Рішення № 82789796, 24.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року Чернігів Справа № 734/263/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Пуценко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування Постанови управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №25-10-013/0726/298 від 15 листопада 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вважає оскаржувану постанову, про накладення штрафу, винесену з порушеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.48-58).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.10.2018, враховуючи інформацію службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиної В.М., начальником Управління Дорошенком С.В. прийнято рішення про проведенії інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (наказ Управління від 24.10.2018 № 315).

На підставі наказу Управління від 24.10.2018 № 315 та направлення на перевірку від 24.10.2018 № 1177 головному державному інспектору відділу питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Величко Марині Сергіївні доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої пращ без належного оформлення трудових відносин.

З 25 по 26 жовтня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Величко М.С., за участю головного державного інспектора відділу додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Назаренка Назарія Григоровича проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за результатом якого встановлені порушення ч. ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 26.10.2018 № 25-10-013/0726.

15 листопада 2018 року начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 26 жовтня 2018 року № 25-10-013/0726.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-21-013/0726/298 від 15.11.2019 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 558450 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509. Цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", де згідно п.2, п.3, п.6, п.7 вказаного Порядку визначено уповноважені посадові особи, яким надано права, підстави, строки накладати штрафи та визначено порядок повідомлення. А відповідно до п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п.3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Як встановлено з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за порушення ст.24 КЗпП – фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору.

Однак, ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (надалі - ЦК України), встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Судом встановлено, що 01 вересня 2018 року між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , на підставі паспортів та ідентифікаційних номерів були укладені та підписані цивільно-правові угоди на виконання робіт (послуг) будівельника (а.с.28, 29,30,31).

Зі змісту цивільно-правових договорів укладених між фізичною особою-підприємцем Барсегян ОСОБА_9 з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , вбачається, що за дорученням замовника виконавець зобов`язується виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи.

Відповідно до довідки Ніжинського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області Барсегян І.А ОСОБА_10 за липень-грудень 2018 року було сплачено наступні наступні суми єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, нарахованого роботодавцем на суми: заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ (цивільно правового характеру), допомога по тимчасовій непрацездатності (КБК 71010000): липень 2018 року – 4095,30 грн.; серпень 2018 року - 4095,30 грн.; вересень 2018 року – 4095,30 грн.; жовтень 2018 року – 4887,30 грн.; листопад 2018 року – 4095,30 грн.; грудень 2018 року – 4095,30 грн. (а.с. 112).

У судовому засіданні свідок повідомив, що позивачем була найнята група будівельників для перекриття частини доху. Порядок виконня робіт визначався старшим групи. Обідня перерва починалася після доставки обіду замовником ( ОСОБА_1 ). Роботи виконувались власним інструментом із матеріалів замовника. Винагороду отримували готівкою.

Так, відповідно до вимог ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до вимог ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно приписів ч.1 ст.850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час, оскільки, як вбачалось з пояснень свідків, вони також мали здійснювати інші роботи у інших замовників.

В зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач вірно оформив правовідносини, що виникли між ним та вказаними вище особама.

Відповідно до ч.1 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Конституційним правом, важливим для визначення господарських правовідносин, є право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, закріплене ст.42 Конституції України. Правопорядок у сфері господарювання визначається також комплексом соціальних прав, закріплених Конституцією, насамперед, це право кожного на працю, які він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Тобто, зазначені вище особи мала конституційне право укладати цивільно-правові договори та у відповідності до ст.837, 901 ЦК України виконувати зобов`язання, передбачені умовами даних договорів.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому слід врахувати, що цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За договором підряду, укладеним між роботодавцем і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати визначену роботу.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до п. «а» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.327 ЦК України).

Умовами цивільно-правових угод, укладених між сторонами, передбачено, що підрядник повинен самостійно організувати та нести відповідальність за організацію та виконання роботи з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці. Зазначені умови притаманні саме договору підряду.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена не обґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), на підставі помилкових висновків, викладених в Акті перевірки, а отже підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 195, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №25-10-013/0726/298 від 15 листопада 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця Барсегян ОСОБА_11 Азатович судові витрати у розмірі 5584,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2019 року.

Суддя О.В. Заяць