Рішення № 82756940, 24.06.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1744/19

2/296/1468/19

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ “Укрексімбанк” у м. Житомирі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Житомирі звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також просить постановити про нарахування та стягнення пені до моменту виконання рішення, стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.01.2016 між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка в рамках зарплатного проекту №0032012228БС/2016-01. На виконання умов договору відповідачу відкрито кредитну лінію для проведення останнім операцій з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту не більше 6800,00 грн. на строк до 29.12.2017. При цьому, відповідач зобов`язався сплачувати щомісяця позивачу проценти за користування кредитом, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 36% річних. Так, у період користування кредитом позичальник частково здійснив погашення кредиту, шляхом зменшення його ліміту. Станом на 21.02.2019 року залишок непогашеного кредиту становить 2 201,15 грн. Таким чином, оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, заборгованість останнього станом на 21.02.2019 становить 5 002,35 грн. та складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 2 201,15 грн.; заборгованості за процентами 1 501,76 грн.; пені - розмірі 941,70 грн.; три проценти річних річних – 120,02 грн.; інфляційних втрат - 237,72 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 01.03.2019 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.19).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.28).

Від відповідача відзив на позов не надходив до суду, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження від 01.03.2019, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача, відомості про яке надано відповідним органом реєстрації (а.с.21-22, 26-27, 30-31). У судові засідання 18.04.2019, 17.05.2019, 24.06.2019 відповідач не з`явився.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (АТ «Укрексімбанк») та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0032012228БС/2016-01 (а.с.6-7).

Згідно з умовами договору ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію з лімітом у розмірі не більше 6800,00 грн., для проведення операцій із застосуванням картки, а клієнт зобов`язується повернути кредит банку та сплатити йому проценти за користуванням кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (п.п.2.1 ст.2 договору).

Згідно п.п.2.3 договору дія кредитної лінії припиняється 29.12.2017 року.

За користування кредитом клієнт зобов`язаний щомісячно сплачувати банку проценти, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 36 % річних (п.п.2.6 статті 2 договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом на початок кожного календарного дня поточного місяця, процентної ставки, визначеної договором, фактичної кількості календарних днів у поточному місяці та фактичної кількості календарних днів у поточному місяці та фактичної кількості календарних днів у поточному році. Нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює, починаючи з першого календарного дня, наступного за днем видачі кредиту, по день повного погашення кредиту (п.п.4.2 статті 4 договору).

Крім того, згідно п.п. 7.2 ст.7 договору у разі прострочення сплати заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитом відповідач сплачує банку за кожний день прострочення, включаючи день сплати, пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати погашення відповідної заборгованості у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у період користування кредитом позичальник частково здійснив погашення кредиту, шляхом зменшення його ліміту. Станом на 21.02.2019 року залишок непогашеного кредиту становить 2 201,15 грн.

Крім того, станом на 21.02.2019 року відповідач не сплатив позивачу нараховані за період з 01.04.2017 по 21.02.2019 року за користування кредитом проценти у сумі 1501,76 грн.

Таким чином, як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 21.02.2019 становить 5 002,35 грн. та складається з: залишку простроченої заборгованості за кредитом - 2201,15 грн.; залишок простроченої заборгованості за процентами - 1501,76 грн.; пені – 941,70 грн.; три проценти річних річних – 120,02 грн.; інфляційні втрати - 237,72 грн. (а.с.4-5)

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст.3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За умовами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно умов ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно ст.625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, боржник не звільняється відповідальності за неможливість виконаннями грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено, що між АТ «Укрексімбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка в рамках зарплатного проекту №0032012228БС/2016-01 від 21.06.2016, умови якого відповідачем виконано не було, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача підлягає до стягнення на користь АТ «Укрексімбанк» сума заборгованості у розмірі 5002,35 грн.

Стосовно нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до диспозитивних положень ч. 10 ст. 265 ЦПК суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Отже, встановлення подальшого нарахування відсотків або пені є правом, а не обов`язком суду, а тому суд не вбачає підстав для встановлення подальших нарахувань відсотків та пені до виконання рішення суду.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 18, 141, 263, 265, 272-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ “Укрексімбанк” у м. Житомирі до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ “Укрексімбанк” у м. Житомирі заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку у рамках зарплатного проекту №8032214515БС/2016-08 від 04.08.2016 року у розмірі 5 002 (п`ять тисяч дві) грн. 35 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач:

ПАТ«Державний експортно-імпортний банк України»

місцезнаходження:

м.Київ, вул. Антоновича, 127

ЄДРПОУ 00032112

філія АТ “Укрексімбанк” у м.Житомирі

м.Житомир, вул.Перемоги,23

ЄДРПОУ 20401758

Відповідач:

ОСОБА_1

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП3159019631

Повний текст рішення складено 01.07.2019 року.

Cуддя О. С. Рожкова