Ухвала суду № 82804581, 04.07.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кс/742/1201/19

Єдиний унікальний № 742/2137/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м.Прилуки

Слідчий суддя Прилуцького міськрайонного суду Павлов В.Г., розглянувши клопотання слідчого СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Тіхомірова Р.В. про арешт майна в кримінальному провадженні № 12019270210000616 від 06.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.307 КК України -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2019 року слідчий СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Тіхоміров Р.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням, яке було погоджено прокурором Прилуцької місцевої прокуратури Сухонос А.В., про арешт автомобіля «Peugeot» модель Boxer /д.н.з НОМЕР_1 /, що були вилучено 02.07.2019 року під час проведення його обшуку в порядку ч.3 ст.233 КПК України.

Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на ч.3 ст.170 КПК України, яка передбачає накладення арешту з метою збереження речових доказів на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, з долучених до клопотання матеріалів не можливо встановити чи визнавався автомобіль «Peugeot» модель Boxer /д.н.з НОМЕР_1 / речовим доказом в даному кримінальному провадженні. Окрім того, слід зазначити, що клопотання, всупереч пп.1 ч.2 ст.171 КПК України, не містить мотивування доцільності застосування найбільш обтяжливого способу арешту майна, з огляду на можливості його використання як доказ в даному кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Тіхомірова Р.В. подано без додержання вимог ст.171 КПК України, а саме належним чином не зазначено підстави і мету накладення арешту та відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на транспортний засіб, а відтак до даного клопотання необхідно застосувати положення ч.3 ст.172 КПК України.

Керуючись ст.ст.170-172 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Тіхомірова Р.В. про арешт майна в кримінальному провадженні № 12019270210000616 від 06.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.307 КК України, повернути слідчому та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Прилуцького міськрайонного суду В.Г.Павлов