Рішення № 82767990, 13.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25451/17

Провадження № 2/761/627/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарях Шлапаковій А.О., Горюк В.А.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Степанова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСМАК» та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_3. на веб-сайті інтернет-газети Страна.ua. https://strana.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2». Автором наведеної статті вказана ОСОБА_6. Стаття опублікована у формі інтерв`ю з народним депутатом України ОСОБА_3 та внаслідок поширення її в мережі інтернет стала доступною (доведеною) для невизначеного кола осіб. У наведеній статті викладена, зокрема, наступна інформація: в абзацах 40-47 вказано: «-Когда мы говорили з ОСОБА_4 о его покушении, он обвинял в этом министра внутренних дел ОСОБА_5 . Хотя из личного общения с ОСОБА_5 у меня сложилось впечатление, что он не хотел такой участи ОСОБА_4. Кто покушался на вашего друга? Ваша версия. - Это личная месть даже не ОСОБА_5 , а скорее ОСОБА_2 (советник министра МВД. - Прим. Ред.). Когда-то он был помощником ОСОБА_4 , если изнаете. - Знаю. ОСОБА_4 рассказывал об этом союзе как об истории своего разочарования и предательства. Насколько я поняла, расстались они с ОСОБА_2 врагами. - Я плохо знаю ОСОБА_2 . Он был главой Красноградской администрации при ОСОБА_5-губернаторе. Кроме распиленного на металлолом Колеса обозрения, который ему простить до сих пор не могут, ОСОБА_2 там особо ничем не запомнился. Город маленький все об этом знают. При чем этот городок всегда был електорально сложным для нас, поскольку там базируется одно из подразделений НАК «Нафтогаза» - Укрбургаз - установка вышек. И жители городка это в основном переселенцы из Ивано - Франковской области. Так вот, они против действий ОСОБА_2 даже несколько раз голосовали за нашу политическую силу. Есть и другой интересный эпизод .Раскопаете - сделаете услугу для общества. Это даст вам информацию о сотрудничестве ОСОБА_2 с СБУ. -СБУ? Быть не может. Интересно. Рассказывайте. - В должности губернатора я имел право доступа к секретной информации СБУ. Однажды мне доложили, что на территории Харьковской области была разоблачена группа людей, которые подозреваются в госизмене. Это было еще до войны - 2010-2-11 гг, которые продали какую-то документацию на военное изделие гражданам Китая. Среди имен фигурировал и ОСОБА_2 . Двоих из группы арестовали. ОСОБА_2 - выпустили. Тогда ОСОБА_2 даже фигурантом не был, обычный человек. И когда я поинтересовался, а что это за птица, которую выпустили, они отпетляли. Я сделал вывод: ОСОБА_2 - человек СБУ. Скажем, если по ОСОБА_8 это ни для кого не было секретом, то ОСОБА_2 меня удивил. - А что с ОСОБА_8? Ну как же? Нынешний глава Администрации президента многолетний и действующий осведомитель СБУ. Я думаю, что и ОСОБА_2 давно был СБУ-шным «стукачем». Сегодня их время, они раскрываются на высоких постах, получают новые возможности и пользуются ими.». В абзацах 50-51 зазначено: «- И все же - кто покушался на ОСОБА_4? Вы можете назвать конкретное имя. - Не знаю. Никто не знает. Но я верю в версию, что это - ОСОБА_2 . Он больше ОСОБА_5 делает мерзких поступков, как в целом, так по ОСОБА_4 в частности.». В межах даної інформації наведені твердження про вчинення позивачем дій, які відповідно до вимог чинного законодавства України є правопорушеннями, за якими передбачена в тому числі і кримінальна відповідальність. Дані твердження принижують честь, гідність, ділову репутацію позивача чим завдають йому моральних страждань. Позивач стверджує, що не вчиняв жодних протиправних дій, викладена і поширена інформація створює негативний образ позивача в очах оточуючих його людей та суспільства в цілому. Позивач стверджує. що ніколи не підозрювався у вчиненні та не був засуджений за будь - які правопорушення, передбачені Кримінальним кодексом України. З іншого боку в діях відповідачів щодо поширення недостовірної інформації є склад правопорушення, який визначає підставу для задоволення цього позову та стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., що є спів мірним із заподіяною шкодою. З огляду на наведене, позивач просить суд визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, поширену на веб-сайті інтернет-газети Страна.ua. https://strana.ua за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 : «Это личная месть даже не ОСОБА_5 , а скорее ОСОБА_2 … »; «Кроме распиленного на металлолом Колеса обозрения, который ему простить до сих пор не могут, ОСОБА_2 там особо ничем не запомнился»; «Однажды мне доложили, что на территории Харьковской области была разоблачена группа людей, которые подозреваются в госизмене. Это было еще до войны - 2010-2-11 гг, которые продали какую-то документацию на военное изделие гражданам Китая. Среди имен фигурировал и ОСОБА_2 . Двоих из группы арестовали. ОСОБА_2 - выпустили»; «Я думаю, что и ОСОБА_2 давно был СБУ-шным «стукачем»; «Но я верю в версию, что это - ОСОБА_2 »; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАСМАК» спростувати вказану вище інформацію про ОСОБА_2 , поширену на веб-сайті інтернет-газети Страна.ua. https://strana.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом опублікування на веб-сайті https://strana.ua резолютивної частини рішення суду у цій справі протягом тридцяти календарних днів з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили; стягнути з ОСОБА_3 на користь Харківського міського дитячого будинку змішаного типу (районного підпорядкування) у м. Харкові 100 000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди.

28.08.2017 р. ухвалою суддя Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження у даній цивільній справі.

18.01.2018 р у зв`язку із набранням чинності змін до ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі призначено підготовче зсідання.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву де зазначено наступне. Висловлювання відповідача, які є предметом спору, мають розглядатися через призму положень ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 200 ЦК України та Законом України «Про інформацію». При цьому слід зазначити, що згідно до положень ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, як, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і простувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЧ при тлумаченні ст. 10 Конвенції. Крім того, позивач є публічною особою та повинен розуміти, що критика в його бік є і може бути. Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої політичної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, як вказано в п. 11 Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, за виключенням випадків, коли при цьому допускаються образа чи порушенні інших захищених законом прав особи. Також представником відповідача вказано по те, що інформація стосовно « Колеса обозрения» не є такою, що розповсюджена ОСОБА_3 , з огляду на те, що вже була оприлюднена. Щодо тверджень відповідача - « ОСОБА_2 там особо ничем не отличился…» взагалі є судженням , які позбавлені як негативної так і позитивної оцінки , не містять фактичних відомостей і не можуть бути перевірені. Висловлювання «Это личная месть даже не ОСОБА_5 , а скорее ОСОБА_2 …» та «Но я верю в версию, что это - ОСОБА_2 » є діалогом між кореспондентом та ОСОБА_3 де останній висловлює віру в певну версію, що є припущенням з боку відповідача. В інших висловлюваннях позивач жодним чином не стверджує про те, що позивач скоїв злочин, також не наводиться інформація про те, що позивач продав інформацію - відповідачем стверджується лише про те, що свого часу співробітники СБУ повідомили його про вчинення злочину групою осіб. Відповідачем стверджується, що серед кількох прізвищ , які були доведені представниками СБУ було і прізвище, яке має позивач і при цьому зроблено припущення, що група злочинців була викрита за дієвою допомогою позивача. Тобто відповідачем, фактично зроблено висновок, що позивач вчинив суспільно корисне діяння. Підтвердженням цього є наступні висловлювання «..Я сделал взвод,: ОСОБА_2 - человек СБУ…» та «Я дума, что ОСОБА_2 давно был СБУ-шным стукачем».

Представник ТОВ «ЛАСМАК» не скористався правом надати відзив на позовну заяву.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_3 . Представник ОСОБА_2 висловлення відповідача вказані в позову є саме інформацією, розумінні положень Закону України «Про інформацію», і інформацією саме щодо позивача. Не дивлячись на озвучення відповідачем інформації з інших джерел, це не позбавляло останнього пересвідчитися у її правдивості. Викладена інформація стосується саме позивача, в інформації йдеться про факт особистої помсти ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , про факт того, що позивач давно був СБУ-шним стікачем, про факт розпиленого на металобрухт Колеса огляду, яке не можуть простити ОСОБА_2 , про факт, що існувала група людей, які підозрюються в державній зраді, продали якусь документацію про військовий виріб громадянам Китаю , серед яких фігурував ОСОБА_2 Висловлювання не є ні гіперболою, ні алегорією, ні сатирою. Отже, ОСОБА_3 поширив факти відносно позивача і не заперечив відсутність їх достовірності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову, просив відмовити в повному обсязі.

