Рішення № 82799946, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/4132/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

про стягнення 189.581,42 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

02.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про відшкодування 189.581,42 грн. витрат, понесених в зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням самовільно встановлених останнім конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради було виявлено, що відповідачем самовільно, без отримання передбаченого чинним законодавством дозволу, встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами, а в подальшому Департаментом містобудування Львівської міської ради було виявлено порушення відповідачем порядку встановлення малих архітектурних форм (вивісок). У зв`язку з тим, що відповідачем в добровільному порядку не усунуто встановлені порушення, вищевказаними Департаментами винесено накази про демонтаж самовільно встановлених конструкцій та вивісок, на підставі яких позивачем було здійснено демонтаж конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок). У зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням демонтованих конструкцій, позивачем було понесено витрати у загальному розмірі 189.581,42 грн. Правилами благоустрою м. Львова встановлено, що витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача понесені ним витрати у заявленому розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4132/19 від 09.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

22.04.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4132/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.04.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049655219 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.04.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 24.04.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049655219, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 22.05.2019 включно.

06.05.2019 відповідачем до суду подано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 910/4132/19 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

16.05.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем не доведено всі чотири елементи цивільного правопорушення, не підтверджено належними та допустимими доказами наявності збитків та їх розмір, не підтверджено понесення витрат на зберігання. Також відповідач заперечив щодо права власності на демонтовані конструкції та вивіски, вказавши, що позивачем не підтверджено цю обставину, оскільки скріншоти з сайту відповідача не є належними доказами.

27.05.2019 відповідачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4132/19. Клопотання мотивоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Окружного адміністративного суду м. Києва подано позов до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування частково наказів № 64-Д від 23.07.2018, № 33-Д від 14.02.2018, № 36-Д від 02.03.2018, № 38-Д від 13.03.2018, № 83 від 18.05.2018, № 53-Д від 24.05.2018, № 60-Д від 05.07.2018, № 61-Д від 06.07.2018, № 65-Д від 30.07.2018, № 70-Д від 28.08.2018, № 74-Д від 07.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4132/19 від 28.05.2019 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про зупинення провадження у справі відмовлено.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (відповідач) без отримання дозволу на розміщення реклами встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами за адресами: м. Львів, вул. Шота Руставелі, 40, на вул. Хмельницького-Липинського, вул. Липинського, 61, вул. Шевченка, 8, вул. І. Франка, 6, вул. Горської, вул. Сихівської, 28, вул. Хмельницького, 225, вул. Гетьмана П. Дорошенка, 1, вул. В.Великого, 59В, на вул. В.Великого (МАФ «Zdoblew» навпроти Макдональдз), вул. Шпитальна, 28.

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради, у зв'язку з виявленням порушень ст. 16 Закону України «Про рекламу», було скеровано відповідачу вимоги № 23/Р-3-2539 від 27.06.2018, № 23/Р-1-2597 від 04.07.2018, № 23/Р-1-2193 від 06.06.2018, № 23/Р-1-2287 від 11.06.2018, № 23/Р-3-2382 від 15.06.2018, № 23/Р-3-3933 від 26.09.2018, № 23/Р-12-4064 від 20.12.2017, № 23/Р-12-4060 та № 23/Р-12-4061 від 20.12.2017, № 23/Р-14-188 від 22.01.2018, № 23/Р-14-189 та № 23/Р-14-190 від 22.01.2018, № 23/Р-14-530 від 12.02.2018, № 23/Р-3-1740 від 23.04.2018, № 23/Р-14-531 від 12.02.2018, якими було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначені терміни. У зазначених вимогах також містилося попередження про те, що у разі невиконання вимоги рекламоносії будуть демонтовані примусово. Проте, відповідач вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконав.

На підставі наказів Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 33-Д від 14.02.2018, № 36-Д від 02.03.2018, № 38-Д від 13.03.2018, № 53-Д від 24.05.2018, № 60-Д від 05.07.2018, № 61-Д від 06.07.2018, № 64-Д від 23.07.2018, № 65-Д від 30.07.2018, № 70-Д від 28.08.2018, № 74-Д від 07.09.2018 зазначені конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 4 від 05.03.2018, № 5 від 05.03.2018, № 3 від 26.03.2018, №№ 9, 7 від 29.03.2018, № 12 від 04.04.2018, № 11 від 14.06.2018, №№ 13, 18 від 24.07.2018, №№ 7, 13 від 06.08.2018, № 5 від 10.08.2018, №№ 5, 6 від 13.08.2018.

Окрім цього, відповідач самовільно встановив вивіски «Швидко Гроші» за адресами: м. Львів, вул. Франка, 6, вул. Дорошенка, 1, вул. Сихівська, 28, вул. Шевченка, 8, вул. Шота Руставелі, 44, вул. Шпитальна, 28, вул. Мазепи, 11-Е, на підтвердження чого позивачем додано скріншоти, зроблені з сайту ТОВ «Споживчий центр», в яких, зокрема, зазначається список відділень у м. Львів із зазначенням адрес.

