Рішення № 82799583, 25.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/53/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019 Справа № 908/603/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С", юридична адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35; адреса для листування: 08171, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3Б

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, б. 25, к. 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114

про стягнення коштів

при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Войтович М.М., адвокат, ордер серія КВ № 047923 від 15.05.2019, договір № 710-19 про надання правничої допомоги від 15.05.2019;

від відповідача - Макотченко Л.М., довіреність № 18/2019 від 21.12.2018, адвокат.

Суть спору:

12.03.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 13/2018 від 03.05.2018 у розмірі 984 387,66 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 872 058,38 грн, пеня в розмірі 77 949,86 грн, інфляційні збитки в розмірі 27 907,87 грн, 3% річних в розмірі 6471,55 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 20, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами Договору поставки № 13/2018 від 03.05.2018. При цьому вказує, що поставлений позивачем товар на виконання умов договору поставки № 13/2018 від 03.05.2018, відповідачем в повному обсязі не оплачений, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем на суму 872 058,38 грн. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, на думку позивача, є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019, справу № 908/603/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 15.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/603/19, присвоєно справі номер провадження 15/53/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.04.2019 о/об 10 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 11.04.2019 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів до 13.06.2019. Підготовче засідання відкладалось на 07.05.2019 о 10 год. 00 хв. Уточнену позовну заяву від 11.04.2019 в порядку п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України прийнято судом до розгляду.

Ухвалою суду від 07.05.2019 підготовче засідання відкладено на 23.05.2019 о/об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 23.05.2019 підготовче засідання відкладено на 11.06.2019 о/об 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 11.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/603/19 до судового розгляду по суті на 25.06.2019 о/об 10 год. 30 хв.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахування поданих уточнень від 11.04.2019, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки № 13/2018 від 03.05.2018 в розмірі 1 851 461,11 грн, в т.ч.: 1 616 000,10 грн суму основного боргу, інфляційного збільшення в розмірі 44 421,12 грн,3% відсотків річних в розмірі 14 644,09 грн, пені в сумі 176 395,80 грн.

Відповідач проти задоволення позову у тому числі уточненого позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві від 09.04.2019 та від 07.05.2019. З посиланням на п.п. 2.6, 3.7 Договору в обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем на підтвердження здійснення поставки товару надано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які в порушення п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік, затвердженого наказом Міністерства фінансів №88 від 24.05.1995, не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та з яких неможливо встановити дані осіб які підписали та відвантажили товар. На думку відповідача, копії накладних, які надано позивачем на підтвердження здійснення поставки товару оформлені неналежним чином та не можуть бути прийняті судом як первинні документи, а отже підтверджувати факт здійснення ТОВ "С.К.С" поставки товару відповідачу за спірним договором. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в тому числі щодо стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Просить суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив. Щодо неналежного на думку відповідача оформлення первинних документів, зазначив, що саме відповідач має контролювати дотримання найманими працівниками встановлених правил при заповненні первинних облікових бухгалтерських документів. Наявність підписів та штампу відповідача на видаткових та товарно-транспортних накладних є свідченням його участі, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції - прийнятті товару. Відповідач завжди приймав товар, жодного разу претензій щодо комплектності супровідних документів не висував. Постачальником на кожну партію товару були зареєстровані податкові накладні за допомогою системи "M.E.D.O.C", постачальник не отримував жодного повідомлення про відхилення реєстрації податкових накладних.

В судовому засіданні 25.06.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.

03.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.К.С." (постачальник, позивач) укладено договір поставки № 13/2018 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, на умовах договору. Найменування, асортимент і ціна товару поставленого товару зазначається у додатку № 1 "Специфікація", який є невід`ємною частиною Договору. (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку.

Сторони погодили у п. 2.2 договору, що замовлення передаються покупцем електронним зв`язком. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом електронного повідомлення (EDI-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують додаток №2.

Зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів: у погоджені з покупцем день та час; в асортименті та кількості, згідно замовлення; за цінами, затвердженими сторонами у специфікації; з повним пакетом правильно заповненої супровідної документації; у повній відповідності до діючого законодавства України та умов договору. (п. 2.6 Договору).

Згідно з п. 3.2 приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем у місці поставки товару від постачальника на підставі супровідних документів.

У пункті 3.7 договору зазначено, що разом із товаром постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що вимоги по оплаті товару зазначаються у Додатку №6 до цього Договору.

Згідно із п. 3 Додатку №6 до договору поставки від 03.05.2018 № 13/2018 оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 70 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 11.1 Договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2019. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору сторони у письмовій формі не заявлять про розірвання договору, договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, яке мало місце в період дії Договору (п. 11.2 Договору).

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання договору поставки № 13/2018 від 03.05.2018 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (відповідачу) товар на загальну суму 2 552 862,00 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними долученими до матеріалів справи. У накладних міститься посилання на договір № 13/2018 від 03.05.2018.

В усіх видаткових накладних у графі «одержав» міститься підпис представника відповідача з зазначенням його прізвища та підпису, які скріплені круглою печаткою відповідача - юридичної особи. У товарно-транспортних накладних у графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» також міститься підпис представника відповідача, який скріплений круглою печаткою відповідача - юридичної особи та зазначено його прізвище.

