, а оскільки надурочно ніхто з працівників не працював, то подвійна оплата не нараховувалась.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що співробітникам ТОВ «Базіс ХХІ» не було у встановленому порядку оплачено у подвійному розмірі надурочні роботи спростовується зібраними в ході розгляду справи доказами.

Щодо посилань представника відповідача на табелі обліку робочого часу, суд зазначає, що дійсно такі є документами, що фіксують відпрацьований працівниками час, проте, відповідач не повинен був обмежуватись дослідженням лише зазначеного документа, оскільки оплата надурочних робіт у подвійному розмірі здійснюється за фактично відпрацьований час, а тому відповідач повинен був встановити за допомогою належних та допустимих доказів саме фактичне виконання надурочних робіт.

Суд зазначає, що не має складу правопорушення визначеного абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, у разі порушення посадовими особами підприємства порядку ведення обліку робочого часу на підприємстві, оскільки зазначена санкція застосовується лише у випадку встановлення недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що в даному випадку належним чином не підтверджено.

У разі порушення порядку ведення обліку робочого часу, бухгалтерського обліку та звітності, тощо, штрафні санкції повинні застосовуватись саме до посадової особи підприємства, яка уповноважена вчиняти такі дії, у порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс ХХІ».

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс ХХІ» (69095, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.109, офіс 402, код ЄДРПОУ 35764296) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 13.11.2018 №ЗП 2023/565/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс ХХІ» судовий збір в розмірі 5026,06 грн. (п`ять тисяч двадцять шість гривень 06 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.07.2019.

Суддя І.В. Новікова