Департаментом містобудування Львівської міської ради, у зв'язку з виявленням порушень Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, було скеровано відповідачу вимоги № 23/Р-7-42 від 02.01.2018, № 23/Р-14-597 від 15.02.2018, № 23/Р-3-1690 від 23.04.2018, № 23/Р-1-2340 від 13.06.2018, № 23/Р-3-2474 від 23.06.2018, якими було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначені терміни. У зазначених вимогах також містилося попередження про те, що у разі невиконання вимоги, вивіски будуть демонтовані примусово. Проте, відповідач вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради про демонтаж не виконав.

На підставі наказів Департаменту містобудування Львівської міської ради № 19 від 29.01.2018, № 42 від 14.03.2018, № 83 від 18.05.2018, № 121 від 26.07.2018, № 187 від 18.09.2018, № 215 від 24.10.2018, № 249 від 07.12.2018 малі архітектурні форми (вивіски) за зазначеними адресами були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 7 від 16.08.2018, № 5 від 07.06.2018, № 5 від 15.05.2018, № 5 від 14.02.2018.

Спір виник внаслідок того, що відповідач має відшкодувати позивачу понесені ним витрати на проведення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та вивісок, їх транспортування та зберігання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, передбачено, що місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до п. 4.2.10 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 (далі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Львові розроблені відповідно до Законів України «Про рекламу», «Про довільну систему у сфері господарської діяльності», на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, і визначає порядок розміщення реклами, який є обов'язковим для всіх фізичних і юридичних осіб.

У п. 5 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Аналогічні за змістом норми містяться у п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, відповідно до якого зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Як встановлено судом, у зв'язку із виявленням факту встановлення відповідачем рекламних конструкцій без відповідного дозволу, відповідачу було скеровано вимоги № 23/Р-3-2539 від 27.06.2018, № 23/Р-1-2597 від 04.07.2018, № 23/Р-1-2193 від 06.06.2018, № 23/Р-1-2287 від 11.06.2018, № 23/Р-3-2382 від 15.06.2018, № 23/Р-3-3933 від 26.09.2018, № 23/Р-12-4064 від 20.12.2017, № 23/Р-12-4060 та № 23/Р-12-4061 від 20.12.2017, № 23/Р-14-188 від 22.01.2018, № 23/Р-14-189 та № 23/Р-14-190 від 22.01.2018, № 23/Р-14-530 від 12.02.2018, № 23/Р-3-1740 від 23.04.2018, № 23/Р-14-531 від 12.02.2018 про усунення допущених порушень. Проте, відповідач вимоги не виконав, самостійно демонтаж рекламних конструкцій не здійснив.

Згідно з п. 8.1.1. Правил, демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж, відтак Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано накази № 33-Д від 14.02.2018, № 36-Д від 02.03.2018, № 38-Д від 13.03.2018, № 53-Д від 24.05.2018, № 60-Д від 05.07.2018, № 61-Д від 06.07.2018, № 64-Д від 23.07.2018, № 65-Д від 30.07.2018, № 70-Д від 28.08.2018, № 74-Д від 07.09.2018 про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, якими доручено КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановленні рекламні конструкції, зокрема і відповідача.

Згідно п. 8.3. Правил примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора або на його замовлення - підрядною організацією.

Зазначені конструкції за адресами м. Львів, вул. Шота Руставелі, 40, на вул. Хмельницького-Липинського, вул. Липинського, 61, вул. Шевченка, 8, вул. І. Франка, 6, вул. Горської, вул. Сихівської, 28, вул. Хмельницького, 225, вул. Гетьмана П. Дорошенка, 1, вул. В.Великого, 59В, на вул. В.Великого (МАФ «Zdoblew» навпроти Макдональдз), вул. Шпитальна, 28, розміщені з порушенням Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, були демонтовані позивачем із залученням підрядників ФОП Флис Т.І. та ФОП Алєксєєвої М.М., що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 4 від 05.03.2018, № 5 від 05.03.2018, № 3 від 26.03.2018, №№ 9, 7 від 29.03.2018, № 12 від 04.04.2018, № 11 від 14.06.2018, №№ 13, 18 від 24.07.2018, №№ 7, 13 від 06.08.2018, № 5 від 10.08.2018, №№ 5, 6 від 13.08.2018, та відповідними накладними (доданими до заперечення позивача).

Відповідно до п. 8.5. Правил компенсація коштів, витрачених Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.

Окрім цього, згідно ч. 6 статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до п. 1.7 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 (далі - Порядок), паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 Порядку моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові здійснює Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління». Контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління».

Пунктом 6.2 Порядку передбачено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) (підпункт 6.1.1) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.

Як встановлено судом, у зв'язку з виявленням факту розміщення відповідачем вивісок без відповідного дозволу, Департаментом містобудування Львівської міської ради було скеровано відповідачу вимоги за № 23/Р-7-42 від 02.01.2018, № 23/Р-14-597 від 15.02.2018, № 23/Р-3-1690 від 23.04.2018, № 23/Р-1-2340 від 13.06.2018, № 23/Р-3-2474 від 23.06.2018 про усунення допущених порушень. Проте, відповідач вимоги не виконав, самостійно демонтаж вивісок не здійснив.

Відповідно до п. 6.6 Порядку примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, проект якого готує орган, який здійснює нагляд за станом малої архітектурної форми (вивіски) (комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління»).

Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 Порядку демонтажу підлягають самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски).

Демонтаж - комплекс дій, які передбачають відокремлення малої архітектурної форми (вивіски) разом з її основою від місця її розміщення та транспортування у місце її подальшого зберігання (п. 1.7 Порядку).

Також, пунктом 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 визначено, демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі, зокрема, невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.

На підставі наказів Департаменту містобудування Львівської міської ради № 19 від 29.01.2018, № 42 від 14.03.2018, № 83 від 18.05.2018, № 121 від 26.07.2018, № 187 від 18.09.2018, № 215 від 24.10.2018, № 249 від 07.12.2018 та відповідно до актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 5 від 14.02.2018, № 5 від 15.05.2018, № 5 від 07.06.2018, № 7 від 16.08.2018 Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» із залученням підрядників, Фізичної особи - підприємця Флис Т.І. та Фізичної особи - підприємця Алєксєєва М.М., було проведено примусовий демонтаж вивісок за адресами м. Львів, вул. Франка, 6, вул. Дорошенка, 1, вул. Сихівська, 28, вул. Шевченка, 8, вул. Шота Руставелі, 44, вул. Шпитальна, 28, вул. Мазепи, 11-Е, розташованих відповідачем на території міста з порушенням встановленого Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок), затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016, що також підтверджується відповідними накладними (додані до заперечення позивача).

За приписами п. 6.11 Порядку компенсація витрат Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).

Пунктом 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, встановлено, що витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:

- за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат;

- за зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

Вартість витрат позивача за проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок), здійснених підрядником Фізичною особою - підприємцем Флис Т.І. відповідно до умов договорів про надання послуг від 03.04.2018 та від 02.01.2018 складає 8.557,20 грн без ПДВ.

Вартість витрат позивача на транспортування рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок), яке здійснювали підрядники Фізична особа - підприємець Алєксєєва М.М. на підставі договору про надання послуг від 27.03.2018 та Фізична особа - підприємець Флис Т.І. на підставі договору про надання послуг від 02.01.2018 складає 2.768,32 грн без ПДВ.

Вказані витрати підтверджуються наявними у справі відповідними банківськими виписками (додані до заперечення позивача).

Вартість зберігання демонтованих конструкцій та вивісок за період з 14.02.2018 по 05.03.2019 склала загалом 146.659,00 грн без ПДВ. Доказів зворотного відповідачем суду не надано, як і доказів на спростування обставин факту зберігання демонтованих конструкцій та вивісок саме позивачем.

Загальна вартість витрат, понесених позивачем у зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням демонтованих конструкцій, склала 189.581,42 грн. з ПДВ.

Щодо застосування ПДВ при визначені розміру понесених витрат, то у листі ДФС України від 28.10.2016 за вих. № 23363/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку, платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання, виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Викладені у відзиві відповідачем заперечення щодо відсутності всіх елементів цивільного правопорушення для відшкодування збитків судом не приймаються, оскільки сторони не перебувають в договірних правовідносинах, наслідком порушень зобов'язань за якими є правовою підставою для стягнення збитків.

Також судом відхиляються доводи відповідача щодо не підтвердження понесення витрат у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки розмір витрат на демонтаж та транспортування підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, в яких зазначається, які саме конструкції були демонтовані, за якими адресами, та виставленими рахунками та відповідними банківськими виписками. Розмір витрат за зберігання конструкцій встановлений Правилами благоустрою м. Львова.

Також, відповідно до статті 37.2 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей кодекс та закони митної справи пов'язує сплату ним податку, а датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, за операцією з постачання товарів-послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню. Отже, обов'язок сплатити ПДВ у позивача виникне з моменту сплати відповідачем та надходження на рахунок позивача суми витрат за демонтаж, транспортування та зберігання.

Крім того, належність демонтованих позивачем рекламних засобів та вивісок відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи заявами-договорами від 27.02.2018, від 19.01.2018, листами № 191 від 06.03.2018, № 148 від 19.02.2018, № 283 від 17.04.2018, № 271 від 11.04.2018, а також скріншотами з сайту ТОВ «Споживчий центр» із зазначенням адрес відділень у місті Львові, що відповідають адресам, за якими позивачем було здійснено демонтаж рекламних конструкцій та вивісок, також із сайту ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що відповідач використовує ТМ «Швидко Гроші», що було зображено на демонтованих позивачем конструкціях та вивісках, що свідчить про розповсюдження реклами саме відповідачем. До того ж, в матеріалах справи наявні листи відповідача про повернення йому демонтованих позивачем конструкцій та вивісок, за розміщення яких з порушенням законодавства позивач звернувся про відшкодування витрат у даному позові.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42, код ЄДРПОУ 13804591) 189.581 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн 42 коп. витрат на демонтаж, транспортування та зберігання рекламних конструкцій, 2.843 (дві тисячі вісімсот сорок три) грн 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова