Ухвала суду № 8276163, 17.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-3564/09 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М.

Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2010 р. м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді - Шведа Е.Ю., суддів Малиніна В.В. та Маслія В.І., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»на постанову Господарського суду м. Києва від 26 грудня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»про стягнення 646828, 17 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2006 року позивач звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона», в якому просив стягнути з відповідача 164670. 82 грн. податкового боргу з земельного податку.

В обгрнутування позовних вимог посилався на те, що відповідач несвоєчасно сплатив суму узгодженого податкового зобов’язання, у зв’язку з чим відповідно до акту перевірки № 323/1-23-01-05417733 від 31.05.2006 року позивачем застосовано штрафні санкції та винесено податкові повідомлення –рішення №0003832313, № 0003842313, № 0003852313 від 09.06.2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26 грудня 2008 року позов задоволено повністю, а саме: стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»на користь Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 164670 грн. 82 коп. податкового боргу по земельному податку.

Рішення суду вмотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки на момент розгляду спору відомостей про самостійну сплату відповідачем суми податкового боргу по земельному податку відповідачем не надано.

Не погоджуючись з судовим рішення, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрнутування вимог апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не була перевірена правильність визначеного ДПІ у Печерському районі м. Києва у податкових повідомленнях –рішеннях розрахунку податкового зобов’язання із земельного податку. Крім того, місцевим судом незаконно встановлено, що річний строк звернення позивача до суду у розумінні ч. 2 ст. 99 КАС України не є пропущеним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивач зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.06.2002, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №04572 та є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користується (в тому числі здає в оренду) земельними ділянками, які розташовані у Печерському районі міста Києва за адресами: Саперне поле, 9-А та вул. Івана Кудрі, 5.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання відповідачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 01.01.2006, про що було складно акт №323/1-23-01-05417733 від 31.05.2006 року.

Цим актом при перевірці правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету місцевих, ресурсних (рентних) платежів, зокрема плати за землю, були встановлені порушення відповідачем вимог ст. 2, 17 Закону України «Про плату за землю»(із змінами та доповненнями), що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку по земельним ділянкам, розташованим у Голосіївському та Печерському районах міста Києва. Висновки акта перевірки мотивовані тим, що відповідач безпідставно застосував пільгу у розмірі 100% зі сплати земельного податку за 2004 рік та за 1-й квартал 2005 року, що призвело до заниження земельного податку на 263214,40 грн. за користування земельними ділянками у Печерському районі міста Києва.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення –рішення.

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-111 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вірно вказано судом першої інстанції, ч. 5 ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»було встановлено, що в 2004 році звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 5-1 (в частині госпрозрахункових установ, організацій та підприємств) частини першої статті 12 Закону України «Про плату за землю», здійснюється нарівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях. А Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»дію пункту 5-1 частини першої статті 123акону України «Про плату за землю»виключено. Тобто, оскільки відповідач є госпрозрахунковим підприємством, що не відноситься до наукових установ, то при сплаті земельного податку за 2004 рік та 1-й квартал 2005 року підлягає застосуванню 50% ставка.

Ч. 5 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»(що діяли у період, який перевірявся) передбачено, що якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки зайняті цими будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до обгрнутованого висновку, що правомірність висновків акта перевірки №323/1-23-01-05417733 від 31.05.2006 стосовно донарахування відповідачу суми земельного податку без урахування пільги за 100% ставкою, та, як наслідок, обгрунтованість визначення відповідачу податкових зобов'язань по земельному податку, підтверджена постановою Господарського суду міста Києва від 13.11.2006 у адміністративній справі №11/267-А, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2007.

Актом перевірки встановлено та не спростовується ні доказами, наявними у справі, ні доводами відповідача, що узгоджена сума податкового зобов'язання сплачувалась відповідачем своєчасно. В силу положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. В разі несплати такого зобов'язання в строки, встановлені п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, таке податкове зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Як свідчить облікова картка відповідача зі сплати земельного податку у відповідача Існує заборгованість з земельного податку станом на 19.02.2007 у розмірі 164670,82 грн.

Також, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача з позовом у грудні 2006 року про стягнення заборгованості, виявленої перевіркою за період з 01.01.2004 року по 01.01.2006 року про що було складено акт № 323/1-23-01-05417733 від 31.05.2006 року, то строк звернення до суду в цій частині у розумінні ч. 2 ст. 99 КАС України не пропущений.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова без змін.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»- залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду м. Києва від 26 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 лютого 2010 року.

Головуючий суддя Е.Ю. Швед

Суддя В.В. Малинін

Суддя В.І. Маслій