Ухвала суду № 8278024, 02.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/57(2а-8383/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Горбань Т. І.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіГорбань Т.І.

Суддів:Мамчура Я.С.

Горяйнова А.М.

при секретарі Авдошині М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Лота» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 000054/2311/0 від 05.02.2008року (від 18.03.2008 року № 000054/2311/1) про стягнення з НВ ТОВ „Лота" до бюджету 54460,20 грн. податку на додану вартість та 27230,10 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з ТОВ «Батекс»в період з 01.01.2004р. по 31.12.2007р .

В ході перевірки виявлено, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, що були виписані ТОВ «Батекс»на загальну суму 54460,20 грн. в результаті чого:

- було занижено податок на додану вартість на загальну суму 53391,00 грн. за період:

червень 2005 року - 4901,00 грн., липень 2005 року - 9500,00 грн., серпень 2005р. - 18650,00 грн., вересень 2005 року - 15129,00 грн., жовтень 2005 р. - 5211,00 грн.,

- завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1069,00 грн., в т.ч. по періодах :

червень 2005р. -1005,00 грн.,

вересень 2005р. - 64,00 грн.

Перевіркою встановлено, що між НВ ТОВ «Лота»та ТОВ «Батекс»укладено договори.

На виконання умов зазначених договорів та рахунків-фактур ТОВ «Батекс»відвантажено товар та виконані роботи, на що виписані податкові накладні, в яких загальна сума ПДВ становить 54460,20грн., а саме: № 623 від 23.06.2005р. ПДВ -406,00грн., № 622 від 23.06.2005р. ПДВ - 3000,00грн., № 629 від 29.06.2005р. ПДВ -2500,00грн., № 718 від 18.07.2005р. ПДВ - 3000,00грн., № 727 від 27.07.2005р. ПДВ -3500,00грн., № 728 від 28.07.2005р. ПДВ - 3000,00грн., № 817 від 17.08.2005р. ПДВ -3500,00грн., № 825 від 25.08.2005р. ПДВ - 5000,00грн., № 826 від 76.08.2005р. ПДВ -5000,00грн., № 831 від 31.08.2005р. ПДВ - 5150,00грн., № 915 від 15.09.2005р. ПДВ -4500,00грн., № 922 від 22.09.2005р. ПДВ - 3500,00грн, № 929 від 29.09.2005р. ПДВ -1022,20,00грн., № 931 від 29.09.2005р. ПДВ - 2171,00грн., № 930 від 29.09.2005р. ПДВ -4000,00грн., № 1025 від 25.10.2005р. ПДВ - 4500,00грн., № 1046 від 28.10.2005р. ПДВ -711,00грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту за період червень-жовтень 2005 року, відображені у книзі обліку придбання товарів, реєстрі отриманих податкових накладних за відповідний період та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за червень-жовтень 2005 року .

Фактичне виконання робіт та відвантаження товарно-матеріальних цінностей підтверджується актами передачі виконанних робіт та видатковими накладними.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

НВ ТОВ «Лота»перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Батекс»грошові кошти в сумі 326761,20 грн., в т.ч. ПДВ 54460,20 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Згідно з заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006р. у справі №2-1557/10 визнано недійсними з 08.06.2001р. установчі документи ТОВ «Батекс», а саме: установчий договір та статут підприємства. Також анульовано реєстрацію ТОВ «Батекс»в якості платника ПДВ з 23.06.2001р. - Акт №6501 від 01.08.2007р. анулювання свідоцтва №37014223.

За висновками перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва , на підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», винесено податкове повідомлення - рішення №000054/2311/0 від 05.02.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81690,30 грн.: основний платіж - 54460,20 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27230,10 грн.

За наслідками апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення - рішення скарги платника податків були залишені без задоволення, внаслідок чого СППІ у м. Києві по роботі з ВПП були винесені податкові повідомлення - рішення від 18.03.2008р. №000054/2311/1, від 04.08.2008р. №000054/2311/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції виходив з наступного.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю,

зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Суд 1-ої інстанції зазначив, що правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як свідчать матеріали справи, у позивача наявні первинні документи, а саме: податкові накладні, банківські виписки, акти виконаних робіт, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Крім того, суд 1-ої інстанції вірно зазначив, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Батекс»мало статус юридичної особи, було зареєстровано як платник податку в податковому органі та мало індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення ним господарської діяльності, сплати ним податків відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції про те, що враховуючи норму пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість", необхідно звернути увагу на помилковість висновків відповідача, оскільки свідоцтво платника ТОВ "Батекс" було анульоване 01.08.2007, а податкові накладні датовані II півріччям 2005 року, тобто складені в той час, коли ТОВ "Батекс" було зареєстровано як платник податку та мало право виписувати податкові накладні. А наявність на час проведення перевірки рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006 у справі N 2-1557/10 не є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та донарахування сум податкового зобов'язання.

За таких обставин суд 1-ої інстанції вірно зазначив, про те що висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", (а саме: заниження ПДВ) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.

Вимога пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. Будь-яких доводів стосовно відсутності зазначеної умови, як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем, Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва не наведено.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення за № 000054/2311/0 від 05.02.2008 р., №000054/2311/1 від 18.03.2008р., №000054/2311/2 від 04.08.2008р. слід визнати недійсними та скасувати, оскільки вони складені з порушенням норм чинного законодавства, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та зазначає, що дії відповідача не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено 09.03.10 року.