Рішення № 82789537, 03.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 р. Справа №480/2024/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до П`ятого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953), в якій просить суд:

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 червня 2015 року до 24 квітня 2017 року на час виключення його зі списків особового складу.

Свої вимоги мотивує тим, що він з 01 червня 2015 року до 24 квітня 2017 року проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Проте, починаючи з червня 2015 року, до 25 квітня 2017 року, тобто по дату зарахування позивача до складу Харківського прикордонного загону, відповідач не здійснював виплату належних йому сум індексації грошового забезпечення, що підтверджується витягом з розрахунково-платіжної відомості. Така бездіяльність прикордонного загону є протиправною з огляду на норми, викладені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008р. за №537/15228, ч.2, ч.3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.2, п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зазначає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату індексації не є підставою для її не нарахування.

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

26.06.2019 представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву (а.с.28-31), у якому зазначив, що виплата індексації заробітної плати здійснюється виключно в межах фінансових ресурсів на відповідний рік. Враховуючи вимоги Закону України "Про державний бюджет України на 2015-2017 роки" було значно зменшено та затверджено в кошторисах видатки для Державної прикордонної служби України, внаслідок чого адміністрацією Державної прикордонної служби України були видані накази, пункт 10 яких передбачає: «Утримання чисельності військовослужбовців і працівників та фактичні видатки на грошове забезпечення і заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, здійснювати лише в межах фонду грошового забезпечення і заробітної плати». Згідно з межами фінансових ресурсів, виділених військовій частині 9953 - Сумському прикордонному загону згідно з бюджетними призначеннями за спірний період, кошти на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. У задоволенні позову просив відмовити.

26.06.2019р. позивачем надіслано відповідь на відзив (а.с.33-37), де вказує про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що позивач проходив військову службу у період з 01.06.2015 року до 24.04.2017 року за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а.с.13-15,21-22), який пізніше перейменовано у П`ятий загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України без зміни нумерації військової частини.

Згідно з копією витягу з розрахунково-платіжної відомості (а.с.16-20) індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалась позивачу з липня 2015 року до квітня 2017 року.

Надаючи правову оцінку спірну правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтями 2, 4 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно з вимогами пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Отже, посилання відповідача на відсутність закладення до бюджету коштів для виплати індексації, суд не приймає до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

В ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною 3 ст. 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ст. 33 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. У період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною 5 ст. 95 КЗпП України.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (п. 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (п. 2.3).

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Не нарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

У даному випадку позивач має право на індексацію грошового забезпечення та виплату належних йому сум, оскільки питання індексації заробітної плати врегульовано Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці", Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Відповідач не надав суду докази того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Крім того, відповідач не надав докази того, що він протягом 2015-2017 років звертався до відповідного органу щодо виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач протиправно не нараховував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року до 24 квітня 2017 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаних норм слідує висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві. Таким чином, суд вважає, що вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому це повинно бути пов`язано із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року до 24 квітня 2017 року, оскільки така бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо суми індексації грошового забезпечення за червень 2015 року суд зазначає, що згідно з копією витягу з розрахунково-платіжної відомості (а.с.17, зворотній бік) в грудні 2015 року позивачу була нарахована індексація за червень 2015 року, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що є позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відтак, відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до П`ятого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність П`ятого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року до 24 квітня 2017 року.

Зобов`язати П`ятий прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року до 24 квітня 2017 року на час виключення зі списків особового складу.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - П`ятого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення судового збору 384,20 грн (триста вісімдесят чотири грн. двадцять коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2019

Суддя О.О. Осіпова