Рішення № 82802393, 04.07.2019, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/416/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Пилипчук В.П.,

розглянувши в підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Він являється єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину. Інші спадкоємці відсутні. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі не в змозі, оскільки правовстановлюючий документ на домоволодіння за життя спадкодавця не видавався, тому змушений звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 10.06.2019 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано з Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 172/2012, заведену щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позивач в підготовче засідання не з`явився, подав заяву у якій просив справу розглянути у його відсутності (а.с. 69).

Відповідач копію ухвали від 10.06.2019 та доданих до неї матеріалів отримала 19.06.2019, відзиву до суду не направила. Її представник в підготовче засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с. 67-68).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Михайлівці Мурованокуриловецького району Вінницької області помер ОСОБА_2 (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить садибний (індивідуальний) будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість даного будинку становить 280788 гривень.

Факт належності садибного (індивідуального) будинку спадкодавцеві та його вартість підтверджується, технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 14-18), довідкою Михайловецької сільської ради № 80 від 05.02.2019 (а.с. 12), випискою із погосподарської книги за 2011-2015 роки (а.с. 54).

Однак свідоцтво про право власності на вказане майно спадкодавцеві не видавалося (а.с. 11).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 (а.с. 10), свідоцтвом про народження позивача (а.с. 9), довідкою Михайловецької сільської ради № 82 від 05.02.2019 (а.с. 13), випискою із по господарської книги за 2011-2015 роки (а.с. 54), стверджується, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який має право на спадкування. На день смерті спадкодавця з ним проживав та був зареєстрований позивач ОСОБА_1 , а також дружина - ОСОБА_3 , яка згідно виписки із по господарської книги за 2016-2020 роки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 55).

Крім того, відповідно до заповіту від 25.06.2007 (знаходиться в матеріалах оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 172/2012), позивач є спадкоємцем за заповітом на все майно після смерті ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З копії спадкової справи № 172/2012 заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 слідує, що 20.07.2012 ОСОБА_1 подав нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали 20.07.2012 заяви про відмову від прийняття спадщини. 26.03.2019 позивач отримав два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні спадкодавцеві земельні ділянки.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позивач - єдиний спадкоємець за законом та заповітом який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , в порядку передбаченому ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Разом з тим, 26 березня 2019 року державним нотаріусом Шмирку В.І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів.

Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013 висловив правову позицію, згідно з якої право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Як вбачається з характеристики будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 18) житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які є предметом розгляду у даній справі, були побудовані з 1977 року по 1986 рік.

Таким чином, факт будівництва житлового будинку у той час був підставою виникнення права власності на нього.

Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

З положень постанови Ради міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З виписки із погосподарської книги за 2011-2015 роки (а.с. 54), довідки Михайловецької сільської ради № 02-25/386 від 15.05.2019 (а.с. 56) слідує, що спірний житловий будинок знаходився у власності ОСОБА_2 .

Згідно оглянутого в судовому засіданні технічного звіту від 07.06.2019, технічний стан спірного житлового будинку класифікується як задовільний та відповідає санітарним і протипожежним нормам.

Земельна ділянка під вказаним житловим будинком була виділена ОСОБА_2 згідно витягу з рішення Михайловецької сільської ради від 15.10.2004 (а.с. 53).

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, після смерті ОСОБА_2 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 769 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого ним судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами (літ. «А» - житловий будинок; літ. «а» - веранда; літ. «а-1» - ганок; літ. «Б» - господарська будівля; літ. «Б-1» - підвал; літ. «б» - сарай-прибудова; літ. «В» - вбиральня; літ. «І» - відмостка; «1» - криниця; «2» - ворота; «3» - огорожа; «4» - огорожа; «5» - огорожа), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Михайловецька сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04327005, місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Михайлівці, вул. Центральна, 37.

Рішення складено 04.07.2019.

Суддя: