Рішення № 82790202, 24.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/846/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.М.,

за участю представника позивача Щербака І.І., представника відповідача Лисиці О.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00004161400 та № 00004171400 від 29.11.2018, прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 605/14/38704177 від 11.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зроблені в акті перевірки висновки, згідно яких первинні документи позивача щодо господарських відносин з його контрагентами не відповідають вимогам чинного законодавства та на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не базуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи. Вказує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено декларування правовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП», ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «МАРІБАКС», ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН», ТОВ «МИЛАВИЦА», за якими позивачем оформлені видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, які не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності. Зокрема, зазначає, що у взаємовідносинах з ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ» у складених актах здачі-прийняття виконаних робіт зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування конкретних обсягів та напрямів робіт, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин тощо, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника. Вказує, що під час перевірки виявлено невідповідність придбання товару (робіт, послуг) з реалізованим по ланцюгу постачання. Також, контролюючий орган зазначає, що в ході перевірки не надані сертифікати якості виробника та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару, а також, що у контрагентів позивача відсутні матеріально-технічна база та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з постачання товару. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій, серед іншого, зазначено, що акти виконаних робіт та дефектні акти ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ», які виписані на адресу позивача містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством, а ненадання контролюючому органі сертифікатів якості не може бути підставою для того, щоб робити висновок про завищення податкового законодавства. Вказує про неправомірність твердження відповідача про не встановлення законного джерела походження товару тільки відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив про відсутність ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ» та ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП» за податковою адресою, а також про те, що ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН», ТОВ «МИЛАВИЦА» є фігурантами кримінальних проваджень.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за липень, вересень та грудень 2017 року, за лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП», ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «САНТОС ХОЛД», ТОВ «МАРІБАКС», ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН», ТОВ «МИЛАВИЦА», ТОВ «ГРАНІТ ІНВЕСТ КОМПАНІ» та ТОВ «Білдінг Індастріс», за результатами якої складений акт № 729/14/38704177 від 02.11.2018 (т. 1 а.с. 35-65).

Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем: занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 2519462 грн., в тому числі за липень 2017 року на суму 755162 грн., серпень 2017 року на суму 48001 грн., вересень 2017 року на суму 371170 грн., грудень 2017 року на суму 115108 грн., березень 2018 року на суму 338000 грн., квітень 2018 року на суму 625013 грн. та травень 2018 року на суму 267008 грн.; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 174026 грн., в тому числі за липень 2017 на суму 110527 грн., за серпень 2017 року на суму 336 грн. та за вересень 2017 року на суму 63163 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, які мають реквізити продавців - ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП», ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «МАРІБАКС», ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН», ТОВ «МИЛАВИЦА» складені всупереч вимог статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності позивача господарських операцій з придбання товарів та послуг.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 29.11.2018 № 00004171400 на завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 174026 грн. (т. 1 а.с. 67-68, 71);

- податкове повідомлення-рішення від 29.11.2018 № 00004161400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3149327,50 грн., у тому числі 2519462 грн. за податковими зобов`язаннями та 629865,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 69-70).

Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 14.02.2019 № 7369/6/99-99-11-04-02-25, яким податкові повідомлення-рішення № 00004161400 та № 00004171400 від 29.11.2018 залишені без змін, а скарга без задоволення (т. 1 а.с. 115-120).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АКБ «Моноліт» (замовник) та ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ» (виконавець) укладено договір № 612 про надання послуг по будівництву від 12.06.2017, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по виконанню будівельних робіт на об`єкті замовника (т. 1 а.с. 122-123).

Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору були надані суду: акт виконаних послуг № 6-15-1 від 30.06.2017, акт виконаних послуг № 6-15-2 від 30.06.2017, дефектний акт № 6/15 від 30.06.2017, акт виконаних послуг № 6-22-1 від 30.06.2017, акт виконаних послуг № 6-22-2 від 30.06.2017, дефектний акт № 6/22 від 30.06.2017, оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за січень 2017 року - вересень 2018 року, платіжне доручення № 279 від 03.08.2017, платіжне доручення № 290 від 07.08.2017, платіжне доручення № 303 від 14.08.2017 (т.1 а.с. 124-133).

Згідно наданих суду документів, ТОВ «АКБ «Моноліт» залучало ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ» у якості субпідрядника для виконання робіт на підставі договорів укладених позивачем з ПРАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ТОВ «Земля і воля» (т. 1 а.с. 134-153).

Також, між ТОВ «АКБ «Моноліт» (покупець) та ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП» (постачальник) укладено договір поставки № 609 від 09.06.2017, згідно якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар. Обсяг, найменування, асортимент товару визначається сторонами у заявці покупця та видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 157-162).

На підтвердження виконання умов даного договору були надані суду: видаткові накладні № СК/4-037-209 від 04.07.2017, № СК/4-039-211 від 05.07.2017, № СК/4-038-210 від 05.07.2017, № СК/4-038-212 від 06.07.2017, № СК/4-039-214 від 06.07.2017, № СК/4-040-213 від 06.07.2017, № СК/4-038-216 від 07.07.2017, № СК/4-039-215 від 07.07.2017, № СК/4-040-217 від 10.07.2017, № СК/4-041-219 від 11.07.2017, № СК/4-037-218 від 11.07.2017, № СК/4-046-220 від 12.07.2017, № СК/4-041-221 від 13.07.2017, № СК/4-046-222 від 14.07.2017; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за січень 2017 року - вересень 2018 року; платіжні доручення № 366 від 25.09.2017 та № 524 від 26.12.2017 (т. 1 а.с. 163-179).

05.12.2017 між позивачем (покупець) та ТОВ «МАРІБАКС» (постачальник) було укладено договір поставки № 42 від 05.12.2017, згідно якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - оплатити та прийняти комплектуючі матеріали верхньої будови колії. Найменування товару, асортимент, кількість та строки поставки вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 208-210).

Так, до вищезазначеного договору було складено специфікацію № 1 від 05.12.2017 та видаткові накладні № 82 від 19.12.2017 та № 97 від 22.12.2017 (т. 1 а.с. 211-213).

Також в перевіряємий контролюючим органом період між ТОВ «АКБ «Моноліт» (покупець) та ТОВ «МИЛАВИЦА» (постачальник) було укладено договір на поставку товару № 18 від 18.03.2018, предметом якого є постачання покупцю матеріалів для верхньої будови колії (т.1 а.с. 226-228).

На підтвердження виконання умов даного договору були надані суду: видаткові накладні № 80 від 02.04.2018, № 87 від 03.04.2018, № 89 від 05.04.2018, № 90 від 06.04.2018; рахунок фактуру № 0001080 від 22.03.2018; товарно-транспортні накладні № 467284 від 02.04.2018, № 467285 від 03.04.2018, № 467295 від 06.04.2018, № 467286 від 03.04.2018, № 467287 від 03.04.2018, № 467288 від 03.04.2018, № 467299 від 07.04.2018, № 467297 від 06.04.2018, № 467291 від 05.04.2018, № 467304 від 10.04.2018, № 467290 від 05.04.2018, № 467296 від 06.04.2018, № 467298 від 06.04.2018, № 467300 від 07.04.2018, № 467301 від 10.04.2018, № 467303 від 10.04.2018: оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за січень 2017 року - вересень 2018 року (т. 1 а.с. 229-250).

Також між ТОВ «АКБ «Моноліт» (покупець) та ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 10-2/18 від 15.02.2018, згідно якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти і сплатити товар (т. 2 а.с. 1-2).

На підтвердження виконання умов даного договору були надані суду: видаткові накладні № 5 від 14.03.2018, № 2 від 05.03.2018, № 3 від 07.03.2018, № 4 від 12.03.2018, № 41 від 16.04.2018, № 43 від 20.04.2018, № 42 від 18.04.2018, № 58 від 11.05.2018, № 55 від 02.05.2018, № 56 від 03.05.2018, № 64 від 16.05.2018, № 57 від 07.05.2018, № 68 від 18.05.2018, № 59 від 11.05.2018; платіжні доручення № 387 від 03.08.2018, № 267 від 05.06.2018, № 162 від 06.04.2018, № 173 від 11.04.2018, № 236 від 14.05.2018, № 461 від 31.08.2018; товарно-транспортні накладні № 000262 від 05.03.2018, № 000308 від 16.04.2018, № 000336 від 04.05.2018, № 000324 від 02.05.2018, № 000326 від 02.05.2018, № 000328 від 02.05.2018, № 000329 від 03.05.2018, № 000331 від 03.05.2018, № 000332 від 03.05.2018, № 000333 від 03.05.2018, № 000334 від 04.05.2018, № 000335 від 04.05.2018, № 000337 від 04.05.2018, № 000349 від 11.05.2018, № 000353 від 16.05.2018, № 000355 від 16.05.2018, № 000357 від 16.05.2018, № 000359 від 17.05.2018, № 000361 від 17.05.2018, № 000363 від 17.05.2018, № 000364 від 18.05.2018, № 000366 від 18.05.2018, № 000268 від 07.03.2018, № 000279 від 14.03.2018, № 000316 від 18.04.2018, № 000271 від 12.03.2018, № 000317 від 20.04.2018, № 000321 від 02.05.2018, № 000323 від 02.05.2018, № 000325 від 02.05.2018, № 000322 від 02.05.2018, № 000330 від 03.05.2018, № 000327 від 02.05.2018, № 000341 від 07.05.2018, № 000348 від 11.05.2018, № 000354 від 16.05.2018, № 000352 від 16.05.2018, № 000356 від 16.05.2018, № 000358 від 17.05.2018, № 000360 від 17.05.2018, № 000362 від 17.05.2018, № 000365 від 18.05.2018; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за січень 2017 року - вересень 2018 року (т. 2 а.с. 3-107).

Згідно наданих суду документів, ТОВ «АКБ «Моноліт» придбані у ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП», ТОВ «МАРІБАКС», ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН» та ТОВ «МИЛАВИЦА» товари використало при виконання умов договорів з ТОВ «ВІТЧИЗНА», ТОВ «Кагарлицький ЕЛЕВАТОР» та ТОВ «КРОЛЕВЕЦЬКИЙ ЗАВОД СИЛІКАТНОЇ ЦЕГЛИ» (т. 1 а.с. 195-204, 214-223, 251-252, т. 2 а.с. 108-119).

Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

До того ж, придбані у контрагентів товари, роботи, послуги було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Відсутність наказів, авансових звітів, що підтверджують відрядження директора ТОВ «АКБ «Моноліт» в м. Київ, враховуючи підтвердження господарських операцій іншими документами, на думку суду, не може вважатися самостійною і достатньою ознакою відсутності здійснення господарської операції.

Також, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортних накладних, документів щодо якості товару, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Доводи ж контролюючого органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП», ТОВ «МАРІБАКС», ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН» та ТОВ «МИЛАВИЦА».

Одночасно, суд вважає за необхідне врахувати, що згідно листів контрагентів позивача податкові накладні, виписані на підставі проведених господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с. 155-156, 206, 225, 254-255, т.2 а.с. 121-122).

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання ним передбаченої законом податкової вигоди.

Тому суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки така носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16, постанові від 05.02.2019 у справі № 2а-0870/7162/11, постанові від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, постанові від 11.04.2019 у справі № П/811/1761/16 (провадження № К/9901/1185/19).

Суд не приймає посилання на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурантом є контрагент позивача, ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН», а також контрагенти останнього, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 00004161400 та № 00004171400 від 29.11.2018 прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 19210,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» (вул. Остерська, 51, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ 38704177) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 00004161400 та № 00004171400 від 29.11.2018, прийняті Головним управлінням ДФС у Чернігівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» судовий збір в розмірі 19210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.07.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна