Рішення № 82779406, 26.06.2019, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/387/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Борняк Р.О.,

при секретарі Баран П.Д.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні з покликанням на те, що в період з 13.06.2016р. по 12.10.2018р. знаходився в трудових відносинах з відповідачем. 21.09.2018р. він був звільнений згідно наказу командира військової частини А0796 №244 від 21.09.2018р., а 12.10.2018р. згідно з наказом №77 від 12.10.2018р. його було виключено зі списків особового складу Перемишлянського районного військового комісаріату та знято з усіх видів забезпечення у військовому комісаріаті. Однак, в день його повного звільнення, а саме 12.01.2018р., відповідач не здійснив виплату всіх сум, що належить йому від підприємства, чим порушив вимоги ч.1 ст.116 КЗпП України, і затримав виплату на 42 дні, тобто 22.11.2018р., поставивши сім`ю позивача, дружину, неповнолітню дочку та батьків-пенсіонерів, в скрутне матеріальне становище.

Просить стягнути з відповідача - Львівського обласного військового комісаріату в його користь суму середнього заробітку за час затримки від дня звільнення 12.10.2018р. і до повного розрахунку 22.11.2018р., в розмірі 18600.96 грн. з розрахунку 42 дні х 443.88грн., враховуючи, що середньомісячний заробіток на день звільнення становив 13538.40грн. Крім цього, просить стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду, яку оцінює у суму 10000.00грн.

В судовому засіданні позивач підтвердив свої позовні вимоги покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві, просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте подав відзив на позов в якому позовні вимоги заперечив як безпідставні та зазначив, що дійсно ОСОБА_1 з 13.06.2016р. проходив військову службу у Перемишлянському районному військовому комісаріаті на посаді заступника військового комісара – начальника мобілізаційного відділення, а 12.10.2018р. був звільнений з військової служби в запас за п.п. «й» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Виплата грошового забезпечення за жовтень 2018р. проведена позивачу 13.11.2018р. Покликання позивача на норми КЗпП України, зокрема на ст.ст. 116, 117 КЗпП України вважають безпідставними, оскільки питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та деяких інших осіб», Положенням про проходження гром. України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України 1153/2008, Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260., а не КЗпП України.

Також вважають, що позивачем не доведений факт вини Львівського ОВК, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями Львівського ОВК, а також жодним доказом не підтверджено завдану шкоду, у зв`язку з чим підстав для цивільно-правової відповідальності немає.

Вислухавши доводи та пояснення позивача, ознайомившись з відзивом відповідача з приводу заявленого позову та проаналізувавши обставини і матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає до часткового задоволення мотивуючи це наступним.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.ст. 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як ствердив позивач, не заперечив представник відповідача і вбачається з представлених матеріалів справи ОСОБА_1 , зокрема трудової книжки НОМЕР_1 , військового квитка ГГ№178564, витягу з наказу №43 від 13.06.2016р. та №77 від 12.10.2018р. військового комісара Перемишлянського РВК, позивач ОСОБА_1 з 13.06.2016р. проходив військову службу у Перемишлянському районному військовому комісаріаті на посаді заступника військового комісара – начальника мобілізаційного відділення, а 12.10.2018р. був звільнений з військової служби в запас за п.п. «й» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно наказу командира військової частини А0796 від 21.09.2018р. №244 та виключений зі списків особового складу згідно наказу військового комісара Перемишлянського РВК №77 від 12.10.2018р.

З огляду відповіді військового комісара Львівського обласного військового комісаріату Тіщенко О. на адвокатський запит, №1125 від 04.02.2019р., грошове забезпечення за жовтень 2018р. ОСОБА_1 виплачено 13.11.2018р. (п.д. №2240 від 12.11.2018р.), а одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачена 22.11.2018р. (п.д. №2365 від 21.11.2018р.).

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України, якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Відповідно, якщо в наказі на звільнення визначено звільнення 12 жовтня 2018р., то звільнений працівник вважається звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день, а отже ОСОБА_1 вважається звільненим з 16.10.2018р., оскільки святковий день 14 жовтня переноситься на 15 жовтня.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995р. середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. ( Абзац 1 п.8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99 ).

В період з 01.08.2018р. по 30.09.2018р. ОСОБА_1 було відпрацьовано 42 робочих дні, а середньомісячна зарплата за ці місяці склала 13538,40грн., отже середньоденна заробітна плата дорівнює 644.68грн. ( 13538.40х2:42=644.68).

В період з часу звільнення – 16.10.2018р. по час виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення - 22.11.2018р. було 28 робочих днів, а отже ( 28 х 644.68=18051.20) сума середнього заробітку за час затримки від дня звільнення до повного розрахунку становить 18051,20 грн.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже нормами діючого законодавства визначено, що слід розуміти під моральною шкодою, та підстави для її відшкодування.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Приймаючи рішення про задоволення моральної шкоди суд бере до уваги підтвердження моральних переживань, душевних страждань позивача, документальних підтвердження погіршення стану здоров`я, чи його звернень за медичною допомогою та обґрунтування розміру компенсації, яку останній вимагає стягнути як компенсацію за спричинені переживання.

Проте на думку суду позивачем в судовому засіданні не доведено факт нанесення відповідачем моральної шкоди, а відтак позовна вимога, щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 10000 грн. задоволенню не підлягає.

ВПВС у свої Постанові від 30.01.2019р. (справа № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18) вказала, що за змістом норм ст.ст. 94,116, 117 КЗпП України та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З огляду на вищевикладене та враховуючи положення ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в користь держави судовий збір в частині задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 232 КЗпП України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Львівського обласного військового комісаріату (вул. Ів.Франка, 25 м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 08412340) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 , суму середнього заробітку за час затримки від дня звільнення до повного розрахунку в сумі 18051 грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівського обласного військового комісаріату (вул. Ів.Франка, 25 м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 08412340) в користь держави судовий збір в розмірі 768.40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 03.07.2019 року.

Суддя Р. О. Борняк