Рішення № 82761790, 24.05.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/9831/18

Провадження № 2/428/459/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

ВСТАНОВИВ:

Луганський міський центр зайнятості звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до Луганського міського центру зайнятості 24.06.2010 та 04.07.2012 зверталася ОСОБА_1 за сприянням у працевлаштуванні. У зв`язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, їй було надано статус безробітного 01.07.2009 р. та 11.07.2012 р. відповідно.

Облік та реєстрація осіб, які зверталися в той час до служби зайнятості, здійснювалися відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» № 803 від 01.03.1991 року та Постанови КМУ № 219 від 14.02.2007 року «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних».

У своїх заявах про надання статусу безробітного від 01.07.2009 та 11.07.2012 ОСОБА_1 зазначила, що «в даний час не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, будь-яку пенсію не отримує» і це завірила власним підписом.

Відповідачу допомоги по безробіттю виплачені за періоди з 11.07.2009 по 28.06.2010 у розмірі 5797,05 грн. та з 11.07.2012 по 06.04.2013 у розмірі 8604,06 грн.

В період з 22.06.2010 по 24.06.2010 відповідач була направлена на підвищення кваліфікації за напрямком «Організаційні основи трудових відносин на підприємстві». В період навчання їй була виплачена матеріальна допомога в період професійного навчання у розмірі 55,00 грн., згідно п. 1 ст.7 Закону № 1533.

На підставі договору про працевлаштування безробітного з наданням дотації від 25.06.2010 ОСОБА_1 була працевлаштована до ТОВ «Лугекобуд» з наданням роботодавцю дотації на створення додаткового робочого місця за рахунок коштів Фонду у розмірі 24517,28 грн.

Загальна сума отриманих послуг служби зайнятості за періоди подання недостовірної інформації службі зайнятості складає 38973,39 грн.

Луганському міському центру зайнятості, на підставі листа Управління ПФУ в Жовтневому районі м. Луганська від 21.02.2013 вих. № 1601/03-20 стало відомо, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 16.09.2002, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Отже, особи, які мають статус суб`єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного.

В рамках процедури розслідування страхового випадку за даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців підтвердився факт того, що відповідачка мала статус фізичної особи-підприємця під час перебування на обліку в службі зайнятості. 26.04.2013 комісією з розслідування страхових випадків зафіксований факт порушення та рекомендовано директору прийняти рішення про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 38973,39 грн. В цей же день директором центру зайнятості прийнято рішення (наказ № 37-б) про повернення коштів ОСОБА_1 у розмірі 38973,39 грн.

29.04.2013 ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність повернення коштів, яке вона отримала під особистий підпис.

Кошти добровільно не повернуті.

19.06.2013 Луганським окружним адміністративним судом у задоволенні позовних вимог Луганського міського центру зайнятості по адміністративній справі № 812/4882/13-а до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг у сумі 38973,39 грн. було відмовлено.

07.08.2013 Донецьким апеляційним адміністративним судом апеляційна скарга Луганського міського центру зайнятості по адміністративній справі № 812/4882/13-а залишена без задоволення.

06.02.2014 Вищим адміністративним судом України касаційна скарга Луганського міського центру зайнятості по вищезазначеній справі задоволено частково (ухвала по справі К/800/43653/13), постанова Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 скасовані. Дану справу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

11.03.2014 Луганським окружним адміністративним судом справу № 812/4882/13-а прийнято до розгляду та тривав розгляд справи.

З 01.07.2014 року у місті Луганську почалася активна фаза антитерористичної операції. Діяльність Луганського міського центру зайнятості було зупинено 15.07.2014, згідно з наказом Луганського обласного центру зайнятості від 15.07.2014 року № 64 «Про час простою».

Відповідно до Постанови КМУ від 595 від 07.11.2014 року, Луганський міський центр зайнятості переміщено на територію підконтрольну українській владі, згідно з наказом Луганського обласного центру зайнятості від 27.10.2014 року № 115 «Про організацію роботи Луганського міського центру зайнятості» роботу центру зайнятості поновлено з 31.10.2014 року.

Після відновлення роботи Луганського міського центру зайнятості у грудні 2014 року до органів УМВС України в Луганській області було подано заяву про незаконне заволодіння адміністративною будівлею, майном та документацією Луганського міського центру зайнятості невідомими особами, про що порушено кримінальне провадження та внесено його до ЄРДР за № 12014130580001702.

У квітні 2015 року роботу Луганського окружного адміністративного суду відновлено.

20.05.2015 відновлено розгляд справи за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг у сумі 38973,39 грн.

11.11.2015 постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/396/15 позовні вимоги задоволено.

25.02.2016 органами Державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В ході проведення виконавчих дій, виконавчий лист направлено до органів ПФУ для утримання боргу. В рахунок погашення боргу з відповідача стягнуто 1972,25 грн.

19.06.2018 Донецьким апеляційним адміністративним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 скасовано, у зв`язку з порушенням предметної підсудності: справа підлягає розгляду за нормами цивільного судочинства.

У зв`язку з викладеним, позивач був вимушений звернутися до Сєвєродонецького міського суду з даним позовом та просити суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 37001,14 грн. та судові витрати позивача у розмірі 1762 грн., загальна сума 38763, 14 грн. на користь Луганського міського центру зайнятості.

На виконання ухвали суду від 14.01.2019 представником відповідача Ракицькою І.М. до суду подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач позов не визнає з наступних підстав.

Перш за все, представник відповідача та відповідач наполягають на застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності, який позивачем пропущений.

Як стверджує позивач, про підприємницьку діяльність відповідача стало відомо з листа Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська від 21.02.2013 № 1601/03-20.

Позивач не вказує, у зв`язку з чим УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська листом № 1601/03-20 від 21.02.2013 року повідомляє позивача про припинення відповідачкою підприємницької діяльності. На думку представника відповідача, позивач мав можливість отримати інформацію про реєстрацію підприємницької діяльності ще на момент звернень відповідача 01.07.2009 року та 11.07.2012 року, так як ця інформація є загальнодоступною. Звертають увагу суду, що на момент подання відповідних заяв відповідачка підприємницькою діяльністю не займалася, припинення нею підприємницької діяльності підтверджено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2008 р. (на це рішення є посилання в усіх матеріалах справи, копії яких додані позивачем до позову, копію надати не можуть через втрату), яку суд повинен був надіслати реєстратору для здійснення відповідних дій. Таким чином неправдивих даних відповідачка у заявах не вказувала.

Звертають увагу і на те, що позовні вимоги зазначені як стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 38973,39 грн. Однак при цьому відповідно до п. 6, 14 Порядку № 307 від 20.11.2000р. передбачено стягнення з безробітного лише суми виплаченої допомоги по безробіттю, яка визначена у ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а не усе матеріальне забезпечення, куди входить і допомога по безробіттю, і соціальні послуги (про це зазначив Вищій адміністративний суд України в ухвалі від 06.02.2014 року. Прокуратурою Жовтневого району м. Луганська проводилася перевірка стосовно законності отримання відповідачкою наданих соціальних послуг у розмірі 38 973,39 грн. Чому позивач замовчує про існування такої перевірки незрозуміло (ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року по справі № 812/4882/13-а витребувано з прокуратури Жовтневого району м. Луганська належним чином засвідчені копії матеріалів вказаної перевірки).

У періоди з 29.06.2010 року по 26.06.2012 року відповідачка фактично працювала в ПП «Лугекобуд» та отримувала грошові суми, які вимагає позивач, за свій труд.

Обставин, які визнаються відповідачем (крім факту отримання 38 973,39 грн.) та обставин, з якими погоджується відповідач, немає.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції до 01.01.2013 на момент виявлення порушення Відповідачем законодавства) виплата забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі-Фонд). Відповідач незаконно отримала соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття на загальну суму 38973,39 грн. Дані кошти є заборгованістю відповідача перед Фондом.

Враховуючи вищевикладене, вважають, що в даній справі не може бути застосовано загальну позовну давність, оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Щодо отриманої інформації від Управління Пенсійного фонду України. В період перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітної, з 01.07.2009 по 28.06.2010 та з 11.07.2012 по 23.04.2013, Луганський міський центр зайнятості здійснював перевірку про наявність інформації щодо до неї у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР). Оскільки відомості щодо ОСОБА_1 в ЄДР були відсутні, їй надавався статус безробітної, призначалось матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надавались соціальні послуги. Про статус фізичної особи-підприємця відповідача стало відомо лише 28.02.2013 року з листа Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганськ. В ході з`ясування обставин щодо перебування відповідача в статусі фізичної особи-підприємця встановлено, що ОСОБА_1 не була внесена до ЄДР, оскільки державна реєстрація її, як фізичної особи-підприємця, була проведена у 2002 році, про що свідчить відповідне свідоцтво, видане виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у м. Луганськ.

