Рішення № 82800178, 27.06.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Справа № 915/869/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландтех» (25002, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, оф. 425, ідентифікаційний код 37403074)

до відповідача: Фермерського господарства «Маяк» Кухарука Олександра Анатолійовича (56101, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 93, ідентифікаційний код 23040999)

про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

з участю представників сторін:

від позивача: Філоненко А.В., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

08.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландтех» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 238/01 від 03.04.2019 (вх. № 5587/19) про стягнення з Фермерського господарства «Маяк» Кухарука Олександра Анатолійовича заборгованості за договором поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № ЛТ08658/ЗЧ/П від 03.01.2018 на загальну суму 63857,23 грн, з якої: 49645,63 грн – основна заборгованість, 13362,86 грн – пеня, 852,82 грн – 3 % річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № ЛТ08658/ЗЧ/П від 03.01.2018; видаткових накладних: № 8073 від 22.06.2018, № 8553 від 26.06.2018, № 10991 від 27.07.2018, № 13111 від 23.08.2018; рахунків виставлених на оплату № 13208 від 19.05.2018, № 17546 від 16.06.2018, № 22559 від 18.07.2018, № 27111 від 20.08.2018; претензій № 660 від 27.11.2018 та № 131 від 05.03.2019; застосування норм статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України та мотивовані таким: товар позивачем було поставлено з дотриманням умов про кількість, якість, асортимент, строки, згідно умов Договору, а, отже ніяких претензій від відповідача не було. Відповідач своїми діями щодо не проведення розрахунку за поставлений товар порушує як умови договору, так і застереження визначені Цивільним кодексом України щодо належного та добросовісного виконання зобов`язання по договору, що є результатом неотримання коштів в сумі 49645,63 грн.

Ухвалою суду від 08.05.2019 (з урахуванням ухвали від 04.06.2019 про виправлення описки), після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/869/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 04.06.2019 об 11 год. 15 хв.; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 04.06.2019 розгляд справи було відкладено на 27 червня 2019 року о 10:15.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, явку повноважного представника в судове засідання двічі не забезпечив.

27.06.2019 в судове засідання з`явився лише представник позивача, який підтвердив актуальність позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі. Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 27.06.2019 не направив, про причини нез`явлення суд не сповістив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання відповідачем 11.06.2019 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2019 у справі № 915/869/19 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400136782335.

За правилами ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

27.06.2019 за результатами розгляду справи на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ландтех» та фермерським господарством «Маяк» Кухарука Олександра Анатолійовича був укладений договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № ЛТ08658/ЗЧ/П (далі – Договір) відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, на умовах цього Договору зобов`язується передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки (далі по тексту – Товар), а відповідач, як покупець, зобов`язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму. Найменування Товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна Товару в гривнях, перелічуються в рахунках-фактурах, видаткових накладних, та/або додатках які є невід`ємною частиною цього договору і погоджуються Сторонами. Товар постачається на умовах ЕХW (Інкотермс 2010) зі складу постачальника, та / або на інших умовах за домовленості Сторін.

За умовами наведеного Договору:

- ціни Товару вказуються в рахунках-фактурах, видаткових накладних або додатках що становлять невід`ємну частину цього договору. Ціну договору становить загальна вартість Товару що передається за цим договором протягом строку його дії, згідно видаткових накладних (п. 2.1 Договору);

- покупець проводить оплату ціни Товару (партії Товару) у розмірі 100% його вартості не пізніше п`яти днів з дати реалізації. Оплата проводиться в розмірі гривневої суми на розрахунковий рахунок постачальника по реквізитам указаним в п. 1.1 Договору. Порядок, терміни та умови розрахунків можуть бути змінено, зокрема на партію Товару за погодженням Сторін шляхом підписання додаткової угоди (специфікації тощо) на партію Товару (п. 2.2 Договору);

- до обов`язків покупця, зокрема увійшло: провести оплату за Товар відповідно п. 2 Договору та згідно виставленого рахунку. При перерахуванні коштів обов`язково вказувати в платіжному дорученні на оплату номер і дату цього договору та номер і дату рахунку-фактури (п. 3.4 Договору);

- фактом (підтвердженням) отримання Товару покупцем є підписання Сторонами товарної накладної (видаткової) (п. 4.3 Договору);

- право власності на Товар переходить до покупця в момент фактичного отримання Товару відповідно видаткової накладної (п. 8.3 Договору);

- покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості Товару (партії Товару), сплачуючи постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.5 Договору).

Згідно п. 5.1, Договір діє з дня його підписання сторонами та закінчується 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов`язків. Термін дії договору може бути продовжено за згодою сторін на більш тривалий термін.

Вказаний договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів за порушення договірних зобов`язань в частині оплати за поставлений товар.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач передав відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 87658,43 грн, що підтверджується наступними доказами:

1) Рахунок на оплату по замовленню № 17546 від 16.06.2018 на суму 4986,03 грн;

Видаткова накладна № 8073 від 22.06.2018 на суму 4986,04 грн.

2) Рахунок на оплату по замовленню № 13208 від 19.05.2018 на суму 68948,23 грн;

Видаткова накладна № 8553 від 26.06.2018 на суму 68948,23 грн.

3) Рахунок на оплату по замовленню № 22559 від 18.07.2018 на суму 8211,36 грн;

Видаткова накладна № 10991 від 27.07.2018 на суму 8211,36 грн.

4) Рахунок на оплату по замовленню № 27111 від 20.08.2018 на суму 5512,80 грн;

Видаткова накладна № 13111 від 23.08.2018 на суму 5512,80 грн.

Замовленням у вищевказаних видаткових накладних виступають: замовлення покупця з номерами наведених вище рахунків та їх датами.

Згідно з наданих суду доказів вбачається часткове проведення оплати відповідачем поставленого товару на загальну суму 38012,80 грн:

- 31.05.2018 в сумі 32500,00 грн згідно рахунку № 13208 від 19.05.2018;

- 21.08.2018 в сумі 5512,80 грн згідно рахунку № 27111 від 20.08.2018.

За правилами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суду не надано покупцем доказів, що спростовують вищенаведені факти та обставини, не доведено відповідачем того, що товар, який був отриманий ним за Договором по вказаним накладним, був повністю оплачений позивачу за умовами Договору.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що позивач двічі звертався до відповідача з претензіями: № 660 від 27.11.2018 та № 131 від 05.03.2019 про стягнення суми боргу в розмірі 49645,63 грн за отриманий товар.

Відповіді відповідача на вказані претензії позивача відсутні в матеріалах справи.

Водночас, позивач надав суду підписаний без зауважень та заперечень обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період: 03.01.2018 – 05.03.2019, в якому зафіксовано борг фермерського господарства «Маяк» Кухарука Олександра Анатолійовича перед товариством з обмеженою відповідальністю «Ландтех» за договором № ЛТ08658/ЗЧ/П від 03.01.2018 в розмірі 49645,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності оплати за товар, поставлений за договором поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № ЛТ08658/ЗЧ/П від 03.01.2018, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 49645,63 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 13362,86 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до п. 7.5 Договору № ЛТ08658/ЗЧ/П поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки від 03.01.2018, покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару (партії товару), сплачуючи постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня починає нараховуватися з першого дня прострочення та закінчується днем проведення фактичного (повного) розрахунку.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що останній при нарахуванні пені було допущено помилку при визначенні суми простроченого платежу. Так, позивачем зазначено, що нарахування пені на суму 49645,00 здійснювалось з 13.07.2018. Разом із тим, станом на вказану дату сума простроченого платежу відповідача становила 41343,00 грн. Обов`язок зі сплати вартості товару на суму 8211,36 виник у фермерського господарства лише 27.07.2018 і тривав (протягом 5 календарних днів) до 01.08.2018. Таким чином, розрахунок пені на суму простроченого платежу 49645,00 грн правомірно здійснювати з 02.08.2018.

Отже, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за сукупний період з 01.07.2018 по 03.04.2019 є 13151,40 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 211,46 грн.

Щодо заявлених до стягнення суми 3% річних у розмірі 852,82 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Судом перевірено розрахунок наданий позивачем та встановлено, що позивачем суму 3 % річних за період з 07.09.2018 по 02.04.2019 в розмірі 852,82 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 1914,66 грн ((63649,85 / 63861,31) * 100 %= 99,67 %; 99,67 % * 1921,00 = 1914,66) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства «Маяк» Кухарука Олександра Анатолійовича (56101, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 93, ідентифікаційний код 23040999) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ландтех» (25002, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, оф. 425, ідентифікаційний код 37403074) 63649,85 грн, з яких: 49645,63 грн – основна заборгованість, 13151,40 грн – пеня, 852,82 грн – 3% річних, а також 1914,66 грн судового збору.

В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 211,46 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландтех» (25002, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, оф. 425, ідентифікаційний код 37403074);

Відповідач: Фермерське господарство «Маяк» Кухарука Олександра Анатолійовича (56101, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 93, ідентифікаційний код 23040999).

Повне рішення складено та підписано судом 02.07.2019.

Суддя О.Г. Смородінова