Рішення № 82813500, 20.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 червня 2019 р. справа № 120/1275/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Гончаренка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в :

11.04.2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок №0009465 від 28.03.2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 28.03.2019 року №100410 на суму 495 Євро, складений старшим державним інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Баранчуком О. ОСОБА_3 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову №089826 від 02.04.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн., прийняту заступником начальника Управління начальником відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Федорчуком А.В.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, склало розрахунок №0009465 від 28.03.2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 28.03.2019 року №100410 на суму 495 Євро та прийняло постанову №089826 від 02.04.2019 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. Позивач вважає, про відсутність в його діях наявності факту здійснення перевезення з порушенням габаритно-вагового обмеження та, як наслідок розрахунок та постанову відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування розрахунку та постанови, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку №0009465 від 28.03.2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 28.03.2019 року №100410 на суму 495 Євро, складений старшим державним інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Баранчуком О.І.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року в іншій частині позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено до розгляду у судове засідання на 15.05.2019 року. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 15.05.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 29.05.2019 року.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 29.05.2019 року залишено без розгляду та повернуто представнику відповідача відзив на позовну заяву, який надійшов до суду з порушенням встановленого строку на його подання. Відкладено розгляд справи у зв`язку із витребуванням додаткових доказів до 20.06.2019 року.

В судовому засіданні 20.06.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях (вх. №32126 від 19.06.2019 року). Зокрема вказав, що акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу не містять жодних відомостей щодо обладнання, за допомогою якого здійснювалося вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу позивача.

З приводу поосьового перевищення вагових параметрів за результатами габаритно-вагового контролю представник позивача вказав, що акт зважування не містить інформації щодо відстані між осями, а відтак відповідач необґрунтовано застосував під час зважування контрольні показники для транспортних засобів із здвоєною віссю. Окрім того, на думку представника позивача, відповідач неправильно визначив загальну масу автомобіля. Враховуючи зазначені у довідці показники зважування, відповідач визначив повну фактичну масу автомобіля шляхом визначення осьових навантажень на кожну окрему вісь з наступним їх складанням та, оскільки, на думку позивача, відповідний спосіб визначення повної фактичної маси транспортного засобу є невірним, це свідчить про те, що і фактичні осьові навантаження було визначено неправильно.

При цьому, представник позивача зазначив, що для визначення фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу позивача, відповідачем не застосовувалась відповідна методика, оскільки така не затверджувалась у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволені позову відмовити, Зокрема зазначив, що перевірка та зважування транспортного засобу проводилась з додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, належним чином оформленими документами, розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів, винесено у відповідності із Законом України “Про автомобільний транспорт”, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач є власником вантажного автомобіля “Renault R460.44” д.н.з. НОМЕР_1

28.03.2019 року зазначений автомобіль виконував перевезення вантажу – щебнево-піщану суміш С5 0-70 за маршрутом с. Могилівка, Жмеринського району Вінницької області – с.Бохоники Литичівського району Хмельницькой області, що підтверджується відомостями товарно-транспортної накладної №100410 від 28.03.2019 (а.с. 10).

На 346 км. + 258 м. автодороги М-12 Стрій-Знам`янка автомобіль позивача був зупинений для проходження габаритно-вагового контролю працівниками Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

За результатами зважування автомобіля позивача було встановлено, що його повна маса становить 39,15 т при нормативно допустимій 40 т, навантаження на першу одиночну вісь 6,75 т, навантаження на другу одиночну вісь 8,25 т, при допустимому навантаження на одиночну вісь - 11 т. та навантаження на третю здвоєну вісь 24,15 т. при допустимому навантаження на здвоєну вісь - 16 т.

Таким чином, під час габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення навантаження на одну вісь.

За результатами перевірки співробітниками Укртрансбезпеки у Вінницькій області 28.03.2019 складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0009465, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0000465, Розрахунок №000946 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 28.03.2019 року №100410 (а.с. 7-9).

02.04.2019 року постановою начальника управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №089826 на позивача накладено штраф в сумі 1700,00 грн. за правопорушення передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 вказаного Закону (а.с. 12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. (п. 3 Порядку № 1567)

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. (абз. 2 пункту 16 Порядку № 1567)

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. (п. 15 Порядку № 1567)

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (пункти 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова № 089826 від 02.04.2019 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700, 00 грн. прийнята органом державного контролю за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення 28.03.2019 габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки “Renault K460.44 ” д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 . В ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, про що складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0000465 від 28.03.2019, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0009465 від 28.03.2019 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2019.

Як вбачається зі змісту Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 089826 від 02.04.2019 року, прийнятої на підставі акту перевірки від 28.03.2019 року, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області встановлено порушення позивачем статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, відсутній дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, виданий перевізнику відповідними компетентними органами.

Стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до абзацу третього 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За позицією позивача, при здійсненні перевезення вантажу транспортним засобом “RenaultK460.44” д.н.з. НОМЕР_1 у ОСОБА_2 не виникало обов`язку отримувати дозвіл, передбачений ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, оскільки перевезення вантажу здійснювалося у межах вагових обмежень, що на думку позивача, підтверджується відомостями товарно-транспортної накладної № 100410 від 28.03.2019 року, оформленої в пункті навантаження.

Надаючи правову оцінку вказаній позиції позивача та перевіряючи її на відповідність нормам матеріального права, суд зазначає наступне.

Підстави та порядок отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень визначені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30. (далі - Правила)

Пунктом 4 Правил визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці. (п. 7 Правил)

Отже, аналіз вказаних приписів законодавства дає суду підстави вважати, що обов`язковою умовою для виникнення у перевізника обов`язку отримати вказаний дозвіл є отримання транспортним засобом статусу великовагового або великогабаритного.

Відповідно до п. 3 Правил транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з пп. 2 п. 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пп. 2 та 3 п. 1 Порядку № 879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 4 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою та її територіальними органами, службами автомобільних доріг в областях і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Згідно підпункту 9 пункту 2 Порядку № 879 пересувний пункт габаритно - вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямом руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.

Згідно пунктів 12, 13 та 14 названого Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. (п. 20 Порядку № 879)

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Укртрансбезпеки за результатами зважування транспортного засобу “RenaultK460.44 ІНФОРМАЦІЯ_1 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач, встановлено перевищення навантаження на здвоєну вісь, а саме встановлено навантаження 24,150 т. при допустимих 16 т, внаслідок чого правомірно складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0009465 від 28.03.2019 року та віднесено транспортний засіб до категорії великовагових.

При цьому, з приводу відсутності в Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0009465 від 28.03.2019 моделі вимірювальної техніки, якою здійснювалось зважування належного позивачу транспортного засобу, судом з`ясовано наступне.

Так, в розпорядженні (користування) Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області перебуває три одиниці засобів вимірювальної техніки, кожний з яких пройшов періодичну повірку, що підтверджується свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5376, №35-02/5377 від 09.02.2019, які чинні до 09.02.2020 та №35-02/5393 від 24.04.2019, яке чинне до 24.04.2020.

Вказані обставини, на переконання суду, є належним обґрунтуванням достовірності результатів зважування транспортного засобу “ RenaultK460.44” д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач, та спростовують доводи позивача щодо неналежності вказаного транспортного засобу до категорії великовагових.

Щодо доводу позивача про невнесення відповідачем до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, інформації щодо порядкового номеру ваг, якими проводилось зважування, інформації стосовного того, чи проводились відносно ваг періодичні перевірки та сертифікації, то суд зазначає, що форма Акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, затверджена додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422. При цьому, затверджена форма Акту, не передбачає відображення будь-яких даних стосовно ваг, якими проводиться зважування транспорту.

З приводу доводів позивача, що під час здійснення габаритно-вагового контрою водію транспортного засобу не був представлений протокол та свідоцтво про метрологічну атестацію ваг, чим порушено пункти 12, 13 Порядку № 879 то суд зазначає наступне.

Так, пунктами 12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. При цьому, встановлена заборона здійснення габаритно-вагового контролю з використанням вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнанням, що перебуває у несправному стані.

Отже, вказані приписи Порядку № 879, на які посилається позивач, визначають необхідність використання габаритно-вагового обладнання у справному стані та за умови проходження ним метрологічної атестації, і дотримання вказаних приписів доведено відповідачем у ході розгляду справи.

При цьому, приписи Порядку № 879 не містять обов`язку органу державного контролю на автомобільному транспорті щодо пред`явлення вказаних документів водію транспортного засобу, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів про те, що вимога про надання таких документів була пред`явлена водієм.

Щодо доводу позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (щебнево-піщана суміш С5 0-70), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (враховуючи сипучість вантажу).

Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що в даному випадку еквівалентно 440 кг (2% від 22 т) на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на здвоєну вісь становить більше 2%.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 зазначених правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також п. 8.20 Глави 8 зазначених правил визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п. 8.21 Глави 8 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому довід позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.

Щодо доводу позивача про відсутність на момент виникнення спірних правовідносин Методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів України, суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 19 Порядку № 879 було передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування пункту19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.

Таким чином, суд відхиляє вказаний довід позивача як такий, що є необґрунтованим.

Посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до даних товарно-транспортної накладної № 100410 від 28.03.2019, з урахуванням нормативної ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортного засобу, суд також вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 р. у справі № 805/3598/16-а.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що зважувальне обладнання у місці навантаження та розвантаження вантажу відповідає вимогам щодо проходження метрологічної атестації та має відповідні свідоцтва, у зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вказаного доводу позивача.

Щодо доводів позивача про неналежне визначення типу осей належного позивачу транспортного засобу, як то відсутність в акті №0009465 від 28.03.2019 року відомостей про відстань між осями, що ставить під сумнів визначення по осьового навантаження на кожну вісь, то суд вказує наступне.

Форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів передбачає зазначення відставні між осями транспортного засобу, про що вказується в пункті 9 Акту. Однак, доданий до матеріалів справи акт №0009465 від 28.03.2019 року відповідних параметрів не містить.

Разом з тим, відповідний недолік ставить під сумнів лише вид осей, що підлягали зважуванню, як то віднесення їх до одиночної або до здвоєної осі. При цьому, аналіз отриманих під час зважування показників навантаження на осі дає підстави стверджувати, що вагові параметри транспортного засобу позивача перевищують нормативні параметри визначені п. 22.5 ПДР, як у випадку одиночної осі так й у випадку здвоєної осі.

Стосовно інших посилань позивача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (ч. 2 ст. 77 КАС України)

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлене 25.06.2019 року.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Дончик Віталій Володимирович