Звертають увагу суду на той факт, що відповідач не повідомила службу зайнятості про те, що вона перебуває в статусі фізичної особи-підприємця, чим порушила законодавство України.

ІЦодо статусу відповідача як фізичної особи-підприємця. При поданні до Луганського міського центру зайнятості заяв про надання статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 особисто та письмово в обох випадках зазначала, що не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, хоча на той момент в особи було наявне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи. Факт реєстрації як фізичної особи-підприємця та наявності відповідного свідоцтва від 16.09.2002 р. був прихований відповідачкою.

Отже, особи, які мають статус суб`єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного.

Всупереч діючому законодавству відповідачка при наданні статусу безробітної, призначенні та виплаті їй матеріального забезпечення на випадок безробіття та отриманні соціальних послуг не повідомила службу зайнятості про те, що вона перебуває в статусі фізичної особи підприємця.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції до 01.01.2016 року), фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Враховуючи вищевикладене та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач мала статус фізичної особи-підприємця протягом всього часу перебування її на обліку в Луганському міському центрі зайнятості як безробітної особи.

Щодо обставин, на які вказав Вищий адміністративний суд. Вищим адміністративним судом в ухвалі від 06.02.2014 року було вказано, що під час нового розгляду справи слід з`ясувати та встановити чи були підстави для стягнення виплаченого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття та отримання соціальних послуг, звернувши увагу на п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності № 307. Даний Порядок визначав механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Відповідно до ст. 7 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції до 01.01.2013 на момент отримання відповідачем послуг) серед видів соціальних послуг, які надаються безробітним, також є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

Щодо перевірки. Луганський міський центр зайнятості не має документів, які б підтверджували факт проведення перевірки прокуратурою Жовтневого району м. Луганськ законності отримання відповідачем матеріального забезпечення на випадок безробіття та соціальних послуг.

Щодо отримання відповідачем соціальних послуг, а саме працевлаштування за договором про надання дотації. Відповідно до ст. 7 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції до 01.01.2013 на момент отримання відповідачем послуг) серед видів соціальних послуг, які надаються безробітним, також є:

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

ОСОБА_1 була надана соціальна послуга - працевлаштування в ПП «Лугекобуд» за договором про надання дотації (кошти, які витратив Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на зазначену соціальну послугу, за період з 29.06.2010 р. по 28.06.2011 р. склали 24517 грн. 28 коп.).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою. Згідно з ч. 3 ст. 36 цього Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, Луганський міський центр зайнятості як територіальний робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягнути не тільки суму виплаченого забезпечення, а і вартість наданих відповідачу соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, вважають доводи, на які посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, такими що не підлягають задоволенню.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, до суду подала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, представник відповідача Ракицька ОСОБА_3 у своєму відзиві на позов просила розгляд справи провести за її відсутності та відсутності відповідача.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи встановлено, що 24.06.2009 року та 04.07.2012 ОСОБА_1 зверталася до Луганського міського центру зайнятості, під час якого заповнювала персональні картки № 120101809062400001 та № 120112070400008.

Згідно з заявами ОСОБА_1 , написаними власноруч на ім`я директора Луганського міського центру зайнятості від 01.07.2009 та 11.07.2012, остання просила вирішити питання про її працевлаштування та надати статус безробітного, зазначивши при цьому, що не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності.

Внаслідок чого, ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна в Луганському міському центрі зайнятості з 01.07.2009 по 28.06.2010 та з 11.07.2012 по 23.04.2013.

29.06.2010 відповідача було знято з обліку у зв`язку з працевлаштуванням.

Згідно з копією договору № 120110062200430 від 22.06.2010 року між Луганським міським центром зайнятості та ТОВ «Лугекобуд» укладено договір на підвищення кваліфікації ОСОБА_1 за напрямком «Організаційні основи трудових відносин на підприємствах» в період з 22.06.2010 по 24.06.2010.