Представник ТОВ «ЛАСМАК» в судове засіданні не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наданим доказам суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_3. на веб-сайті інтернет-газети Страна.ua. https://strana.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Автором наведеної статті вказана ОСОБА_6 . Стаття опублікована у формі інтерв`ю з народним депутатом України ОСОБА_3

Також не заперечується учасниками процесу та обставина, що у вищезазначеній статті містяться висловлювання ОСОБА_3 , які зазначені позивачем як недостовірна інформація, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 і має бути спростована ТОВ «ЛАСМАК» у спосіб , вказаний в позовній заяві.

Крім того, не заперечувалась під час розгляду справи та обставина, що ОСОБА_2 є публічною особою, 27.11.2014 р. набув статус народного депутата України.

Згідно по положень ст.. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями ст. 27 Конституції України кожен має право на повагу його гідності.

Приписами ст. 270 ЦК України встановлені види особистих немайнових прав, зокрема, право на повагу до гідності та честі, що відповідно до вимог ст. 269 ЦК України належать фізичній особі довіку.

В свою чергу відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже підставою для задоволення позову є наявність всіх вищенаведених складових правопорушення.

Так, слід зазначити, що матеріали справи містять докази про те, і дана обставина не спростовувалась представником позивача, що виловлювання щодо «розпилення на металолом Колеса обозрения» було опубліковано у мережі інтернет в інтерв`ю ОСОБА_9 виданню «Гордон» ІНФОРМАЦІЯ_4

Зазначене інтерв`ю міститься в загальному доступі, такі саме висловлювання містяться у публікації «Mignews» від ІНФОРМАЦІЯ_5 і також наявні у відкритому доступі. Роздруківки із зазначених сайтів містяться у матеріалах справи.

Отже, зазначена інформація, яку позивач просить визнати недостовірною була доведена до відома необмеженій кількості осіб в мережі інтернет.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями представника від подача, що ОСОБА_3 фактично повторив загальновідому інформацію, а тому враховуючи, що дане твердження не належить авторству відповідача, останній не несе відповідальності за її розповсюдження.

Вислів же в його іншій частині, як то «которое ему до сих пор простить не могут, ОСОБА_2 там особо не отличился», «Єто личная месть даже не ОСОБА_5 а скорее ОСОБА_2 » та «Но я верю в версию, что это ОСОБА_2 », Однажды мне доложили, что на территории Харьковской области была разоблачена группа людей, которые подозреваются в госизмене. Это было еще до войны - 2010-2-11 гг, которые продали какую-то документацию на военное изделие гражданам Китая. Среди имен фигурировал и ОСОБА_2 . Двоих из группы арестовали. ОСОБА_2 - выпустили»; «Я думаю, что и ОСОБА_2 давно был СБУ-шным «стукачем» і суд в даному випадку погоджується з твердженнями відповідача, є оціночними судженнями і припущеннями ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає в свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Так роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Приписами ст. 30 Закону України «Про інформацію», в редакції, що діяла станом на 10.07.2017 р., також визначають, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Також у п. 21 зазначеної постанови Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення, що при розгляді такої категорії справ суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Також пленум Верховного Суду України у зазначеній постанові (п. 21) наголосив, статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Характер висловлювань, які є предметом позову, зазначених висловів дають підстави стверджувати, що вони є оцінкою дій, думками та переконаннями відповідача, баченням певних обставин - з огляду на їх викладення.

Під час розгляду справи представником позивача не було доведено ту обставину, що в розумінні вимог чинного законодавства вказані в інтерв`ю висловлювання є інформацією, яка вимагає визнання її недостовірною, з огляду на вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має наголосити на наступному.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, відповідно до ст. 80 ЦПК України.

Надаючи оцінку всьому вищенаведеному Суд погоджується з твердженням представників відповідачів щодо того, що позивач, як публічна має бути готовим до публічного обговорення та може піддаватися в тому числі і гострій критиці, проте висловлювання допущені ОСОБА_3 в інтерв`ю з огляду на їх подачу та викладення є критичною оцінкою, судженнями автора щодо діяльності позивача.

З огляду на вищенаведене підстави для задоволення позову в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 та зобов`язання спростувати таку інформацію у спосіб зазначений позивачем відсутні.

Приписами ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і яка полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди, як це роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 27 вищезазначеної постанови № 1 від 27.02.2009 р.

Також відсутні підстави і для стягнення з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 100 000,00 грн. вказаним в позові шляхом, з огляду на те, що висловлення відповідача викладені у інтерв`ю не є предметом судового захисту.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, Законом України «Про інформацію», ст.ст. 200, 269, 270,277,299 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСМАК» та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: