Ухвала суду № 82801013, 01.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/1526/19

Провадження № 1-кс/520/7768/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю прокурора Богомолова Ю.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного – адвоката Радіонова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Притулою Є.С. про застосування в рамках кримінального провадження № 12018160000000848 від 18.12.2018 року запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Татарбунари Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого виконуючим обов`язки директора КП «Одескомунтранс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12018160000000848 від 18.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи», суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об`єкт утворення відходів.

Згідно з Правилами експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435, які зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.12.2010 за № 1307/18602, полігон побутових відходів – це інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам.

Відповідно до п. 2.4. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435, керівництво полігона забезпечує приймальника КПП переліком підприємств, з якими оформлені договори на надання послуг із захоронення побутових відходів.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради «Про впорядкування майна деяких комунальних підприємств» від 30.12.2013 № 486, із змінами та доповненнями внесеними рішенням від 23.02.2017 № 46, за КП «Одекомунтранс» на праві господарського відання закріплено майно, що є комунальною власністю, а саме полігон ТПВ-2 (Кар`єр цементного заводу) площею 60 га.

Згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.03.2005 № 131 «Про закриття звалища твердих побутових відходів № 2 в районі кар`єру цементного заводу» - міське звалище твердих побутових відходів №2 закрити з 01.01.2006, усі відходи направляти для утилізації на звалище твердих побутових відходів №1, що знаходиться в Дальницьких кар`єрах.

Згідно з п. 2 Статуту КП «Одескомунтранс», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4431-IV, який зареєстровано 27.04.2006, підприємство створене для задоволення міських та суспільних потреб, через систематичне здійснення виробничої, торговельної та іншої господарської діяльності, з метою отримання прибутку у порядку, передбаченому законодавством. Предметом діяльності підприємства є вивезення промислових, твердо-побутових, харчових та інших відходів, організація санітарної очистки міста.

Розпорядженням міського голови Труханова Г.Л. «Про призначення ОСОБА_1 » від 28.08.2018 № 1197К, виконаного на бланку 103336, ОСОБА_1 призначено виконувачем обов`язків директора комунального підприємства «Одескомунтранс», з окладом згідно зі штатним розписом, з 03.09.2018, тимчасово, на період до заміщення посади директора зазначеного комунального підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України, яке видано на підставі заяви ОСОБА_1 та подання першого заступника міського голови ОСОБА_2 .

Наказом в.о. директора КП «Одескомунтранс» ОСОБА_1 . «Про призначення ОСОБА_1 » від 03.09.2018 № 113/2018, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора КП «Одескомунтранс» з 03.09.2018, тимчасово, на період до заміщення посади директора зазначеного комунального підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.3 Статуту КП «Одескомунтранс», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4431-IV, який зареєстровано 27.04.2006, директор підприємства:

- без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у вітчизняних і іноземних підприємствах та організаціях, установах, органах влади і місцевого самоврядування, формує адміністрацію підприємства;

- видає довіреності, відкриває у банківських установах рахунки;

- самостійно укладає контракти, договори, у тому числі трудові, за погодженням з уповноваженим органом затверджує штати, видає накази обов`язкові для всіх робітників підприємства;

- приймає і звільняє робітників відповідно до штатного розкладу;

- вживає заходи заохочення і накладає дисциплінарного стягнення відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку;

- приймає рішення, видає накази з оперативних питань діяльності підприємства;

- вчиняє будь-які інші дії, необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства, за винятком тих, мають узгоджуватись з засновником.

Відповідно до Примітки 1 ст. 364 КК України, службовими особами у ст. ст. 364, 368, 368-2, 369 Кримінального Кодексу України є особи, які обіймають постійно чи тимчасово на комунальних підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважною особою підприємства.

Таким чином, перебуваючи на посаді в.о. директора КП «Одескомунтранс» ОСОБА_1 – є службовою особою, оскільки наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями.

Корупційне кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин:

Так, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді в.о. директора КП «Одескомунтранс» видав наказ № 123/2018 від 03.10.2018, на підставі якого ОСОБА_3 прийнято на посаду завідувача звалищем – ТПВ - 2 з 04.10.2018, з яким він раніше працював у КП «Теплопостачання міста Одеси».

В.о. директора ОСОБА_1 у період з 04.10.2018 по 18.12.2018, вступив у злочинну змову з завідуючим звалищем – ТПВ – 2 ОСОБА_3 , яким спільно з останнім розроблено та втілено у життя злочинну схему, спрямовану на систематичне незаконне збагачення, шляхом висунення на адресу представників підприємств та фізичним особам-підприємцям, які забезпечують діяльність у сфері поводження з відходами, неправомірних вимог про необхідність передачі неправомірної вигоди за приймання, розміщення, складування, захоронення, збирання твердих побутових відходів на полігоні ТПВ-2 за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 70, а також за умов передачі неправомірної вигоди не створення перешкод у їх діяльності, у тому числі шляхом обов`язкового обліку кількості та видів відходів, пропуску на територію вантажівок за відсутності супровідних документів.

З метою реалізації злочинного наміру, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 визначено незаконний фіксований тариф за ввезення (фактично приймання, розміщення, складування, захоронення) твердого побутового сміття у розмірі 200 гривень за кожний вантажний автомобіль, який в`їхав на територію ТПВ-2 та у розмірі 500 гривень за збирання і заготівлю власними силами відходів, як вторинної сировини, за кожну вантажівку, якою їх вивезено.

ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 наприкінці листопада 2018 року, більш точної дати встановити не представилось можливим, висунув представнику фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 – ОСОБА_5 вимогу про необхідність передачі неправомірної вигоди за кожний автомобіль окремо, які будуть розраховуватись при в`їзді/виїзді на полігон.

ОСОБА_1 05.01.2019, не отримавши неправомірну вигоду від ОСОБА_5 за здійснені 4 виїзди автотранспорту з території полігону, завантаженого відсортованими відходами, надав вказівку ОСОБА_3 заборонити у подальшому в`їзд на територію автотранспорту підприємця.

Шляхом створення вказаної перешкоди 08.01.2019 о 12 год. 08 хв. ОСОБА_1 під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 , яка відбулась у службовому кабінеті директора КП «Одескомунтранс» у м. Одесі по вул. Братів Поджіо, 4, висловив претензії та невдоволення з приводу непереданої йому неправомірної вигоди, пояснивши цим заборону в`їзду автотранспорту на територію сміттєзвалища та спонукаючи останнього до передачі неправомірної вигоди, фактично примусивши представника підприємця до негайної передачі йому неправомірної вигоди у сумі 2000 грн.

Одразу, після одержання вказаної частини неправомірної вигоди ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 про те, що вже надає команду на пропуск автотранспорту підприємця.

Продовжуючи протиправну діяльність ОСОБА_1 , 16.01.2019 додатково повідомив ОСОБА_5 умови та розміри незаконних фіксованих тарифів на ввезення твердих побутових відходів на сміттєзвалище, а саме: 100-150 грн. в залежності від вантажопідйомності автівок. При цьому, ОСОБА_1 зауважив, що грошові кошти слід передавати ОСОБА_3 , який веде облік кількості ввезеного та вивезеного автівками відходів.

Реалізуючи спільний злочинний намір у період з 16.01.2019 по 22.01.2019 ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , у порушення рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.03.2005 №с 131 та в порушення п.п. 2.1, 2.2, 2.5, 2.7 та 2.8 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435, тобто, без укладання договору на надання послуг із захоронення побутових відходів із підприємцем ОСОБА_4 , за відсутності товарно-транспортних накладних, дорожніх листів у водіїв, без фактичного визначення ваги, виду, якісних властивостей відходів та без їх обліку, допустив на територію вказаного полігону дванадцять вантажівок з відходами.

З метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 , який діяв спільно з ОСОБА_1 , о 17 год. 12 хв. 18.01.2019 та о 17 год. 30 хв. 22.01.2019 із використанням телефонного застосунку «Viber» направлено ОСОБА_5 два текстові повідомлення із кількістю вантажівок та їх реєстраційними номерами, а також власними розрахунками розмірів неправомірної винагороди, які підлягають передачі, з одночасним зазначенням, що сума неправомірної вигоди за кожний автомобіль складає 200 грн.

Поряд з цим, у період з 24.12.2018 по 22.01.2019 ОСОБА_3 за вказівками його спільника в.о. директора КП «Одескомунтранс» ОСОБА_1 , у порушення п. 1.6 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, допущено представника підприємця ОСОБА_4 – ОСОБА_5 до збирання відходів, як вторинної сировини, яким здійснено 17 виїздів автотранспорту з території полігону, завантаженого відсортованими відходами, у розрахунку по 500 гривень за кожний автомобіль.

ОСОБА_1 діючи за попередньою з ОСОБА_3 , 23.01.2019 о 13 год. 00 хв. одержав через вказаного спільника від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 2400 грн. за усі здійснені ОСОБА_5 ввезення відходів на територію звалища.

Крім того, о 13 год. 24 хв. цього ж дня ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці за новою адресою розташування КП «Одескомунтранс» у м. Одесі по вул. Хімічній, 3, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 повідомив, що передача неправомірної вигоди за вивезення відходів має відбуватись виключно за схемою передачі коштів відповідальній особі за сміттєзвалище.

Таким чином ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , направив для одержання неправомірної вигоди ОСОБА_5 на полігон ТПВ-2 за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 70, де 23.01.2019 о 14 год. 10 хв. ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 6500 грн. за усі здійснені вивезення відходів, як вторинної сировини.

З метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підтримав у повному обсязі.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, зазначивши, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, ризики, заявлені стороною обвинувачення є необґрунтованими, загальними та абстрактними, крім того, слідчим та прокурором не надано суду разом з клопотанням доказів про обґрунтовану підозру у вчинені ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину.

Підозрюваний в судовому засіданні з підозрою не погодився, зазначивши, що ніякого відношення до кримінального правопорушення він не має, а дана ситуація лише дискримінує органи місцевого самоврядування та підриває довіру громадян.

Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 21.06.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

На підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України до клопотання стороною обвинувачення долучається протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 19.12.2018 року, статут комунального підприємства «Одескомунтранс», протокол обшуку від 23.01.2019 року, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 24.01.2019 року, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_5 від 24.01.2019 року, протокол огляду та вручення грошових коштів від 08.01.2019 року та інші матеріали в сукупності.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий суддя враховує, що згідно правової позиції, висловленої ЄСПЛ у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з огляду на тяжкість такого кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, яке загрожує останньому у випадку його подальшого визнання винним у вчиненні такого кримінального правопорушення, враховуючи, що попри те, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється з 18.12.2018 року, про підозру ОСОБА_1 повідомлено лише 21.06.2019 року, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

В частині ризику можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про недоведеність існування такого ризику, оскільки з матеріалів, які долучені до клопотання вбачається наявність єдиного свідка, який фактично за обставинами даного кримінального провадження й надавав неправомірну вигоду, а саме свідка ОСОБА_5 При цьому такий свідок вже двічі був допитаний в рамках кримінального провадження, відому йому інформацію, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, стороні обвинувачення надав. Враховуючи час, який минув з моменту виявлення ймовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, протягом якого підозрюваним ОСОБА_1 будь-яких заходів незаконного впливу на свідка ОСОБА_5 не здійснювалося, з огляду на відсутність у клопотанні будь-якого обґрунтування існування вказаного ризику, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість таких доводів сторони обвинувачення. Крім того, у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні будь-які відомості на підтвердження вказаного ризику, а прокурором в судовому засіданні також не було доведено наявність ризику.

Аналогічним чином, з огляду на відсутність належного обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення існування ризику можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_6 іншого корисливого кримінального правопорушення, слідчий суддя, з огляду на ту обставину, що підозрюваний раніше не судимий й до кримінальної відповідальності не притягувався, приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику та про його фактичну відсутність.

Також, сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді особистого зобов`язання.

Беручи до уваги обставини ймовірного вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до яких останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює, тобто має постійне джерело прибутку, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, відповідно до наданої в судовому засіданні характеристики, що вказує на наявність міцних соціальних зв`язків, та про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Враховуючи позитивні характеризуючи дані підозрюваного та встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.

Таким чином, з урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Притулою Є.С. про застосування в рамках кримінального провадження № 12018160000000848 від 18.12.2018 року запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 24.07.2019 року, в межах строку досудового розслідування наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора і суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України, у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І..

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.