Відповідно до платіжних доручень № 1000019869 від 24.09.2018 на суму 50 000,00 грн, № 1000025509 від 22.01.2019 на суму 500 000,00 грн, а також згідно заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 386 861,90 грн відповідачем частково сплачувались кошти за поставлений товар, всього на загальну суму 963 861,90 грн.

Враховуючи наявну заборгованість за договором № 13/2018 від 03.05.2018, позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі про стягнення з відповідача 1 616 000,10 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин. Доказів укладення будь-якого іншого договору між сторонами не надано.

Відповідач у письмовому відзиві зазначив про неналежне оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних, поданих позивачем, оскільки у відповідних графах накладних не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис. Вважає, що ці документи не можуть підтверджувати здійснення поставки товару.

Суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Умовами договору № 13/2018 від 03.05.2018 сторони визначили порядок приймання товару. Згідно із п. 3.2 Договору, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем у місці поставки товару у момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів. Покупець вправі прийняти товар без спеціальної перевірки по якості, якщо товари знаходяться в спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.

Відповідно до п. 3.3 Договору, якщо при передачі товару покупцю виявиться невідповідність товару умовам договору, покупець вправі відмовитися від отримання товару, оформивши акт розбіжностей (в порядку п. 3.6 Договору) та зробити відповідну відмітку в накладній.

Згідно з п. 3.5 Договору, якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець має право відмовитися від прийому товару оформивши акт розбіжностей, в порядку п. 3.6 Договору або відстрочити дату розрахунків з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Суд враховує, що у наданих позивачем у справу видаткових накладних та товарно-транспортних накладних міститься підпис, прізвище відповідальної особи та відбиток круглої печатки юридичної особи - відповідача. Неістотні недоліки у видаткових та товарно-транспортних накладних, про які зазначив відповідач, не роблять дані накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Крім того, відповідач не заявив про підроблення накладних, які надано в обґрунтування позову, клопотання про призначення відповідної судової експертизи також заявлено не було.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписами з боку відповідача на товарно-транспортних та видаткових накладних, які засвідчені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл".

Крім того, у матеріалах справи містяться копії податкових накладних за період з червня 2018 по січень 2019 року та копії актів наданих відповідачем послуг позивачу за червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, щодо поставлених позивачем товарів, що спростовує заперечення відповідача щодо поставки.

Доказів у спростування того факту, що товар не отримано або не отримано його разом із пакетом документів, визначеним п. 3.2 договору відповідачем не надано.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

З огляду на вищезазначене, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором поставки № 13/2018 від 03.05.2018 з урахуванням поданих уточнень у сумі 1 616 000,10 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення в розмірі 44 421,12 грн., 3% відсотків річних в розмірі 14 644,09 грн., пені в сумі 176 395,80 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

У стягненні інфляційних втрат в розмірі 17 464,46 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача 3% річних за допомогою комп`ютерної програми "Законодавство", суд приходить до висновку, що розрахунок виконано вірно, відтак вимога в частині стягнення 14 644,09 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Вимога щодо стягнення пені судом відхилена, оскільки заявлена безпідставно, виходячи з наступного.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов`язань передбачається, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Тобто, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, яка обов`язково має бути письмово (вираження згоди сторін) узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.

Таким чином, аналіз умов договору та діючого законодавства свідчить про неузгодження сторонами розміру пені, внаслідок чого, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з пунктом 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/603/19, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, відповідно до якого розмір професійної правничої допомоги, яка надається позивачу Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Грамацький і партнери" становить 15 000,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У матеріалах справи № 908/603/19 містяться копії: договору про надання правничої допомоги № 710-19 від 15.05.2019, Детальний опис робіт (наданих послуг); Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг); наказ № 274/1-ОК від 15.05.2019 про призначення адвоката АО "Адвокатська фірма "Грамацький і партнери" Войтовича М.М. представляти інтереси ТОВ "С.К.С."; ордер КВ № 407923 від 15.05.2019; платіжне доручення № 21725 від 22.05.2019 на суму 15 000,00 грн.

За умовами договору про надання правової допомоги № 710-19 від 15.05.2019, який укладений між ТОВ "С.К.С., з однієї сторони, та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Грамацький і партнери" з іншої, клієнт доручає, а адвокатська фірма приймає на себе зобов`язання здійснювати захист і представництво клієнта, надавати йому інші види правничої допомоги у спорі (судовій справі) за позовом клієнта до ТОВ "Український Рітейл" про стягнення заборгованості (на момент укладення Договору Господарським судом Запорізької області відкрито провадження з указаного спору, у судовій справі №908/603/19).

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ст. 74 ГПК).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та оскільки позивачем документально доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, подано докази здійснення оплати професійних послуг адвоката, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 13 429,40 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, б. 25, к. 207, поштова адреса - 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, б. 114-Г, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С", юридична адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, ідентифікаційний код юридичної особи 38591109) заборгованість за договором поставки № 13/2018 від 03.05.2018 в розмірі 1 616 000,10 грн (один мільйон шістсот шістнадцять тисяч гривень 10 коп.), 3% річних в розмірі 14 644,09 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 09 коп.), інфляційні втрати в розмірі 26 956,66 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 66 коп.), судовий збір у розмірі 24 864,01 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 01 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 429,40 грн (тринадцять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 40 коп.). Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення пені в розмірі 176 395,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 464,46 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2019.

Суддя І. С. Горохов