YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Дніпропетровська область

/

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Рішення № 82768873, 02.07.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення

02.07.2019

Номер справи

200/4277/19

Номер документу

82768873

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХОСТІНГ УКРАЇНА"

Справа № 200/4277/19

Провадження № 2/200/2837/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 липня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Гургули В.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» про захист честі, гідності та ділової репутації.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 21 березня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» залишено без розгляду.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті, розміщеній на веб-сайті https://49000.com.ua за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/ під назвою «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА» була розповсюджена недостовірна та негативна інформація про нього, що паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію та яку вже на той момент було переглянуто 1430 разів. В статті викладено відомості, що не відповідають дійсності, а саме: «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА»; «Как местные, так и всеукраинские СМИ писали, что ОСОБА_3 монополизировал рекламные площади в городе и отдал бизнес-партнерам: ОСОБА_4 , директору и одному из учредителей «Бесплатки»…»; « ОСОБА_4 и Андрею ОСОБА_5 повезло куда больше — оба практически одновременно стали ІНФОРМАЦІЯ_2 »; «То есть, по факту, бизнес, принадлежащий советнику главы ОГА, рекламирует театр областного подчинения»; « ОСОБА_6 история как раз и произошла в Луганске, где нардеп, используя влияние, позволил бизнес-партнерам занять огромное количество рекламных площадок в городе»; «Советники, которые изначально позиционировали себя как волонтеры, желающие помочь развитию родного региона, на деле получают некие преференции для своего бизнеса - вплоть до прямых выплат из бюджета». Позивач вказує, що він є засновником ТОВ «Бесплатка Принт». Він не укладав жодних цивільно-правових або господарсько-правових договорів з надання послуг реклами, маркетингових послуг, піар-послуг і тому подібне, ні з Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, ні з Комунальним підприємством культури «Дніпровський академічний театр драми та комедії» Дніпропетровської обласної ради, а так само з народним депутатом від комуністичної партії (станом на 2008 рік) ОСОБА_7 . В 2015 році позивач став позаштатним радником голови Дніпропетровської облдержадміністрації, що є результатом його ділових навичок та вмінь, та ніяк не залежить від удачі та везіння. Ні позивач особисто, ні ТОВ «Бесплатка Принт» не отримували жодних преференцій для бізнесу ні в якому вигляді, тим більше у формі прямих виплат з бюджету будь-якого рівня. Поширення відповідачем недостовірної інформації, яку переглянули тисячі людей в мережі Інтернет, викликало для позивача несприятливі наслідки. Йому довелося відповідати на питання знайомих щодо спірної опублікованої інформації, спростовувати безглузді звинувачення на свою адресу та повторювати очевидні речі щодо своєї непричетності до вказаного у публікаціях. Дії відповідача, які полягають в оприлюдненні через мережу Інтернет зазначеної вище недостовірної та негативної інформації, завдали позивачу моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 10000 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд - визнати недостовірною, та такою, що ганьбить його, позивача, честь, гідність та ділову репутацію як людини, громадянина України та підприємця негативну інформацію, що була опублікована 28 січня 2019 о 16:01 годині в мережі Інтернет на на веб-сайті https://49000.com.ua в статті під назвою: «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА» за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/, а саме:

- «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА»;

- «Как местные, так и всеукраинские СМИ писали, что ОСОБА_3 монополизировал рекламные площади в городе и отдал бизнес-партнерам: ОСОБА_4 , директору и одному из учредителей «Бесплатки»…»;

- « ОСОБА_4 и Андрею ОСОБА_5 повезло куда больше - ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- «То есть, по факту, бизнес, принадлежащий советнику главы ОГА, рекламирует театр областного подчинения»;

- « ОСОБА_6 история как раз и произошла в Луганске, где нардеп, используя влияние, позволил бизнес-партнерам занять огромное количество рекламных площадок в городе»;

- «Советники, которые изначально позиционировали себя как волонтеры, желающие помочь развитию родного региона, на деле получают некие преференции для своего бизнеса - вплоть до прямых выплат из бюджета»;

