Ухвала суду № 82773560, 03.07.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7680/19

Провадження № 1-кс/522/12995/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Дерус А.В., при секретарі Брус Н.П., за участю прокурора Рибакова О.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Папіної С.В., перекладача Курбанова Р.Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Колос В.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 3 Рибаковим О.В., про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Республіка Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, азербайджанця, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Під час досудового розслідування встановлено, що 04.05.2019, у невстановлений досудовим слідством час, перебуваючи у невстановленому слідством місці, у гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з трьома невстановленими особами, виник спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном, визначивши предметом свого посягання цінне майно, належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обравши при цьому проникнення до тимчасового місця проживання останнього, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , як спосіб вчинення злочину.

Приступивши до реалізації спільного злочинного умислу, діючи до заздалегідь розробленого плану, приблизно о 04:00 години цього ж дня, невстановлена досудовим слідством особа прибула за адресою: АДРЕСА_2 , де тимчасово мешкає ОСОБА_4 Потрапивши до вказаного житла під приводом отримання допомоги, невстановлена особа стала очікувати на ОСОБА_2 , інших двох невстановлених осіб, які перебували неподалік.

Приблизно о 05:00 години цього ж дня, ОСОБА_5 та невстановлена особа, заздалегідь підготувавшись до вчинення злочину, маючи при собі ножі, як знаряддя вчинення злочину, постукали до дверей вищевказаної квартири, які, перебуваючи у сонному стані відчинив ОСОБА_6 . Інша невстановлена особа при цьому залишилась на подвір`ї вказаного будинку, біля сходів, які ведуть до приміщення вищевказаної квартири, з метою недопущення викриття їхнього злочинного плану сторонніми особами та своєчасного сповіщення у разі викриття.

Потрапивши до квартири, невстановлена особа, насильно посадив потерпілого на стілець, прижавши його колені, тим самим позбавивши його рухомості та запитав, де в останнього знаходяться грошові кошти, при цьому погрожуючи ножем, тримаючи його поряд з обличчям потерпілого, що останній сприймав як реальну загрозу для свого життя та здоров`я.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, невстановлена особа приступила до обшуку приміщення вищевказаної квартири, з метою відшукання цінного майна, та ОСОБА_5 в цей час, перебуваючи позаду ОСОБА_7 , з метою недопущення супротиву та перешкоджанню реалізації їхнього злочинного плану, приставив до лівого боку останнього ніж, що він сприйняв як реальну небезпеку для свого життя та здоров`я.

Далі, невстановлена особа, з метою підтвердження їхніх намірів, підійшла до ОСОБА_7 та нанесла йому 3-4 удари рукою в область обличчя, після чого діючи відкрито та у відповідності до заздалегідь розробленого плану, з корисливих мотивів, продовжила обшук квартири, в ході якого у дорожньому чемодані знайшов та відкрито заволодів грошовими коштами в розмірі 1000 доларів США (курс НБУ на 04.05.2019 26,5572 гривень за 1 долар США), після чого на тумбочці поряд з ліжком знайшов та також заволодів мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy 3» в корпусі білого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 250 доларів США (курс НБУ на 04.05.2019 26,5572 гривень за 1 долар США) з сім-картою всередині турецького оператора мобільного зв`язку з абонентським номером НОМЕР_3 , що не має цінності для потерпілого і парфумованою водою марки «Lacoste», об`ємом 50 мл, вартістю 50 доларів США (курс НБУ на 04.05.2019 26,5572 гривень за 1 долар США) та на ліжку виявила брюки потерпілого, обшукавши які, знайшов та відкрито заволодів закордонним паспортом громадянина Туреччини на ім`я ОСОБА_7 , документом на товар та зворотнім квитком на літак до Туреччини на рейс «Одеса - Стамбул». ОСОБА_5 для забезпечення чисельної переваги та подолання супротиву з боку ОСОБА_7 , весь час перебував поряд з останнім, тримаючи ніж поряд з лівим боком потерпілого.

Після того, діючи узгоджено, ОСОБА_5 та невстановлена особа перенесли ОСОБА_7 на ліжко, поряд з яким невстановлена особа відшукала ремінь та передала ОСОБА_8 , який зв`язав ним руки потерпілого за спиною та рушником закрив рот останнього. В цей час до них підійшла невстановлена особа та звернулась до ОСОБА_2 та іншої невстановленої особи, щодо скорішого завершення їхніх спільних злочинних дій, з метою залишення місця вчинення кримінального правопорушення задля уникнення викриття.

З метою завершення спільного злочинного умислу, ОСОБА_5 , дві невстановлені особи взяли з замкової щілини, залишений там ключ та зачинили потерпілого всередині квартири, після чого виконавши всі дії спрямовані на відкрите заволодіння чужим майном, разом з іншою невстановленою особою з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядились чужим майном на власний розсуд.

Даним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 34515 гривень.

05.05.2019, ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

06.05.2019, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та цього ж дня ознайомлено та вручене клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою.