У період перебування на обліку в Луганському міському центрі зайнятості з 01.07.2009 по 28.06.2010 на підставі заяви від 22.06.2010 ОСОБА_1 було направлено на навчання з курсу «Організаційні основи трудових відносин на підприємствах» до ТОВ «Лугекобуд», у зв`язку з чим їй була нарахована та виплачена матеріальна допомога в період професійного навчання за період з 22.06.2010 по 24.06.2010 у сумі 55,00 грн.

Згідно з копією договору № 01-07-167/10 від 25.06.2010, укладеного між Луганським міським центром зайнятості та ТОВ «Лугекобуд», ОСОБА_1 була працевлаштована у ТОВ «Лугекобуд», де працювала на посаді секретаря з 29.06.2010 року по 26.06.2012 року з встановленим окладом 1500,00 грн.

Згідно з довідками Луганського міського центру зайнятості № 1/д/05-1232 від 19.03.2013 та № 1/д/05-1838 від 26.04.2013, у період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю та вказані соціальні послуги: за період з 11.07.2009 року по 28.06.2010 року у сумі 5852,05 грн. та за період з 11.07.2012 року по 06.04.2013 року у сумі 33121,34 грн.

Згідно з копією акту Луганського міського центру зайнятості № 843 від 10.04.2013 року, працівниками складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що на дату реєстрації як безробітна ОСОБА_1 мала свідоцтво про державну реєстрацію як фізична особа-підприємець, не надала своєчасно інформацію, яка впливає на умови перебування на обліку як безробітного, згідно з п. 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», незаконно одержала статус безробітного, матеріальні виплати на випадок безробіття за період з 11.07.2009 по 28.06.2010, з 11.07.2012 по 10.04.2013 та соціальні послуги, а саме, була працевлаштована за договором про надання дотації ТОВ «Лугекобуд» з 29.06.2010.

Згідно з наказом Луганського міського центру зайнятості від 26.04.2013 № 37-б позивачем прийнято наказ, яким запропоновано ОСОБА_1 повернути виплачені їй кошти в добровільному порядку.

Повідомлення про необхідність повернення коштів в добровільному порядку від 29.04.2013 № 1/09-2109 та копія вказаного наказу вручені відповідачу ОСОБА_1 під особистий підпис 29.04.2013.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на відшкодування шкоди, завданої діями відповідача, що призвело до незаконного отримання відповідачем суми виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ серед видів соціальних послуг, які надаються безробітним, також є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;

- надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», компенсації відповідно до статті 26 Закону України «Про зайнятість населення»;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до пункту 6 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним» (далі Порядок № 60/62) у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналізуючи наявні матеріали справи та вищенаведені правові норми, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_1 свідомо навмисно приховала відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй матеріального забезпечення, а саме не повідомила позивача про те, що має статус суб`єкта підприємницької діяльності протягом усього часу перебування на обліку в Луганському міському центрі зайнятості як безробітної особи, що призвело до незаконного отримання нею суми виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, яка, з урахуванням стягнутої суми заборгованості у розмірі 1972,25 грн., складає 37001,14 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Щодо заяви представника відповідача про необхідність застосувати наслідки спливу позовної давності, суд вважає, що в даному випадку строки позовної давності не підлягають застосуванню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 ЦК України законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Таким чином, враховуючи, що предметом даного спору є інший вид заборгованості перед Фондом, суд вважає, що в даному випадку наслідки спливу позовної давності не підлягають застосуванню, а порушене право позивача підлягає судовому захисту.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позов заявлено обґрунтовано, доводи, викладені позивачем на підтвердження своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № 264 від 07.08.2018 про сплату судового збору у сумі 1 762, 00 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 37 001 (тридцять сім тисяч одна) гривня 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: Луганський міський центр зайнятості, місцезнаходження: 93412, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 116, код ЄДРПОУ 13392912;

- представник позивача: Кононенко Ольга Сергіївна, місце роботи: АДРЕСА_1 буд. 116, паспорт НОМЕР_1 , виданий Марківським РВ УМВС України в Луганській області від 01.10.2008;

- відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- представник відповідача: ОСОБА_4 , місце роботи: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя І. С. Посохов