- зобов`язати відповідача - головного редактора веб-сайту https://49000.com.ua опублікувати протягом 3 днів з дня набрання рішенням суду законної сили на веб-сайті «https://49000.com.ua» в розділі «Расследования» з винесенням на головну сторінку сайту таким самим шрифтом, яким опублікована 28 січня 2019 року стаття та її заголовок під назвою «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА», а також на всіх пов`язаних з ним сторінок видання у соціальних мережах, Youtube-, Facebook-, Instagram-, Telegram-, Twitter- наступний текст спростування: «Спростування щодо позаштатного радника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Голика Юрія Юрійовича. ОСОБА_8 читачі! 28 січня 2019 року на нашому веб-сайті «https://49000.com.ua» ми опублікували інформацію про позаштатного радника Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Голика Юрія Юрійовича, яка отримана з неперевіреного джерела, не відповідає дійсності (є недостовірною) та завдала шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

Зокрема, у статті під назвою «Как советники областной ІНФОРМАЦІЯ_4 на пиаре ДнепрОГА» (за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/) ми повідомили про таке:

- «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА» (заголовок статті);

- «Как местные, так и всеукраинские СМИ писали, что ОСОБА_3 монополизировал рекламные площади в городе и отдал бизнес-партнерам: ОСОБА_4 , директору и одному из учредителей «Бесплатки»…»;

- « ОСОБА_4 и Андрею ОСОБА_5 повезло куда больше - ІНФОРМАЦІЯ_3 практически одновременно ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

- «То есть, по факту, бизнес, принадлежащий советнику главы ОГА, рекламирует театр областного подчинения»;

- « ОСОБА_6 история как раз и произошла в Луганске, где нардеп, используя влияние, позволил бизнес-партнерам занять огромное количество рекламных площадок в городе»;

- «Советники, которые изначально позиционировали себя как волонтеры, желающие помочь развитию родного региона, на деле получают некие преференции для своего бизнеса - вплоть до прямых выплат из бюджета».

Головний редактор веб-сайту «https://49000.com.ua» видаляє з даного сайту зазначену статтю, в якій поширено негативну та недостовірну інформацію що не відповідає дійсності та завдала шкоди честі, гідності і діловій репутації позаштатного радника Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 , та просить вибачення у читачів та ОСОБА_1 за її поширення.

Також повідомляємо, що публікації в інших засобах масової інформації вказаної недостовірної інформації з посиланням на статтю на нашому веб-сайті під назвою «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА» (за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/), розглядається нами також як порушення стандартів професійної журналістики».

З повагою, Головний редактор веб-сайту «https://49000.com.ua» - ОСОБА_2 »;

-стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 гривень моральної шкоди.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року витребувано у реєстратора доменного імені «49000.com.ua» - ТОВ «Хостінг Україна» (код за ЄДРПОУ 37593550, місцезнаходження за ЄДРПОУ: 03061, м. Київ, вул. Шепелева Миколи, будинок 7; фактична адреса 1: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62; фактична адреса2: 03065 м. Київ, б-р Лепсе, 4 корп. 1 оф. 421) документи, що містять дані про реєстранта (власника) доменного імені «49000.com.ua», а саме: повне ім`я (прізвище, ім`я, по батькові) або найменування власника веб-сайту http://49000.com.ua; ідентифікаційний номер юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків власника веб-сайту http://49000.com.ua; повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту http://49000.com.ua; адресу електронної пошти та номери засобів зв`язку власника веб-сайту http://49000.com.ua.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд судом справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2019 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 28.01.2019 в мережі Інтернет на веб-сайті https://49000.com.uaза гіперпосиланням: https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/було розміщено статтю під назвою «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА», що підтверджується додатками до експертного висновку №32/2019-ЕВ-ЦК від 11.02.2019 року за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет - роздруківку файлу фіксації, збереженого у файлі PDF, що містить відображення змісту веб-сторінки за адресою в мережі інтернет https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/; http://www.citynews.net.ua/news/19948-grazhdanskoe-dvizheniya-chestno-ocenilo-vladimira-medyanika-nakanune-oficialnogo-starta-izbiratelnoy-kampanii.html; https://www.unian.net/politics/937713-detsentralizatsiya-dlya-partii-regionov-pilim-mestnyie-byudjetyi.html.

Судом встановлено, що веб-сторінка за адресою в мережі інтернет https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/станом на 06.02.2019 року, яку на момент фіксації сторінки було переглянуто 1469 разів, містить наступні відомості (мовою оригіналу): «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА» (заголовок статті); «Как местные, так и всеукраинские СМИ писали, что ОСОБА_3 монополизировал рекламные площади в городе и отдал бизнес-партнерам: ОСОБА_4 , директору и одному из учредителей «Бесплатки»…»; « ОСОБА_4 и Андрею ОСОБА_5 повезло куда больше - ІНФОРМАЦІЯ_3 »; «То есть, по факту, бизнес, принадлежащий советнику главы ОГА, рекламирует театр областного подчинения»; « ОСОБА_6 история как раз и произошла в Луганске, где нардеп, используя влияние, позволил бизнес-партнерам занять огромное количество рекламных площадок в городе»; «Советники, которые изначально позиционировали себя как волонтеры, желающие помочь развитию родного региона, на деле получают некие преференции для своего бизнеса - вплоть до прямых выплат из бюджета».

Позивач вважає вказану інформацію негативною і недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, ганьбить його честь і гідність та ділову репутацію.

Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності зі ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У відповідності зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України. Як зазначено у роз`ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Як випливає із змісту ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 р. за № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так, позивач зазначає, що відомості, які він просить визнати такими, що не відповідають дійсності ганьблять його честь та гідність, були поширені шляхом поширення через мережу Інтернет, а статтю за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/ на дату подачі позову переглянуло майже півтори тисячі разів.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа в найменуванні якої було б зазначено: «49000» відсутня, відповідно і редакція веб-сайту новин http://49000.com.ua не має статусу юридичної особи.

Згідно довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення №80/2019-Д-ЦК від 15.02.2019 за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту http://49000.com.ua встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту новин «49000.com.ua», на якому розміщена наступна інформація (мовою оригіналу): «Сайт 49000 ОСОБА_9 com.ua – это новости, аналитика, расследования, интервью с лидерами мнений. Мы доставляем вам наиболее важную информацию и надеемся на обратную связь. Звоните и пишите нам, оставляйте комментарии в социальных сетях».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» журналіст – творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов`язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в Державному класифікаторі професій України.

Відповідно до додатку Б «Абетковий покажчик професійних назв робіт» Державного класифікатора професій України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 серед професійних назв посад є головний редактор.

Відповідно до наявних матеріалів справи відповідач – ОСОБА_2 є головним редактором веб-сайту новин «49000.com.ua».

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Таким чином, згідно з наведеними положеннями норм чинного законодавства позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено саме його особисті немайнові права. Суб`єктивна думка про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення.

За правилами ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про Інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом досліджено надані позивачем докази, якими він обґрунтовує свою позицію про те, що інформація, поширена відповідачем не відповідає дійсності, тобто є недостовірною.

Судом оглянуто Висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №14746 від 11.02.2019 року, проведеної ТОВ «Київський експертно-дослідний центр».

На вирішення експертизи в частині статті, опублікованої 28.01.2019 року на веб-сайті https://49000.com.ua за гіперпосиланням: https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/ експерту поставлено наступні питання:

1) Чи міститься в тексті статті, опублікованої 28.01.2019 року на веб-сайті https://49000.com.ua за гіперпосиланням: https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/ інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 ?

2) Чи є висловлювання:

-«Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА»;

-«Как местные, так и всеукраинские СМИ писали, что ОСОБА_3 монополизировал рекламные площади в городе и отдал бизнес-партнерам: ОСОБА_4 , директору и одному из учредителей «Бесплатки»…»;

-« ОСОБА_4 и Андрею ОСОБА_5 повезло куда больше — оба практически одновременно стали ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

-«То есть, по факту, бизнес, принадлежащий советнику главы ОГА, рекламирует театр областного подчинения»;

-« ОСОБА_6 история как раз и произошла в Луганске, где нардеп, используя влияние, позволил бизнес-партнерам занять огромное количество рекламных площадок в городе»;

-«Советники, которые изначально позиционировали себя как волонтеры, желающие помочь развитию родного региона, на деле получают некие преференции для своего бизнеса — вплоть до прямых выплат из бюджета», що містяться у тексті статті опублікованої 28.01.2019 року на веб-сайті https://49000.com.ua за гіперпосиланням: https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/ фактичними твердженнями або оціночними судженнями?

Відповідно до п.1 висновків лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №14746 від 11.02.2019 року, у статті під заголовком «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА», опублікованої 28.01.2019 року на веб-сайті https://49000.com.ua у статті за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/ наявні фрагменти, в яких міститься негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 (відповідні фрагменти текстового матеріалу наведено у п.1 дослідної частини Висновку експертизи).

Відповідно до п.2 висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №14746 від 11.02.2019 року негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 у вказаних текстових матеріалах виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Судом оглянуто додатки до експертного висновку №32/2019-ЕВ-ЦК від 11.02.2019 року за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет - роздруківки файлів фіксації, збережених у файлах PDF, що містять відображення змісту веб-сторінок за адресами в мережі інтернетhttp://www.citynews.net.ua/news/19948-grazhdanskoe-dvizheniya-chestno-ocenilo-vladimira-medyanika-nakanune-oficialnogo-starta-izbiratelnoy-kampanii.html; https://www.unian.net/politics/937713-detsentralizatsiya-dlya-partii-regionov-pilim-mestnyie-byudjetyi.html. У результаті огляду судом встановлено, що статті, розміщені у зазначених виданнях не містять вказівок, що давали б змогу зробити висновок викладений у статті на веб-сайті https://49000.com.ua у статті за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/ щодо того що «Медяник монополизировал рекламные площади в городе и отдал бизнес-партнерам: ОСОБА_4 , директору и одному из учредителей «Бесплатки»…».

Надаючи оцінку експертному висновку, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 72 ЦПК України (в редакції, що набрала чинності 15.12.2017 року), експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ч.3 ст.102 та ч.1 ст.106 ЦПК України (в редакції, що набрала чинності 15.12.2017 року), висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Положеннями ч.ч.6,7 ст. 102 ЦПК України передбачено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.106 ЦПК України Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Згідно ст..7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність можуть здійснювати, зокрема, судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

У висновку № 14746 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 11.02.2019 року зазначено, що експертизу проведено експертом першого кваліфікаційного класу ОСОБА_10 , яка має вищу філологічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «авторознавче та лінгвістичне дослідження писемного мовлення» і стаж експертної роботи з 2000 року. Крім того, зазначено, що зі змістом ст.384 Кримінального кодексу України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерт ознайомлений, що підтверджується власноручним підписом експерта, а також про те, що висновок експерта необхідний для надання до суду.

Таким чином, судом встановлено відповідність висновку експерта вищезазначеним вимогам норм Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судову експертизу», що означає належність та допустимість даного доказу при розгляді справи.

Надавши правову оцінку висновку № 14746 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 11.02.2019 року, суд прийшов до висновку, що даний висновок відповідає вищенаведеним нормам Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судову експертизу», і заслуговує на увагу суду і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів, що містяться у матеріалах справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи, а також не були спростовані жодними іншими належними і допустимими доказами у справі.

Заперечення відповідача-2 щодо відсутності відповідної кваліфікації експерта в розумінні ст..106 ЦПК України та ст..10 Закону України «Про судову експертизу» суд до уваги не бере, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_10 має вищу освіту, має перший кваліфікаційний клас судового експерта за спеціальностями «Дослідження почерку та підписів», «Авторознавчі та лінгвістичні дослідження писемного мовлення», номер свідоцтва НОМЕР_1 та має стаж експертної роботи з 2000 року.

Відповідно до даних Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво експерта 26-11 дійсне до 29.03.2021 року, але у зв`язку із звільненням експерта ОСОБА_10 з КНДІСЕ (наказ № 216к від 01.11.2016 року) – анульовано.

Анулювання свідоцтва № 26-11 через звільнення експерта з КНДІСЕ жодним чином не дає змоги вважати недійсним рішення експертно-кваліфікаційної комісії Київського НДІСЕ № 2(6) від 29.03.2016 року, що підтверджує рівень кваліфікації ОСОБА_10 в галузі проведення експертиз за спеціальністю.

Інформація з Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України підтверджує ту обставину, що рішення комісії КНДІСЕ № 2(6) від 29.03.2016 року, а отже, відсутні перешкоди в проведенні ОСОБА_10 експертиз за своєю спеціальністю. Анулювання свідоцтва експерта не позбавляє останнього кваліфікації.

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі від 07.11.2012 року Вищого адміністративного суду України у справі № К9991/554050/12.

Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності господарських правовідносин між позивачем та народним депутатом ОСОБА_7 про що стверджується у статті за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/.

Не знайшли свого підтвердження фактичні твердження, викладені у статті на веб-сайті https://49000.com.ua у статті за гіперпосиланням https://49000.com.ua/kak-sovetniki-oblastnoy-vlasti-zarab/ щодо того що «Юрию Голику и Андрею Курляку повезло куда больше - оба практически одновременно ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Суд погоджується з твердженнями позивача про підміну понять «удача» та «наполеглива праця» та відсутністю доказів удачі у події що мала місце у минулому, а саме зайняття позивачем посади радника голови Дніпропетровської облдержадміністрації.

Суд також звертає увагу, що листом від 11.02.2019 року ТОВ «Бесплатка принт» повідомлено, що між ТОВ «Бесплатка принт» та Комунальним підприємством культури «Дніпровський академічний театр драми та комедії» ДОР» договори про надання рекламних, інформаційних чи будь-яких інших послуг та/або робіт, та/або поставки товарів не укладалися з дати державної реєстрації ТОВ «Бесплатка принт» по сьогодні. Надходження грошових коштів від Комунального підприємства культури «Дніпровський академічний театр драми та комедії» ДОР» на користь ТОВ «Бесплатка принт» відсутні з дати державної реєстрації ТОВ «Бесплатка принт» по сьогодні.

Крім того, листом від 19.02.2019 року №101 Комунальне підприємство культури «Дніпровський академічний театр драми та комедії» ДОР» повідомило, що станом на 20.02.2019 року жодних договорів між ТОВ «Бесплатка принт» та Комунальним підприємством культури «Дніпровський академічний театр драми та комедії» про надання рекламних, інформаційних чи будь-яких інших послуг/робіт не було укладено.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що інформація у формі фактичних тверджень: «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА» та «То есть, по факту, бизнес, принадлежащий советнику главы ОГА, рекламирует театр областного подчинения» є недостовірною.

Таким чином, позивачем надано суду належні та допустимі докази, що підтверджують ту обставину, що поширена відповідачем інформація є негативною, недостовірною та такою, що виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Згідно з приписами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з вимогами ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України обов`язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до п.25, 26 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до ч.ч.6,7 статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими також вимоги позивача про зобов`язання відповідача опублікувати протягом 3 днів з дня набрання рішенням суду законної сили на веб-сайті «https://49000.com.ua» в розділі «Расследования» з винесенням на головну сторінку сайту таким самим шрифтом, яким опублікована 28 січня 2019 року стаття та її заголовок під назвою «Как советники областной власти зарабатывают на пиаре ДнепрОГА», а також на всіх пов`язаних з ним сторінок видання у соціальних мережах, Youtube-, Facebook-, Instagram-, Telegram-, Twitter- наступний текст спростування: «Спростування щодо позаштатного радника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Голика Юрія Юрійовича. ОСОБА_8 читачі! 28 січня 2019 року на нашому веб-сайті «https://49000.com.ua» ми опублікували інформацію про позаштатного радника Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Голика Юрія Юрійовича, яка отримана з неперевіреного джерела, не відповідає дійсності (є недостовірною) та завдала шкоди його честі, гідності та діловій репутації.