07.05.2019, слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси Дерус А.В., до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 04.07.2019, без альтернативи внесення застави.

24.06.2019, за клопотанням слідчого слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, керівником Одеської місцевої прокуратури №3 Химченко О.С. продовжено строк досудового розслідування до 3-х місяців, а саме до 06.08.2019.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 є те, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, тому на орган досудового розслідування покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від правоохоронних органів та суду, а також враховуючи те, що підозрюваний на території міста Одеси не зареєстрований та без постійного місця проживання, є громадянином іншої держави, не має міцних соціальних зв`язків, свідчить про те, що він не може забезпечити самостійно своєчасне прибуття до органу досудового розслідування та суду.

Також враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 , ніде не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу скоїв кримінальне правопорушення, з корисливих мотивів у зв`язку з відсутністю засобів для існування, не виключаються спроби вчинення інших кримінальних правопорушень останнім, оскільки також є можливість усвідомлення своєї безкарності за скоєні кримінальні правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні просить задовольнити клопотання.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити у продовженні строку тримання під вартою та обрати більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши думку прокурора, захисника, підозрюваного, перевіривши матеріали, які додані до клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 відмовити та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронних засобів контролю на 30 днів.

Так, суд повинен враховувати, що тримання під вартою має застосовуватися тільки у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ від 29.10.1998 року у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»).

Прокурор висловлюючи думку щодо продовження тримання під вартою підозрюваному, вказав на існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, про те нічого не згадав про існуючі раніше ризики, чи вони зменшились або зявилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання підозрюваного під вартою, а застосування більш мяких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

У частині 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув`язнення, та зазначив, що суди зобовязані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99). Не наведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 цієї Конвенції.

З урахуванням положень статті 177 КПК України, суд зазначає, що головними ризиками, які на думку суду продовжують існувати, щодо підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні є можливість переховуватись від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, але такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт з встановленням обовязків, передбачених ст. 194 КПК України може забезпечити підозрюваному запобігти цьому ризику.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05.10.2017 року у справі «Сташук проти України» встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції. Крім цього, Європейський суд вказав, що мотивуючи продовжуване тримання заявника під вартою, районний суд посилався на аналогічні підстави, наведені при затриманні, не вказуючи жодних нових деталей, або взагалі не обґрунтовували обрання такого запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважає, що тяжкість імовірно вчиненого злочину, не можуть бути підставою для продовження строку тримання під вартою за відсутності будь-яких доказів на підтвердження мети застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та за відсутності доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні, прокурор пояснив, що у сторони обвинувачення не має доказів існування ризиків для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 177 КПК України, а є лише обгрунтовані припущення щодо їх наявності. При цьому пояснивши, що клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , подано без додавання документів та доказів, які повинні підтверджувати обгрунтованість підозри та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, через брак часу.

Враховуючи наведене, а також аналізуючи зміст слідчих дій, які планують провести органи досудового розслідування та про які вони вказують у клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зазначає, що саме цілодобовий арешт може забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», обґрунтування у клопотанні про застосування запобіжного заходу наявності одного чи кількох ризиків/підстав, що визначає можливість застосувати той чи інший із встановлених КПК запобіжних заходів, передбачає обов`язок прокурора довести неможливість застосування інших, більш м`яких видів запобіжних заходів.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що без наведення прокурором конкретних доказів щодо наявності ризиків та їх обґрунтованості, не може бути підстави для застосування найбільш суворого запобіжного заходу який є винятковим.

Загальне положення щодо розумних строків викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України). При цьому, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі "Белевитський проти Росії", пункти 111 - 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобіганням спробам вчинити певні дії, що можуть будь яким чином перешкодити кримінальному провадженню, тобто існування певних ризиків для виконання завдань кримінального провадження.

Однак тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України. Застосування запобіжного заходу на підставі лише однієї тяжкості злочинів, слідчий суддя вважає недопустимим. Обґрунтовуючи, подальше тримання під вартою, прокурор не навів конкретних доказів щодо наявності підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків.

Підставою для застосування такого запобіжного заходу на думку суду є наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від суду та вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, також були перевірені судом, а саме: відомості про особу підозрюваного, вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, міцність соціальних зв`язків в місці постійного мешкання в м. Одесі, відсутність судимостей.

Слідчий двічі звертався з клопотаннями про допит потерпілого в судовому засіданні, але дані клопотання залишені без розгляду, у зв`язку із неявкою потерпілого, якого слідчий не спроможний забезпечити. Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя вважає, що існують відповідні та достатні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 197, 199 КПК України,–

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Колос В.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронних засобів контролю, до підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 30 днів, а саме до 03.08.2019 року.

Покласти на ОСОБА_9 обов`язки, а саме:

- прибувати за викликом до слідчого, процесуального керівника, в проваджені якого знаходиться кримінальне провадження;

- не відлучатись з м. Одеси в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- цілодобово не відлучатися з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: А.В. Дерус

03.07.2019