Рішення № 82799554, 27.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/40/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2019 справа № 908/581/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 445257,98 грн. шкоди

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Лінчук А.В.

учасники справи:

від позивача: Войтанович О.Й., довіреність № 31-1195/12 від 05.04.2019;

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 445257,98 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування за період з 04.11.2016 по 23.03.2017.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/581/19 та передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/581/19, присвоєно справі номер провадження 18/40/19, підготовче засідання призначено на 17.04.2019; ухвалою суду від 17.04.2019 строк підготовчого провадження продовжений на 30 днів; у судовому засіданні оголошувались перерви до 29.05.2019 та до 18.06.2019; ухвалою від 18.06.2019 відмовлено у задоволенні заяви Приазовської селищної ради про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 27.06.2019.

В судовому засіданні 27.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що у період з 18.06.2018 по 02.07.2018 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірки встановлено, що в період часу 04.11.2016 по 23.03.2017 відповідачем здійснено відбір води з підземного водоносного горизонту - свердловин №№: 14, 15, 15/8, 15/9, 15/46, 15/19, 19, 20, 21, 23 без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. Відповідно до довідки відповідача від 21.06.2018 за вказаний період ним забрано із свердловин 95775 кубічних метрів води. Оскільки направлена претензія позивача вих. № 337/12 від 29.01.2019 відповідачем залишена без задоволення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 445257,98 грн. завданої шкоди. Посилаючись на приписи норм ст. 66 Конституції України, ст.ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 38, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі. Вважає, що під час перевірки представниками позивача порушено вимоги Закону України «Про основні заходи засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: уповноваженими особами на проведення перевірки надано направлення № 193 від 15.06.2018, яке не містило підпису в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Запорізькій області та печатки юридичної особи, що є порушення ч. 2 ст. 7 цього Закону; у направленні зазначені строки проведення повірки з 18.06.2018 по 02.07.2018, тобто 15 днів, що є прошенням ч. 5 ст. 5 Закону, згідно якої строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а для суб`єктів мікро-, малого підприємництва - п`яти робочих днів. За доводами відповідача, він відноситься до суб`єктів малого підприємництва, тому строк проведення перевірки не повинен був перевищувати п`яти днів, а перевірка тривала дев`ять днів, при цьому акт перевірки підписано на дев`ятий день, тобто, поза межами належного строку перевірки. Також відповідач вказав на відсутність у позовній заяві розрахунку визначеного інспекцією розміру збитків. Крім того відповідач посилався на норми ст. 23 Кодексу України про надра, якою передбачено право видобування підземних вод (крім мінеральних) без спеціального дозволу, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Відзначив, що за довідкою, складеною ФОП ОСОБА_1 на підставі журналів обліку піднятої води в період 2016-2017 років, видобуток води по кожній свердловині не перевищує наведеного обмеження. Вважає, що за наявності ліцензії серії НОМЕР_2 від 13.2015 на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення строком дії по 13.04.2020, отримання дозволу на спеціальне водокористування не є обов`язковим.

Позивач у відповіді на відзив щодо доводів відповідача про відсутність у нього обов`язку на отримання спеціального дозволу на водокористування зазначив, що чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання і виконання або невиконання відповідачем умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра, з якою закон пов`язує можливість видобування підземних вод без дозволу на користування надрами, що не звільняє відповідача від передбаченої законодавством відповідальності за забір води без дозволу на спеціальне водокористування. В спростування доводів відповідача про відсутність в направленні № 193 від 15.06.2018 на проведення планової перевірки підпису в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Кизима А.Р. позивачем надано копію вказаного направлення з всіма необхідними реквізитами. Крім того позивач зазначив, що під час проведення перевірки і до часу отримання відзиву на позов відповідачем про факт віднесення його згідно із статтею 55 Господарського кодексу України до суб`єктів малого підприємництва позивача не повідомлено та будь-яких відомостей про цей факт не було надано. Відносно посилання відповідача про відсутність наведення у позові розрахунку збитків позивач вказав, що розрахунок завданих відповідачем збитків державі здійснено на підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону га раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783, з наведенням відповідної формули розрахунку збитків, значень використаних при розрахунку показників.

В заперечення на відповідь на відзив відповідач наголосив на тому, що розмір збитків, підстави та порядок його обчислення підлягають доведенню, а посилання позивача на здійснення розрахунку збитків на підставі Методики не надає змоги перевірити правильність розрахунків. Також зазначив, що у березні 2016 року ФОП ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької ОДА подано пакет документів та заяву про видачу дозволу на спеціальне водокористування, проте, у квітні 2016 року листом № 312/02.1.24/04.2 від 08.04.2016 йому повідомлено, що у зв`язку із зміною процедури видачі дозволу та відсутністю висновку Державної служби екології та надр України Департамент не має правових підстав для прийняття рішення про видачу дозволу або відмову в його видачі. Вважає, що дозвіл на спеціальне водокористування не отриманий з підстав, які не залежали від волевиявлення відповідача. Також відповідач повідомив, що 17.06.2016 року ПП "Роса-2", яке на той час надавало послуги населенню селища Приазовське з водопостачання та водовідведення, без попередження припинило свою діяльність і з метою недопущення надзвичайної ситуації, що могла статися у зв`язку з закінченням постачання води, 17.06.2016 Приазовською селищною радою прийнято розпорядження № 63 про залучення ФОП ОСОБА_1 , який на той час не мав відповідного дозволу, до подачі води мешканцям селища Приазовського до укладення відповідної документації. Рішенням від 21.06.2016 Приазовською селищною радою ФОП ОСОБА_1 в оперативне управління передано майно комунальної власності для проведення діяльності по постачанню води населенню. Розпорядженням № 154 від 01.12.2016 Приазовським селищним головою відповідачу наказано продовжувати надання послуг населенню Приазовської селищної ради з водопостачання, водовідведення та вивозу ТПВ. Наведене, за доводами відповідача, свідчить, що послуги водопостачання ним надавались не зі своєї волі, а за розпорядженням Приазовського селищного голови. Звернув увагу, що заходи щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування він здійснив, направивши 25.01.2017 заяву з необхідними документами, і лише 24.03.2017 такий дозвіл отримано.

В поясненнях від 11.06.2019 відповідач повідомив, що у довідці від 21.06.2018 про кількість забраної води у період з 04.11.2016 по 23.03.2017 зазначено 95775 куб. м. внаслідок арифметичних помилок при підрахунку. Згідно уточненої довідки про кількість води, забраної ФОП ОСОБА_1 зі свердловин №№ 14, 15, 15/8, 15/9, 15/46, 15/19, 19, 20, 21, 23 за період з 04.11.2016 по 23.03.207 включно складає 95000 метрів кубічних.

Позивач 18.06.2019 надав заяву, в порядку ст. 236 ГПК України, про врахування висновків Верховного суду, викладених у постановах від 09.11.2018 у справі № 908/1593/17 та від 04.10.2018 у справі 904/10536/16.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників справи про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період 19.06.2018 по 27.06.2018 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

За результатами перевірки складено Акт перевірки, яким встановлено, що у період часу 04.11.2016 по 23.03.2017 відповідачем здійснено відбір води з підземного водоносного горизонту - свердловин №№: 14, 15, 15/8, 15/9, 15/46, 15/19, 19, 20, 21, 23 без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. Акт підписано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища та особисто ФОП ОСОБА_1

За наслідками виявленого порушення природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій області на підставі Протоколу від 26.06.2018 № 007864 про адміністративне правопорушення винесено Постанову № 000050(01)06 від 26.06.2018 про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 102,00 грн.

Обсяг забраної води визначений позивачем виходячи з Довідки відповідача № б/н від 21.06.2018, наданої під час перевірки, згідно з якою за період з 04.11.2016 по 23.03.2017 ним з підземного водоносного горизонту - свердловин №№ 14, 15, 15/8, 15/9, 15/46, 15/19, 19, 20, 21, 23 забрано та використано 95775 куб. метрів води.

На підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" (затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389), позивачем визначено розмір завданої шкоди у сумі 445257,98 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією (вих. № 37/12 від 29.01.2019) про сплату 445257,98 грн. відшкодування заподіяної шкоди. До претензії надано оригінал розрахунку збитків.

У відповідь на претензію відповідач листом вих. № 56 від 19.02.2019 встановлені актом порушення заперечив та зазначив, що під час перевірки представниками позивача порушено вимоги Закону України «Про основні заходи засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд (ст.3 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути загальним або спеціальним.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ст. 48 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об`єктів місцевого значення.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено обов`язки землекористувачів, зокрема здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованою в Мін`юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

Згідно з п.п. 9.1.,9.2. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Розрахунок шкоди здійснено позивачем у відповідності до п. 9.1 Методики, за формулою: З сам = 5 х 95775 х 92,98 грн./100 куб.м. = 445257,98 грн., де 95775 - об`єм води, що використана без дозволу за спеціальне водокористування; 92,98 грн. - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановлений статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, грн./100куб.м.

З огляду на встановлений актом перевірки факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства щодо самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування за період з 04.11.2016 по 23.03.2017, нарахування збитків, завданих ним внаслідок порушень водного законодавства є прамов мірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив що при розрахунку розміру шкоди позивачем обсяг забраної води визначений виходячи з Довідки відповідача № б/н від 21.06.2018, наданої під час перевірки, згідно з якою обсяг використаної води становить 95775 куб. метрів.

Разом з тим, згідно уточненої довідки від 10.06.2019 кількість води, забраної ФОП ОСОБА_1 зі свердловин №№ 14, 15, 15/8, 15/9, 15/46, 15/19, 19, 20, 21, 23 за період з 04.11.2016 по 23.03.2017 включно складає 95000 метрів кубічних. За поясненнями відповідача, зазначений розмір витрат є дійсним згідно записів журналів обліку води, а розбіжності викликані арифметичними помилками під час розрахунку піднятої води по кожній свердловині.

Зважаючи на те, що невірність наданого позивачем розрахунку шкоди викликана тим, що надана при перевірці довідка відповідача про кількість забраної води не відповідала дійсним обсягам, суд визнав можливим розмір завданої відповідачем суми збитків визначити самостійно. За розрахунком суду розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування за період з 04.11.2016 по 23.03.2017 становить 441655,00 грн. (5 х 95000 х 92,98 грн./100 куб.м.).

Відносно посилання відповідача на здійснення ним дій щодо отримання відповідного дозволу та відсутність його вини у здійсненні спеціального водокористування без наявності дозволу (застосування принципу мовчазної згоди), суд зазначає наступне.

Пунктом 70 Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" в редакції чинній на 04.11.2016 встановлено, що документом дозвільного характеру є дозвіл на спеціальне водокористування, що встановлено Водним кодексом України (ст. ст. 44,49). Отже, отримання дозволу на спеціальне водокористування є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відтак, на дану процедуру поширюються норми зазначеного закону.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої зазначеної статті, у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Згідно із абзацом десятим частини першої ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною шостою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, для виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

При цьому, вказані в сукупності обставини свідчать про виконання особою вимог закону щодо звернення до відповідного органу для отримання певного дозвільного документа, проте, не підмінюють собою сам дозвільний документ, як і не звільняють особу від відповідальності встановленої законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач у березні 2016 року звертався за отриманням дозволу на спеціальне водокористування, проте, надані ФОП ОСОБА_1 документи не підтверджують його право на застосування принципу мовчазної згоди, оскільки не можуть бути розцінені як звернення за отриманням дозволу на спеціальне водокористування в розумінні положень пункту 2 Порядку №321, оскільки звернення до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (Єдиного дозвільного Центру) за отриманням дозволу на спеціальне водокористування відбулося з неповним пакетом документів. Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації листом № 312/02.1.24/04.2 від 08.04.2016 повідомив відповідача, що у зв`язку із зміною процедури видачі дозволу та відсутністю висновку Державної служби екології та надр України Департамент не має правових підстав для прийняття рішення про видачу дозволу або відмову в його видачі.

Разом з тим, повторно заяву про видачу дозволу на спеціальне водокористування та повний пакет документів відповідачем подано до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації лише 25.01.2017 (через дев`ять місяців після отримання листа Департаменту про неможливість прийняття рішення про видачу дозволу).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправна поведінка особи; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; 4) вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

З аналізу наведених вище правових норм, що регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що дії відповідача з використання вод без дозволу на спеціальне водокористування вважаються самовільним водокористуванням.

Крім того, суд звертає увагу на те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки, можливість застосування принципу мовчазної згоди тощо), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності. Відповідачем не доведено правомірності своєї поведінки, оскільки водокористування у встановлених обсягах вимагає наявність відповідного дозволу.

При цьому, доводи відповідача щодо забезпечення ним за рахунок відповідного водокористування мешканців населених пунктів Приазовської селищної ради у відповідності до положень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та наявність відповідної ліцензії - жодним чином не скасовує відповідальність і не звільняє відповідача від неї за порушення правил ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України з огляду на наступне.

В преамбулі Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» вказано, що наведений Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою. Статтею 15 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає: централізоване питне водопостачання міст, інших населених пунктів; питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних); виробництво фасованої питної води; питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок (пристроїв) підготовки питної води.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі визначених документів, зокрема, дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Статтею 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» унормовано, що підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, саме на відповідача, як на особу, яка забезпечує споживачів питною водою для певних потреб, вимогами Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» покладено обов`язок здійснювати відповідне водопостачання на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, норми вказаного Закону носять імперативний, а не альтернативний характер, і, відповідно, покладають на відповідача саме обов`язок оформити відповідний дозвіл. Наведений Закон не містить виключень стосовно можливості надавати відповідні послуги без дозволу, як не передбачає і надання відповідних послуг за принципом мовчазної згоди.

Суд зазначає, що юридичною природою даного спору є стягнення шкоди, завданої державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на спеціальне водокористування та перевірка їх доказами. Обставини стосовно правомірності та/або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно видачі дозволу на спеціальне водокористування не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка відбулася та існувала протягом періоду часу з 04.11.2016 по 23.03.2017, що відповідачем не заперечується, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини.

Отже, факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання відповідного дозволу, завдання збитків державі в сумі 441655,00 грн., протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, наявність вини відповідача суд визнає доведеним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012, та постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 908/1593/17, від 15.05.2019 у справі № 638/8281/15-а, від 21.05.2019 у справі № 922/1017/17, згідно з якою факт самовільного використання водних ресурсів без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування визначається у якості самостійної підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відносно доводів відповідача, що при проведенні перевірки посадовими особами позивача порушено вимоги Закону України «Про основні заходи засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суд відзначає, що Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.01.2018 у справі № 2а/2570/6273/2011, від 15.03.2018 у справі №3805/3070/17-а, від 18.01.2019 у справі № 815/3007/16 сформована правова позиція, відповідно до якої, оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, надалі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства, тому оскільки особа допустила посадову особу Державної екологічної інспекції України до перевірки та не реалізувала свого права на не допуск, внаслідок чого відсутні підстави для визнання неправомірними дій позивача по проведенню перевірки.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про відсутність підстав для застосування до нього відповідальності за допущене порушення не надав.

З урахуванням вищевикладеного позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 441655,00 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. В іншій частині позову суд відмовляє через невідповідність інформації про кількість піднятої із свердловин води, наданої відповідачем позивачу під час перевірки.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 6624,83 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 165, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави (р/р №33114331008265, код ЄДРПОУ 38042754, МФО 899998, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач - Управління державної казначейської служби України у Приазовському районі Запорізької області/ Добрівська сільська рада, Приазовський район, Запорізька область, банк оримувача - Казначейство України (ЕАП)), шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 441655,00 грн. (чотириста сорок одна тисяча шістсот п`ятдесят п`ять грн. 00 коп.) стягувач - Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний номер 38025388 ). Видати наказ.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний номер 38025388) 6624,83 грн. (шість тисяч шістсот двадцять чотири грн. 83 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 03.07.2019.

Суддя В.В. Носівець